ЯКІВ ТА ІСАВ У НОВОМУ СВІТЛІ

Один мандрівник та лектор, знайомий зі звичками та звичаями арабів, проливає нове світло на домовленість між Яковом та Ісавом стосовно дня народження та обману Ісака. Стверджується, і, очевидно, не без вагомих підставах, що звичаї арабів у Месопотамії сьогодні у всіх відношеннях такі ж, якими були тридцять п’ять століть тому, коли Авраам проживав там і був великим шейхом, маючи стада, отари та слуг. Отже, ідеали та звичаї, які панують серед них, є добрим критерієм того, що було в ужитку за днів Ісака, Якова та Ісава.
Кажуть, що до сьогоднішнього дня первородний син в сім’ї є спадкоємцем маєтку з повнотою влади, наступною після батька. У арабів є звичай, що старший син відзначає постом день народження відомого предка, від якого отримав вотчину. З іншого боку, решта членів сім’ї відзначає цей день як свято. Для старшого сина спожити гостину з такої нагоди означало б відмовитися від свого права первородства на користь наступного спадкоємця.
Застосуймо це до Ісава та Якова. Правдоподібно, приводом було святкування дня народження їхнього діда, Авраама, від якого вийшло велике Боже благословення, яке Ісав, як старший син сім’ї, успадкував. Отже, це був день, коли йому належало постити, натомість для Якова це було свято та особливе пригощання сочевицею. Ісаву, як старшому сину, не треба було купувати їжу у свого брата, бо, як голова дому після свого батька, він міг наказати дати йому все, що він захотів. Але цього разу, коли він попросив у Якова апетитної страви, останній був здивований і по суті сказав: “Ти це справді маєш на увазі, чи ти жартуєш? Ти справді збираєшся зректися своїх прав як первородний, споживаючи страву? Якщо ти це маєш на увазі, я з радістю прийму на себе відповідальність і буду дотримуватися посту як первородний”. Ісав відповів: “Так, саме це я маю на увазі. Чому я повинен постити? Я все одно не вірю в обіцянки старого Писання і маю серйозні сумніви, чи Бог справді спілкувався з батьком Авраамом більше, ніж з іншими”. Все ще сумніваючись у його щирості, Яків, за звичаєм, який існує дотепер серед жителів Сходу, сказав: “Присягни, і я повірю”. Тож Ісав присягнув, що він добровільно зрікається своїх прав на користь свого брата, Якова, який був радий увійти під ці умови завдяки вірі в обітниці, дані Аврааму.

ПРИЧИНА ОБМАНУ ІСАКА

Далі наш знавець говорить, що серед арабів досі вважається допустимим обманювати осіб похилого віку, щоб вберегти їх від журби. Якби Ісак дізнався, що його первородний так зневажив свої привілеї, то це, як можна здогадатися, принесло б йому біль і смуток. Тому його дружина та Яків домовилися обманути його. Ісав був нечесним у спробі забрати благословення, яке він втратив, та ще й під присягою. Очевидно, він боявся, що з благословенням первородства до Якова перейде більшість маєтку Ісака. З цього виникає, що він прагнув земних речей, а не духовного благословення від Бога через Авраама. Як тільки Яків залишив всю земну спадщину в руках Ісава, останній, здається, був задоволений. Яків теж був задоволений, бо отримав наділ, якого так прагнув і який цінував понад усе.
Тому цілком слушно Святе Письмо засуджує Ісава як непристойну, мирську людину, яка продала свою частку первородства в особливих Божих обітницях за миску юшки – за щоденну, земну поживу. У Святому Письмі Яків теж отримав похвалу за його готовність відмовитись від земного благополуччя заради небесних обітниць.

R4722 (1910 р.)