ПІДГОТОВКА ДО ЧЛЕНСТВА В ЦАРСТВІ

"Погляньте на польові лілеї, як зростають вони" (Матвія 6: 28).
В Нагірній проповіді Учитель дає Своїм учням деякі важливі лекції. Він не навчає світ, а тих, хто прийшов до Нього, особливо бажаючи бути навченим, бажаючи бути Його учнем. Він вказує їм, що якщо б вони були Його учнями, то з цього часу головною їхньою метою в житті було б старання стати членами Божого царства. Він повинен бути великим царем, а вибрана кількість із світу повинна з’єднатися з Ним в цьому царстві. Коли цей вибір буде завершений, це царство буде встановлене. Тоді, в згоді з обітницею, даною Аврааму, на весь світ прийдуть благословення цього царства: "І благословляться в тобі і в насінні твоєму всі племена землі".
Отже ті, хто прагне бути членом класу царства, повинні вчинити це головною ціллю і метою життя: "Шукайте ж найперш Царства Божого і правди Його", – тобто праведності, обов’язкової для того, щоб отримати місце в цьому царстві. І таким, які прагнуть і шукають, обіцяно, що всі необхідні речі будуть їм забезпечені. Наш Господь не обіцяв багатого одягу, гарних будинків, полегшень і зручностей, і ми не повинні вважати ці речі особливо корисними.
Для членства в царстві потрібна деяка підготовка. Бог, великий Господар в одному образі, великий Наглядач в іншому, слідкуватиме за справами кожного члена. І буде вчинено так, що всі речі працюватимуть разом для їхнього добра. Якщо їм буде потрібний досвід в пробах, труднощах і нестатках, Він потурбується, щоб вони отримали такі досвіди. Якщо вони були горді, то отримають досвіди, які впокорять їх. Якщо вони були неввічливі, то матимуть досвіди, які зроблять їх ввічливими. Вони обов’язково повинні мати ці досвіди, бо якщо б вони нічого не навчилися, то ніколи не осягнули б спадщини, спадкоємцями якої мають стати.

УРОКИ В КОЖНОМУ ЖИТТЄВОМУ ДОСВІДІ

Учитель підкреслив факт, що більшість людей переповнені турботами про теперішнє життя – що? вони будуть їсти, що? вони будуть пити і за які кошти будуть одягатися. Він бачив, що багато бідних є дуже цим стурбовані і, можливо, не знають навіть де візьмуть їжу для наступної поживи. Якщо б такі були Господнім народом, то вони повинні виявляти віру. Якщо Отець дозволив Своїм дітям бути в цих труднощах, то Він бачив, що це повинно бути деяким добрим уроком для них. Вони повинні старатися засвоїти цей урок, а не журитися умовами, в яких опинилися.
Це не означає, що Його послідовники повинні бути недбалі, зовсім не повинні турбуватися про свій зовнішній вигляд чи про те, що будуть їсти. Вони не повинні так поводитись. Але в той час, як вони оцінюють красоти природи, одягу і т.п., вони повинні мати віру в свого небесного Отця і усвідомлювати, що зручності життя не є найкраще для них. Однак вони повинні бути задоволені – знаючи, що все разом працюватиме на добро тим, хто правильно навчений.
Ця справа журби про їжу і одяг не стосується тільки бідних. Деякі з середнього класу, піднявшись до багатства, бачать себе поглинутими турботами про це життя, їжу, пиття і одяг – говорячи самі собі: "У що я одягнуся зараз або тоді, і т.п.?" Їжа, пиття і одяг, здається, полонять думки і багатих і бідних.
Господній народ повинен бути задоволений тим, що має. Вони повинні старатися забезпечити собі речі чесні і пристойні. Але чесні і пристойні речі не є екстравагантними речами. Господній народ не повинен бути схильний використовувати гроші для задоволення особистих прагнень. Коли, дивлячись довкола, вони бачать інших Господніх дітей, то розуміють, що не повинні брати надто багато цих благословень для себе, але повинні використовувати свої гроші економно. Вони повинні використовувати свої гроші як частину свого управительства і знати, що повинні здати з нього рахунок.
Ми повинні старатися перш за все про інтереси царства. Якщо для інтересів царства потрібні гроші, ми будемо почуватись винними, якщо будемо використовувати Господні посвячені гроші для задоволення своїх примх. Можливо, це є причиною, чому Господь залишив інтереси царства в напівубогому стані – щоб Його народ міг сприяти інтересам цього царства. Наш Бог є дуже багатий. Йому належить все золото і срібло, і худоба тисячі гір; і якщо б це було на користь класу Царства, Він послав би їм достатньо грошей. Тому справи полишені так, як вони є, щоб ми могли бути економними, могли мати нагоду відмовлятись від теперішніх благословень задля інтересів царства.

УРОКИ, ЗАСВОЄНІ ВІД ЛІЛІЙ

В зв’язку з цим вибраний наш заголовний вірш, який ілюструє цю думку на прикладі польової лілії. Створена для землі, вона забезпечена тим, що необхідно для її розвитку. Господь не вибрав тепличну рослину, залежну від садівника, а вибрав квітку з поля. Ця квітка росте в таких умовах, тому що великий Опікун приготував їх для її добра.
Це не означає, що рослина є бездіяльною, бо якщо б вона була бездіяльною, то загинула б. Цибулина постійно посилає поживні речовини до стебла. Це в жодному значенні не є бездіяльністю. Але чи рослина робить це, журячись? Ні. Вона просто використовує нагоду, яка їй дається. Вона просто виконує те, що призначено їй законами її природи.
Бог чинить приготування для лілії в її природному ґрунті; і коли вона зростає в своїй красі, то "й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них". Так само повинно бути з Божими дітьми. Коли Отець зачав нас як Своїх дітей, і ми знаходимось в теперішніх умовах, ми можемо бути певні, що Той, Хто так помістив нас, зробить необхідні приготування для нас; що Він є мудрий; що Він не помістить нас в умови, які є несприятливі для нас. Всі вони є божественним приготуванням.
Якщо б ми самі вийшли з цих умов, то в деякій мірі можемо бути відповідальні, але доки ми не керуємося своєю власною волею, щоб вийти з-під Його провіденціальної опіки, доти ми можемо бути впевнені, що всі речі будуть скеровані так, щоб працювати нам на добро. Отож, якщо ми стараємося прикрасити себе всіма чеснотами святого Духа, і якщо ми використовуємо нагоди, які є в нашій безпосередній досяжності, то ми будемо вживати ці засоби для нашого власного розвитку.
Лілія має право використовувати все, що в межах її сили, для власної поживи. Так само ми маємо право і обов’язок вживати засоби, які є в межах наших сил, для прикрашання свого характеру і для свого духовного живлення, знаючи, що Той, Хто почав цю добру працю в нас, є здатний завершити її на день Ісуса Христа.

ПОБОЖНІ РОЗДУМИ ПРО БОЖЕСТВЕННИЙ ХАРАКТЕР Є КОРИСНІ

Наш Господь звертає увагу на те, як потрібно вивчати такі прості речі в природі і розмірковувати про них. Уроки, які потрібно засвоїти в зв’язку з усіма життєвими справами, будуть корисними для тих, котрі підходять до такого вивчення з правильної точки зору, з точки зору віри в Творця і усвідомлення, що Він неминуче є уособленням і представником найвищих і найшляхетніших якостей, які людський розум може збагнути, – що Він є досконалий в справедливості, досконалий в мудрості, досконалий в силі, досконалий в любові.
Серце, яке міркує таким чином, робить поступ, зростає в благодаті, в знанні, в любові. Серце, яке не здатне роздумувати про малі речі, не може належно роздумувати про Бога, правильно оцінити Його план і, таким чином, правильно оцінити Його характер.