П’ЯТИКРАТНА ЧАСТКА ВЕНІЯМИНА
1 Мойсея 43

"А хто любить брата свого, той пробуває у світлі" (1 Івана 2: 10).

Коли запас пшениці, привезеної з Єгипту, почав закінчуватися, Яків спонукував своїх синів знову йти по неї. Але вони рішуче відмовлялися робити це, якщо їхній молодший брат, Веніямин, не піде з ними. Тоді один з братів – Юда – поручився за Веніямина. Яків в кінці кінців погодився, посилаючи з ними подарунок з меду, прянощів тощо і подвійну кількість грошей, а також Веніямина, говорячи: "А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа [Йосипа], і нехай він відпустить вам другого вашого брата [Симеона] й Веніямина. А я, – певно стратив сина свого".

Йосип вдруге чекав їх і того часу дав наказ приготувати для них обід у його присутності. Однак вони злякалися, особливо тому, що під час їхнього попереднього приходу в отвори їхніх мішків були покладені гроші. Вони приступили до Йосипового управителя в дверях дому і отримали відповідь – таку відмінну від тої, яку могли б отримати сьогодні в Єгипті, чи в будь-якому іншому місці. Він сказав: "Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене". І вивів до них Симеона. Потім він дав їм води, щоб вони обмилися і освіжилися, та паші їхнім ослам і приготував обідню трапезу.

Потім до них увійшов Йосип, одягнений як єгипетський князь. Вони поклонилися йому до землі і принесли йому дарунок. Він обережно запитав про їхнього батька, а потім про Веніямина, їхнього молодшого брата. Таким глибоким було його душевне хвилювання, що він був змушений вийти на деякий час, щоб приховати сльози радості. Стримуючи себе, він повернувся і продовжував їсти. Зі свого окремого столу він посилав частки своїм одинадцятьом братам, наказавши ще раніше, що вони повинні сидіти згідно з їхнім віком і первородством. Це також здивувало братів, а найбільше вони були здивовані, коли зрозуміли, що частка, дана наймолодшому брату, становила п’ять порцій замість однієї – знак особливої милості.

Ця історія дуже проста, дуже зворушлива, дуже гарна як для дітей, так і для зрілих розумом. Обстановка є такою природною, що несе з собою переконання в її правдивості, такою простодушною, що повністю є в згоді з тим, чого можна сподіватися від Книги Бога.

Наука духовної лекції
Дослідники Біблії, розуміючи, що Йосип був образом Месії, вважають, що Веніямин, молодший брат Йосипа від тої самої матері, також був образом. Як жінки Авраама зображували різні угоди, так дослідникам Біблії виглядає, що Рахиль, мати Йосипа і Веніямина, зображувала особливу угоду – угоду жертви, яка діяла протягом цього Євангельського віку, і яка народила два чітко відокремлені класи святих. Ці два класи святих, виглядає, були зображені у Йосипу та Веніямині.

Найвищий клас представлений у Йосипу, – Месії – клас, який включає особливо вірний Божий народ протягом цього Євангельського віку – Ісуса і всіх, хто йде Його слідами. Цей клас в кінцевому результаті, як зображено в Йосипу, осягне престол імперії, стаючи Царем, або Правителем, всесвіту, наступним після Всемогутнього Творця, зображеного у фараоні, котрий взяв Йосипа з в’язниці смерті і високо підняв, щоб той був наступним після нього в силі та великій славі.

Це, очевидно, до недавнього часу відвертало увагу дослідників Біблії від того, що протягом цього Євангельського віку розвивалось два класи святих християн – вищий клас, представлений у Йосипу, і нижчий, представлений у Веніямині. Слово Веніямин означає "син правиці". Ім’я Бен-Оні – "син болю мого" – було дане йому його матір’ю, котра померла, народивши його.
Прообразний урок тут був би у тому, що ця особлива угода, зображена у Рахилі, народжує вибрану церкву, Месію, головою якої є Ісус, і народить також інший клас, а тоді перестане – помре – більше нікого не народивши. Вторинний клас означений у Святому Письмі як святі горя, про яких сказано, що вони "вийшли з великого горя" до благословення, яке успадкують. Крім того, цей клас представлений як значно численніший від більше почесного класу, зображеного у Йосипу.

"Мала черідка" – "Велика громада"
Щоб представити цей погляд ясніше, ми мусимо звернутися до Об’явлення, розділ 7. Там нам дано образ 144000, попечатаних на їхніх чолах. Це ті самі, котрі в іншому місці зображені як ті, що стоять з Агнцем на горі Сіон і співають пісню, якої ніхто, крім них, не міг навчитися співати (Об’явлення 14: 1-3). Ще вони представлені як ті, хто був з Агнцем, стоячи на морі склянім (Об’явлення 15: 2, 3). Так різними способами ця громада, здається, представляє особливо вибраних, не багатьох святих, малу черідку, якій Отцю вподобалося дати Тисячолітнє Царство, співспадкоємство з їхнім Господом і Відкупителем.

В Об’явленні 7: 4 читаємо, що вони є з дванадцяти поколінь Ізраїлю – 12000 з кожного покоління. Дослідники Біблії розуміють, що це означає, що Бог спочатку запланував, щоб повна кількість вибраних була взята з природного Ізраїлю, так ніби Він не знав, що природний Ізраїль відкине Господа і розіпне Його. Цей план був складений на ізраїльській основі, хоча Бог заздалегідь знав, що Ізраїль не досягне того, чого шукав (головного благословення), але вибрані досягнуть, а решта цього народу тимчасово буде засліплена, доки не завершиться збирання вибраних (Римлян 11: 7, 25-33).

Хоча багато ізраїльтян були розпорошені між довколишніми народами, маємо доказ із записів Святого Письма, що після повернення з Вавилонської неволі цілий народ – кожне покоління – був представлений в Палестині. Отож Ісус відносився до Своєї праці як до такої, що виконувалася для дванадцяти поколінь Ізраїлю, і так само робили апостоли. Очевидно, що святі з юдеїв, котрі почули поклик і відгукнулися, котрі були зачаті святим Духом, і котрі таким чином стали духовними ізраїльтянами і синами Бога – були з усіх різних поколінь, з якогось більше, з якогось менше. Вони складали якусь кількість з передбачених 144000.

Але там не було достатньо святих, щоб завершити вибір. Тому з божественної ласки послання було занесене до поган, першим з яких був навернений Корнилій. Протягом минулих століть погани, котрі відгукнулися на Божий поклик, були прийняті і зачаті святим Духом, вважалися справжніми ізраїльтянами як духовні члени насіння Авраама, як спадкоємці (разом з вибраними юдеями) першого воскресіння згідно з Божою обітницею, даною Аврааму, – природний Ізраїль все ще є спадкоємцем другорядних Божих обітниць.

Так печатання вибраних продовжувалося протягом найближчих дев’ятнадцяти століть. Разом, зібраних з юдеїв та поган, буде 144000 царів і священиків Бога, послідовників Агнця та Його співспадкоємців у царстві. Можна розуміти, що доповнення цих призначених по 12000 з кожного з дванадцяти поколінь мало відбуватися таким самим чином, як поповнення британських полків солдатами з Індії. Вербування відбувалося по всій Великобританії, і рекрути – незалежно від того, з якого вони міста чи з якої країни – мали бути призначені членами того полку, в якому не вистарчало солдат.

"Потому я глянув"
Після опису печатання 144000 особливо вибраних у цьому ж розділі маємо опис великої громади. Читаємо: "Потому я глянув, – і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто [на відміну від малої черідки, кількість цих не була передбачена, або провіщена], з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття. І взивали вони гучним голосом, кажучи: "Спасіння нашому Богові, що сидить на престолі, і Агнцеві".

Слід зауважити, що обітницею для вибраних царів і священиків є, що їхнє благословення буде не перед престолом, а на престолі. Більше того, їхня перемога не буде показана в пальмовому вітті, а в короні слави. Всі ці обставини доказують, що ця велика громада перед престолом і з пальмовим віттям є зовсім відмінною громадою, ніж вибрана, наречена, яка розділятиме престол і славу Месії. Ця велика громада в іншому місці символічно згадана як "діви", подруги нареченої, котрі йтимуть за нею. Вони увійдуть з нею в палату, перед присутність великого Царя, але не будуть нареченою (Псалом 45: 15, 16).

Про цю велику громаду було пояснено Об’явителю, і це пояснення є для нас. Читаємо: "Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця... Тому вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А Той, хто сидить на престолі, розтягне намета над ними".

Дослідники Біблії зауважують, що клас малої черідки названий "Храмом Божим", "живим камінням", тоді як ця велика громада служитиме Богу в цьому храмі – в церкві і через церкву. Вони зауважують також, що цей клас, котрий випере свою одіж і вибілить її в крові Агнця протягом часу великого горя, обов’язково мусить бути класом відмінним від нареченої, котрі описані як ті, що пильнують і бережуть свою одіж незаплямленою від світу – щоб могли бути без плями і вади в присутності Царя.

Два класи горя
Мала черідка, царське священство, вибрана церква, Головою якої є Христос, дійсно пройде через труднощі. Так написано: "Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство". Дійсно, ми знаємо, що Сам Господь перейшов через велике горе, сором, страждання і смерть. Ми знаємо те саме і про Його послідовників, апостолів та інших.

Незважаючи на це, вони не описані в Біблії як клас горя, тому що завдяки їхній більшій вірі, вони здатні радіти в своїх утисках і вважають їх усіх радістю, знаючи, що вони достачають у безмірнім багатстві славу вічної ваги. Вони переходять утиски радісно, тому що вони вважають видиме дочасним. Вони дивляться очами віри на речі невидимі, на речі вічні, які Бог береже для тих, що люблять Його.

Святі горя є по-різному зображені в Святому Письмі як ті, кому бракує ревності, але кому не бракує відданості. Святі горя не змогли іти далі й виконувати свої обіти жертви та бути героями у боротьбі проти світу, тіла і противника. Як говорить Святе Письмо, вони "все життя страхом смерті трималися в неволі" – в неволі тіла, неволі людських звичаїв – боязливі у труднощах жертвування, яких мали зазнати за їхньою угодою (Євреїв 2: 15).

З цієї причини вони не можуть бути прийняті Господом як копії Його дорогого Сина, як гідні частки в Його славі, честі і безсмерті. Однак Господь є дуже співчутливий і випробовує їх щодо їхньої відданості Йому. Стільком, скільки в кінцевому результаті доведуть свою вірність, відданість, Він має намір дарувати вічне життя, хоча вони й втратили співспадкоємство в царстві, особливу річ, до якої були запрошені. Як написано: "Як були ви покликані в одній надії вашого покликання" (Ефесян 4: 4).

Без сумніву, деякі з цього класу розвивалися впродовж всього Євангельського віку, але Святе Письмо зображує цей клас особливо в зв’язку з горем, яке приходить на світ при кінці цього віку. Візьмемо, до прикладу, вислів, що вони мають прийти з великого горя, а також вислів св. Павла, що той день "діло кожного випробує, яке воно є". Він говорить, що ті, які будували з золота, срібла й дорогоцінного каміння, витримають пробу. Огонь того дня не завдасть їм горя – не знищить будівлі їхньої віри. Далі він описує клас великої громади, говорячи, що інші будували неправильно – з дерева, сіна й соломи – і що вогонь того дня повністю знищить всі такі неправильні будівлі. Однак він заявляє, що коли вони будували, навіть неправильно, на правдивому фундаменті, то вони спасуться, так, як через огонь – спасуться в часі горя, приходячи до Божої ласки через велике горе, як учасники доброго воскресіння, хоча й не учасники першого воскресіння. Про це ми читаємо: "Блаженний і святий, хто має частку в першому [головному] воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років" (Об’явлення 20: 6).

П’ятикратна частка Веніямина
Роздаючи щедрі дарунки, Йосип багато дав всім своїм братам. Але Веніямину, своєму рідному брату від тієї ж матері, він дав дарів уп’ятеро. Дослідникам Біблії це показує, що (оскільки Йосип виразно зображує Месію та його царську силу та владу) благословення, дані його братам, представляють ласки, які Месія даруватиме природному Ізраїлю, Своїм братам по тілу, а додатково загальне благословення, яке Його Месіанське правління дасть цілому світу, представленому в єгиптянах.

Згідно з цим образом, Веніямин, син болю, представляв би клас великої громади Господнього народу, котрі вийдуть з великого горя до вищого рівня, до вищого стану, до вищого благословення, ніж решта світу. Вони, зачаті святим Духом так як церква, також будуть духовними істотами, якщо виявляться гідними життя. А їхні брати, котрі продали прообразного Йосипа, незважаючи на це, будуть рясно благословенні Ним.