БЕЗПІДСТАВНО ЗНЕНАВИДЖЕНИЙ
1 Мойсея 37: 1-36

“Любов... не заздрить” (1 Коринтян 13: 4).

Історія про Йосипа та його братів, гарна своєю простотою як оповідання, глибоко цікава і повчальна з різних сторін. Один з уроків – нерозважність батька у відданні надто великої переваги одній дитині перед іншими і, відповідно, заохоченні дітей до духа заздрості. Інший урок – нерозважливе оповідання наших снів до черствих вух, так само як Йосип розповів свої сни братам. В одному зі снів він бачив одинадцять кіп пшениці, що кланялися одній копі, яка була його. В іншому сні він бачив сонце, місяць і одинадцять зір, і всі вони схилилися перед ним.
Йосипу не варто було докоряти за ці сни. На відміну від більшості снів, вони прийшли не від нетравлення шлунка, а були від Господа. Йосипу навіть не треба було докоряти за простодушну розповідь цих снів своїм братам, бо це, мабуть, було саме те, що Господь намірився зробити. Господь знав заздалегідь про заздрість братів Йосипа і про те, як вони плекатимуть її у своєму розумі; Він дав їм нагоду для цього; Він накреслив наперед обставини життя Йосипа, і заздрість Його братів тільки допомогла їм втілитися.
Проте, ми можемо засвоїти урок, що, як правило, мудро тримати певні правди для себе і не обов’язково давати знати про них іншим, адже це може викликати тільки опозицію. Ісус наголосив, власне, на цій думці, кажучи: “Не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб,.. обернувшись,.. не розшматували й вас”. Про дуже глибокі правди, пов’язані з Божественним Планом та християнськими надіями, краще розповідати не іншим, а тільки тим, для кого їх передбачив Господь – для покірних.

ЙОСИП – ОБРАЗ МЕСІЇ

Найважливіша риса нинішньої лекції полягає в тому, що, на додаток до всього запропонованого нами, ми бачимо в Йосипі тип, пророчий образ Христа, Месії. Йосип був доброзичливим до своїх братів, приходячи до них із доброю звісткою, коли вони заздрісно замишляли його смерть, а ще пізніше продали його в рабство в Єгипет. Брати зненавиділи його без причини – тільки за те, що він був добрим, що батько любив його і що Бог у снах наперед показав його майбутнє вивищення.
Вони мали б сказати: “Радіймо з того, що ми маємо такого шляхетного брата. Радіймо з того, що коли на це буде Божа воля, він повинен бути високо звеличений. Так може виконатися Божа Обітниця, дана нашим прабатькам, Аврааму та Ісаку, а також нашому батькові Якову. Нехай Боже благословення прийде так, як Він вважає це найкращим. Ми будемо радіти з братом, якщо він буде подобатися Богу і нашому батькові Якову. Давайте більше наслідувати його характер”. Та вони заздрили настільки, що стали жорстокими: спочатку вирішили вбити його, а пізніше, як альтернатива, продати як раба.

“БЕЗПІДСТАВНО ЗНЕНАВИДІЛИ”

Але Боже провидіння далі було з Йосипом, благословило його як раба і через численні труднощі привело врешті на престол Єгипту, даючи вплив та владу, які поступалися тільки впливу та владі фараона. Після цього голод у країні привів братів Йосипа до Єгипту купувати хліб. Так сповнився його сон, що брати поклоняться перед ним, чого ілюстрацією були одинадцять снопів, що поклонилися перед його снопом.
Згодом, коли батько та ціла сім’я прийшли до Єгипту, щоб замешкати в Гошені, всі вони віддали уклін Йосипу як представнику єгипетської влади, тим самим виконуючи другий сон. Але до всіх цих подій було далеко. Здавалося, що Господь менше любить Йосипа, ніж інших з його сім’ї, доки не настав час його сходження на престол. Тоді все змінилося.

“У ЦЬОМУ Є АЛЕГОРИЧНІСТЬ” (Гиж.)

Алегорія всього цього, якщо мова йде про Йосипа, у тому, що він також був зненавиджений безпідставно. Читаємо у Пс. 69: 4: “Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові”. Ісус процитував цей вираз і застосував до Себе, кажучи: “Мене безпідставно зненавиділи” (Ів. 15: 25). Брати Ісуса були юдеями. Вони і розп’яли Його, хоч не знайшли в Ньому жодної причини для смерті.
Зрозуміло, що Його видали зі заздрості і вимагали розп’яти, бо Його вчинки були добрими, а їхні – поганими, бо Він навчав Господнього шляху більш досконало, ніж вони, бо Він казав їм, що прийде час, коли вони та всі інші признають у Ньому Месію, коли Він прийде на хмарах небесних зі силою та великою славою, і схилять коліна перед Ним.
Як у випадку з Йосипом, лихо, зрада та сором тільки приготували шлях для слави та честі на престолі Єгипту, так було і з Ісусом. Його важкі випробування показали Його відданість Богу і привели до звеличення по праву руку Божественної Величі. Св. Павло посилається на це, коли каже про Ісуса, “що замість [задля] радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого” (Євр. 12: 2). А ще він говорить: “Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом” (2 Кор. 8: 9), так само як труднощі Йосипа, все його приниження приготували шлях, щоб отримати підтримку та почесті з боку фараона. Також читаємо про Ісуса, що Він “навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися [через страждання], Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння” (Євр. 5: 9).

“КОЛИ ТІЛЬКИ РАЗОМ ІЗ НИМ МИ ТЕРПИМО”

Святе Письмо запевняє нас, що у великому Божому Плані не тільки Ісус повинен зійти на Престол як Месія світу, але що з Ним має бути громада братів, учасників тієї ж слави, честі та безсмертя. І від цих братів у великому Божому Задумі вимагається пройти крізь схожі випробування, яких зазнав їх Старший Брат Ісус. Їхні труднощі, отже, також проілюстровані у випробуваннях Йосипа. Щоправда, вони не є нарівні зі своїм Старшим Братом. Він названий їх Головою, їх Вождем, Провідником їхнього спасіння. Тому читаємо, що Бог, Який “до слави привів багато синів, Провідника їхнього спасіння вчинив досконалим через страждання” (Євр. 2: 10).
І вся громада синів, прийнята під головуванням цього Провідника, повинна схожим чином стати досконалою через страждання.
Хіба цим не пояснюються важкі випробування Церкви протягом минулих дев’ятнадцяти століть? Апостол Іван стверджує: “Бо який Він, такі й ми на цім світі”, і “Світ нас не знає тому, що Його не пізнав”. Як брати Йосипа були сліпі до факту, що їхній брат буде їхнім спасителем від голоду, а також спасителем єгиптян, так і світ не може зрозуміти, що тільки через великого Месію можна мати вічне життя.
У тому ж контексті, в якому Ісус згадує, що Його зненавиділи безпідставно, Він відверто застерігає всіх Своїх вибраних послідовників, що вони також повинні сподіватися, що їх зненавидять несправедливо. Читаємо: “Коли вас світ ненавидить, знайте, що Мене він зненавидів перше, як вас. Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу, але Я вас зо світу обрав, тому світ вас ненавидить. Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: Раб не більший за пана свого. Як Мене переслідували, то й вас переслідувати будуть; як слово Моє зберігали, берегтимуть і ваше. Але все це робитимуть вам за Ім’я Моє, бо не знають Того, хто послав Мене... Та щоб справдилось слово, що в їхнім Законі написане: «Мене безпідставно зненавиділи!»” (Ів. 15: 18-25).
Наведемо повний текст уривку, який наш Господь цитував: “Тих, хто мене без причини ненавидить, стало більш, як волосся на моїй голові... Нехай через мене не матимуть сорому ті, хто шукає Тебе, Боже Ізраїлів, бо я ради Тебе зневагу ношу, ганьба покрила обличчя моє!.. Для братів своїх став я відчужений, і чужий для синів своєї матері, бо ревність до дому Твойого з’їдає мене, і зневаги Твоїх зневажальників спадають на мене... Моє серце зламала наруга, і невигойний мій сором: я чекав співчуття та немає його, і потішителів та не знайшов! І жовчі поклали у мій хліб потішення, а в спразі моїй оцтом мене напували” (Пс. 69: 5-10, 21, 22).

ФІЛОСОФІЯ ЦИХ ФАКТІВ

Ми розглянули факти, що Ісус та всі Його послідовники зазнали, відповідно до Божественного задуму, зневаги й осуду. Зрозуміло, що у випадку Ісуса та ранньої Церкви переслідування походили від їхніх братів по тілу – від юдеїв. Відтоді, впродовж всього Євангельського віку, переслідування Церкви, братів Ісуса, Дому Віри, також походили від їхніх братів. Ці брати – це не юдеї, а християни. Як юдейські релігійні особи за днів Ісуса переслідували своїх праведніших братів, так весь цей час християни з імені були головними переслідувачами вірних Господніх послідовників.
Це переслідування дісталося вірним душам майже кожного віросповідання. Як не прикро, але це переслідування також прийшло від невірних душ майже кожного віросповідання. Пресвітеріани, ковенентори, прихильники англіканської церкви, римо-католики, методисти та баптисти зазнали переслідувань від своїх засліплених братів, після чого засліплені з-посеред них також приєдналися до переслідувань. Майже в кожному випадку говорилося, що переслідування є для Божої слави. Господь через пророка так представив цю річ: “Ваші брати, що ненавидять вас і проганяють вас за ймення Моє, говорять: Нехай явить Себе в Славі Господь, і ми подивимося на втіху вашу. Але вони будуть посоромлені” (Іс. 66: 5, Гиж.).
Увесь світ, включно з юдеями, вже розуміє, яку велику помилку зроблено, переслідуючи Ісуса до смерті. Так само сприймаються подібні злочини проти вірних послідовників Ісуса. Попри все, таке саме засліплення, з таких самих заздрощів, веде до переслідувань і в наші дні.
Більшість визнає, що вона не знає нічого конкретного про Бога або про Біблію. Ті, які належать до неї, моляться про світло і співають “Світло моє, мене веди”. Однак як тільки з’являється якесь світло, як тільки чути якийсь голос любові або ніжності, що вказує на світанок Нового Дня, звертаючи виразну увагу на багатства Божої благодаті, на довжину та ширину Його милосердя, їхні пісні про світло негайно змовкають, а замість них летить каміння висміювання та образ. Але чому? Щоб часом не було якоїсь зміни; щоб хтось не здобув додаткового світла; щоб часом не виконалася Божественна обітниця і не настав новий Світанок.
Яка філософія цих історичних фактів? Чому Бог дозволив і навіть постановив, що Христос повинен страждати і всі Його послідовники повинні брати участь у Його безчесті, соромі та докорах, у стражданнях з Ним? У випадку Ісуса Отець використав ці важкі випробування, щоб упевнитися в любові та відданості Свого Сина, щоб показати Його слухняність перед ангелами та людьми. Маючи намір дати Йому дуже велику славу та честь, Отець хотів, щоб всі побачили, як бачив Він, що Логос (пізніше Ісус) заслуговує на це.
У символічному образі небесні воїнства визнають правильність надзвичайного возвеличення Ісуса за Його вірність і смерть, кажучи: “Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення”. Якщо такий прояв достойності Ісуса, Логоса, вважався потрібним і правильним, тим більше, здається, потрібно, щоб вибрана Церква, зібрана з-поміж деградованого роду, виявилася відданою Богу до самого кінця – до смерті. Однак є певна відмінність.
У випадку Учителя це була демонстрація того, що Він був досконалий ще перед тим, як залишив Небесну славу, і також досконалий, коли став Людиною Ісусом Христом – “святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників”. “Гріха в Нім нема”. У випадку Його послідовників мова далі йде про недосконалість плоті, та вони не підлягають суду по плоті, спадково, а суджені по любові та запалу їхніх сердець. Про цей повний любові запал свідчать їхні намагання йти вірно слідами свого Вождя та Спасителя, перемагаючи з усіх сил слабості власної плоті та “звіщаючи чесноти Того, Хто покликав їх із темряви до дивного світла Свого”.

R5214 (1913 р.)