ДУХОМ ПАЛАТИ – СЛУЖИТИ ГОСПОДЕВІ

Небесний Отець через Свої різні засоби впродовж понад вісімнадцяти століть цього Євангельського віку шукає для Свого Сина товаришку, Наречену з багатьох членів, хоча в порівнянні зі світом вона є “малою черідкою”. Від усіх, хто становитиме цей клас Нареченої, вимагаються різні добрі якості, які зроблять їх схожими характером на Відкупителя, їхнього зарученого Нареченого. І хоча за плоттю їм не вистачає усіх цих якостей, на щастя, плоть не буде вирішувати, чи вони гідні славної нагороди. Все буде залежати від розуму, волі, серця. Воно повинно бути не тільки добрим, але й цілковито досконалим: “Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога”. Вони будуть Божими дітьми, співспадкоємцями з Відкупителем.
Цю чистоту серця, яку Господь схвалює і якої вимагає, можна підсумувати одним виразом “відданість серця” – відданість принципам Правди та праведності, принципам Божественного Правління, відданість Богу Отцю і нашому Господу Ісусу Христу та всім членам Його Тіла. Отже, ця досконала відданість серця містить любов до Бога, до Відкупителя та до всіх братів, а також співчутливу любов до світу, що відповідає Божественному задуму й Об’явленню. Апостол каже: “Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа”, “Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа” (2 Петр. 1: 8; 2 Петр. 1: 11).
Це слово “примножується” супроводжує якась особлива сила. Весь Божий народ (усі зачаті Святим Духом) натхнений Духом Отця, Духом любові, Духом справедливості та відданості. Але якою мірою, наскільки і як ця любов пронизує всі життєві справи? Якщо цей Дух Господа примножується в нас, він вплине на наші справи, наші захоплення, наш дім, нашу майстерню, нашу кухню, нашу вітальню, нашу спальню, на кожну нашу думку.
Чи можна мати міру Господнього Духа, якщо примножувати його зовсім мало, а, значить, тільки захоплюватися деякими духовними речами, в окремих випадках, у церкві і т. п. Потрібно, щоб примножувалася любов, вплив нашого Господа, який пронизує все в житті й усі життєві справи тих, кому має щедро відкритися вхід у Царство Месії як членам класу Нареченої. Якщо їхня відданість та любов примножується, вони стануть копією дорогого Божого Сина, Відкупителя. Інакше вони нею не стануть. Бог постановив, що тільки ті, які стануть копією Його Сина, матимуть участь у Царстві Месії. Інші, щоправда, можуть здобути другорядне місце, у класі “Великої Громади”, але вони ніколи не зійдуть на престол і ніколи не будуть членами класу Нареченої.
Отже, важливо, щоб ми виразно бачили потребу в примноженні цієї любові, цього запалу до Бога та до праведності, який переросте в ненависть до беззаконня, при цьому поводячись з любов’ю з грішником, подаючи йому підтримку та допомогу, щоб вибратися на правильний шлях.

ЖНИВА – ОСОБЛИВИЙ ЧАС ВИПРОБУВАННЯ

Наскільки ми бачимо, що ми знаходимося в “жнивному” часі, настільки ми зобов’язані також розуміти, що Господь зараз передусім жне “пшеницю” і відокремлює її від “куколю” й, скажемо так, розділяє пшеницю на два класи. Саме на це виняткове випробування жнивного часу звертає нашу особливу увагу Святе Письмо, часто нагадуючи про потребу одягти всю Божу зброю і не бути лінивими в праці, але палати духом, служити Господеві.
З нашого спостережного пункту на Вартовій Вежі ми усвідомлюємо, що саме такі випробування, яких ми повинні сподіватися, трапляються по всьому стиглому Господньому пшеничному полю. Божественне провидіння дозволяє на випробування любові та відданості, віри та слухняності, братньої зичливості та терпеливості. Часом випробування приходять на зібрання через старших, які мали б допомагати, сприяти стаду, захищати і навчати його. Часом старші набувають владної вдачі всупереч Божественному Слову та прикладу, випробовуючи терпеливість та любов братів.
Часом випробування є з іншого боку. Деякі члени зібрання можуть бути дуже вимогливі, готові проціджувати комара та ковтати верблюда, готові шукати помилки в усьому, що старший робить, яким би вірним він не був. Такі труднощі, з якого би боку вони не приходили, є пробами, і кожний з Господнього народу повинен дивитися, як він сприймає ці проби і який вплив вони мають на його серце та характер. Якщо труднощі роблять його гірким, злим чи глибоко ранять його гордість, це доказує, що він потребує саме таких дисциплінарних труднощів, які б вказали йому на його недоліки і спрямували його до Престолу небесної благодаті за милосердям та допомогою.
Далі, деякі дорогі нам зібрання атакує противник через фальшиві вчення, і ці зібрання мають труднощі у своєму намаганні захистити Правду, Божественний План Віків, і втриматися в згоді з ними. Або, з іншого боку, трудність може виникнути через декого з наших дорогих приятелів, які надто критичні і намагаються знайти відмінності там, де їх немає, розпалюючи дух колотнечі замість духа згоди – незгоду замість любові.
Ми нагадуємо, дорогі брати та сестри, про те, з чим ми всі можемо погодитися, тобто що ми знаходимося в часі випробування і всі ці різні справи є тестом для нас. Тільки проявляючи палкий дух, великий запал до Господа, Правди та братів, ми можемо сподіватися вірно вистояти і допомогти вірно вистояти іншим. Не слабніть на дусі. Якщо ми не ослабнемо, то скоро пожнемо нашу нагороду і почуємо голос Учителя: “Гаразд, рабе добрий і вірний!.. Увійди до радощів пана свого”.
Ми є в часі загального неспокою, нарікання і т. п. Не думаймо ані на мить, що таке нарікання та ремствування є боротьбою за “віру, раз дану святим”. Краще виховуймо в собі щораз більше плоди та благодаті Святого Духа. Особливо проявляймо їх у стосунках з нашими братами з дому віри, при цьому, звичайно, не нехтуймо “поки маємо час, усім робити добро” і бути терплячими та поблажливими один до одного. Однак особливе благословення від Господа дістається тим, хто особливо намагається приносити мир, щастя, добро, благополуччя та зростання в благодаті в Тілі Христа, яке є “Церквою Бога Живого”.

R4929 (1911 р.)