ЛОГОС СТАВ ПЛОТТЮ
Івана 1: 1-18

“І Слово [Логос] стало плоттю, і перебувало між нами” (в. 14, Дерк.).
Наша тема є найяскравішою в цілій Біблії. Книга Буття звертається до початку земних речей, натомість ця лекція звертається до початку всіх початків, коли Бог був сам. На самому початку Божественної діяльності був Логос – “початок Божого творива”, “народжений передніше всілякого творіння” (Гиж.) (Об. 3: 14; Кол. 1: 15).
“Логос” означає “речник, особливий посланець”. І це ще не все: Логос не тільки був початком, Альфа, але й кінцем, Омега, Божественного творіння, як Він сам про це каже нам (Об. 1: 11; 21: 6). Першому і єдиному зачатому Сину Єгови було дане виняткове місце, тому “усе через Нього почало бути, і без Нього ніщо не почало бути, що почало бути” (в. 3, Гиж.). Ось так Отець високо вшанував Його як Свого представника у всій праці творіння – чи то ангелів, чи херувимів, чи людей.
Грецький текст не повно переданий у нашому загальному перекладі (Common Version). Якщо перекласти правильно, його треба читати так: “Логос було у Бога, і Логос було бог. Воно було споконвіку в Бога”. Тут повною мірою показана велич нашого Відкупителя у Його передлюдському стані, однак виразно показано, що Він був Сином, а не Отцем – був богом, а не Богом.
Слово “бог” означає “могутній”, але є лише один Бог, чиє ім’я “Всемогутній”. Св. Павло стверджує цю велику правду, кажучи: “Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого – ми; і один Господь Ісус Христос, через якого – усе, і ми через Нього” (1 Кор. 8: 6, Хом.). Також апостол пише: “Кожному чоловікові голова є Христос, а голова жінці – чоловік, а голова Христові – Бог” (1 Кор. 11: 3). Це слова, які Ісус сказав про Себе, що Він не є Отцем, Єговою, але Сином Бога, який прийшов виконати волю Свого Небесного Отця.
Так зване вчення про трійцю, введене в Нікейське Віровчення імператором Костянтином у 325 році н. е., стало причиною великої плутанини при вивченні Біблії, яка не містить жодного слова про трійцю, ані натяку на неї, за винятком одного виразу, який всі науковці вважають підробкою, а саме 1 Івана 5: 7. Цей вираз не знаходиться в жодному древньому грецькому манускрипті.
Відкупитель не обманював, коли молився до Отця з голосінням великим та слізьми: “Боже Мій! Боже Мій!” Він також не обманював, коли казав до Марії після Свого воскресіння: “Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого” (Хом.). Він говорив про єдність із Отцем і прагнув, щоб подібна єдність панувала між Його послідовниками – єдність духа, єдність мети. Тому Він молився за Свою Церкву: “Щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони” (Ів. 17: 21-23).

“ЛОГОС СТАВ ПЛОТТЮ”

Св. Павло розповідає нам, як Логос був багатий на духовному рівні і ради нас збіднів, залишивши небесний затишок, щоб зійти на арену світу, затьмарену гріхом та смертю (2 Кор. 8: 9). Тому наша лекція розповідає також (вірш 14), що “Слово [Логос] стало плоттю, і перебувало між нами, повне благодаті та істини, і ми бачили славу Його, славу як Єдинородного від Отця”. Св. Павло це підтверджує, кажучи, що наш Господь залишив Своє високе становище, прийняв вид раба і виглядом став як людина, насіння Авраама (Фил. 2: 7, 8; Євр. 2: 16). Але щоб ми не почерпнули хибної думки, що Він став грішною людиною, нас супроводжує запевнення, що Він був “святий, непричетний злу, непорочний, відокремлений від грішників” (Євр. 7: 26, Дерк.). Ми також запевнені, що Його тіло було особливим чином приготоване, відокремлене і відрізнялося від інших із нашого роду, де всі були з Адамового кореня, заплямовані гріхом та насінням смерті (Євр. 10: 5-9).
З іншого боку, ми повинні уникати думки, що Логос залишався духовною істотою і лише матеріалізувався, тобто з’являвся у людському вигляді. Це небіблійний погляд, якого тримається багато людей, і називається втіленням. Ангели втілювалися, тобто брати на себе плоть, коли матеріалізувалися час від часу, як це описано в різних місцях Старого Завіту. Також наш Господь втілився, тобто показався у плоті Аврааму, в товаристві інших, і розмовляв з Авраамом, який не знав, що він приймає небесних істот, вважаючи їх звичайними подорожніми.
Так само Ісус після воскресіння з’являвся у плоті в різному вигляді. Іншими словами, він матеріалізувався, втілювався, з метою дати певні лекції Своїм учням, бо після Свого воскресіння Він був духовною істотою, як перед тим, коли Він став плоттю. Як духовна істота, Він з’являвся і зникав при замкнених дверях. Тим самим Він навчив учнів подвійної лекції:
(1) Що Він вже не мертвий, а встав із мертвих;
(2) Що Він вже не людська істота, а духовна – “убитий у плоті, проте ожив духом” (1 Петр. 3: 18, Гиж.).

ВИКУП, ТОБТО ВІДПОВІДНА ЦІНА

Як дослідники Біблії, ми вчимося, що потрібно намагатися більш наполегливо, ніж досі, триматися стисло Божого Слова. Досконала людина Адам згрішила і була засуджена на смерть, і під Божественним Законом її можна було відкупити тільки жертвою досконалої людини. Закон говорить: “Око за око, зуб за зуб, людське життя за людське життя”. Тому кров тельців та козлів ніколи не могла вчинити примирення за гріх Адама, бо це були невідповідні речі. Згрішив не телець, ані не козел, що його треба було відкупити, а досконала людина.
Оскільки вся людська сім’я була дітьми Адама і розділила його вирок смерті, то “жодна людина не викупить брата, не дасть його викупу Богові” (Пс. 49: 8). Бог так влаштував, що Адам та його рід могли бути відкуплені тільки тоді, коли б знайшлася досконала людина, готова добровільно померти за них. Та оскільки такої людини не було, Бог вирішив, що Логос, Його Однороджений, стане людиною, Відкупителем людського роду – Адама та всіх його дітей.
Та навіть цього не можна було вимагати від Логоса. Тому Небесний Отець, як згадує св. Павло, висунув перед Своїм Сином, Логосом, велику пропозицію: якщо Він покаже Свою віру та відданість настільки, щоб стати Відкупителем людини, то Отець возвеличить Його ще більше і зробить учасником Божественної природи, набагато вище ангелів та кожного імені, яке називається (Євр. 12: 2; Фил. 2: 5-11). Логос, повний віри та слухняності, усім серцем прийняв цю пропозицію, став плоттю, посвятив Своє життя без залишку, завершив це діло на Голгофі, і Отець підняв Його з мертвих до небесної природи, слави та честі.

“СВІТЛО СВІТУ”

Логос став Ісусом. Однак праця Ісуса у плоті не є завершенням Божественного Плану, а тільки його початком. Його смерть становить основу всіх майбутніх благословень Церкви та світу. Відповідно до плану Отця з-посеред Ізраїлю та з кожного народу мав бути зібраний вибраний клас, щоб бути Церквою Христа, Його Нареченою, щоб ділити з Ним Його трон, славу та працю.
Разом з укомплектуванням вибраних має бути встановлене Царство, про яке ми молимось “нехай прийде Царство Твоє”. Сатана повинен бути зв’язаний, всякому злу має бути покладений кінець, натомість має прийти всякий добрий вплив та просвітлення. І Той, Хто помер за світ, повинен стати Світлом світу. Він ще не був Світлом світу, а є лише світлом для Свого народу. Св. Іван говорить, що Його світло сяяло в темряві, та це світло не оцінили. Так само не оцінили світло Правди, яке тримала Його посвячена Церква – настільки міцними були сили князя темряви, що впливали на розуми світу, який все ще лежить у лукавому (1 Ів. 5: 19).
Однак Князь Життя та Його Царство вчинять так, що світло знання про славу Бога наповнить цілу землю, як вода вкриває велику глибінь (Ав. 2: 14), і ніхто не потребуватиме казати до свого брата: “Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього” (Єр. 31: 34). Ось так, відповідно до Його обітниці, Ісус остаточно буде “Світлом істинним, котре просвітлює всіляку людину, що приходить у світ” (в. 9, Гиж.). Велика частина людства ніколи не бачила і навіть не чула про це істинне Світло – не тільки мільйони язичників, але й більшість цивілізованих земель.
Воскресіння справедливих потрібне, щоб підняти Церкву до слави та співспадкоємства з її Господом. Натомість воскресіння невиправданих, яке охоплює практично все людство, буде, власне, з метою дозволити людям побачити істинне Світло, яке Бог передбачив у Своєму Сині і яке проллється скрізь під час Його Тисячолітнього Царства. А ті, які відкинуть світло заради темряви, помруть Другою Смертю.

“ВЛАДА БУТИ ДІТЬМИ”

Іван Христитель був посланником, щоб звернути увагу на Світло, але не був цим Світлом. Він навіть не належав до класу Церкви, про який Ісус казав: “Ви світло світу”, – бо Іван Христитель не дожив до часу зачаття Духом, який настав після жертви нашого Господа.
Світ не визнав Величного, Який був у ньому, – Логоса, через Якого постав. Також Його власний народ не впізнав Його, а розп’яв. Але дехто в той час і відтоді прийняв Його, і таким була дана влада, право, свобода, привілей стати синами Бога. Жодний такий привілей не був даний юдеям, ані комусь іншому з деградованого людства до П’ятидесятниці – доки Ісус не з’явився в присутності Бога, щоб вчинити примирення за наші гріхи.
Всі ці сини зачаті Святим Духом. Це не тілесне синівство. Їхнє народження з Духа буде зміною у воскресінні, коли вони стануть схожими на свого Учителя, побачать Його таким, яким Він є, і ділитимуть Його славу.

R5351 (1913 р.)