МОЙСЕЙ, ВРОДЛИВА ДИТИНА
2 Мойсея 1: 22; 2: 1-10

“І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене” (Матвія 18: 5).
Упродовж вісімдесяти років Йосип був Великим Візиром Єгипту, померши у віці ста десяти років. Звісно, його брати, ізраїльтяни, у той час не зазнали жодного гноблення. Та невдовзі до влади прийшов інший фараон, “що не знав Йосипа”, – ігнорував його служіння Єгипту та тимчасову угоду з ізраїльтянами. Цим фараоном, вважають, був Рамзес ІІ, бездушний, самолюбний деспот.
Фараон побачив, що ізраїльтяни збільшуються чисельно набагато швидше від єгиптян. Тому він почав вважати їх загрозою. Спочатку в ізраїльтянах вбачали захист для Єгипту, тому що земля Гошен лежала на сході, і вороги, виступаючи проти Єгипту, спочатку наткнулися б на ізраїльтян. Єдиним противником Єгипту в той час була Асирія. Коли ізраїльтяни стали численнішими від єгиптян, з’явилася нова небезпека, тому що військо нападників могло перекупити їх на свій бік, і влада фараона була би повалена.
Щоб приготуватися до такого розвитку подій, були випробувані різні методи. У якості першого видано наказ, який змушував ізраїльтян виконувати важку працю, яка, як сподівалися, мала похитнути їхню міць, – послабити їх. Однак вони, навпаки, з кожним додатковим тягарем, здавалося, процвітали ще більше. Наступною репресивною мірою був наказ єврейським повитухам задушити кожну ізраїльську дитину чоловічої статі при народженні. Але цим наказом нехтували; повитухи виправдовувались тим, що вони приходили надто пізно. Останньою надією був царський наказ, що кожне новонароджене хлопча ізраїльтян треба було втопити. Невиконання каралося як злочин.
У таких умовах народився Мойсей. Розповідь подає, що обоє батьків були благочестивими людьми, тому нас не дивує вираз, що він, як немовля, був “гарний”, привабливий, вродливий. Зовсім небагато батьків, здається, розуміє, що в тому, що їхні діти не такі “гарні”, позбавлені гарних рис зовнішності та характеру, відповідальні вони самі. Цим ми зовсім не хочемо сказати, що для тої чи іншої людської пари можливо привести на світ абсолютно досконалих дітей. “Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!” (Йов. 14: 4).
А що ми хочемо цим сказати? Як дбайливе виведення тварин впливає на їхні риси, форму і характер, як селекція покращує плоди і квіти рослин, так виховання є могутнім фактором для людства. Більше того, хоча ні батьки, ні держава не можуть обійти увагою вибір товариша або товаришки в подружжі, все-таки одружені особи мають у своєму розпорядженні найбільш чудове обдарування, знане у світі: впливати силою розуму на характер та вигляд своїх дітей перед їх народженням, і не нехтувати ним опісля.
Коли б розумні, сумлінні люди добре розуміли цей закон природи, яка б зміна настала! Допускаємо, що такі батьки прагнули б не тільки привести на світ дітей гарної будови, зовнішності та характеру, але й вважали б злочином не робити для них усе можливе в цьому напрямку.
Якби кожна мати розуміла, що в період вагітності її розумовий стан може бути благословенням або прокляттям для її нащадка, якою наполегливою вона була би в протистоянні поганим настроям та роздратуванню! З якою старанністю вона стежила б за тим, що читає, з ким товаришує, якими є її думки! Як вірно вона впроваджувала б у чин ради апостола щодо того, що чисте, що справедливе, що правдиве, що шляхетне, що порядне та гарне, – думала б про це і прищепила б дитині при народженні найвищі, найшляхетніші уявлення, на які тільки здатна!
Якби батько розумів свою відповідальність, яким дбайливим він був би (у міру можливостей) у своїх прямих обов’язках – не тільки як батько та життєдавець, але й як захисник та охоронець матері, допомагаючи їй у найважливішій функції людського життя в той час, коли вона найбільше потребує підтримки. Матір, передусім у період вагітності, мали б оточувати речі, які навіюють добре, велике, шляхетне, чисте, інтелектуальне, культурне. Батько мав би бути особливо співчутливим, намагаючись тримати її розум у спокої. Навіть коли б він був занадто вбогим, щоб придбати предмети розкоші – картини, вироби мистецтва і т. п., він міг би частково заповнити цю прогалину, розмовляючи з матір’ю на шляхетні та моральні теми або читаючи разом із нею. О, коли б цивілізовані народи врешті навчилися, що таку саму турботу, яку вони проявляють до виведення бігових коней, чудернацьких собак, голубів та свиней, можна було би застосувати набагато успішніше до власних сімей, тоді кого б не вразили дивовижні результати?
Йосип Флавій, юдейський історик, каже, що люди, які побачили немовля Мойсея, несеного течією річки, покинули свої заняття і стояли, милуючись ним. Наближається час, коли досконалість людських рис, форм та характеру вважатиметься найвеличнішою річчю у світі. Тоді імена батьків таких осіб будуть вшановуватися на сторінках слави більше, ніж тих, кого нагороджували найвищими призами за квіти, плоди та німих тварин. Цілком доречно, що про батьків Мойсея так гарно говориться у Старому Завіті, а у Новому Завіті виразно сказано, що вони були людьми віри і є зараховані до почесного переліку Стародавніх Гідних, які за свою віру повинні мати участь у “кращому воскресінні” (Євр. 11: 23).

СПІВПРАЦЯ З БОЖИМ ПРОВИДІННЯМ

 Цілком можливо, що батьки Мойсея розмірковували про те, як їм зреалізувати план, який виявився таким успішним для спасіння його життя. Вони знали про звичай єгипетської принцеси ходити у відлюдне місце на Нілі купатися, що, здається, було частиною релігійного звичаю. Вони припускали, що таке гарне немовля обов’язково приверне до себе її увагу, і могли навіть, як каже передання, бути ведені при цьому сновидінням. Як би там не було, вважаємо, що це була співпраця батьків та Божественного провидіння, і вона принесла саме такі наслідки.
З очерету, який рясно росте вздовж берегів Нілу, сплели маленьку корзину. Обсмоливши її зовні, щоб всередину не потрапила вода, у неї поклали немовля і відповідної миті залишили поряд із місцем, куди навідувалася принцеса. Неподалік про всяк випадок знаходилася сестра Мойсея, Міріам, дівча років восьми, готова привести годувальницю для дитини. Цілком можливо, що принцеса здогадалася про цю хитрість і тільки посприяла їй, сподіваючись, що малюк матиме як свого опікуна власну матір, а вона буде тільки його покровителькою та благодійницею.
Ось так у Божому провидінні, всупереч незгоді царя, прегарний Мойсей був вихований у царському палаці і “навчений всієї премудрості єгипетської” в єгипетських школах. Боже провидіння готувало відповідну особу для Своєї великої праці вождя Ізраїлю, і навіть більше того – як прообраз Месії, Який у відповідному в Бога часі буде Визволителем всього людства, що запрагне стати Божим народом і хотітиме, щоб Він вів його в позаобразну Обіцяну Землю.

ДОПОМОГА І ЗАХИСТ

Скільки простоти і водночас яскравої романтичності є в цій розповіді! Подумайте про керівництво Божественного провидіння в цій справі! Одного разу дитя Мойсей опинилося в небезпеці, під загрозою в батьківському домі. У будь-яку мить його присутність могла бути викрита і знана котромусь з єгипетських чиновників. Тоді його вбили б, дім зруйнували б, а батьків, можливо, позбавили б життя за спробу не послухатися царського наказу. Наступного дня,  з волі Божественного провидіння, дитя повертається до того ж дому, а принцеса Єгипту ще й платить його матері за те, щоб та доглядала за ним, а саме дитя завдяки царській прихильності всіляко захищене.
Не знаємо, коли дитя відлучали від грудей, але вважається, що це було у віці чотирьох років. Це цікаве дитя в його цікавому віці принцеса відтепер вважала своїм сином. Йому дали ім’я Мойсей, про яке професор Сайс каже: “Грецька форма єврейського “Моше” – “Моусес” походить, як подає Йосип Флавій, від коптського (древньоєгипетського) “Мо” (вода) “усес” (врятований з). Іншими словами, грою слів принцеса створила ім’я, немовби кажучи: “Це мій син, бо я витягла його з води”. Справді, ми ніколи не здогадуємося, як Божественна Мудрість вводить людське плетиво в Божественну павутину, Божественний план. Божий народ повинен завжди пам’ятати, що у всіх його справах Бог “чинить за радою волі Своєї”. Навіть використовуючи людське знаряддя, Бог, тим не менше, поважає людську волю і співпрацює з нею. А той, хто з найбільшим запалом співпрацює з Богом, отримує, відповідно, більшу частку Божественного благословення.
Не подумайте, що Боже провидіння використовує тільки Свій святий народ та його сім’ї, або що Бог використовує тільки тих, які номінально Його. У нинішній лекції бачимо, як Бог зробив, щоб навіть людський гнів славив Його і здійснив деякі Його задуми заради втілення Його великого Плану Віків посеред тих, хто нічого про Нього не знав – був “відчужений від спільноти Ізраїльської, чужий” (Гиж.). Весь дім фараона, а також принцесу Господь використав, щоб врятувати Мойсея, щоб навчити та приготувати його до великої праці. Справді, ця проста лекція, прийнята до доброго та чесного серця, приносить більшу віру в Бога та дозволяє більше покладатися на Його Мудрість і Силу у виконанні всіх ласкавих обітниць, які Він дав Церкві, Ізраїлю та світу.

R5250 (1913 р.)