ЩО ОЗНАЧАЄ "ГНИЛЕ СЛОВО"

"Нехай жодне слово гниле не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує" (Еф. 4: 29).

Гнилим словом є розповсюдження злої вістки, або новини, замість доброї. Можна зрозуміти, що наш текст має на увазі гниле слово в ході звичайної розмови. Наш розум міг би принести нам всякого роду труднощі, як стосовно нас самих, так і стосовно інших, якщо б ми не контролювали його і не тримали в певних рамках. Але наш язик може зробити ще більше шкоди, ніж наш розум. Те, що ми можемо думати, шкодить лише нам, але, якщо до справи приєднуються наш язик, то не тільки наш власний розум є оскверненим, а з'являється зараження, з'являється озлобленість, тому що язик скрізь розповсюджує цю справу. І чи правдивою, чи брехливою буде ця справа, вплив її такий, що псує, деградує, часом, можливо, навіть схиляє до неморальності.

Здається, що не лише поміж світськими, але й поміж Господнім народом є тенденція розповідати про маленькі інциденти або робити маленькі зауваження, які, хоча не обов'язково грішні, однак мають властивість спричиняти розвиток паростків зла. Саме це апостол має на увазі, коли говорить, що ми не повинні дозволяти жодному гнилому слову виходити з наших уст. Якщо внаслідок якої-небудь випадковості до нас дійшла якась погана інформація, ми повинні подбати про те, щоб вона не передалася далі. Інколи ми задаємо собі питання, чи вживати язик на шкоду інших є властивістю природного розуму, чи до цього мають якесь відношення злі духи?

Як наказує апостол, покиньмо гнилі слова, уникаймо їх і міцно тримаймося лише того, що є на збудування – слово "збудування" містить в собі думку про зростання, будову, зміцнення один одного.

ШИРОКЕ ПОЛЕ РОЗМОВ ПРО БАГАТСТВА БОЖОЇ БЛАГОДАТІ

Однак багато-хто, навіть з тих, які визнають, що люблять Господа і намагаються ступати в Його сліди, скажуть: "Я ніколи не говорю нічого, крім правди, і я зовсім не маю наміру комусь шкодити. Але, коли приходять мої сусіди, я мушу про щось говорити, бо багато з них вважали б мене занудою, якщо б я намагався зацікавити їх релігійними справами". Однак добре відомо, що лихослів'я, наклеп, плітки, не дивлячись на витонченість методів чи слів, замість того, щоб служити благодаті слухача, служать злу; що цей слухач, спонукуваний силами своєї упалої людської природи, виходить, щоб розповісти ці плітки іншим. Упала людська природа насолоджується і упивається саме такими речами, обманюючи багатьох, ніби-то вони таким чином захищають мораль, виступають проти гріха, і що в такому обговоренні і, посередньо, викритті проступків інших вони згадують справи, які для них самих є огидні. Нажаль, їхні доводи мають серйозний недолік, бо ігноруються Господні поради щодо праведності.

Для християнського народу існує дійсно широке поле розмов на тему багатств Божої благодаті в Христі Ісусі нашому Господі, виражених в надзвичайно великих і дорогоцінних обітницях Божественного Слова. В них ми справді маємо те, що не лише служить благодаті слухача, але й додає благодать також тому, хто говорить. Щодо нового створіння, це з усіх сторін зливає благословення і допомагає вмертвляти стару природу з її злими бажаннями, смаками й апетитами.

Очевидно, саме це мав на думці апостол, коли сказав, що Господній народ повинен "звіщати славу Того, Хто покликав нас із темряви до дивного світла Свого". І серце, наповнене і переповнене духом любові, духом Бога, духом правди, без сумніву, буде дарувати його іншим, бо "від повноти серця говорять уста" (Дерк.), "блаженні чисті серцем" (1 Петра 2: 9; Мт. 12: 34; 5: 8).