ЧОМУ ЛЮДИ БОЯТЬСЯ ДРУГОГО ПРИХОДУ ХРИСТА?

Усі люди розуміють, що їм бракує досконалості. Крім того, майже всі розуміють, що в минулому їхнє життя супроводжували ті чи інші злочини. У більшості розумів цей страх є інстинктивним. За певних обмежень це здоровий стан. “Отже, біймося, коли зостається обітниця входу до Його [Божественного] відпочинку, щоб не виявилось, що хтось із вас опізнився”, “Початок премудрості – страх [пошана] перед Господом” (Євр. 4: 1; Пс. 111: 10).
Але противник скористався з цього властивого й доречного страху через “науки демонів”, як їх називає апостол. Зі самого дитинства неконтрольований, непідвладний страх оселився майже в кожному розумі язичників та цивілізованих людей. Про цей страх Господь каже через пророка: “Страх їхній до Мене – заучена заповідь людська” (Іс. 29: 13). Ці “заповіді людські”, або людські традиції, неабияк спотворили Бога та Його Слово, і, на жаль, багато хто, навіть серед дослідників Біблії, серйозно спіткнувся об ці диявольські теорії, запроваджені в період неуцтва та забобонів, вважаючи, що вони ґрунтуються на Божественному Слові.

ЧАСИ РЕСТИТУЦІЇ Є ДНЕМ СУДУ

Серед фальшивих теорій про другий прихід Христа є погляд, якого тримаються наші брати адвентисти: що в мить приходу Господа світ та його мешканців спіткає “страшний суд” і покладе кінець надіям всіх людей, які попередньо не прийшли як святі до єдності з Богом через Христа. Адвентисти не єдині, хто тримається цієї теорії. Віровчення практично всіх віросповідань навчають тих самих поглядів, які цілком протилежні до того, що представляє Святе Письмо.
Св. Петро описує час другого приходу й благословення, які тоді настануть для людства. Він каже: “Щоб часи відпочинку [свіжості – весни] прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа, що Його небо мусить прийняти [затримати] аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 19-21).
Святе Письмо навчає, що Ісус Христос і Його прославлена Церква разом будуть “судити... світ” (Дії 17: 31; 1 Кор. 6: 2). Загально вважається, що суд світу означає осуд, засудження. Однак справжня думка полягає в тому, що Бог, засудивши весь світ через непослух однієї людини, влаштував так, що весь рід Адама матиме повне безстороннє, особисте випробування щодо вічного життя або смерті в результаті відкуплення, здійсненого нашим Господом Ісусом. Коли би Бог не проявив милосердя, не було би жодного відкуплення і майбутнього суду. Випробування Адама шість тисяч років тому мало свої наслідки й своє покарання, під яким гріх та смерть панували шість тисяч років.
Давши Відкупителя, Бог незабаром встановить Месіанське Царство з метою запропонувати всьому людству особливу, особисту нагоду реформуватися, піднятися, освятитися і, тим самим, здобути вічне життя. Поки що зроблено тільки вступні кроки цього великого плану:
(1) Відкупитель помер, Справедливий за несправедливих (1 Петр. 3: 18).
(2) Він з’явився в присутності Бога за нас, Церкву, і як наш Заступник дав нам можливість стати Його Нареченою, тобто, як подає інший образ, “членами Його Тіла” (Євр. 9: 24; 2 Кор. 11: 2; 1 Кор. 12: 12).
(3) Ця пропозиція, ця нагода для Церкви відокремила від світу всіх тих, хто прийняв цей Високий Поклик. Вони стали духовно зачатими дітьми Бога, а в майбутньому – співспадкоємцями з Ісусом. Тепер вони беруть участь з Відкупителем у жертві земного життя і, якщо будуть вірні, згодом отримають частку з Ним у славній праці Його Царства – суду світу, щоб дати світу безстороннє, неупереджене випробування отримати вічне життя або вічну смерть (Рим. 8: 17).

“ХТО ВСТОЇТЬ, КОЛИ ВІН З’ЯВИТЬСЯ?”

Та є ще інша сторона цього питання. Святе Письмо показує, що в Його Другому Приході тільки святі будуть готові прийняти Учителя з радістю; що в той час маси людства будуть настільки пов’язані з гріхом та несправедливістю, що не заслуговуватимуть на Його схвалення, а вестимуть життя, яке отримає осуд та покарання. Тому написано: “А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати”; “Горе вам, тепер ситим” (Як. 5: 1; Лк. 6: 25).
Великий Вавилон повинен впасти, а величні інституції цивілізованого світу, частково добрі й частково погані, виявляться тільки частково задовільними для нового Царя та правителів Його Уряду. Це означає, що від багатьох, які сьогодні є слугами багатства, впливу, становища, людських почестей і т. п., зажадають звіту й відсунуть їх від управительства. Усвідомлення ними втрат образно представлене у Святому Письмі як плач, лемент та лихо, бо цей клас втратить практично все, на що покладає тепер свої надії.
Ми не кажемо, що бідні більш праведні, ніж багаті, але цей клас більш численний, і ті, у кого мало земних багатств, хто звик до переживань та нестачі, мабуть, менше відчують навислий великий час утиску, ніж ті, хто довгий час купався в розкошах.
Біблія у різних символічних образах наочно змальовує цей день утиску (що насувається) як вихор, як вогонь, як бурю, як повінь, як “час утиску, якого не було від існування люду”. Близькість цього великого дня і те, що він “надходить вельми швидко” (Хом.), було виразно показано недавно, і це знову видно сьогодні в заворушеннях робітників у Великобританії, де переляканий світ зміг глянути мигцем на вогонь пристрастей, люті та відчаю, який тліє під поверхнею і скоро охопить світ вогняним випробуванням, небаченим у минулому (Дан. 12: 1).

“ВІН БУДЕ СУДИТИ СВІТ ПО СПРАВЕДЛИВОСТІ” (Хом.)

З такого погляду людство цілком обґрунтовано побоюється, що Великий Цар не схвалить того, що робиться у світі в ім’я цивілізації і навіть в ім’я самого Учителя! Але не переймаймось надто цією стороною питання. “Кожний день має досить своєї турботи”. Давайте краще звернемо увагу людей на славну сріблясту облямівку темної хмари, яка все ближче й ближче. Давайте звернемо увагу людей на славні благословення Царства Месії, навчимо їх молитися: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя” і докладати зусиль, щоб зрозуміти та оцінити керівні принципи Царства. Може їм вдасться перейти крізь цей час утиску з меншими втратами.
Прислухаймось до слів Пророка. Вони зовсім не стосуються Церкви, яка заслуговує на те, щоб уникнути всього, що йде на світ, а звертаються до людства і перестерігають кращі верстви суспільства: “Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву” (Соф. 2: 3). Безперечно, чим покірнішими та праведнішими будуть люди, тим краще вони будуть готові до небаченого потрясіння та страшної біди цього дня утиску, який, мов плуг, приготує серця людства до прийняття доброго насіння – Послання Божественної Правди та Благодаті, яке стане відоме в той час кожному створінню.

R4996 (1912 р.)