ВСЕМОГУТНІЙ ЗБЕРІГ, ОБМИНУВ ІЗРАЇЛЬ

2 Мойсея 12: 21-31
“Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити і душу Свою дати на викуп за багатьох” (Матвія 20: 28).
Християни говорять про юдейську Пасху як про звичай і пережиток минулого, в якому вони особливо не зацікавлені. А все тому, що значення Пасхи загалом є незрозумілим. У дійсності християнин більше зацікавлений Пасхою, ніж юдей. Але є один аспект, у якому весь світ зацікавлений нею, і про це ми поговоримо в сьогоднішньому дослідженні.
Десятою карою, посланою на єгиптян за їх постійну несправедливість до євреїв, була смерть їхніх первородних. У кожному єгипетському домі була смерть, до того ж помирав цвіт їхніх сімей – первородні син чи дочка. Легше уявити собі жах тієї ночі, ніж виразити його словами.
У Писанні смерть завжди виступає як ворог людини, як покарання за гріх. Смертний вирок був виданий нашим першим батькам з причини гріха, а через них, за законами спадковості, передався всім їхнім дітям – людському роду. Ми всі помираємо, і Біблія говорить, що єдина надія порятунку від смерті полягає у факті, що Бог хоче цього, що Він подбав про задоволення Своєї Справедливості через смерть Ісуса, “Праведного за неправедних”. А ще вона говорить, що великий засіб порятунку від гріха й смерті незабаром має бути застосований для людства. Під час Царювання Месії вирок смерті буде скасований, прокляття буде усунене, і вже не буде стогону, плачу й вмирання.
Своєю чергою усунення прокляття (смерті) означатиме запровадження благословення життя через прославленого Відкупителя. Він стане Життєдавцем для всіх тих, які після здобуття повного світла приймуть Божественну ласку з Його рук. Почнеться процес воскресіння для повного відродження всіх охочих і слухняних людей до славної досконалості батька Адама й до привілею вічного життя.
Отже, те, що Бог навів тієї ночі на єгиптян, було просто тим самим покаранням, яке тяжіє над усім людством шість тисяч років. Кара полягала не стільки в смерті, скільки в її раптовості. Первородні лягли спати в доброму здоров’ї, а перед ранком вже були мертвими, бо вирок смерті прийшов на них більш несподівано, ніж це було б за інших обставин. Вони заснули.
Ця кара не торкнулася домів ізраїльтян. Всемогутній обминув, зберіг, захистив їхніх первородних. Звідси назва Пасха (євр. Песах – обминати – ред.). Згідно з Божественною заповіддю, ізраїльтяни запровадили щорічне святкування цієї історичної події. Кожний ізраїльтянин, святкуючи Пасху, показує свою віру в Бога й своє довір’я до цього запису про Божественне визволення його предків, а якщо це не так, то він просто обманює, бо іншого значення вона не має.

СПРАВЖНЄ ЗНАЧЕННЯ ПАСХИ

Ці події, коли Ізраїль обминула кара, були алегоричними. Як образ вони представляли життєві обставини Божого Вибранця – Духовного Ізраїлю. Варто зауважити, що Духовний Ізраїль – це громада святого Божого народу, зібраного зі всіх народів і всіх віровизнань – юдеї, римляни, французи, британці, з “всякого народу, племені, язика і народності” (Дерк.). Головні члени Духовного Ізраїлю вийшли з природного Ізраїлю, але жоден народ не може претендувати на виняткові права. Це вибраний клас, що обирається не за національними ознаками, ані за якимись іншими перевагами, крім переваг характеру.
Ця громада Духовних ізраїльтян була представлена в первородних Ізраїлю, тілесного Ізраїлю, яких обминула кара тієї ночі. Наступного ранку всі відділи Ізраїлю вирушили в дорогу під проводом первородних, які згодом були представлені в поколінні священиків, що зображувало Царське Священство, Царським Первосвящеником якого є прославлений Месія. Незабаром Він і Його “Церква Первородних” (Євр. 12: 23, Хом.), прославлена участю в Його воскресінні (Першому, Головному Воскресінні), займе становище слави й влади Месіанського Царства для благословення всіх бажаючих повернутися до згоди з Богом.
У минулому дослідники Біблії мало розуміли Боже Слово. Поступово, у світлі сьогоднішніх привілеїв, вони починають оцінювати факт, що вона представляє таку довжину, ширину, висоту й глибину Божественної Любові, Мудрості й Сили, про яку вони раніше навіть не мріяли. Тепер вони бачать, що коли Господь говорить про Церкву Первородних, то дає зрозуміти, що збирається мати ще інших синів, а ці є лише першими. Так само як первородні Ізраїлю, яких обминула кара, не були єдиними врятованими з єгипетського ярма, так і Церква Первородних не одна буде спасенною від ярма гріха й смерті, представленого в єгипетському ярмі. Навпаки, збереження Первородних означає визволення решти.
Вирази “ніч” і “ранок” також мають своє значення в позаобразі. Біблія показує, що шість тисяч років, в яких Гріх і Смерть панували й полонили багатьох, які бажали бути праведними перед Богом, є часом ночі. Протягом цієї ночі Божий народ все більше зазнавав гніту з боку сатани та його слуг, представлених у фараоні та єгиптянах. Це була довга ніч шести тисяч років, про яку пророк говорить: “Буває увечері плач, а радість на ранок” (Пс. 30: 6).
Згаданий ранок буде зорінням великої позаобразної Суботи, Сьомого Тисячолітнього Дня. Тоді Месія та Його Церква Первородних, переведених від смерті до життя Божественною Силою, будуть наділені славою Царства, і почнеться велика праця благословення всіх тих, хто бажає прийти до згоди з Богом.
Нова Епоха настільки відрізнятиметься від нинішньої, що вона образно названа Днем у порівнянні з темрявою теперішнього часу, який представлений як ніч. У той день Царства Месії Він буде великим Царем – Князем Світла. Тоді Князь Темряви буде зв’язаний. Протягом славної тисячолітньої Епохи відділи людства, які бажатимуть прийти до згоди з Богом, стануть ізраїльтянами й поступово будуть ведені позаобразним Мойсеєм до досконалості відновленого Раю. Тільки небажаючі та неслухняні не зможуть досягнути повного відновлення всього того, що було втрачене Адамом через непослух в Едені й відкуплене смертю Ісуса на Голгофі.

“МІЙ ПЕРВЕНЕЦЬ – ІЗРАЇЛЬ” (Хом.)

Оскільки будь-яке благословення, будь-яке визволення з-під влади Гріха й Смерті було Божою благодаттю, а не зобов’язанням перед Справедливістю, Він мав повне право вирішити заздалегідь, що благословення, які Він збирався послати, мають дійти до людства через Насіння, або дітей, Авраама. Він про це заявив виразно, але непрямо. Цього не зауважили юдеї, але Господь вказав, що Авраам матиме два різні насіння: одне – Небесне, а друге – земне. Ось Його слова: “Розмножу потомство твоє, немов (1) зорі на небі, і немов той (2) пісок, що на березі моря”.
Бог не пояснив цього Авраамові, але зараз ми бачимо значення цієї риси Обітниці. Зорі представляють Небесне Насіння Авраама – Месію та Його Церкву, символічно названу Його Нареченою. Пісок на березі моря (якого дуже багато), представляє величезну кількість тих, хто в кінцевому результаті буде спасенний від гріха й смерті та повернеться до Божественної ласки й вічного життя в Месіанському Царстві Духовного Насіння, “Церкви Первородних” (Хом.). Але Бог ані не забув, ані не відмовився від Своєї ласки для природного насіння Авраама, вибираючи Духовне Насіння, бо їм був даний перший привілей, тобто можливість, і з них були зібрані перші члени цього Духовного Ізраїлю – Духовного Насіння Авраама. Про них св. Павло говорить: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці”, – за обітницею, даною Авраамові, що в цьому його Духовному Насінні все людство отримає Божественне благословення, усунення прокляття гріха й смерті (Гал. 3: 29; Об. 21: 4, 5; 22: 3).
А ще Писання показує, що після того, як Духовний Ізраїль буде довершений через переміну від земної природи до Небесної, Божі благословення знову почнуть сходити на природнє насіння Авраама. Таким чином, Боже провидіння стосовно духовних привілеїв було спочатку для юдея, і теж буде спочатку для юдея щодо земних привілеїв – Реституції до людської досконалості (Рим. 11: 25-33; Дії 3: 19-21).

ПЕРВОРОДНІ, ЗАХИЩЕНІ КРОВ’Ю

Не можна не зауважити того, що Божественна милість до первородних Ізраїлю була не без крові. Насправді, як показує св. Павло, вся лекція Писання Старого Завіту полягає в тому, що “без пролиття крові немає відпущення” гріхів. За Божественним велінням ізраїльтяни виявляли свою віру в Господа тим, що брали однорічне ягня без вади, вбивали його, окроплювали кров’ю одвірки й дверні перекладини своїх домів і споживали м’ясо всередині.
Як Пасха була образною, так і образним було ягня й покроплена кров. Ягня представляло Ісуса, Божого Агнця – безвадного, чистого, святого, незлобливого, невинного. Його смерть була не за власні гріхи, а за гріхи людства. Також важливо зауважити те, що Христос помер не тільки за Церкву, але, як стверджує Святе Письмо, за гріхи цілого світу. Церква становила лише малу частину світу, тобто частину, якою були Первородні. Апостол Яків говорить (1: 18, Гиж.), що ми є певним першопочатком творінь Бога. Церква обминається вночі, вона врятована в особливий спосіб й раніше від інших, але ніхто не може бути збереженим без заслуги Крові. Те, що Кров покриває не тільки Первородних, показано у факті, що в образі вона була покроплена не тільки на первородних, але й на дім, який вказує на Дім Віри.

R5272 (1913 р.)