НАГАДУВАННЯ СВ. ПАВЛА СТАРШИМ

“Пильнуйте себе,.. бо... ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть. Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою” (Дії Апостолів 20: 29, 30).
Ці слова були звернені до старших Церкви в Ефесі. Св. Павло, йдучи до Єрусалима, спинився недалеко від Ефесу, звідки повідомив старших, що він позостанеться тут на малу хвилю і був би радий побачитися з ними ще раз. Вони прибули і мали тривалу зустріч із ним. Цей вірш є частиною його звернення до них. Він розповів їм, що не побачить їх знову і наказав, щоб вони пильнували себе. Кожен повинен пильнувати себе більше, ніж інших. Якщо людина не навчиться керувати своїм духом, вона не буде у властивому стані, щоб керувати іншими.
Це особливо вірно про всіх старших. Вони повинні наглядати за собою. Наділені честю з боку Церкви, вони є в небезпеці зійти на манівці через відчуття власної значимості, зарозумілості, і є в небезпеці стати зухвалими. Але в посланні сказано пильнувати себе і Божої отари, над якою вони поставлені доглядачами. Вони повинні розуміти своє становище представників не тільки громади, але й Господа. На це становище вони поставлені визначеним шляхом – виборами через підняття рук. Отже, вони не тільки повинні сприймати це як голос Церкви, але й розуміти, що вибрані Святим Духом. Тому догляд за Церквою треба вважати великою місією, важливою службою в імені Господа.

ВОВКИ І ВІДСТУПНІ ВІВЦІ

Є дві особливі причини думати, чому старші повинні бути на осторозі. Перша, як подає апостол, полягає в тому, що між них увійдуть люті вовки, які не будуть щадити отари. Суть, мабуть, у тому, що вовки ніколи не є частиною отари. Однак вони не представляються вовками. Апостольська пересторога, здається, натякає на те, що певний клас людей вовчої вдачі буде намагатися асоціювати себе з Церквою. Наш Господь застеріг: “Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас у одежі овечій, а всередині хижі вовки” (Мт. 7: 15). Це, очевидно, містить у собі думку про обман: поводитися, мов вівця, перебувати між вівцями і удавати з себе вівцю, одягаючи овечу одежу, але ніколи не бути справжньою вівцею. Їхня мета дістатися до отари є самолюбною, а вплив – як вплив вовка між вівцями. Вовк лякає овець; його намір вбити їх і випити кров.
Отже, існує клас, який з причин, які нам важко собі уявити, спотворює Правду, шкодить отарі, підкидає аргументи, які баламутять отару, нищить їх як Нові Створіння і тягне за собою на смерть. Судячи зі всього, такий клас був увесь вік. Хоча наш вірш не твердить, що вівці коли-небудь можуть стати вовками, однак деякі з нас напевно знають осіб, які свого часу були вівцями, але згодом проявили вовчу вдачу, отримуючи задоволення від усього, чим вони можуть нашкодити отарі. Господь та апостоли застерігають нас, щоб ми були обережні щодо тих, які проникають між овець і видають себе за них.
Крім цієї небезпеки від вовків, є небезпеки серед самих овець. Апостол вказує на це як на дуже підступну небезпеку. Окрім тих, які мають вовчу вдачу, деякі в зібранні беруться служити як вчителі, говорячи перекручене, щоб потягти за собою учнів. Вони намагаються тягти їх убік, як щось своє, і налаштовані приблизно так: це моє зібрання, це моя отара, забуваючи, що Церква є Господньою Отарою, що це – Господні вівці. Така самолюбна вдача цілковито суперечить Духу Господа та Святому Письму. “Хто бо підноситься, буде впокорений, а хто впокоряється, той піднесеться” – ось принцип Божественного Ладу. Якщо хтось є істинним старшим, справжнім слугою Господа, він повинен про це пам’ятати і уникати всього, що містить самолюбний дух. В іншому випадку він може знати напевно, що такою поведінкою завдасть шкоди не тільки собі, але й іншим.

ЯКА ЗДІБНІСТЬ, ТАКА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Вівці дуже полохливі тварини і потребують, щоб їх вели. За відсутності пастуха вони виглядають за кимось з-посеред себе, хто би був, так би мовити, їх ватажком. В отарах овець є розумні особини – барани отари, ватажки – за якими вівці вчаться ходити за відсутності пастуха. Ці старші самці отари представляли б старших у Церкві Христа. Роги самців є знаряддями захисту, якими вони можуть відбивати напади ворога, і вівці при цьому ховаються за самцем.
Проте Святе Письмо говорить про небезпеку з боку деяких самців отари – деяких ватажків Господнього народу (Єз. 34: 17-23). Ці самці заходять у струмок і каламутять його, забруднюючи воду. Також згадуються козли, які ілюструють вдачу деяких старших Церкви Христа, яких не треба підпускати до себе. Кажуть, що власники овець часом використовують козла в якості ватажка отари, тому що козел більш войовничий, ніж вівці, і додає вівцям відваги. Ми не знаємо, скільки овець із Господньої Отари погоджується з тим, щоб їх вів козел, але скрізь, де проявляється вдача козла, Еклезія повинна наполегливо уникати призначати його лідером.
Добрими лідерами є ті, які показують добру вдачу. Церква великою мірою є у владі лідерів, тому останні мають більшу відповідальність. Тож апостол говорить: “Нехай небагато хто з вас буде учителями, мої брати, знаючи, що людина, яка є вчителем, має суворіше випробування, суворішу пробу” (Як. 3: 1, перефразовано). Така особа має більшу відповідальність залежно від її здібності. Тому всі, які приймають становище старших, є певною мірою представниками Господа, великого Пастиря Отари.

R5388 (1914 р.)