МУЖНЯ ПРАЦЯ – В МИНУЛОМУ, ТЕПЕР І В МАЙБУТНЬОМУ

“Беріться, отже, мужньо до роботи, і Господь буде при добрих!” (2 Хронік 19: 11, Хом.).
Мова йде про те, що існує божественний догляд над справами тих, які служать Богу, і остаточно можна сподіватися божественного благословення для всіх, хто поводиться справедливо. Всі язичницькі релігії, а також християнська релігія – релігія Біблії – схиляють щирого шанувальника до того, щоб сподіватися божественного благословення. Та жодна інша релігія не представляє справедливого Бога так, як це робить Біблія. Жодна інша релігія не базується на принципі Справедливості. Ось причина, чому Біблія мала такий могутній вплив у напрямку свободи. Скрізь, куди вона йшла, вона була “Свободою, яка освітлює світ”.
Творець не є упереджений, у Нього немає поділу на класи – високих і низьких, багатих і бідних, вельмож та селян. Ось чому ізраїльтяни, які мали перед собою учення Господа, були волелюбним народом. Наскільки вони потрапляли в ідолопоклонство, настільки втрачали цей дух.

БІБЛІЯ ПРИНОСИТЬ ДУХ СВОБОДИ

З духом свободи, зрозуміло, приходить дух героїзму. Отже, Біблія є джерелом доблесних рис ранньої Церкви в протистоянні переслідуванням. Пізніше, коли на людські традиції та язичницькі філософії почали звертати більше уваги, ніж на писання Ісуса, апостолів та пророків, такою самою мірою почав переважати дух поневолення, дух рабства, дух страху, дух неуцтва, який приніс зі собою Темні Віки. Разом із блаженним впливом, який походить з Божого Слова, бачимо, що від часу Реформації дух свободи став ще більш очевидним. Скрізь, куди прийшла Біблія, прийшов дух свободи. Куди Біблія не дійшла, там дух свободи не запанував.
Гляньте на так звані християнські країни, де ігнорували Біблію – Росію, Іспанію, Португалію, великі території Франції, Польщі і т. д. Де б не була Біблія, там тією чи іншою мірою проявляється свобода. І навіть там, де люди не визнають Біблію, дух її учень має свої наслідки. Існує певне усвідомлення того, що всі є з однієї плоті та крові, є спільне братерство. Бог створив з однієї крові всіх людей, що замешкують обличчя усієї землі (Дії 17: 26). Зрозуміло, що народження, освіта і т. п. приносять користь. Різні обставини впливають на умови. Але все людство відповідальне перед Творцем, Який є великим Суддею усіх. До Нього треба звертатися як до Того, Хто дає нагороду і покарання.

ОСОБЛИВА ПРАЦЯ ПІД УГОДОЮ ЗАКОНУ

Наш вірш наводить слова великого царя Юди, який став реформатором. Він зауважив, що за попередніх царів у звичаї народу проникли різні прояви несправедливості. Призначаючи начальників та суддів, цар Йосафат наказав їм виносити рішення згідно зі засадами справедливості. Він сказав: “Беріться, отже, мужньо до роботи, і Господь буде при добрих!” (Хом.). Господь благословить вірних. Господь підтримає добре діло, яке вони будуть виконувати, якщо будуть виконувати його вірно.
Ми повинні пам’ятати, що між Богом та народом Ізраїлю існувала особлива домовленість. Згідно з цією домовленістю Господь мав благословити їх настільки, наскільки вони будуть віддані Йому та принципам Його правління. Тому ми не повинні бездумно застосовувати ці слова до інших народів, якщо хтось із них намагався провести реформу. Бог у той час не збирався мати справу з іншими народами, але дозволив їм взяти для себе загальний урок під їхнім власним контролем.

ВІРШ НЕ СТОСУЄТЬСЯ НАРОДІВ СЬОГОДНІ

Бог втручався тільки там, де було шкідливим дозволити деяким народам далі триматися злого шляху, як це було, наприклад, з ніневітянами, содомлянами та амаликітянами. Ми не вважаємо, що цей вірш можна застосовувати також сьогодні; тобто, якщо хтось займає сьогодні громадське становище, веде себе мужньо і долає всяке зло та підносить добро, то Бог дасть йому успіх у цій праці. Бог не має стосунків із народами взагалі.
Його стосунки в цей час є з Церквою. Світ далі робить те, що робив завжди, дивлячись, що би можна було здобути для себе. Цілком можливо, що нинішні реформатори, які ведуть себе мужньо, спровадять на себе великі переслідування, намагаючись виступити проти численних укорінених пороків. На сьогодні маємо приклад цього в Нью-Йорк Сіті. З укоріненим злом важко впоратися. Час від часу світ висуває людей, які шляхетно займаються цим. Такі славнозвісні особи є як у Церкві, так і поза нею. Але ми не можемо сказати, що Бог є з усіма ними.
Помилково казати, що нинішні уряди є під Божою благодаттю. Біблія каже, що уряди теперішнього часу є під впливом князя цього світу, і що в цей час він верховодить. Та коли Месія візьме Свою велику владу та панування, сатана буде зв’язаний. Тоді всі злі впливи будуть підпорядковані Месіанському Царству. З того часу святі мужньо візьмуться до роботи у Тисячолітньому Царстві Месії і царюватимуть з метою скинути гріх, аж врешті Христос виконає завдання, щоб Божа воля була на землі такою, якою вона є на небі.

ЦЕРКВА МУЖНЬО СУДИТИМЕ В НАСТУПНОМУ ВІЦІ

Отже, ми зауважили, що наш вірш стосувався юдеїв, бо вони були образним народом Бога. Цар Ізраїлю звернувся цими словами до тих, кого він призначив суддями за своїх днів. Церква сьогодні готується до праці суду в Царстві. Господь виразно говорить нам, що ми не повинні судити передчасно. Ми будемо судити у Царстві. Тоді ми матимемо на це право. Тоді від нас буде вимагатися судити праведно та мужньо, у повній згоді з Господніми вказівками.
Апостол Павло каже: “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2). Ми це знаємо. Наші труднощі сьогодні готують нас до того, щоб судити світ згодом, щоб ми могли робити це успішно, мужньо, піднімаючи все людство, яке прямуватиме до славного мірила досконалості. Всі злочинці будуть відтяті. Кожне коліно схилиться і кожний язик визнає на славу Отцеві та Сину.

У ДЕЯКИХ ВІДНОШЕННЯХ ЦЕРКВА СУДИТЬ  СЬОГОДНІ

Святе Письмо навчає нас, що у деяких відношеннях Церква повинна судити своїх членів. Але ми не повинні судити серце одне одного. Навпаки, ми повинні брати слова іншого за показник його серця. Ми повинні судити поведінку один одного. Якщо хтось живе неморально, то обов’язок Церкви – поводитися з ним згідно з неморальністю його поведінки. Апостол запитує, чому ми йдемо судитися з братами до невіруючих? Якщо ви неготові судити себе в малих справах, то як ви колись будете готові судити у великих?
Судячи себе, ми повинні пам’ятати, в чому саме Господь хоче, щоб ми себе судили. Господь буде з добрими, і ми переконані в цьому. Але треба поводитись доброзичливо, з любов’ю. “Будьте братолюбні один до одного з ніжністю” (Гиж.). Як ми поводимось із іншими (наскільки ми застосовуємо жорсткі, невблаганні засади судження), так ми встановлюємо критерій, як Господь судитиметься з нами. “Бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас”. Яким чином ми поблажливі до інших, таким чином Господь буде судити нас. Ми повинні мати співчуття до інших і пам’ятати, що всі потребують милосердя і прощення, так само як ми сподіваємось цього для себе.
Хто має обов’язок до виконання, нехай не лякається, а буде мужній. Виконуючи неприємне, але обов’язкове, завдання, виконуймо його доброзичливо, справедливо і з любов’ю. Не лякаймось людини, але біймось Господа, прагнучи сподобатися Йому.

R5413 (1914 р.)