[R498]
ПЕРША КАРА

“І пішов перший ангел, і вилив на ЗЕМЛЮ чашу свою. І шкідливі та люті БОЛЯЧКИ обсіли людей, хто мав знамено ЗВІРИНИ й ВКЛОНЯВСЬ ЇЇ ОБРАЗУ” (Об’явлення 16: 2).

Ці лиха, що називаються карами або чашами гніву, покликані позбавити світ від усякого зла та всього поганого. Під класом, що символізується землею, ми розуміємо всіх людей, які перебувають під релігійним гнітом, незалежно від назви чи устрою. Земля як символ представляє усталене, організоване релігійне суспільство, так само як море представляє неспокійні, нерелігійні, нестабільні маси людства. Ті, хто має знак (характеристики) Звірини (папства), і ті, хто поклоняється її Образу (протестантизму), як було показано раніше, складають величезну масу номінальних християн, які не перемагають.

Саме на цей клас у першу чергу приходить утиск. Хоча римські католики становлять значну частку цього класу землі, утиск спочатку не зачіпає їх, про що свідчить той факт, що кара вражає не тих, хто поклоняється ЗВІРИНІ, а тих, хто вклоняється ОБРАЗУ і має знамено (характеристики) Звірини (папства), що чітко вказує на різні відтінки та ступені протестантизму.

Їхній утиск порівнюється з виразкою – “шкідливою та лютою болячкою”. Щоб зрозуміти цей символ, розглянемо буквальне значення. Виразка – це рана, що не загоюється; вона є ознакою порушення загального стану організму і дуже болюча. РАК у найважчих стадіях стає злоякісною виразкою. Виразка – це ракова рана, тобто така, що роз’їдає, розкладає і знищує. Тепер продовжимо цю думку: те, чим є виразка або злоякісна пухлина для людини, ілюструє характер утиску, що поглинає та висмоктує життя, який приходить на системи, що складають так званий протестантизм, і який в кінцевому підсумку знищить його. Вона виникає зсередини; це органічний розлад, спричинений оманами, успадкованими та збереженими від “Матері блудниць і гидот” (Хом.). Від цього зла немає ліків – кров отруєна, воно проникло в усе тіло, і смерть неминуча.

Був час – у дні Лютера та Реформації, – коли дочки могли б бути радикально зцілені, але лжеслужителі “лікують рану доньки народу Мого легковажно, кажучи: Мир! Мир! А миру немає” (Єр. 8: 11, Гиж.). Тепер у Гілеаді немає бальзаму, немає лікаря, тому вона не зцілена. Її Царя немає в ній, вона виплюнута з уст Його (Єр. 8: 22. Див. також Об. 3: 16 та 18: 23). Ліків немає; ці системи мають померти. Розлад походить зсередини. Ці розлади вже вийшли назовні, і, хоча гнійна рана ретельно приховується, сморід і страждання помітні.

R498 (1883 р.)