ПРИХИЛЬНІСТЬ БОГА ДО СВОГО НАРОДУ

“Так бо говорить Високий, Величний, Вічно Живущий, Святий на ім’я: Я живу на висотах і в святині, та й з тими, в кого дух скрушений, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям скрушених” (Ісаї 57: 15, Кул.).

Єгова – Високий і Величний, Вічно Живущий. Ще перед тим, як постали гори чи пагірки, ще перед створенням Первородженого, Він – Бог. До Мойсея Він сказав біля палаючого куща: “Я – Є” (2 М. 3: 14, Хом.). Наш Бог дуже великий, дуже мудрий, дуже високий. Тим не менше, Святе Письмо показує, що Він також дуже співчутливий. Він є Богом Милосердя та Любові.
Уривок, з якого взятий наш текст, інформує, що коли би Бог змагався з людством, кінцем цієї суперечки було би припинення його існування. Але Він пам’ятає, що ми – порох, і має співчуття до нас. У цьому Він відрізняється від богів язичництва, деспотичних, завжди готових вилити свій гнів на підвладних.
Наш Бог не тільки дуже великий і величний, але й надзвичайно співчутливий до зламаних і скрушених серцем, у кого покірний дух, хто розуміє власну недосконалість, хто прагне бути в згоді з Ним і мешкати в святості. З такими Він завжди поряд, щоб оживляти дух сумирних, щоб додавати їм сил. Він не розтопче їх у порох, як це робили численні земні володарі зі своїми підвладними, а підтримає їх на правильному шляху і оживить серця скрушених. Вони повинні знати, що наш Бог – Бог прихильний, Бог співчуття та любові, Якому приносить задоволення оживляти їхні серця і приводити назад до згоди зі Собою, якщо в них є бажання, щоб Він їх вів.

НЕВДОВОЛЕННЯ СОБОЮ – ДОБРИЙ СТАН

Є різниця між серцем зламаним і серцем скрушеним. Серце зламане тоді, коли його гнітить горе й смуток; а скрушене, коли на нього налягає приховане, глибоке, безперервне жалкування про вчинки, які не є в згоді з праведністю. Зламана воля – це не обов’язково те саме, бо деякі особи зі зламаною волею, тим не менше, не коряться Божественній волі.
Розкаяння означає цілковите підкорення Божественній волі і опосередковано виражає зміну ставлення до гріха. Такий покірний, знеохочений стан стає дуже бажаним, якщо особа шукає Божественної підтримки, якщо її воля стає слухняною Господу і готовою виконувати Божественну волю. Така воля неодмінно одержить благословення від Бога, бо Господь дуже близько до того, у кого зламане серце. Для нього шлях до повного посвячення стає дуже коротким.
Якщо скрушене серце підкориться Господу, Він спасе його від труднощів і приведе на розлоге місце, як каже пророк Давид (Пс. 18: 19). Це не обов’язково означає, що Він визволить його з фінансових клопотів, але Він дасть йому мир і спокій, кращі від грошей. Якщо в когось сімейні клопоти, той знайде в Ньому найкращого Приятеля, здібного і охочого дати кращу розраду та підкріплення.
Прийдіть, скорботні всі, де б ви не були,
До Ублагальні йдіть. Вклоніться ниць
І вилийте свій біль з сердець понурих.
Ваш смуток пропаде, як піде ввись.
Радість засмучених, світло заблудлих,
Щира надія всіх, хто впокоривсь,
Ніжний Втішителя голос ось чути:
“Ваш смуток пропаде, як піде ввись!”

ГОСПОДНІЙ МЕТОД ВИЗВОЛЕННЯ

Святе Письмо запевнює, що “нема праведного ані одного”. Та існує часткова праведність, яку Бог може схвалити. Про тих, хто прагне бути в згоді з Богом у міру своїх сил, хто ходить стежками праведності, довіряючи дорогоцінній крові нашого Відкупителя, кажуть, що вони праведні. Про них сказано: “Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться” (Мт. 5: 6, Хом.).
Цей клас, однак, зазнає лиха. Святе Письмо говорить нам, що всі, хто житиме побожно, будуть страждати (Дії 14: 22; 2 Тим. 3: 12; Рим. 5: 3-5). Причина, чому так є, полягає в тому, що світ мандрує у протилежному напрямку від праведності – шляхом самолюбства і догоджання плоті. Читаємо: “Коли любить хто світ, у тім немає любові Отцівської” (1 Ів. 2: 15). Це особливо вірно в Євангельському віці, коли деякі стають послідовниками Учителя. Так було і в Юдейському віці, коли деякі намагалися ходити дорогою праведності. Господь визволяв їх з їхнього лиха, але не в значенні захисту від випробувань, а в тому, що Він не дозволяв їм бути переможеними їхніми труднощами.
Стародавні Гідні повною мірою оцінювали Божественну прихильність до себе і з радістю приймали пограбування свого майна, щоб далі перебувати в милості і згодом мати ще більші благословення. Бог визволяв їх з їхніх труднощів та випробувань у тому значенні, що не дозволяв, щоб ті здолали їх. Так само було з нашим Господом і є з Церквою. Господь визволяє нас із наших випробувань та труднощів, так що вони не гнітять наш розум, як інших. Він підпиратиме і підтримуватиме нас у наших випробуваннях і остаточно визволить, даючи нам частку в Першому Воскресінні.
У Євангельському віці на цих прийнятих Божих синів напосідають особливі випробування та труднощі. Якщо їм доводиться падати, то факт, що вони спіткнулися, ще не означає, що вони повертаються до гріха, якщо тільки їхнє серце правильно налаштоване. Навпаки, вони сприйматимуть це так, як сприйняв св. Петро, який, коли інші спіткнулися, промовив: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (Ів. 6: 68). Справжній народ Бога не має жодного бажання йти до когось іншого, окрім Нього. Коли хтось спіткнеться, то піднімається, використовуючи те, що Бог передбачив для прощення, і йде далі. Спотикаючись, він дізнається про власні недоліки і зміцняється, щоб бути сильним у Господі та в силі Його могутності (Еф. 6: 10).
Справедливий не впаде у гріх. Найбільше, що може з ним трапитись, це спотикання. Є різні причини спіткнутися. Та якщо серце в правильному стані, людина підніметься, бо Господь покаже їй, де вона помилилася, і вкаже шлях до Нього, яким можна повернутися. Якщо вона любить праведність, то прагнутиме наполегливо йти до того, що правильне, справедливе, що Господь похвалює, навіть якщо їй доведеться спіткнутися не раз (Пс. 37: 23, 24; Притч. 24: 16).

ДОКАЗ ПРИХИЛЬНОСТІ БОГА

Коли мова йде про нашу людську природу, то відомо, що ми занапащені з причини гріхопадіння. Тому нам треба бути дуже покірними, щоб відчути власну мізерність, власний грішний стан, бути повними каяття, дуже противитися гріху, відчувати, що гріх є великим злом для всього роду, що Бог не погодиться ні з чим, окрім того, що праведне й святе.
Тому всі, хто прагне бути в згоді з Богом, повинні розкаюватися у своїх провинах і оцінювати Його величні критерії – святі критерії. Зі свого боку, Він дає їм зрозуміти, що вони мають Його прихильність і надалі матимуть Його підтримку. Він оцінює їхній стан розуму і готовий, як говорить наш вірш, оживляти дух сумирних і скрушених. Їм Він покаже Своє спасіння, а іншим – ні.
Тільки покірні розумом можуть дійсно оцінювати свій стан. Бог не тільки оживить їхній дух, але й готовий підняти їх і знову зробити синами Бога, укупі з благословеннями, які з цього виникають. Так Він відноситься до сумирних та скрушених у теперішньому часі і завжди виявляв цей дух до сумирних і скрушених. Під час Христового царювання клас покірних матиме Його прихильність і благословення. Тільки покірні і скрушені мають нагоду стати співспадкоємцями з нашим Господом.
Бог противиться гордим, а покірним дає благодать і відкриває очі розуміння. Вони стають Його дітьми, бо в змозі прийняти Його благословення і йти за Його вказівками. Цей вірш стосується не тільки теперішнього часу, але матиме своє застосування в наступному віці. “Проходьте, проходьте ви брамами, чистьте дорогу народові! Будуйте дорогу, будуйте дорогу, дорогу ту биту, очистьте від каменя, підійміть над народами прапора!” (Іс. 62: 10). Усі ці слова мають свідчити про приготування до віку, що надходить. Для пихатих, зарозумілих, а також для недоладних немає зараз нічого. Все є тільки для покірних розумом.
Якщо ж Бог має ці благословення тільки для покірних і якщо покірних зовсім мало сьогодні, то що з рештою людства? Бог дозволяє зараз впливи, які приносять упокорення людям, щоб навчити їх покірності та сокрушити їхнє серце. Ще більше буде в наступному Віці: “Бо коли присуди твої сходять на землю, мешканці світу справедливості вчаться” (Іс. 26: 9, Хом.). Всі благословення будуть для скрушених та смиренних. Це буде настільки виразним перед очима людей, що всі будуть знати про зміни, які настали.
Тепер смиренних та скрушених зневажають на кожному кроці. Тепер пихаті є щасливими. “Тепер же називаємо щасливими зухвалих. Злочинцям теж живеться добре: вони випробовують самого Бога й живуть собі гарненько далі” (Мал. 3: 15, Хом.). Та в новому Царстві кожен, хто несеться високо, буде понижений, а покірний піднесеться (Лк. 14: 11). Бог передбачив тисячу років для навчання всіх. Тисяча років може здатися коротким періодом для цієї праці, якщо пам’ятати, що шість тисяч років речі ставали щораз гіршими. Та ми повинні згадати, що протягом цих шести тисяч років багато людей жило тільки малий час, бо багато померло в дитинстві.
При новому ладі це зміниться, і кожен житиме довше. “Не буде там більше немовлятка, що живе лише кілька днів, ані старця, який не сповнить свого віку. Бо наймолодший там помре столітком, а грішник, що матиме сто років, буде проклятий” (Іс. 65: 20, Хом.). “І поставлю суд [справедливість] мірою і правду – вагами; і градом винищиться сховок брехні, і води затоплять місце сховку” (Іс. 28: 17, Гиж.).
Тоді вже не потрібно буде казати один одному: “Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь” (Єр. 31: 34). Високий критерій, який Бог має для Свого народу, отримає визнання всіх. Ті, які матимуть покору й правильний стан серця, прийдуть до згоди з Богом. Хто відмовиться прийти до згоди з Богом, той отримає кару за гріх – Другу Смерть.

R5217 (1913 р.)