ЗЛОВЖИВАННЯ ЗДІБНОСТЯМИ ТА НАГОДАМИ
1 ЦАРІВ 12: 25-33

“Не роби собі різьби і всякої подоби” (2 Мойсея 20: 4).

Сьогоднішнє дослідження наводить нам на згадку чоловіка з великими природними здібностями та досить незвичними можливостями. Воно показує нам його жахливу помилку через намагання бути по-світськи мудрим і нехтувати своїм Богом та Його релігією. Воно пропонує ілюстрацію, яку можна застосувати не лише до кожного політичного та комерційного заходу, але й до життєвих надій кожної особи.
Єровоам, ще будучи юнаком, звернув на себе увагу царя Соломона, який зрозумів, що він володіє великим організаторським талантом і з природи вміє керувати та розпоряджатися людьми. Цар Соломон поставив Єровоама наглядачем над одним з його відділів найманих робітників, зайнятих, як було звичаєм того часу, будівництвом палаців і фортець для царя, за що платили тільки простою їжею та одягом. Це трудове військо було змушене працювати протягом кількох місяців, після чого на його місце приходили новобранці.
Походячи з племені Єфрема, найбільшого з десяти племен, які відділилися від племен Юди та Веніямина, Єровоам, можливо, відчував щось на зразок духа невдоволення, коли бачив, що багатства народу громадилися в основному в Єрусалимі – що всі племена платили податок, але більша частина прибутку діставалася племені, членом якого була царська сім’я. Єровоам став провідником групи невдоволених, в результаті чого виникло повстання. Його швидко придушив цар Соломон, після чого Єровоам втік до Єгипту, звідки повернувся після смерті Соломона і став ватажком і речником десяти племен, які поставили перед Ровоамом вимогу реформувати державну політику.

ПЕРША ПОМИЛКА ЄРОВОАМА

Слід зазначити, що один з Божих пророків передрік Єровоаму, що він має стати царем десяти племен. Безсумнівно, це спонукало його очолити повстання. Він мав би наслідувати приклад Давида, помазаного на царя над Ізраїлем за кілька років до смерті царя Саула. Молодий Давид погодився чекати на Божий час, щоб зійти на престол. Факт, що Бог вказав, що так буде, ще не свідчив про те, що час настав, тому Давид чекав на Господа і при цьому засвоював цінні уроки самовладання та довіри до Божественного Провидіння. Не так зробив Єровоам, який, очевидно, був зовсім іншим типом людини і, без сумніву, мав більше довіри до себе, ніж до Бога; у нього було більше нетерпіння стати царем, ніж відданості та патріотичного завзяття служити Богу та своєму народу. Цю першу помилку повинні бачити всі. “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь!” Людина, яка ігнорує Бога, – нерозумна; а людина, яка виступає проти Бога, – безглузда.

ДРУГА ПОМИЛКА ЄРOBOAMА

Коли десять племен підняли повстання проти царя Ровоама, сина Соломона, вони негайно признали Єровоама, одного зі слуг Соломона, за свого царя, що погоджувалося зі словами пророка, сказаними за роки до того. Нарешті юнак скромного походження здобув високе впливове становище – чудову можливість служити своєму Богу та своєму народу. Той, хто займає високу посаду – політичну, громадську, мистецьку, – повинен розуміти, що тепер на ньому лежить особлива відповідальність і зобов’язання перед усіма, з ким він має справу. Такі можливості, чи то в діловому житті, чи в політиці, чи в мистецтві, слід використовувати покірно, сумлінно, як відповідальну службу.
На жаль, Єровоам, цар десяти племен, названих Ізраїлем, обрав надто поширений, егоїстичний шлях. Він не звертався до Господа, щоб служити Йому, ані до людей, щоб служити їхнім найкращим інтересам, а самолюбно дбав про власні інтереси. Він міркував так: Якщо я хочу утвердити свій рід у царстві цих десяти племен, то повинен усіляко відокремити їх від впливу царства Юди. А оскільки, в Божому Провидінні, Храм знаходиться в землі Юди, і всі релігійні обряди та інтереси людей зосереджені там, я повинен якомога менш нав’язливо відвернути увагу народу, яким керую, від почуття споріднення з його побратимами в царстві Юди і законами, які Бог там встановив.
Кожен політик у світі назвав би Єровоама видатним правителем, видатним політиком. Він був по-світськи мудрим. Бог через Пророка запевнив його: “І станеться, коли ти слухатимешся всього, що Я накажу тобі, і підеш Моїми дорогами, і робитимеш добре в очах Моїх, щоб виконувати постанови Мої та заповіді Мої, як робив раб Мій Давид, то Я буду з тобою, і побудую тобі міцний дім” (1 Цар. 11: 38). Бог пояснив, що причиною, чому Єровоам отримав владу над десятьма племенами, була поведінка Соломона з навколишніми народами, яка поступово руйнувала справжню релігію і вела людей до ідолопоклонства. Єровоам мав про все це пам’ятати і з особливим запалом мав прикласти своє серце до викорінення ідолопоклонства.
Натомість він, з політичних міркувань, впровадив народ, царем якого був, прямо в ідолопоклонство. Він не вийшов і не сказав їм прямо: Я хочу відділити вас та відвести від Бога і релігійних уставів вашого народу, відвертаючи увагу від Єрусалима, його релігії, його поклоніння, його Храму. Під приводом того, що людям занадто далеко йти до Єрусалима, він поставив золотого бичка на північній окраїні свого царства, а іншого – неподалік південної межі, і люди ходили від одного до іншого. На додаток, він поставив біля кожного з цих золотих бичків (дерев’яних, покритих золотом) дім на пагірку. У цих будівлях чинилися безсоромні речі в [R4724] ім’я релігії й за звичаєм язичницьких народів. Ця форма релігії потурала грішним нахилам і подобалась людям, які в серці не були релігійними.
Так людина з великими можливостями та великими природними здібностями, щоб служити своєму Богу та своєму народу, знеславила Його, а інших повела на манівці. Урок для кожного з нас повинен бути такий: дивись, щоб ти робив інакше; не роби помилки Єровоама.

ЦЯ РІЧ БУЛА ВІД ГОСПОДА

Щоб ми не думали, що справи Ізраїлевого Царства, які знаходилися під Божественним наглядом, були занедбані і залишені напризволяще, нам виразно сказано, що “ця річ сталася від Господа”. І тільки з такого погляду віри, а не з іншого, слід вивчати історію Ізраїлю.
Бог вирішив дати Ізраїлю Угоду Закону з метою розвинути в народі святість, вірність. Їхні уроки минулого були саме для цього, і тепер прийшов час пересівання та відокремлення. Царство Юди збагатилося, і до нього поступово збиралися більш релігійні та розумні з народу. Змова десяти племен, як Бог це постановив, мала упокорити Юду і наблизити цей народ до Бога. Для цього десять племен менш релігійних людей були відокремлені під проводом Єровоама.
Але це не завдало шкоди жодному справжньому ізраїльтянину з десяти племен, адже, читаємо, що левити та найбільш релігійні з народу переселились до царства Юди. Навпаки, ми можемо з впевненістю припустити, що нерелігійні юдеї, які віддавали перевагу ідолопоклонству і т. п., мали повну можливість виселитися в землю десяти племен. Таким чином відбулося пересівання, корисне для тих, хто був відданий Богові, і для царського роду, на який Він вказав у “тих милостях, що обіцяні вірно Давиду були”.

R4723 (1910 р.)