ПОВЕРНЕННЯ САНХЕРІВА
Ісаї 37: 14-38

“Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються” (Псалом 46: 2).

У попередньому вивченні ми звернули нашу увагу на доброго царя Юди Єзекію, на його запал до Господа та на знаменне святкування Пасхи, яке він провів, і на наступне знищення ідолопоклонства. Наше нинішнє вивчення стосується більш пізнього періоду його царювання. Асирійська імперія на півночі та сході, зі столицею в Ніневії, перетворилась на велику та могутню і загрожувала стати першою універсальною імперією.
Перед тим як Єзекія зійшов на престол Юди, його батько уклав договір, який гарантував мир шляхом сплати щорічної данини. Єгиптяни, філістимляни та сидоняни вмовляли Юду приєднатися до їхнього союзу, з допомогою якого вони сподівалися повернути собі волю від асирійського ярма. Під натиском свого народу Єзекія приєднався до цього союзу і перестав платити данину – всупереч Господньому застереженню через пророка Ісаю. Такий крок був популярний, та цар, мабуть, не здогадувався, наскільки повно пророк представляв Господа в цій справі. Він мав би пам’ятати, що Ізраїль перебував в особливій Угоді із Всемогутнім, завдяки чому Той був їхнім Володарем, Царем, Паном їхньої долі. Ця помилка була дозволена, щоб принести серйозне покарання за неслухняність, однак коли цар і народ розкаялися і показали, що вони засвоїли урок, Божественна милість чудесним чином прийшла їм на допомогу, і ми це побачимо.

САНХЕРІВ-ЗАВОЙОВНИК

Цар Асирії з великим військом вирушив у похід. Знаючи, як важко буде взяти облогою Єрусалим, він вирішив не починати з цього, а попрямував у бік середземноморського узбережжя, завдавши поразки сидонянам та філістимлянам, захопивши Йоппу та південні землі, а потім вирушив на схід у бік Лахішу, укріпленого міста Юди. Країну охопив страх, коли майже сорок міст Юди, одне за одним, впали. Цар Єзекія та його радники вирішили уникнути, якщо можливо, стану облоги і відправили послів до царя Санхеріва, просячи вибачення за необачність, коли вони відмовились платити данину, і запитуючи, яке відшкодування його задовольнить.
Покарання було важким і лічило в сумі майже мільйон доларів, що в той час було набагато більшою сумою, ніж зараз. Щоб заплатити, треба було зняти частину золотого орнаменту з храму. Врешті дань сплатили й отримали звільнення. Переможний Санхерів, збираючись напасти на Єгипет, пошкодував про свій договір з Юдою. На знак порушення угоди, його воєвода з’явився перед Єрусалимом і зажадав його здачі. [R4833] Голосно перерахувавши вже здобуті перемоги, він перестеріг мешканців Єрусалима, щоб вони не сподівалися, що Бог їх визволить, кажучи, що інші народи також покладалися на своїх богів і не встояли перед Санхерівом.
В Єрусалимі запанував страх. Цар та його радники не тільки боялися війни, полону та втрати всього, що в них було, але й перестали довіряти людям, боячись, що ті здадуть місто та відчинять його брами. Тоді цар, його радники та народ звернулись до Господа в молитві.
Господь був готовий проявити милість, як Він це робив завжди для Свого вірного народу. Однак Він зволікав зі словами потіхи, аж скрутні обставини впокорять народ і навчать уроку віри та залежності від Бога. Тоді прийшла відповідь від Господа, пророцтво, що цар Асирії не увійде до міста, не випустить по ньому стрілу, не виступить проти нього зі щитом, ані не насипе вал для облоги, але Сам Господь захистить місто. Пророцтво, мабуть, здавалося людям нездійсненним. Яким дивом це може статися? – думали вони. Урок для нас у тому, що:
“Бог незбагненним нам шляхом
Вершить дива Свої,
Йому підвладний грізний шторм,
Його сліди на дні”.

СТО ВІСІМДЕСЯТ П’ЯТЬ ТИСЯЧ ПОБИТИХ ЗА НІЧ

Ісая стисло і поетично подає, як ангел Господа вдарив табір асирійців, при цьому не пояснюючи, як це сталося. Пам’ятаємо вираз Святого Письма, що вітер, вогонь та блискавки можуть бути посланцями Господа, Його ангелами. Цілком можливо, що цього разу посланцем смерті могла бути якась згубна форма лихоманки, яка панувала в той час на північному сході Єгипту. Зрештою, для нас не має значення, якого посланця вжив Господь, щоб повернути війська асирійців.
Урок у тому, щоб помічати Божественну силу, яка керує, розпоряджається та вказує, щоб усе разом діяло в згоді з Його волею. Його воля не була в тому, щоб Асирія стала першою універсальною імперією. Ця честь була збережена для царства Вавилону, століття згодом – докладно в той час, коли Бог готувався забрати Своє образне царство (з лінії Давида) зі землі – “руїною, руїною, руїною покласти його”, аж прийде Месія.
Урок для християнина в тому, що ми повинні триматися Бога, перебувати в тіні Всевишнього, і якщо так буде, то все допомагатиме нам на добре.

“I НЕВІРНОГО МІЦЬ... РОЗТОПИЛАСЬ, МОВ СНІГ, ПЕРЕД БОЖИМ ЛИЦЕМ”

Історія поразки Санхеріва, завданої ангелом Господа, була покладена на вірші одним з наших великих поетів, Байроном:

“Ассірієць упав, ніби вовк до кошар,
Його військо багрянцем горіло, як жар,
А списів його полиск – мов зорі небес
В глибині галілейських схвильованих плес.

Мовби листя зелених улітку дібров,
Ще увечері маяли тьми корогов,
Мовби листя дібров, коли осінь подме,
Все те вранці було і зів’яле, й німе.

Ангел смерті, як буря, крило розгорнув,
I пройшов поміж них, і в лице їх дихнув,
I мертвота склепила повіки бійця,
I лиш раз стрепенулись і впали серця.

Ось і вершник поблідлий лежить на землі,
Ржа на зброї йому і роса на чолі,
I не плещеться стяг, і намети німі –
Не здійнятись мечам, не ячати сурмі!

I вдовиці Ашура зайшлись у сльозах,
I Ваала кумир повалився у прах,
I невірного міць, нездоланна мечем,
Розтопилась, мов сніг, перед Божим лицем”.

R4832 (1911 р.)