СТОЯТИ НА ВАРТІ
Єзекіїля 3

“Як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене” (Єзекіїля 3: 17).

Єзекіїль вважається одним з великих пророків. Його видіння були найбільш реалістичними і майстерно змальованими. Частина пророцтва була написана перед завершальними великими клопотами царства Юди, які закінчилися поваленням царства Седекії. Решта книги написана вже після повного повалення царства. Усе пророцтво було дане у Вавилоні, а сам Єзекіїль проживав там і послуговував як пророк переважно полоненим, підбадьорюючи їхні серця, щоб вони усвідомили своє становище і сподівалися повернення до своєї землі в призначеному Богом часі.

Проте було би помилкою думати, що місія Єзекіїля цілковито або здебільшого стосувалася тільки юдеїв його часів. Радше ми розуміємо, завдяки словам св. Петра, що він разом з іншими пророками давнини говорив і писав про речі, які ані він сам, ані люди, які його слухали, не розуміли, і які Бог не хотів, щоб люди розуміли, аж Він дасть Святий Дух у П’ятидесятницю, і які мали стати “харчем у пору” для духовних ізраїльтян протягом всього цього віку.

Наприклад, коли Єзекіїль казав людям, що “та душа, що грішить, вона помре”, він говорив правду, яка стосувалася Євангельської Церкви в цьому віці й буде стосуватися всього світу під час Месіанського царювання, однак не була правдою і не стосувалася юдеїв тоді, коли була сказана. Чому? Бо в той час весь світ лежав у злому. Св. Павло пояснює, що всі були під вироком смерті через непослух Адама. Їх не можна було поставити на особисте випробування життя, доки вони не будуть відкуплені від Адамового осуду.

Кров тельців та козлів ніколи не могла зняти гріхи, ані відкупити юдеїв. Відкуплення могло прийти тільки Божественно встановленим шляхом – через смерть Спасителя, а Спаситель ще не прийшов, ще не вивів життя та нетління на світло Євангелієм. Що стосується Угоди Закону Ізраїлю, вона була лише образом Нової Угоди майбутнього, і ми маємо слова апостола, що Закон не міг зробити нічого досконалим.

Скільки би хтось не навертався з гріха, це не може дати вічного життя. Неможливо навернутися з гріха настільки, щоб стати досконалим. Звідси є потреба в Спасителі. Коли Єзекіїль згадує притчу “Батьки їли неспіле, а оскома в синів на зубах”, він стверджує загальновідомий факт, що всякий гріх та всяка слабкість переходить по спадковості від батька до дитини, і справа відновлення є безнадійною, хіба що знайдеться Відкупитель, відокремлений від роду грішників й несхожий на них. І така можливість звільнитися від слабкості, успадкованої від батька Адама, була передбачена Єговою через Його Єдинородного Сина, Господа Ісуса Христа, Відкупителя світу.

“ЧАСИ РЕСТИТУЦІЇ”

У 16 розділі пророцтва Єзекіїля виразно сказано, що згідно з Божественним Планом обов’язково має настати велика реституція, яка торкнеться не тільки Ізраїлю та народів, що житимуть в той час, але й мертвих зі всіх народів. Від 40-го вірша і далі пророк говорить про певність Божої обітниці відновити Ізраїль, привести його назад до Божої милості, до того ж на кращій основі, ніж коли-небудь в минулому. Одночасно Господь стверджує через пророка, що самаряни будуть відновлені й отримають благословення, а також содомляни. Ці останні були зовсім знищені вогнем з неба, як сказав Відкупитель. Значить їхнє відновлення повинно бути з гробу, зі смерті, hades, sheol.

Далі пророцтво говорить, що Господь не вважає, що ізраїльтяни або хтось інший заслуговує на це, але Він це робить задля Свого імені – за Своїм уподобанням. Іншими словами, Він це постановив у Собі ще перед заснуванням світу. Про цей задум Він сповістив Еноха, що у своєму часі прийде Месія “зо Своїми десятками тисяч святих”, щоб утвердити справедливість та праведність на землі і щоб благословити людей. Це те саме послання, яке Бог звістив Аврааму: “І благословляться... в нащадках твоїх всі племена землі”. Саме такої надії довго тримався Ізраїль, і вона, за словами Господа, не може не виконатися.

Цей опис знаходиться у віршах від 40 до 60, де на завершення сказано, що коли Ізраїль пізнає доброту Бога у своїй реституції, він посоромиться і більше ніколи не відкриє уст, щоб хвалитися чи нарікати. Це буде тоді, коли Бог поверне їм милість і відновить мир з ними після всіх їхніх ідолопоклонницьких чинів у минулому. Умиротворення Божественної Справедливості досягається відкупленням, яке вчинив наш Господь і Спаситель.

Єзекіїль був одним з пророків, який, за словами св. Петра, пророкував про грядущі “Часи Реституції” – про благословення Царства Месії, які мають бути запроваджені в кінці цього Віку, як тільки Церква буде вибрана, щоб стати Царським Священством, і прославиться з великим Пророком, Священиком, Царем, Посередником, Головою і Господом. Св. Петро говорить, що ці грядущі “часи реституції” згадуються усіма святими пророками від початку світу, і згадка про них Єзекіїлем свідчить про те, що він був одним із цих святих пророків (Дії 3: 19-23).

Розглядаючи нашу тему з такого погляду, ми усвідомлюємо, що Єзекіїль символізував, тобто представляв, Людського Сина, великого Учителя, Відкупителя, а також членів Нареченої Христа, яких славний Голова може використовувати час від часу як Свої мовні знаряддя.

Єзекіїль був чудесним чином перенесений до полонених, які мешкали біля річки Кевар. Трохи згодом він отримав послання до них, що Бог поставив його вартовим, щоб давати від Бога пересторогу. Ця пересторога лунає з того часу, як проповідується Євангеліє. Вона каже нечестивим, уперто нечестивим, навмисно нечестивим, що кінець їхньої дороги – смерть, однак вони зможуть жити, якщо навернуться від своїх злих вчинків. Це послання Євангельського віку є не для всього світу, а, як говорить Святе Письмо, для тих, “хто має вухо”, щоб чути. Св. Павло використовує це послання, кажучи: “Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім” (Рим. 6: 23).

НЕ МУКИ, А СМЕРТЬ

Варто зауважити, що ані пророк, ані ті, кого він зображував, ніколи не були уповноважені казати людству, що грішник буде вічно смажитися або страждати в тих чи інших умовах. Найвищим покаранням за гріх, згаданим у Слові, є: “Та душа, що грішить, вона помре”. Іншими словами, Бог говорить, що Він не дасть вічного життя нечестивим, а дасть тим, хто навернеться з гріха до праведності. Читаємо: “Наверніться, наверніться з ваших злих доріг, і нащо вам умирати?” Ще читаємо: “Хто має Сина, той має життя; хто не має Сина Божого, той не має життя [вічного]”, а “гнів Божий на нім перебуває” – гнів, тобто вирок вічної смерті.

Так чи інакше, пророк і ті, кого він представляє, мають обов’язок разом зі всім Божим посвяченим народом сьогодні роз’яснити цю рису Божественного Задуму: що всякий добровільний гріх принесе смерть; що всі добровільні грішники, як каже св. Павло, будуть покарані вічним знищенням, а не вічними муками (2 Сол. 1: 9). Кожний члена Тіла Христа є вартовим на мурах Сіону, навіть якщо сьогодні Сіон перебуває у Вавилоні, як були ті, до кого образно звертався пророк.

R4881 (1911 р.)