ДІЙСНІ ЧИ УМОВНІ НОВІ СТВОРІННЯ?

“Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове” (2 Коринтян 5: 17).

Наше знання на тему Нового Створіння походить із Божого Слова. Це свідоцтво дає Дух Правди. “Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове”. Зрозуміло, якщо все стародавнє минуло, і ми є Новими Створіннями в Христі, ми маємо благословення. Нічого не сказано про те, що ми тільки умовно Нові Створіння. Зміна відбулася насправді, де-факто. Коли Бог приймає людську волю, Він не вважає Нове Створіння відповідальним за вчинки, зроблені до посвячення. Починається новий відлік.

Ми є Новими Створіннями у тому значенні, що Бог дав нам зачаття Святим Духом. Він дав нам небесні обітниці замість земних. Ми більше не добиваємось високого становища у світі. У нас тепер нові прагнення. Наша ціль – жити так, як подобається Богу. І така зміна настроїв свідчить про переміну розуму.

Перемінити означає змінити, зробити по-новому, по-іншому, навпаки. Отже, ми змінилися внаслідок зміни нашої волі. Бог дав нам обітницю, що у випадку такої зміни, такої переміни, Він вже не залічить нам гріх, і ми відтепер вважатимемось не грішними, а святими. Світ не знає, що ми – Божі діти, і не усвідомлює, наскільки ми відмовились від земних надій і шукаємо іншої нагороди, ніж він.

Той факт, що ця зміна є лише в розумі, а не в тілі, зовсім не шкодить справі. Як твердить наука, кожні сім років наше тіло зазнає повної зміни; на місце старої тканини приходить нова. Та особа не стає новою людиною через зміну тіла. Коли б так було, ми б вже кілька разів змінилися. Що ж стосується розуму, то особистість не змінюється. Навіть коли б ми втратили руку, ми б залишилися тією ж особистістю, або коли б ми позбулися одночасно руки і ноги, то ця зміна не торкнулась би нас як особистості.

У цьому випадку особистість не змінюється, бо особистість міститься в нашому розумі, це наше “я”. Тому коли це “я”, розум, змінюється, Нове Створіння починає помітно відрізнятися від інших. А те, що воно ще не має духовного тіла, не суттєво. Нове Створіння це Нове Створіння, просто зараз воно знаходиться у неприязних умовах, тоді як згодом увійде в стан, який Бог обіцяв – Божественну природу і вічну радість – в якому перебуватиме завжди.

НАШЕ СТАНОВИЩЕ З ПОГЛЯДУ БОГА

Зараз ми є духовними істотами в людських тілах. Апостол каже: “Отож, коли ви воскресли [підняті] з Христом, то шукайте того, що вгорі”. Підняте не тіло, а Нове Створіння. Померло не Нове Створіння, а старе створіння. “Життя,.. сховане в Бозі з Христом” (Кол. 3: 3), не є життям старого створіння, а життям Нового Створіння. Апостол говорить: “А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас”. Він говорить також, що ми повинні вважати себе не тільки мертвими, але й такими, що немовби встали з мертвих: “Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6: 11).

Тіло не є Новим Створінням, але належить Новому Створінню. Воно є слугою Нового Створіння. Бог визнає тільки Нове Створіння і не знає нас по плоті. Тому ми повинні жити в дусі і сприймати себе та всі свої справи саме з такого погляду. Ми повинні “ходити не за тілом, а за духом” (Рим. 8: 4). Ми повинні дивитись на речі з того боку, що, як Нові Створіння, ми тільки тимчасово замешкуємо ці тіла.

Ці тіла є нашими рабами, і ми повинні використовувати їх як рабів. У цей час оточення не сприяє Новому Створінню. Та Бог звертає увагу саме на Нове Створіння: “Тому то, коли хто в Христі, той Створіння Нове, стародавнє минуло, ото сталось нове”. Якщо хтось не зуміє успішно довершити своє посвячення, не зуміє стати переможцем, він не матиме воскресіння, бо всі його земні права були анульовані.

“А ви не в тілі, але в дусі”. Щоправда, ми, як Нові Створіння, дійсно маємо плотські тіла, але плоть це не ми, тобто вона не нашого виду, не нашої природи. Ми можемо успадкувати обітницю тільки як Нові Створіння. Ісус був умертвлений у плоті, тобто пожертвував плоттю – відмовився від права на плоть у воскресінні. Власне, на основі того, що Він віддав Свої права, Отець дав Йому зачаття до нової природи. Тому Він сказав, що Його прагнення – виконувати волю Отця: “Чи ж не мав би Я пити ту чашу, що Отець дав Мені?” (Ів. 18: 11).

Ісус не намагався відстоювати Свої земні права. Він помирав не тільки на Голгофі. Початок цього був у Йордані, три з половиною роки раніше. В образі первосвященик забивав тельця, який представляв Людину Ісуса. Наш Господь віддав Своє життя повністю – Своє людське життя.

Первосвященик був іншою особою. Він входив всередину і служив у Святині, поки Його людська природа була принесена на жертву на жертівнику, а Його тіло було палене за табором – на очах табору.

ВІДМІННІСТЬ МІЖ ДУШЕЮ ТА НОВИМ СТВОРІННЯМ

Кожне Нове Створіння є душею. Слово “душа” використовується у Святому Письмі справді в дуже широкому значенні, маючи на увазі будь-яку чуттєву істоту, будь-яку істоту, яка має сприйнятливість, розум. Риба має розум, тому Біблія змальовує рибу як душу (див. 1 М. 1: 20). Собака, корова, кінь – кожне з них є душею. Ангел є душею, тобто істотою. Бог є душею, тобто істотою, бо так говорить Біблія. Святе Письмо каже: “А праведний житиме вірою. І коли захитається він, то душа Моя його не вподобає” (Євр. 10: 38) – тобто душа Бога.

Отже, широке значення цього слова, якщо його застосувати до будь-якої чуттєвої істоти, запевнює нас, що ми, як Нові Створіння, є душами – інтелігентними істотами. Можна сказати, що ми є подвійними душами в тому значенні, що все починалося з людської душі, але Бог через Христа вчинив особливий задум для нас, завдяки якому ми зачаті знову, щоб бути Новими Створіннями. Це зачаття стосується розуму, і тільки так ми тепер є Новими Створіннями.

Нове Створіння ще не вдосконалилося. Ця нова душа ще не досягла стану, якого, згідно з Божим задумом, повинна досягти. Апостол говорить нам, що ми маємо цей скарб нового розуму у старому тілі – земному посуді. Новий розум мусить виконувати волю Отця, незалежно від волі тіла або приятелів тіла і того, що вони хочуть робити. Новий розум повинен виконувати Божу волю за будь-яких обставин.

Духовно зачата Божа дитина може казати, що вона вже володіє вічним життям, яке має вірою. Однак Нове Створіння (нова душа) ще не завершене. Коли ця нова душа буде завершена, ми, спираючись на Божій обітниці, матимемо тіла, схожі на Христове. Ми будемо схожими на Нього. Ми будемо бачити Його таким, яким Він є, і будемо ділити Його славу. Ми будемо душами на Божественному рівні, хоча попередньо були душами на людському рівні. Зараз ми знаходимося в перехідному стані.

ПОДВІЙНА ДУША, АЛЕ НЕ ПОДВІЙНИЙ РОЗУМ

Коли ми говоримо, що ми є подвійною душею, то це не означає, що ми маємо подвійний розум, бо такий стан був би вартий докору. У нас один розум. Наша двоїстість полягає у тому, що ми маємо розум однієї природи і тіло – іншої. Досконала душа є наслідком поєднання життєвого принципу та організму. Так само у випадку риби, собаки, коня. Перш ніж може бути душа, є організм і життєва основа, іскра життя. Кожен із Господнього народу на початку був людською душею, тобто мав властивості, спільні для всього людства. Пізніше він був зачатий знову. І ця нова воля (новий розум) має у цей час організм, не пристосований до її потреб.

У воскресінні Нове Створіння матиме організм, цілком пристосований до його вимог. Але зараз мова йде про душу, яка не є ані досконалою у плоті, ані досконалою на духовному рівні. А оскільки природа асоціюється, власне, з розумом, волею, тому плоть вважається плоттю Нового Створіння, і Нове Створіння несе відповідальність за цю плоть.

Апостол радить, щоб не тільки наш старий розум (наша воля) був мертвий і ми вважали свої тіла мертвими, але щоб ми йшли далі і вважали наші тіла живими, щоб вони ожили з мертвих, ожили зі стану, який схиляє до гріха, і були повною мірою нашими (як Нових Створінь) слугами, щоб вони служили нашим цілям – були “оживленими... через Його Дух, що живе в вас”. Іншими словами, доки сила Святого Духа, що поселився в нас, керує нашим серцем і розумом, вона контролює і спонукає до дії фізичне тіло.

ТАЄМНИЦЯ САМОВЛАДАННЯ

Бог поводиться з нами як із Новими Створіннями відтоді, як ми зачаті Святим Духом. Він не відкликається до плоті. Плоть є під осудом. Бог мав справу з плоттю батька Адама, засудивши її на знищення. Тоді Він подбав про шлях у Христі, яким людський рід міг врятуватися від знищення. Стосунок Церкви до Бога є стосунком її тільки як Нових Створінь. Отже, відтоді, як ми стали Новими Створіннями, прийнятими Богом, Він сприймає ці наші смертні тіла, посвячені Йому на службу, як частину Нового Створіння. Тож якщо ми страждаємо, то страждаємо як Нові Створіння.  У цьому значенні Бог зважає на нашу плоть від часу нашого посвячення. “Дорога в очах Господа смерть богобійних Його”.

Оскільки наше людське тіло є, так би мовити, двигуном у Його службі, то Бог дбає про нього. Наскільки ми стаємо міцними у Господньому Дусі, настільки маємо силу робити з цим смертним тілом все, що хоче новий розум. Та ми слабкі в собі і не можемо як слід контролювати наші смертні тіла, тому Бог дає нам Свою Правду. І чим більше ми черпаємо з цієї Правди, з Духа, тим більше ми повинні освячуватися, бути в згоді з волею Отця і контролювати наші смертні тіла.

R5325 (1913 р.)