ЧИМ Є ЧИСТОТА СЕРЦЯ

“Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога” (Матвія 5: 8).

Слово “чистий” – місткий вираз, який означає “без домішування, щирий, незаплямований”. Чистота серця – це чистота мотивів, намірів, зусиль, волі, чистота в значенні прозорості, правдивості. Іншими словами, “блаженні доброчесні” – ті, у кого абсолютно правильні наміри. Слово “серце” в цьому вірші стосується не органу перекачування крові в організмі, а намірів, волі людини.
Людину створено на образ Бога, тому від самого початку вона була чиста серцем – чесна, щира, правдива, досконала в намірах. Та з причини втрати первісного стану, у її серці розвився гріх та самолюбство, натомість Богоподібні риси, дані їй при створенні, значною мірою стерлися. Хоча у світі є багато людей, які до певної міри можуть вважати, що в них чесне серце, однак тільки ті, які віддали себе Богу в повному посвяченні, можуть належати до класу, який буде бачити Його.
Про тих, хто повністю посвятився і був зачатий Святим Духом, сказано, що вони мають нове серце, нову волю, нові амбіції, нові бажання. Де навернення від гріха до праведності є цілковитим, там можна з упевненістю сказати, що “старе минуло, настало нове” (2 Кор. 5: 17, Хом.). Щоб досягти такої радикальної зміни, потрібна дія могутнього впливу – дія Святого Духа.
Однак чистота думки не означає абсолютну досконалість думки, слова і вчинку. Цього стану жодний член деградованого роду не зможе досягти, доки благодатні впливи Царства не відновлять людство до його первісної досконалості. Натомість хотіти правильно, хотіти досконало, бути чистим у серці цілком можливо. Більше того, це надзвичайно важливо для всіх, хто прагне мати Божественне схвалення. Критерій, виставлений перед нами, з яким наше серце (наша воля) зобов’язане погодитися, є Божественним Критерієм: “Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Мт. 5: 48).
Доки знаходимося в плоті, ми зобов’язані думати, говорити і діяти за недосконалим посередництвом деградованого тіла, почуття якого постійно суперечать новій волі, і цим почуттям треба чинити опір. Тому виконувати все, до чого нас спонукає нова воля, часто є поза межами можливостей навіть найбільш ревних послідовників Господа; тому всі потребують, щоб заслуга Христа вкривала їхні вади, щоб нова воля, нове серце підлягало суду з боку Господа і випробуванню, чи воно заслуговує на вічне життя і на супутні благословення, які Бог обіцяв переможцю.
Тільки чисті серцем мають обітницю бачити Бога. Вони продовжують вірно йти до кінця свого паломництва і не тільки здобувають подобу характеру Господа Ісуса у чистоті своїх намірів до всіх, але й остаточно стануть схожими на Нього і “будуть бачити Його, як Він є” у славній переміні Першого Воскресіння (1 Ів. 3: 2).

ШЛЯХЕТНІ МОТИВИ СВІДЧАТЬ ПРО ЧИСТОТУ СЕРЦЯ

Коли хтось знаходить у собі ваду, коли хтось бачить, що йому далеко до славного критерію праведності, викладеного у Святому Письмі, коли хтось розуміє, що йому не вистачає Божої слави, тоді його привілей полягає у тому, щоб намагатися виправити свою поведінку. Вже сама постанова робити правильно є початком процесу здобуття нового розуму, нової волі. Така віднова розуму відповідає удосконаленню певних ділянок мозку.
Воля здатна контролювати ціле тіло. Часом виникне опозиція з боку тих чи інших його нижчих ділянок, які з обуренням сприйматимуть контроль із боку вищих, але в загальному воля є при владі. Прикмети, які становлять розум, початково були частиною Божого образу, та всі властивості людського розуму були пошкоджені гріхопадінням людини. Усі вони так чи інакше ослабли.
Ділянки, які відповідають за пошану, сумлінність та стійкість, творять найбільш могутнє поєднання. Коли б ці риси керували життям, ріст нового розуму був би швидким. У кого розум має достатньо вміння змусити себе робити правильно і служити Богу в міру можливостей, той може, не дивлячись на слабкості плоті, прагнути жити згідно з Божественним мірилом. Доки мотиви нової волі шляхетні, така особа є чиста серцем, і доки вона зберігає цей стан, у неї є запевнення, що вона остаточно може досягти досконалості через слухняність.
У древні часи особа мала таку чистоту намірів серця, якої їй вдалося досягти. Одного разу Ісус Навин сказав: “А я та дім мій будемо служити Господеві” (Іс. Нав. 24: 15). Цим висловом древній воїн показав чистоту серця – рішучість розуму служити Господу. Таку рішучість мали Давид та всі інші Стародавні Гідні. Вони робили те, що могли, і за це отримали свідоцтво, що “Богові вони догодили” (Євр. 11: 5, 6, 39).
Хто має цю рішучість, той матиме благословення. Колись він побачить світло Божого лиця. Якщо ж з якихось причин він не може дотриматись цього мірила, між ним і Господом з’явиться хмара. Її можна позбутися тільки через покаяння і прощення. Тоді він зможе сказати з псалмистом: “Вернися, о душе моя, до свого відпочинку, бо Господь робить добре тобі” (Пс. 115: 7).
Під час Євангельського віку Божий народ може здобути не тільки чистоту серця, тобто навернутися до Господа, прийти до Нього в повному посвяченні через дорогоцінну кров Христа, але й ще щось. Він може здобути Божественне прийняття цього посвячення і зачаття Святим Духом. Такі особи є Божими дітьми в значенні, особливому для цього віку. Вони можуть звертатися: “Авва, Отче” (Рим. 8: 15). Для них Бог є не тільки Володарем Всесвіту, але й їхнім Отцем.
Під час Євангельського віку Божий народ здатний мати особливе благословення, яке перевищує все, що він міг мати досі. Він має роз’яснювальний вплив Святого Духа, який приходить через Божественне Слово, Божественне провидіння і т. д. Щоб ми могли бачити Бога, потрібно просвітити наші розумові уявлення. Тому Церква Христа, зачата Святим Духом, може бачити Його очима свого розуміння так, як не могли Стародавні Гідні.
Якщо ми підтримуємо чистоту серця чистотою розуму, ми можемо бути впевнені в майбутніх благословеннях, а також у нинішній милості та щасті. А якщо таким буде наш шлях у “житті теперішньому”, ми маємо Господню обітницю, що ми будемо бачити Його по-особливому в “майбутньому” житті. Ми перемінимося на духовних істот і будемо бачити Його таким, яким Він є, будемо ділити Його славу. Кожен, хто має цю надію в собі, очищається, як чистий Господь (1 Ів. 3: 2, 3).

R5148 (1912 р.)