ПАЛАЦ ЩАСТЯ
Матвія 5: 1-12

“Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога” (вірш 8).

Про нашого великого Учителя читаємо, що “ніколи ще не говорила людина так, як Цей Чоловік” (Дерк.). Він був Людиною Ісусом Христом, але не був деградованим, не був грішним. Його життя було перенесене з небесних умов до земних, тому Він як Людина був “святим, незлобивим, невинним, відлученим від грішників” (Євр. 7: 26). Більше того, під час Свого посвячення до смерті Він уклав угоду жертви з Єговою і на її основі отримав помазання Святим Духом – силу Найвищого. То чого ж дивуватися, коли читаємо, що Він навчав як той, хто має владу, як той, хто знав, хто розумів виразно та твердо речі, які представляв!
Вісім Блаженств ілюструють різницю між ученнями Ісуса і всіма іншими ученнями навколо. Він по-новому дивився на те, що представляв. Його Послання відрізнялося від усіх інших послань тоді і тепер. Якщо інші вчителі намовляли людей слухатися тільки власного розуму, пам’ятати славних предків і т. д. і мати від цього благословення, то Ісус заохочував Своїх слухачів до думки, що великі благословення отримають вбогі духом, покірні розумом.
Якщо інші вчителі трималися багатих, великих, вчених, могутніх, впливових людей, як зразків для копіювання – як кому поталанило, то Ісус у цих Блаженствах викладає щось зовсім протилежне. Його порад, щоб мати щастя, насправді дотримуються нечисленні, і тільки вони оцінюють їхнє достоїнство та знаходять обіцяні благословення для теперішнього та прийдешнього життя.
Контраст між Десятьма Заповідями Закону Мойсея і вісьмома Блаженствами, які Ісус висказав на Горі, ілюструють значною мірою відмінність між Епохою Закону і Епохою Благодаті. Закон наказував “дому слуг”, що вони повинні і чого не повинні робити. “Мойсей вірний був у всім домі Його, як слуга” (Євр. 3: 5, 6). Він передав “дому слуг” – образному Ізраїлю – Божественний Закон, виконуючи який вони могли отримати благословення й бути вжиті в Божественній службі.
Та Євангельське Послання ще вище. Воно не ігнорує Закон, який дав Мойсей “дому слуг”, а визнає його як справедливий, святий, добрий, показує, що Ізраїль не здобув того, чого шукав, тому що не зміг, з причини успадкованих слабостей, виконати дух досконалого Божого Закону. Нова Епоха, яку Єгова запровадив через Ісуса, передбачає повну Викупну жертву за всіх грішників та пропонує остаточно благословити всіх та допомогти їм піднятися з успадкованих слабостей – не тільки Ізраїлю, але й усьому роду Адама. Ця риса Закону залишиться, але до неї додасться благодать і милосердя, щоб надати необхідну допомогу для виконання Закону. Та перш ніж ця Нова Ера благословення світу буде запроваджена, Божественний задум пропонує зібрати особливий клас, з якого усі повинні стати “копіями дорогого Божого Сина” (Рим. 8: 29, Diaglott). Вони повинні бути Його співспадкоємцями в кожному значенні слова – у стражданнях, у самовідреченні, у переслідуваннях, у жертві теперішнього життя, а також у славі, честі та безсмерті майбутнього життя.

ПОКЛИКАНІ СТАТИ ВИБРАНИМИ

Місія Ісуса та Його вчення при першому приході були не для світу, а для особливого класу: “Хто має вуха, нехай слухає”. Послання для світу прийде в Його другому приході, і в нас є запевнення, що тоді всі сліпі очі розплющаться, глухі віха відкриються, а знання Божої слави наповнить цілу землю.
Із нинішнього вивчення ми дізнаємося, що Ісус звертався до тих юдеїв, які мали вуха, щоб слухати, були готові стати Його учнями. Він звертався до класу, про який казав: “Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде”, “і де Я, там буде й слуга Мій”. Саме до цього класу були сказані Блаженства, але не в супроводі грому, як на Сінаї, і не з погрозами помсти та смерті у разі незасвоєння уроків.
Учитель звертався до тих, хто вірив у Нього – до класу, за який мав незабаром з’явитися в присутності Бога після закінчення Своєї праці жертвування, прикриваючи їхні вади та недосконалості, тобто надати їм становище перед Отцем і зробити їхні жертви “святими, приємними Богові” (Рим. 12: 1). Він навчав їх, як найкраще зробити покликання та вибрання певним, як успішніше здобути велику “нагороду”, до якої вони покликані. Інші теж можуть взяти для себе цінні уроки з цих Блаженств, та тільки духовно зачаті можуть оцінити їх повною мірою.

ПАЛАЦ ЩАСТЯ

Фундаментом цього Палацу Щастя є Покора. Ніхто не може сподіватися частки в Месіанському Царстві, якщо в нього немає покірного розуму: “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне”. Їм і тільки їм дістанеться це велике благословення. Бог ніколи не зможе прийняти як члена класу Царства того, хто має дух пихи та самолюбної амбіції. На прикладі сатани ми маємо ілюстрацію того, що може наробити пиха. Бог висуває покору в якості першочергового випробування класу Нареченої.
Вітальня палацу, збудована на Покорі і розташована на першому поверсі Палацу, є кімнатою Смутку – плачу. Тільки ті, які відчули на собі людські недоліки, можуть бути членами Царського Священства, яке незабаром матиме справу з усіма людьми, які запрагнуть повернутися до гармонії з Богом, і допоможе їм у цьому. Крім того, ця Вітальня смутку та плачу здається обов’язковою для нашого повного відокремлення від речей світу, плоті та диявола. Чи були святі, які б не переходили болісних випробувань? Пам’ятаємо слова Ісуса: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою”. Так, Вітальня плачу є обов’язковою для нас, перш ніж ми зуміємо оцінити утіху, яку Бог передбачив для цього особливого класу – “Своїх вибраних”. “Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені”.
Бібліотекою палацу є Лагідність. Ніхто не може успішно навчитись від Господа і мати повну радість з Палацу Щастя без прикмети лагідності, або вміння вчитися. Послідовник Ісуса повинен часто відвідувати цю Бібліотеку, щоб вчитися цінних уроків, без яких не може зробити поступу в будуванні віри та розвитку характеру: “Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони”. Як члени Месії, як спадкоємці Божі та співспадкоємці з Ісусом, своїм Господом, вони увійдуть у повне володіння землею, отримають повний контроль над нею. Протягом тисячі років вони утримуватимуть цей контроль, поки людство не навчиться цінних уроків і не підніметься з гріха, деградації та смерті до людської досконалості, яку втратив батько Адам і відкупив Ісус. Тільки в кінці Месіанського царювання Лагідні повернуть свою спадщину (землю) людству. Контроль над землею отримають ті з людства, які засвоять уроки лагідності.
Їдальня: голод праведності. Усі, які стануть співспадкоємцями з Христом, любитимуть праведність і ненавидітимуть беззаконня, будуть схожими на Відкупителя. Дуже важливо, отже, щоб у нашому Палаці Щастя ми мали велику і добре обставлену Їдальню, в якій могли б розбудити і одночасно заспокоїти наш голод і нашу спрагу праведності. “Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться” (Хом.). Вони наситяться своєю досконалістю в Першому Воскресінні та встановленням праведності на всій землі під час тисячі років царювання Месії.
Двері Палацу: Милосердя. Одним із найбільш важливих уроків, якого повинно навчитися Нове Створіння, є любов, співчуття, милосердя. Божественний задум у тому, щоб ми постійно входили і виходили цими дверима. Наші недосконалості постійно вимагають Божественного милосердя і теж постійно прищеплюють нам милосердне ставлення до тих, з ким нам доводиться мати справу. Тільки так ми будемо налаштовані й приготовані до того, щоб бути вірними і милосердними членами Царського Священства у нашій поведінці зі світом і благословенні його в Месіанському Царстві. “Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя” (Хом.). “А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших”. “І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому”.
Вікна Палацу, крізь які ми можемо бачити Бога, це Чистота Серця. Поки ми є в плоті, ми не можемо досягти абсолютної чистоти в думці, слові та вчинку, але можемо мати чистоту в серці – чисті наміри та бажання. Тільки ті, чиє серце знаходиться в такому стані, можуть сподіватися здобути почесті Царства і побачити Того, Кого жодна людина не бачила і бачити не може. “Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога”.
Загальна кімната представлена прикметами Миротворця. Це означає вміння відстоювати і перемагати в наших справах, що дає змогу допомагати іншим. “Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть”.
Кухня нашого Палацу представляє випробування та труднощі, якими супроводжується довершення нашого характеру в цілому, а також властиве харчування та духовне зміцнення. “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах”.

R5003 (1912 р.)