ВОЛЯ, ЯКОЮ ВИЗВОЛЯЄ ХРИСТОС

Воля – величне слово, проте воно не завжди означає справжнє благословення та щастя. У Другому Псалмі читаємо про тих, хто каже: “Позриваймо ми їхні кайдани”, – будьмо вільними. У 1 Книзі Мойсея читаємо про те, як сатана звільнився від обмежень праведності і завдав краху своїм вічним інтересам. Ми також дізнаємось про те, як він звів Матір Єву, а вона переконала Адама звільнитися від Божественних обмежень, щоб з’їсти заборонений плід. Вся історія юдейського народу – це розповідь про бунт проти Божественних приписів, про тимчасове почуття звільнення та свободи і про наступний досвід смутку та покаяння. Юда звільнився від рабства свого Пана і Божественного провидіння, представленого в Ньому. Тридцять срібників, плата за зраду, принесли радість його малодушному серцю лише на короткий час. Кінець кінцем вони з’їли його немов рак, і він забажав їх повернути і сам позбувся волі, в яку запродав себе. Св. Петро ненавмисне потрапив у пастку, зрікшись свого Учителя і обстоюючи свою волю клятвою. Але його віддане серце не могло знайти спокою в такій волі.
Чи повинно нас дивувати, що противник все ще тримає приманку волі і веде світ до всіляких надмірностей в ім’я свободи? Чи повинно нас дивувати, що серед Божого народу він використовує ту саму тактику, кажучи, що вони поневолені, коли слухаються голосу Божого Слова і керівництва Його провидіння? Чи дивно, що він закликає їх розірвати узи посвячення і знову заявити про свою свободу? Ні, не дивно! Також не дивно, що деякі, покидаючи Правду, починають війну проти неї – виступають проти тієї самої жниварської праці, яку колись підтримували та з якою співпрацювали, зраджуючи їй, прагнучи завдати їй шкоди тощо. Коли вони хваляться своєю заново здобутою волею, ми запитуємо їх: А яку волю ви маєте? Єдина можлива відповідь – це те, що вони відчувають полегшення, позбувшись своїх зобов’язань посвячення Господу. На жаль, вони хваляться своїм соромом. Чи потрібно дивуватися, що гнів, злість, ненависть, заздрість, сварка, гіркота, лихослів’я, вбивство, наклепи та люта ненависть знаходять місце в їхніх серцях і поведінці, колись наповнених духом братерської доброти, покори, лагідності, довготерпіння?
Нехай усі діти світла, зачаті святим Духом, радіють з єдиної волі, яка справді є благословенням – волі, якою Христос звільняє тих, хто стає Його рабами-слугами. Вони звільнені від рабства гріха – від заздрості, злоби, сварки, ненависті та вбивчого духа. Вони пов’язані шнурами любові зі своїм Учителем, а також буквою і духом Його вчень – зобов’язані робити добро всім людям, коли мають можливість, особливо дому віри. Вони прив’язані до вівтаря жертви шнурами відданості, які міцніють з дня на день аж до смерті. Таким приготовлений вінець життя.

R4707 (1910 р.)