ВАЖЛИВІСТЬ МОЛИТВИ
Неемії 1: 1-11

“Бо багато може щира молитва праведного” (Якова 5: 16, Дерк.).

Через тринадцять років після того, як громада Ездри повернулася до Єрусалима, Неемія пішов туди зі супроводом, маючи повноваження від царя Персії відбудувати мури Єрусалима та відновити його брами. Здається, що реформування, запроваджене Ездрою, хоча й дуже допомогло народові, викликало, як можна було сподіватися, шалену опозицію з боку його сусідів. Вони нехтували юдеями, яких тепер було доволі багато, і хотіли прогнати їх зі землі. Мури міста були в жалюгідному стані й не могли вистояти проти нападів.

Йосиф Флавій каже, що Неемія, бувши заможним і маючи прихильне ставлення до себе з боку царя Персії, проживав у царському палаці в Сузах. Він, як побожна людина, був глибоко стурбований землею своїх батьків. Одного дня, проходжаючись, він випадково почув як двоє чоловіків розмовляли єврейською мовою. Підійшовши, він привітався з ними. Вони саме побували в Єрусалимі й повернулися звідти. Один з них виявився його родичом. Неемія охоче розпитав про святу землю, святе місто, Божий храм, про юдеїв, які повернулися з Вавилону. Але сумна розповідь про їхні труднощі, про спустошене місто, незахищене від ворогів, глибоко зачепила його серце й дала привід для молитви. Ця молитва є темою нашого уроку.

ВІДПОВІДЬ НА НАШІ МОЛИТВИ

Безперечно, записана молитва Неемії є тільки короткою згадкою, бо, як читаємо, він щиро молився про це впродовж чотирьох місяців, перш ніж діяти, коли Бог вжив його для виконання його власного прохання. Це пригадує нам, як Господь навчав Своїх учнів: “Тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє”. Такі молитви учнів означали, що вони будуть виконувати працю в згоді зі своїми молитвами і зроблять усе від них залежне, щоб праця Жнив просувалася вперед і щоб це було в інтересах інших робітників, задіяних у ній. Наполегливі зусилля завжди повинні супроводжуватися молитвою. Молитви, які не супроводжуються зусиллями, вважаються нещирими. Молитва, яка не є з віри, є гріхом – є небіблійною, блюзнірською.

ЩИРЕ БАЖАННЯ ДУШІ

Поет дав гарне визначення молитви: “Це щире бажання душі, висловлене або невисловлене”. Хтось інший добре сказав, що вона є “життєво важливим диханням християнина”, тобто, що християнський характер неможливо вберегти без молитви, так само як людське життя є неможливе без дихання. Хто не помітив, що всі знані біблійні постаті, вжиті Всемогутнім, звикли звертатися до Нього постійно в молитві й шукати Його керівництва в кожній справі? Навіть великий Відкупитель, святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, потребував молитися до Отця – потребував бути з Ним і розмовляти, підтримувати зв’язок із Вічним. Деякі Його молитви записані, й нам сказано, що Він не раз проводив цілу ніч у молитві.

Хтось може запитати: чи ж Всемогутній змінить Свої плани у відповідь на наші звертання? Звичайно, що ні. Навпаки, ми попереджені в Слові про те, щоб просити згідно з Його волею. Ми маємо застереження, що коли ми молимося недоречно, наші звертання не отримають відповіді. Звідси потреба в вивченні Божого Слова і отриманні з нього світла про Божественний задум, щоб ми могли просити згідно з кожною його рисою і отримувати міць та підбадьорення з відповіді на наші звертання.

Відкупитель дав нам ключ до цього, кажучи: “Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам” (Ів. 15: 7). На жаль, тільки дехто звертає увагу на два обмеження цієї обітниці:

 (1) Той, хто просить, повинен бути в Христі – перебувати в Ньому. Це означає, що той, хто просить, навернувся з гріха, прийняв Христа та умови учнівства. Це означає, що він вчинив повне посвячення свого життя Господу і став Новим Створінням в Ісусі Христі. Такий, перебуваючи в Христі, може молитися до Отця.

(2)  Прийшовши до членства та спільності з Головою, Месією, він повинен просити на основі Божого Слова та обітниць. Щоб знати, про що просити, він повинен досліджувати Писання, яких достатньо, щоб була “Божа людина... цілковито споряджена до всякого доброго діла” (WTB). Є багато речей, про які ми можемо молитися і відповідь на які не означатиме жодних змін у Божественних планах. Не треба вважати, що всі маленькі епізоди в житті визначені заздалегідь і передбачені. Коли йдеться про світ, багато його справ є чисто випадковими під дією природних законів, в які Бог в цілому не втручається. Він запевнює, що особливо є зацікавлений справами Свого посвяченого народу. Ці справи перебувають під доглядом Його провидіння настільки, що Він гарантує Своїм дітям, що все допомагатиме їм на добре.

ПРО ЩО МОЛИТИСЯ

Богу подобається робити вжиток з малих талантів, якими володіє Його посвячений народ. І те, яким корисним буде цей народ (як посли Бога та Христа у своїх сім’ях та своїх містах), буде залежати переважно від наполегливості його молитов та старань. Той, хто молиться про нагоди служіння Господу та Його справі й стежить за виконанням своїх молитов у відкритих дверях нагод, напевно матиме їх. “Хто шукає, знаходить, а тому, хто стукає, відчинять”.

Охрищені в Христа можуть молитися про земні потреби, як про це згадується в Господній молитві: “Хліба нашого насущного дай нам на кожний день”. Але ми не повинні молитися про щось більше, аніж хліб і вода, про які Господь дав право молитися Своєму народові. Справжній християнин, замість думати про те, що йому їсти, що пити і в що зодягатися – замість того, щоб робити земні речі предметом своїх молитов, – буде думати і молитися про свої вищі, небесні інтереси. Він більше турбуватиметься про духовний харч, духовну одіж, духовне зростання в благодаті, знанні та любові, і про це буде найбільше молитися і цього прагнути.

Наш Господь говорить: “Бо ж усього того [їжі та одягу] погани шукають... Шукайте ж найперш [головним чином] Царства Божого й правди Його”. Божий народ має остаточно здобути співспадкоємство у великому Царстві Месії на основі Божественного запрошення, що ми маємо стати “спадкоємцями Божими, а співспадкоємцями Христовими”. Ми повинні намагатися здобути місце з нашим Господом на Його престолі в цьому Царстві, дбаючи про розвиток характеру, який отримає божественне признання і зробить нас придатними до цього звеличення. Наш Господь каже про таких, що вони шукають праведності Царства – того Царства, яке буде встановлене серед людства з метою нахилити до праведності. І той, хто буде спадкоємцем з Христом, повинен любити праведність і ненавидіти беззаконня, повинен розвинути цей характер перш ніж помре, щоб сподіватися мати частку в цьому Царстві та в його славі, честі та безсмерті. Цього він буде шукати, прагнути і про це буде молитися понад усе.

R4912 (1911 р.)