“НАБЛИЗИЛИСЯ ОТІ ДНІ”

"Бо ще на умовлений час це видіння, і приспішає кінець, і не обмане. Якщо б протягнулось, чекай ти його, бо воно конче прийде, не спізниться" (Ав. 2: 3).

Божий план віків є видивом, побаченим пророком Авакумом, котрому було сказано написати його і "пояснити на таблицях, щоб читач його легко читав"; що в кінці воно "промовить і не обмане", хоча, на перший погляд, воно зволікатиме, проте не спізниться. Всім, мабуть, здається, що великий план Бога спізнюється. Стогнуче створіння очевидно вважає, що Небесний Отець є дуже повільний. Багато хто схиляється до того, щоб втрачати віру в насіння Авраама і вважати, що Бог забув про вчинену з ним обітницю. Ми знаємо, що в цьому напрямку Божий народ переносив різні розчарування. Наприклад, юдеї були розчаровані своїми сподіваннями. Християни лаодикійського періоду також спершу були розчаровані, не знаючи до кінця, чого сподіватися.

Під час перших переслідувань Церкви вважалося, що ті, хто постраждав, мали незабаром ввійти до слави. Вони думали, що Царство знаходиться близько. Деякі, хоч знеохочені, продовжували чекати, надіятися і молитися. Інші організували велику папську систему і проголосили, що церква вже тепер повинна мати славу, що царство Месії вже настало, що представники Месії повинні сидіти на престолі, видавати себе за Месію і приводити царства світу в своє підпорядкування. До цього їх, мабуть, підштовхнула думка, що Месія не прийшов у сподіваний час, і їм здалося, що вони повинні здійснити виконання пророцтв, які провіщали Його прихід та царювання.

Непопулярність пророцтв щодо часу
В багатьох напрямках це принесло поважне лихо, бо вчинило все християнство "п'яним" (Об. 17: 2). Навіть сьогодні багато ще є спантеличеними. Деякі, вибравшись з такої темряви, спіткнулись об інші неправди, а більшість взагалі втратила всяку віру в пророцтва. Все це було передбачено Богом та провіщено і зовсім не суперечить божественному задуму. Так само, як існувала хибна думка про нашого Господа, Котрий народився в Назареті, так само багато не приймає Його як довгообіцяного Месію, кажучи: "Хіба може бути щось доброго в пророцтвах, що вказувало б на другий прихід Месії? Та ці люди, які проголошують другу присутність, діють під оманою! Хіба ж речі, записані в пророцтвах, не є простими вигадками, що приснились декому – про відбудову Сіона та відродження Єрусалима?"

Ось так вони насміхаються. Вони схильні відчувати несмак до всього, що пише Святе Письмо про повернення нашого Господа завершити провіщене Ним діло. Господь говорить нам, що хоч може здатися, що видиво спізнюється, однак ми повинні виявляти віру, бо остаточно воно обов'язково промовить, дозволить, щоб його почули і не обмане. Тоді стане видно, що це правда. Божественний план віків має бути зрозумілим на таблицях для тих, хто біжить, щоб вони могли прочитати. Хто дрімає, той не може читати; хто напився вина фальшивого вчення, хто стоїть на дорозі грішників, той не прочитає. Прочитає той, хто біжить, чиє серце є чисте і прагне пізнання.

"Жди Господа мовчки"
Це видиво мало статися зрозумілим у властивому часі. Ми не можемо знати подробиць часу з такою ж абсолютною певністю як подробиці вчення, бо час не є так ясно окреслений в Святому Писанні як, скажемо, фундаментальні доктрини. Ми все ще ходимо вірою, а не видінням. Ми також не хочемо бути невірними, тому продовжуємо чекати. Якщо згодом виявиться, що настав жовтень 1914 року, а Церква не є прославлена, ми намагатимемось бути задоволеними з волі Господа. Віримо, що дуже багато з тих, котрі біжать по нагороду, будуть вдячні Богу за хронологію – навіть якщо вона не буде точною щодо року чи кількох років. Віримо, що хронологія є благословенням. Якщо ми збудились на кілька хвилин або кілька годин раніше, ніж звичайно, то дуже добре! Благословення є лише для тих, котрі збудилися.

Якщо 1915 рік мине без зібрання Церкви, без часу горя і т.д., це може здатися великою бідою. Але не так має бути з нами. Ми будемо раді, як і кожен інший, якщо зазнаємо нашої переміни з земного до духовного стану перед 1915 роком, і таким є наше сподівання. Але якщо б це не було Господньою волею, то не буде і нашою волею. Якщо в Господньому провидінні цей час мав би прийти двадцять п'ять років згодом, такою стане і наша воля. Адже це не змінить факту, що Син Божий є посланий Отцем; що Син є Відкупителем нашого роду; що Він помер за наші гріхи; що Він вибирає Церкву – Свою Наречену; що наступною річчю є встановлення славного царства під проводом Великого Посередника, Який під час Свого посередницького царювання благословитиме всі покоління землі. Отже, факти залишаються незмінними. Різниця полягає в кількох роках щодо того, коли має бути встановлене Царство.

Якщо промине жовтень 1915 року і ми виявимось ще тут, і справи далі йтимуть так само як сьогодні, якщо світ дедалі більше наповнюватиметься суперечками і не буде видимого часу горя, якщо церква з імені далі не збереться докупи і т.п., ми скажемо, що в наших підрахунках допущено помилку. В цьому випадку ми далі вникатимемо в пророцтва, щоб збагнути, чи ми не помилилися. Далі ми поставимо собі питання: – Чи ми не сподівалися невластивої речі у властивому часі? Що ж, мабуть. Господь дозволив на це. Нашим сподіванням, як Церкви, є близькість нашої переміни. Жодні реституційні благословення не можуть прийти на світ, доки Церква не буде прославлена.

Ще інша річ, яку треба взяти до уваги, якщо б наші надії мали незабаром здійснитися: чи ми справді належимо до вибраного класу? Але не переймаймось надто. "Кожен день має досить своєї турботи". Ніхто з людей у світі не є такий благословенний, як ті, котрі мають правду і служать правді. А скільки праці ще перед нами!

***

"Наблизилось наше визволення"
Те, що нам вдалося спостерегти дотепер, тобто неможливість, щоб всі речі виконалися в 1915 році або до цієї дати, могло б підсунути думку, що всі хронологічні підрахунки, зроблені нами, тобто наші погляди на справи жнив та на інші речі взагалі, є хибними. Однак, ми не маємо підстави вірити, що вони помилкові. Пам'ятаймо, що ми не є непогрішимими і в своїх думках ми схильні помилятися. Однак чудові винаходи сьогодення, світло, яке зоріє у всіх напрямках, а також загальний неспокій, мабуть, підтверджують наші хронологічні висновки – що ми живемо на зорінні нової доби. Скільки часу ще залишилось перед нами, ми не можемо сказати однозначно. Ми чекаємо аж з'явиться Сонце Справедливості.

Факт, що видіння сьогодні промовляє і стає зрозуміло поясненим на таблицях, є надзвичайно переконливим. Ми справді віримо, що "наблизилися оті дні й слово всякого видіння" (Єз. 12: 21-23).