ЛЮБОВ ДО БРАТІВ – ВИРІШАЛЬНЕ ВИПРОБУВАННЯ

“Як добре і як гарно жити братам разом у єдності” (Псалом 133: 1, Гиж.).
Псалом 133: 1-3, мабуть, пророчий і, здається, стосується братів у “Церкві, яка є Його Тілом” (Хом.). Ця думка мається на увазі в другому вірші, який каже: “Це, – наче коштовний єлей на голові, що стікає на бороду, на бороду Ааронову, що спливає на краї одежі його” і є образом Святого Духа, що спливає на Тіло Христа, Церкву.
Псалом, здається, особливо актуальний в наші дні, хоча завжди було приємно бачити, як брати живуть разом у єдності. У часи переслідувань є більше єдності, бо тоді менше тих, які признаються до Церкви. Переслідування ззовні відлякують усіх, окрім справді посвячених. Усі одразу відчувають такі переслідування, та тільки ті, у кого спільні інтереси та спільний шлях, сходитимуться докупи.
Та як тільки переслідування припиняються і до Церкви приходить більше тих, у кого немає стільки запалу, одразу зростають можливості для розбіжностей. Хоча сьогодні діти світла мають багато протистояння, проте переслідувань небагато. Правда привабила багатьох, і деякі з них, правдоподібно, не є такими, якими повинні бути. По суті ніхто з них не є таким, яким прагне бути – копією дорогого Божого Сина, однак кожен з них і всі разом повинні намагатися досягти цього критерію.

ЗРОСТАННЯ ПРИЧИН ТЕРТЯ

На перший погляд може здатися дивним, що між тими, хто має ласку як Божі діти, можуть бути тертя. Хтось може подумати, що їхні серця настільки наповнені Святим Духом, що в них немає місця для бур’янів ненависті, злоби, колотнечі, заздрості, а їх переповняють плоди Духа. Можливо, таким був стан, коли ми тільки посвятилися і не було місця для таких вчинків плоті. Та, виглядає, що причин для тертя стає більше, а не менше. Тому було би добре зауважити причину цих труднощів, щоб триматися подалі від небезпеки й бути миротворцями між братами. “Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих” (Рим. 15: 1). Якщо цей критерій зробити мірилом, тоді виявиться, що немає стількох сильних, як ми могли би сподіватися. Тому кожному з нас треба стати сильним і допомагати слабким братам у Церкві.
Варто зазначити одну річ: більше нагод для тертя є між духовно зачатими Новими Створіннями, ніж серед світу в цілому. Іншими словами, певній громаді людей у номінальній церкві буде легше жити разом в єдності та мирі, ніж громаді тих, хто більш повно просвічений, кого більше надихає Правда. На перший погляд цей вираз може здатися дивним, та коли ми вникнемо в нього, він стає більш очевидним. У номінальній церкві релігія є більше церемонією. Для номінальних християн звично гарно одягатися, відвідувати зібрання, сидіти тихо і потім повертатися додому. Помітно все, що приносить задоволення: сонячне світло, квіти, капелюшки. Так минає день. Натомість для більш просвічених характерна більша активність розуму, думок. Ми також любимо квіти і все, про що подбав для нас наш Небесний Отець. Ми також про це розмовляємо, і нагод для розмов є доволі, бо як немає двох осіб, які б виглядали однаково, так немає двох осіб, які б думали однаково.
Дехто з Господнього народу хвалиться тим, що вміє самостійно думати. Та наймудрішим для нас було би хвалитися своєю вірою. Деякі речі є більше справою припущення, аніж знання. Ми навчаємося від Бога. Він каже нам, що в Його Слові сказано так і так, і якщо ми приймаємо ці вказівки, як такі, що походять від Господа, ми можемо це робити без зайвих дискусій. Звичайно, приємно вести філософські розмови на теми вчень Божого Слова. Ми маємо привілей вірити в те, що Господь виклав для нас. Та скільки б ми не вели філософських розмов, їх треба тримати під контролем і в згоді з Божественними висловлюваннями. Пам’ятаймо, що коли ми теоретизуємо, хтось інший теж теоретизує, і ми бачимо, звідки беруться доктринальні труднощі.
Ці різні доктринальні питання ми черпаємо зі Святого Письма. Та як тільки ми починаємо обмірковувати те, що не написано, виникає небезпека конфлікту. Хто тримається якомога більш стисло Божого Слова, той не тільки сам робить добре, але й здатний уникнути сперечання з іншими братами та їхнім теоретизуванням. Припускаємо, що Господь не проти того, щоб ми мали певні припущення в певних напрямках. Тим не менше, ми повинні пам’ятати, що якщо ми маємо якусь думку і представили її братам, а вона не здається їм логічною, ми не повинні її нав’язувати їм, ані вони не повинні нав’язувати свої погляди нам. Трудність, здається, полягає в тому, що в таких справах є тенденція воювати за кожну думку до кінця, хотіти, щоб кожний погоджувався з нами, тоді як властивий шлях – задовольнитися своїм і залишити цю річ у спокої.
Кожен брат має право на власну думку. Ми не маємо права перетворювати власні погляди на тест. Тестом є речі, подані нам у Святому Письмі. Наприклад, тестом щодо нас і нашого стосунку до братів повинна бути віра, що Ісус Христос є Помазанцем і Спасителем світу; що ми маємо бути спадкоємцями з Ним і мати участь у Його спадщині; що ми куплені ціною; що ми повинні мати частку з нашим Господом у стражданнях теперішнього часу і в прийдешній славі.
Такі виразні біблійні твердження повинні бути основою нашої віри, а не вигадливі тлумачення, нав’язані іншими. Одні бачать більш загальні контури, інші бачать подробиці, але не здатні бачити загальний обрис. Тих, хто володіє іншим складом розуму, не треба ані винуватити, ані хвалити. При всьому цьому вони повинні збагнути думку, що ми повинні бути готовими страждати за Правду у своїй відданості Богу, братам та Правді в цілому.

ПРАВДА ПРИВАБЛЮЄ СИЛЬНІ ХАРАКТЕРИ

Ми повинні пам’ятати, що брати, яким важко уживатися разом в єдності, мають ці труднощі частково з причини притаманної їм вдачі, характеру. Є люди, характер яких схожий на віск. На інших ви можете зробити нетривалу вм’ятину, як на гумовій кульці. Ще інші схожі на діаманти. Клас, який нагадує діаманти, набув щільної структури, характеру. Якщо ми візьмемо докупи кілька воскових кульок, кілька гумових кульок і кілька діамантів в одну каструлю, добре ними потрясемо, то діаманти подряпають все, з чим зіткнуться, настільки вони тверді. Господь не шукає тепер класу, схожого на гумові кульки або на воскові. У своєму часі Господь матиме справу зі всіма класами – з людьми, схожими і на віск і на гумові кульки. Натомість, ми знаємо, що Правда промовляє тільки до класу коштовностей, класу діамантів.
Коли ми дізнаємось, що є небезпека бути спотиканням один для одного, ранити один одного, це знання повинно дати нам мудрість. Ми повинні оцінювати факт, що ці брати мають справжній характер і не схожі на віск. Навіть їхні відмінності вказують на характер. Ми повинні намагатися оцінювати цей факт і поводитися так, щоб їх не дратувати. Треба допомагати їм радою і пам’ятати, що вони як Нові Створіння так само прагнуть подобатися Господу, як і ми. Тому нам обов’язково бути терпеливими один до одного. У Новому Завіті є вірш, який говорить так: “Ми знаємо, що ми перейшли від смерті в життя, бо любимо братів” (1 Ів. 3: 14). Думка в тому, що деяких братів так важко любити, що коли б ми не перейшли від смерті в життя, ми б не змогли їх любити.
Здається, що Правда тримається радше міцніших характерів, аніж слабших. Перші мають у своїй плоті більше твердості, непоступливості та войовничості, ніж багато інших, які надто поступливі й нерішучі, щоб Господь їх прийняв як членів “Малої Черідки” переможців. Звідси бачимо, що та сама риса, яка робить нас прийнятними для Господа і є однією з умов здобуття переможного становища, є серйозною проблемою в деяких відношеннях, коли якась кількість таких осіб сходиться разом як Церква.
Діамант, обліплений багном, нічого не поріже, нічого не подряпає. Та помістіть з десяток діамантів разом, і ви побачите, що чим більше багна з них забереться, тим більше вони принесуть скреготу, подряпин і порізів. Так само з Господніми коштовностями: чим більше вони сходяться разом і більше прокидаються, тим більше буде нагод для тертя і більша потреба в тому, щоб усі цілковито пройнялися і вкрилися Святим Духом, який, мов олія, змазує, намащує і запобігає тертю.

R4994 (1912 р.)