ВІДПОВІДЬ РЕДАКТОРА
ДОРОГИЙ БРАТЕ_____________

Радий відзначити твою старанну проникливість у вивченні Святого Письма. Це один з уроків, який всі дорогі приятелі в Правді повинні засвоїти, – не приймати беззастережно всього, що вони читають, ані всього, що той чи інший пілігрим може сказати. Цей самий принцип, звичайно, справджується в стосунку і до того, що ми викладаємо, усно чи на папері. Все, що ми приймаємо як духовний харч, треба цілковито переосмислювати перед засвоєнням. Ми маємо велику довіру до всіх дорогих братів, зайнятих працею пілігримів, інакше вони не представляли б Товариство, тим не менше, ми не зобов’язані нести відповідальність за кожний їхній вислів. Віримо, що вони мають цілком добрі наміри, та досконалість вдасться досягти тільки за завісою. Тепер перейдемо до твого запитання.
Ми не можемо повністю схвалити фразеологію процитованого тобою виразу. Уся Церква помирає як жертви гріха в тому значенні, що Гріх та Смерть персоніфіковані у Святому Письмі. Гріх спонукав усіх, хто чинив опір Правді та переслідував Господа і Його посвячених послідовників.
Та ми не можемо погодитися з думкою, що смерть нашого Господа була покаранням. Один вірш можна було би вважати підтвердженням цієї думки, а саме: “Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом” (2 Кор. 5: 21). Однак цей вірш, на нашу думку, означає, що наш Господь, Який не відав гріха, став Жертвоприношенням за гріх за нас. Пам’ятаємо також вірш Писання, який говорить: “І як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський” (Ів. 3: 14). Змій, щоправда, є символом Гріха, але ми можемо бачити тільки один шлях, яким на нашого Господа можна дивитися як на змія: Він підлягав усім обставинам, крізь які повинен перейти грішник. Тому Він страждав як грішник і зазнав за грішника тієї ж кари, якої можна було вимагати для будь-якого грішника. І хоча Він здавався злочинцем, грішником і т. п. в очах людей, зовсім по-іншому все виглядало в очах справжніх послідовників та Отця.
Ісус виразно сказав, що Він поклав Своє життя, тобто підкорив його, бо так Він міг найкраще послужити Отцівським задумам. Він не віддав Свого життя, ані не помер під осудом як грішник. Він не втратив Свого життя, ані юдеї чи римські воїни не відібрали життя в Нього без Його дозволу. Він поклав його Сам. Коли б Він помер як грішник в Божих очах, із гріхом, приписаним Йому від Отця, то не мав би нічого, що міг би дати для відкуплення Адама та Його роду, – не зміг би стати Відновителем людей у Часах Реституції.
Ми стверджуємо, що єдиним правильним розумінням смерті Господа є розуміння її як прояву Його абсолютного послуху волі Отця. Ця надзвичайна слухняність була нагороджена Божественною природою та славним возвеличенням у Його воскресінні. Піднятий, славний Відкупитель ще не задовольнив Справедливість і не заплатив нічого за нікого, доки не піднявся на висоту. Тоді Він застосував Свою заслугу за всіх, які під час цього віку приймуть поклик Отця і яких Він притягне, щоб стати членами Тіла Христа. Кожному з них Він приписує достатньо Своєї заслуги, щоб компенсувати недоліки їхньої плоті, щоб вони, як і Він, могли принести Богу жертву, святу та прийнятну, і на основі цього могли бути зачаті до духовної природи.
Згодом людське життя нашого Господа, невтрачене і ще невіддане, буде дане на користь Ізраїлю та світу, скасовуючи “гріхи всіх людей” і гарантуючи Йому Посередницький Престол Тисячолітнього віку, щоб благословити Ізраїль через Посередника, а через Ізраїль усі покоління землі під Новою Угодою Ізраїлю.

R5253 (1913 р.)