ПРАКТИЧНІ УРОКИ З ЖИТТЯ ІЛІЇ

“Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його” (1 Самуїлова 3: 18).
Господь через Самуїла передав Ілії звістку про те, що його дім спіткає нещастя. Слова нашого вірша були сказані в той час, коли він почув, що від Господа має прийти лихо, і свідчили про поступливість ще перед нещастям, а не після нього. Отже, ці слова показують покору Ілії.
Ілій багато років був суддею Ізраїлю і, як подає запис, був взірцем, гідним наслідування, справедливим у всіх своїх вчинках. Натомість його синів називали “людьми негідними [букв. синами Белійяра]”, бо вони були злими у всьому. Тож хоча вплив Ілії був корисним для народу Ізраїлю, проте існував і протилежний вплив, який зростав при його потуранні, за його згоди. Коли б ці лиходії не були з його сім’ї, Ілій, напевно, повівся б з ними відповідно до своїх повноважень як судді. Але перед нами приклад людини, хоча побожної, проте слабкої як голова сім’ї. Як голова дому, він повинен був виховувати дітей як потрібно – у праведності, інакше вони мали б перестати бути членами його дому і отримати певні обмеження, які він, законодавець, мав би на них накласти.

НЕДОЛІК У ХАРАКТЕРІ ІЛІЇ

З розповіді ми можемо взяти урок того, чого Бог сподівається від нас і наших сімей. Якщо дитина всюди соває свого носа, краде, веде безпутне життя чи ще якось шкодить, християнський батько не повинен дозволяти такі речі. Він зобов’язаний якимось чином покласти цьому край. Однак якщо дитина має думку, відмінну від нашої, про те, чим є пошана до Бога, ми не повинні вважати, що треба обмежувати її волю.
Треба пам’ятати, що це послання дісталося Ілії через хлопчину Самуїла. Самуїл, як було заведено в пророків у ті часи, почув Господній голос, що кликав і промовляв до нього. Думаючи, що це голос Ілія, хлопчина побіг до нього і запитав: “Що ти хочеш?” Ілій відказав, що він його не кликав, і звелів йти спати далі. Це повторилося тричі, тож Ілій здогадався, що дитину кличе Господь. Тоді він сказав, щоб Самуїл ліг спати, а якщо його покличуть знову, відповів: “Говори, Господи, бо раб Твій слухає Тебе”, – це мало означати, що він готовий служити Господу. Самуїл зробив, як було йому наказано, і Господь розповів йому, що через недбалість Ілії до вчинків його сім’ї, вона буде відсторонена від священства.

ГІДНЕ ПОХВАЛИ ПРИНИЖЕННЯ ІЛІЯ

Варто відмітити, що Ілій не виказав жодної почуття образи на того, кого вжив Господь! Ілій прийняв Самуїла у свою сім’ю, коли хлопчину в дитинстві посвятили його батьки. Тепер, коли Ілій побачив, що Бог, безсумнівно, обминув його і звернувся через дитину, обставини дали достатньо причин, щоб в ньому від обурення запалився пихатий дух. Однак поведінка Ілія свідчила, що в нього м’яке серце. Коли Самуїл пояснив, що саме Господь розповів йому, той відповів: “Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його”. Це Господня справа. Так буде правильно! Так буде добре! Нехай Господь зробить те, що Йому до вподоби, навіть якщо це буде крах для моєї сім’ї, навіть якщо це буде позбавленням її священства.
Позбавлення священства означало, що сини Ілія помруть, бо вони були священиками з лінії Ааронового священства. Це дуже гарний приклад абсолютного підкорення. Якщо в деяких відношеннях Ілій був слабким, то в інших – сильним, як видно з його скромності та підкорення. Покірні та охочі вчитися часто натрапляють на великі труднощі в тому, щоб бути достатньо рішучими у своїх відносинах з іншими, які є під їхнім наглядом. Риса характеру, яка схиляє їх до того, щоб бути смиренними і підкореними Господу, схиляє також до доброти та поблажливості до інших. Тож добре було би навчитися твердо дотримуватися волі Господа щодо інших, і при цьому бути смиренними і поступливим перед Господом, Його провидінням і задумами.

УРОКИ ДЛЯ ХРИСТИЯН

Як християни, ми можемо навчитися цінних уроків з цієї події. Ми повинні переконатися у своїй готовності приймати Правду будь-яким шляхом, яким Господу буде до вподоби послати її нам – чи то устами малої дитини, чи неосвічених людей, таких як св. Петро та св. Іван.
Священикам за днів апостолів, мабуть, було важко слухати неосвічених людей, які з силою говорили Послання від Бога. Можливо вони казали: “Бог навряд чи промовлятиме через уста, які заїкаються! Він напевно не обмине нас, хто провів роки в дослідженні, кого вважають священиками Божественного порядку!” З таким поганим станом серця і розуму вони відкинули не тільки покірних людей та їх Послання, але й самого Господа.
Таким також є дух цього світу. Хто вірний у представленні Божого Слова з Біблії, привертатиме до себе щораз менше уваги з боку по-світськи мудрих. Постійно зростає число людей, які думають, що діла творення постали в процесі еволюції. Вони щораз більше вважають, що Біблія не є Божим Словом; що апостоли були тільки обманеними, зведеними людьми; що Ісус сам не розумів, що Він робить. Вони вважають, що Він був доброю людиною, і, безперечно, Бог був із Ним, бо Його вчення несли зі собою добро. При цьому вони думають, що можуть запропонувати кращу мудрість – такі собі великі вчителі, які б хотіли створити нову Біблію, за бажанням свого серця!
У наші дні по-світському мудрі сприймають речі з хибного погляду. Вони дивляться в хибному напрямку, і зовсім не хочуть бачити Нову Епоху, яка приходить. Тому вони не зрозуміють, що відбувається, доки сонячне світло Правди не почне заливати світ. Тоді, оглядаючись навколо, вони почнуть усвідомлювати справжнє Сонце Праведності і почнуть розуміти весь стан справ. Ми раді, що вони, дивлячись навколо, глянуть на речі по-іншому. Але всі справжні Божі діти готові приймати Боже Послання з кожного джерела, яке може їм трапитися.
Особливо важливою думкою нашого уривку є те, що Ілій покірливо прийняв нещастя. Це був добрий стан серця. Не виступаючи проти Божественної волі, а покірно схилившись перед нею, він показав, що його біда виникає зі слабості плоті. Бачимо, що сьогодні існує схожий стан справ. Обов’язок Господнього народу – побачити, що теперішній лад номінальних церковних систем проминає і незабаром буде повалений у великому часі горя. Це послання природно викликає обурення в серцях багатьох. Вони хвалилися своєю фінансовою могутністю, своєю міццю і т. п. Тому згадка про падіння цього природно викликає в них заперечення. І ми не повинні дивуватися, що їхній гнів піднімається проти нас, коли ми кажемо їм про час горя, який попереду.

ВІДДАНЕ, АЛЕ СЛАБКЕ СЕРЦЕ

Для Ілія звістка, що його сім’я буде позбавлена священства, була сильним ударом. Так само наше Послання про Царське Священство не є приємним посланням для номінального християнства. Та деякі з Господнього народу в ньому сьогодні не мають співчуття до ходу подій. Це ті, які казатимуть: “Він Господь, нехай зробить те, що добре в очах Його”. Таким є стан Великої Громади. Вони слабкі у своєму відстоюванні Господа, однак покірливі у час горя і віддані Господній справі та пов’язаним із нею інтересам.
Самуїл, мабуть, краще представляв би клас Малої Черідки, а Ілій – клас Великої Громади. Останній у деяких відношеннях слабкий, але вірний у своєму серці Господеві. Натомість ми повинні намагатися копіювати тип Самуїла, настільки для нас має бути неприйнятним неправедність та гріх і настільки повно ми повинні бути в згоді з праведністю. Ми готові говорити Боже Послання, яке неминуче виявиться неприємним. Звичайно, неприємно говорити зараз про близьке нещастя, яке охопить церкву і державу, так само як Самуїлові, мабуть, було дуже неприємно виконати свій обов’язок – піти до найкращого приятеля, доброчинця, і принести від Господа звістку про лихо для нього та його сім’ї.
Було би добре, щоб ми говорили про ці речі доброзичливо, а не холодно, не зі злорадством. Ми співчуваємо людям щодо стану речей теперішнього часу і всього того, що, як бачимо, приходять на них. Все частіше надходять звістки про служителів, які починають розуміти, що Божа сила покидає їхні віровизнання, що з усіх боків є докази, що вони помилялися у своїх вченнях, що загальна тенденція теперішнього часу веде до громадського неспокою та бунту.

R5296 (1913 р.)