[R509]
ШОСТА КАРА

“Шостий же ангел вилив чашу свою на РІЧКУ ВЕЛИКУ Евфрат, і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця” (Об’явлення 16: 12).

Буквальний Вавилон був збудований на річці Євфрат. Його багатство, запаси та засоби до існування значною мірою надходили саме звідси. У нього були величезні стіни та міцні ворота над річкою. Усередині міста жили ізраїльтяни, які перебували в рабстві, – народ Божої угоди, і для того, щоб повалити Вавилон та визволити їх, Бог призначив Кіра, мідійського воєначальника (Іс. 45: 1-5; Дан. 5: 30, 31). Прибувши до цього укріпленого міста, він не атакував його прямо, а, прокопавши нове русло для вод річки, висушив старе [R510], по якому провів своє військо під воротами й захопив місто.

Ніхто не може засумніватися в тому, що цей історичний факт використовується в Об’явленні як основа для символу. Вавилон і його падіння часто згадуються, й осушення Євфрату лише підсилює цю відповідність. Хоча “Вавилон” використовується як загальна назва для всієї номінальної Церкви, він застосовується й особливо стосується тієї її частини, яка називається “матір’ю БЛУДНИЦЬ” (Хом.). Ця шоста кара, або форма лиха, є на Вавилон, матір, і, якщо інші системи мають русла, або річки, то його система побудована на “ВЕЛИКІЙ РІЧЦІ”. “На чолі її – ім’я написано, тайна: «ВАВИЛОН ВЕЛИКИЙ, мати блудниць і мерзот землі»” (Об. 17: 5, Хом.). Дотримуючись буквального змісту й застосовуючи його до символу, ми доходимо висновку, що води цієї великої річки представляють людей, які своїм впливом і грошима підтримують папство, – від яких Вавилон Великий черпає свої доходи. З цим узгоджується пояснення ангела: “Води, що бачив ти їх, де сидить та розпусниця, то народи та люди, і племена та язики” (Об. 17: 15). Мільйони підвладних папства розмовляють різними мовами й живуть у різних краях, і цей символ показує, що між підлеглими та церковними владами виникне неприязнь, яка позбавить папство підтримки і “висушить” його доходи, що незабаром призведе до повного знищення Вавилону. Щоб “висушити”, ймовірно, знадобляться роки.

Безпосередньою причиною висушення стануть відносини, що існують між папством і царствами землі. Папство, під приводом того, що воно є намісником Христа – Його представником, – претендувало у дні свого розквіту на право призначати земних царів і робило це. При цьому піддані мали право ПОВСТАТИ проти будь-якого уряду чи царя, не визнаного папством. Оскільки воно втратило свою владу над царствами землі, воно більше не наполягає на цих колишніх вимогах, а радше прагне примирити всі царства – як ті, які воно саме призначало, так і ті, що були призначені та санкціоновані іншими дочірніми церквами. Тим самим воно прямо стає на бік цих царств і протистоїть зростаючому прагненню та зусиллям людей до свободи. Отже, коли нинішні тенденції призведуть до тіснішого зв’язку між релігією та державою, ніж той, що вже існував деякий час, це призведе до того, що маси скинуть ярмо Церкви та держави, оскільки обидві сили об’єднаються проти їхніх заповітних ідей свободи та рівності. Втративши таким чином підтримку народу – вод Євфрату, – вавилонська церковна організація ослабне й виявиться безпорадною через те, що води висохнуть із її русла.

Натяк на це міститься в подіях минулого місяця. Хоча влада Великої Британії не призначена папством і фактично була встановлена всупереч її законам та претензіям, все ж папа видав “буллу” або едикт своїм вірним в Ірландії, наказуючи священникам і народу утримуватися від ворожості щодо законів та уряду Англії. Якщо оминути суть питання, то цей крок, безперечно, суперечить колишнім твердженням і теоріям цієї Церкви; і з їхніх слів очевидно, що частина ірландського народу не забарилася це помітити. На публічному зібранні, скликаному для обговорення папського едикту, один із його відомих ораторів (Чарльз О’Брайєн) сказав: “Ірландський народ не підкорятиметься ані Риму, ані Вестмінстеру” (протестантські ірландці здебільшого є пресвітеріанами, керуючись принципами “Вестмінстерського віросповідання”). А серед широких мас відкрито висувається пропозиція “бойкотувати папу”, відмовившись платити “Лепту св. Петра” (регулярний збір серед католиків у всьому світі на утримання папи). Хіба це не схоже на початок відступу або висихання однієї з приток цієї “великої річки”, які сплачують данину? Як вірно, що Бог дав цей символ, так вірно й те, що він виконається, і навіть зараз ця подія стрімко наближається.

“Висушити” означає “приготовити дорогу царям, які від схід сонця”. Під цими царями ми розуміємо святих – тих, хто разом із Христом будуть “царями й священниками”, щоб царювати над землею (Об. 5: 10, WTB). Вони йдуть не до сходу сонця, а від сходу сонця. Вони приходять, приносячи світло зі собою. Це прекрасний символ того, як “праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця”. Вони приносять із собою світло, свободу та радість стогнучому створінню, бо “зійде Сонце Правди та лікування в проміннях Його”. Мета всіх цих змін – підготувати людство до правління праведності – до Царства, справді встановленого Богом, яке має замінити ті царства, які антихрист намагався узаконити.

“І побачив я: з РОТА ДРАКОНА і з РОТА ЗВІРА, і з РОТА ЛЖЕПРОРОКА виходили три духи нечисті, немов жаби” (вірш 13, Хом.). ДРАКОН, як пояснювалося раніше, символізує цивільну владу (особливо ту, яка колись становила цивільний Рим). ЗВІРИНА, як і раніше, означає папство. ЛЖЕПРОРОК – це новий символ, що замінює як “звірину, що мала два роги”, так і “образ звірини”, і, як ми вважаємо, є ще більш широким символом, що представляє усі системи, які навчають омани – і так звані “ортодоксальні”, і багато тих, що вважаються неортодоксальними. Усі ці три класи проповідуватимуть одне й те саме вчення, яке символічно називається нечистими духами (нечистими, помилковими вченнями), подібними до жаб.

Цим одностайним вченням, завдяки якому всі вони можуть об’єднатися, ми вважаємо догми “божественного права царів”, “повноважень духовенства” та твердження, що людство зобов’язане підкорятися їм і перебувати під їхнім контролем. Багато з них – царі та духовенство, – а також багато з тих, хто визнаватиме їхні претензії, безсумнівно, будуть чесними, але при цьому опиняться в опозиції до Бога, оскільки не знають, що перебувають у годині Його суду і що настав час для повалення цих антихристів та урядів, призначених ними. Благословенним фактом є те, що ці звірячі уряди зрештою поступляться місцем Божому Царству; що Часи Поган ЗАКІНЧАТЬСЯ, коли виконаються ЦІЛКОМ. І хоча зараз настав час, щоб це зрозуміли й оцінили святі – ті, хто повністю посвятився Божому Слову та волі, – проте “цього не зрозуміють усі несправедливі”, які будуть боротися проти Бога та Його задумів.

Жаби мають досить мудрий вигляд, великий рот, сильно надуваються й постійно квакають. Ці доктрини, символічно названі духами (які мають бути спільними для цих трьох класів), подібні до жаб – сильно надуті, проголошуються за допомогою марного базікання, з демонстрацією надзвичайної мудрості – мудрого вигляду – та з постійним кваканням.

Словом, це вказує на те, що, коли згадані системи поширюватимуть ці нечисті духи, ці вчення про божественні права царів і духовенства та про підпорядкування їм як Богу, це супроводжуватиметься хвастощами, спробами надати їм честі, виняткової мудрості та здібності, а також постійними натяками на лиха, які неминуче настануть після будь-якої зміни нинішнього ладу. Це квакання, що вже почалося, буде, у міру наближення темряви утиску, зростати разом із ним. Його буде чутно з усіх вуст – великих і малих, релігійних і політичних, від чиновників і в пресі. У страху вони виголошуватимуть попередження та погрози, і лише небагато хто, залишаючись незалежним, відстоюватиме праведну справу, показуючи, що настав час царювання праведності, а звідси й конфлікт.

Це – “духи демонські, що чинять ознаки”, доктрини демонів – теорія демонів стосовно нинішніх злих урядів, опосередковано призначених сатаною через його знаряддя. Ці доктрини демонструють ознаки на підтвердження їхніх повноважень. Вони наводитимуть докази й переконливі, на перший погляд, аргументи на користь прав царів і духовенства, головним з яких, безсумнівно, буде призначення Богом царів і священників над тілесним Ізраїлем, що, насправді, було образом Церкви, а не світських систем (1 Петр. 2: 9).

Ці нечисті духи, фальшиві вчення, “виходять до царів усього всесвіту, щоб зібрати їх на війну [конфлікт між правильним і неправильним] того великого дня Вседержителя Бога” (вірш 14). Можна справедливо припустити, що під царями всього світу в символічному сенсі маються на увазі не тільки царі, а й князі, воєводи, а також ті, кого називають “фінансовими королями” та “купчими князями”, і ВЕЛИКІ серед релігійних учителів. Ці класи впливають один на одного й надихають один одного згаданою нечистою доктриною сатани. Тому вони збирають, об’єднують усіх на одному боці конфлікту, який уже наближається. Якби не згода та єдність, натхнені цим вченням, кожен із цих класів царів і правителів відчув би слабкість і хибність своїх претензій, і правда, можливо, легше взяла б гору над ними; але у своєму союзі вони знаходять силу та надію на успіх у збереженні влади над людьми. “І зібрав ЇХ на МІСЦЕ, яке по-єврейському зветься АРМАГЕДДОН” (вірш 16). Армагеддон означає “Гора ЗНИЩЕННЯ”; і це описує, яким буде результат цієї доктрини. Вона об’єднає всі ці системи в єдиному наступі проти народних мас та їхніх свобод, результатом чого стане повне знищення всіх хибних систем Церкви та Держави. Вони впадуть.

П’ятнадцятий вірш раптово з’являється у вигляді вставки. Дослівно він говорить: “Ось іду, НЕМОВ ЗЛОДІЙ! Блаженний, хто ЧУЙНИЙ, і одежу свою береже, щоб нагим НЕ ходити, і щоб не бачили ганьби ЙОГО!” Це дуже важливо. Тут йдеться про те, що в той час, коли ця порочна доктрина буде, на перший погляд, об’єднувати всіх на боці законності та порядку – на боці царів і духовенства, – наш Господь буде ПРИСУТНІЙ таємно, незнаний нікому, крім тих, хто пильнує. [R511] Лише ті, хто істинно Його і пильнують у світлі Його Слова, не будуть обмануті цим нечистим вченням, але усвідомлять присутність Господа та необхідність у провіщеному падінні всього цього, адже законний Цар присутній, щоб усунути все зі шляху Свого Царства.

Розташування цього твердження – вставленого без зв’язку з текстом – має важливе значення. Воно вчить, що наш Господь буде присутній ще до того, як нечисте вчення почне ЗБИРАТИ їх до їхньої загибелі.

R509 (1883 р.)