ОЧІКУВАННЯ НА МЕСІЮ
Малахії 3: 1; 4: 3

“Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот! І хто витерпить день Його прибуття?.. Бо Він як огонь той у золотаря і як у пральників луг” (Малахії 3: 1, 2).
Пророцтво Малахії, найбільш знаменні риси якого становлять наш нинішній урок, завершує Старозавітній канон. Воно містить не тільки Божественний докір гріху, але й Божественну обітницю порятунку, і цілком відповідає часу, до якого його загально відносять – періоду Неемії. Ізраїлю залишалось показати повне каяття і запровадити повноцінні реформи. Таке реформування добре відповідає нашим дням. У своїй удаваній відданості ізраїльтяни обкрадали Бога й бідніли самі. Тому їм потрібно було зрозуміти, які великі благословення вони матимуть, якщо всім серцем будуть служити Царю царів.
Юдеї, порівнюючи себе з іншими народами, усвідомлювали, що оскільки вони є Божим народом, то вони більш відповідальні від інших народів, і якщо вони стоять вище як народ, то тільки завдяки неодноразовим і суворим покаранням. Вони навіть запитували, чи варто бути “вибраним Божим народом”? Народам довкола них, зарозумілим і пихатим, велося в земних справах набагато краще, ніж їм. І вони не могли цьому протистояти. Вони забували, що існують як народ для певної цілі, і тому, щоб зробити їх придатними для Божественної служби в майбутньому, на них були дозволені труднощі, які мали їх випробувати й були дійсними проявами Божественної милості. “Хіба є такий син, що батько його не карає? А коли ви без кари,.. то ви... не сини”.
Урок майбутньої нагороди представлений словами: “Тоді говорили між собою ті, що Господа бояться. Господь прислухався, почув, і перед Ним почала списуватись пам’яткова книга для тих, що Господа бояться і поважають Його ім’я. Вони будуть Моїми, – говорить Господь сил, – в той день, що Я готую, стануть Моїм скарбом” (Мал. 3: 16, 17, Хом.).

ІЗРАЇЛЬ – ОБРАЗНИЙ І ПОЗАОБРАЗНИЙ

Вищенаведене продемонструвало, скільки всього в пророцтвах про милості Ізраїлю має виконатися – частина в тому, що має зазнати духовний Ізраїль, а частина в тому, що має зазнати тілесний Ізраїль. Вірні Юдейського віку, Авраам, Ісак, Яків та всі пророки, обов’язково отримають велику нагороду. Коли Царство Месії буде запроваджене на духовному рівні, невидиме для людей, ці Стародавні Гідні, яких свого часу називали батьками, матимуть дуже почесну службу, пов’язану з Царством, коли вони будуть його земними представниками і виразниками: “Замість батьків Твоїх будуть сини Твої [Месії], їх по цілій землі Ти [Месія] поставиш володарями [правителями]” (Пс. 45: 17).
Духовний Ізраїль, як показує історія, є великим Месією, на якого так довго чекали юдеї. Цей Месія має багато членів – Ісуса, Голову, і Церкву, Його членів. Цей Месія, Ісус та Його члени, Наречена, становить Духовне Насіння Авраама – “зорі на небі”. Вони спочатку повинні бути укомплектовані й прославлені в силі Царства, перш ніж Стародавні Гідні можуть отримати своє благословення на земному рівні й перш ніж тілесний Ізраїль може зібратися до них як осередок Божого Царства на землі, до якого остаточно полинуть всі нації, народи, племена та мови, щоб мати частку в благословеннях Нової Угоди Ізраїлю. Про них св. Павло каже: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння [зображене Ісаком] й за обітницею спадкоємці” (Гал. 3: 29). Вони мають бути Божими коштовностями на духовному рівні, так само як вірні юдеї минулого мають бути коштовностями на земному рівні, назначеними, обраними на видатне становище, пов’язане з Царством Месії.

“ПОСЛАНЕЦЬ УГОДИ”

Ізраїльтяни, розчаровані власною неспроможністю виконати Закон і здобути обіцяні ним благословення, отримали підбадьорення від Господа обітницею, що одного дня з’явиться великий Месія (більший, ніж Мойсей), з яким Бог укладе Нову Угоду для них. Ця Нова Угода буде вищою від старої, бо матиме кращого Посередника, адже Ізраїль вже мав досконалий Божий закон. Новий Посередник також не пом’якшить Закон. Користь, яку Він принесе буде в тому, що Його Угода та Жертва за Гріх виявляться більш дієвими, ніж встановлені Мойсеєм, бо вони назавжди заберуть гріх і дадуть охочим ізраїльтянам нове серце, серце з плоті, після чого дадуть вічне життя на умові збереження ними тісних стосунків із Всемогутнім.
Єремія, вдаючись у подробиці, каже: “Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт. Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського... Їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха” (Єр. 31: 31).
Відтоді Месія був надією Ізраїлю, прихід Якого мав принести їм благословення Нової Угоди. З того часу вони чекали на Нього. Ми можемо тільки захоплюватися наполегливістю юдейської віри, їхньою відданістю Богу! Як не помітити, наскільки сильно це відрізняється від їхнього попереднього невір’я та ідолопоклонства! Хто ще сумнівається, що Бог далі любить Свій народ, якого передбачив наперед і якого обіцяв зібрати знову – назад до їхньої власної землі та до Його милості під Новою Угодою (Рим. 11: 25).
Та пророк Малахія виразно дає зрозуміти, що довге очікування Посланця Нової Угоди, Яким юдеї так захоплювалися і Якого так сподівалися, могло принести знеохочення. Сказано, що Його день вимагатиме зусиль: “І хто встоїть, коли Він з’явиться?” “І хто витерпить день Його прибуття?” (Мал. 3: 2). З цього виникає, що небагато хто витерпить, небагато хто встоїть, але більшість впаде.
Подана і причина цього. Він буде вимагати такої чистоти, такої святості, що тільки деякі виконають Його вимоги. Проби, які Він вважає обов’язковими, будуть немов пральників луг, який є ворогом усякої плями на білій одежі. Його вимоги будуть як вимоги очищувача срібла: усі домішки мають бути забрані в печі, такій гарячій, щоб їх можна було відділити. Така проба займе досить часу, і Він сидітиме, як сидить очищувач, уважно стежачи, щоб жар не був ані занадто великий, ані занадто малий, а час – ані занадто довгий, ані занадто короткий.
Великий Месія, Посланець Нової Угоди, почав Свою працю перетоплення й очищення понад вісімнадцять століть тому, дотримуючись Божественного правила: “Перше ж юдеєві“. Він почав перетоплювати та очищати священицький клас, щоб той був із Ним у славній Месіанській праці. Юдеям першим дістався привілей бути позаобразними левитами. Тисячі з них відгукнулися в П’ятидесятницю й згодом, але їх було замало, щоб доповнити встановлене число духовних ізраїльтян, членів Тіла Месії.
Відтоді праця вибору триває вже вісімнадцять століть. Бог кличе й притягує зі всіх народів, і великий Очищувач перечистить тих, хто відгукнувся. Якщо вони страждають за праведність, то беруть участь у стражданнях Месії, щоби також вважатися гідними ділити Його майбутню славу. Скоро “вибране” число доповниться; кров Нової Угоди стане дієвою за Ізраїль і за всі племена землі, і на цій основі почнеться Месіанське Царство, тобто царювання праведності.

R4930 (1911 р.)