Церква Христа – це сукупність осіб, яку можна розглядати з різних точок зору. У “Божественному Плані Віків” ми показуємо на малюнку Євангельський вік і його різні з’єднані елементи. Над лінією посвячення знаходяться два класи, які представляють Велику Громаду і Малу Черідку. Нижче лінії посвячення показаний інший клас – виправдані, які не йдуть далі, щоб завершити своє виправдання посвяченням. Під лінією (рівнем) виправдання показаний інший клас – прихвостні, звані лицемірами. У подальшому розвитку плану ми показуємо ці два класи – виправданих, що не просуваються до посвячення, і “кукіль”, лицемірів. Одні й другі відпадають у цей день утиску, званий часом жнив, відділені від духовних класів, Малої Черідки і Великої Громади.
Однак у Євангельському віці “пшениця” і “кукіль” ростуть разом, і разом вони представляють Боже Царство, як показує Господь Ісус у притчі (Мт. 13). Іншими словами, Бог говорить про Церкву в цілому, включаючи в це означення як менш придатних прихильників, так і повністю посвячених.
Ще раз це показано в Об’явленні, де Господь звертається до Лаодикійської Церкви: “Будь же ревний і покайся! Ось Я стою під дверима та стукаю” (Об. 3: 19, 20). Тим самим Він дає зрозуміти, що з погляду Своєї мудрості Він розрізняє у Своїй Церкві те, що ми, можливо, розрізняємо лише частково, але не в змозі встановити точно і про що не маємо права говорити виразно. Він бачить і вирішує, хто з них повністю посвячений, а хто не повністю. Ми здатні з’ясувати цей стан тільки шляхом розпитування особи. І навіть якщо вона після цього захоче спотворити свою позицію і заявити, що вона – посвячений віруючий, ми не повинні прийматися судити її або виступати проти її висловлювань, хіба що її плоди зраджують її слова. Господь говорить: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” – не тільки по їхньому визнанню, але й по їхніх плодах. Але якщо не брати до уваги плоди, здатні завдати шкоди, то ми повинні приймати визнання всіх, хто стверджує, що він віруючий і посвячений. Отже, якщо в Церкві проводяться вибори, до участі в яких можуть бути запрошені тільки посвячені, і є ті, чия зовнішня поведінка моральна і які говорять, що вони посвячені, то ми не маємо права ставати для них суддями, засуджувати їх і говорити, що вони не належать до Церкви. Радше ми зобов’язані приймати їхні голоси як будь-які інші.
ТІ, ХТО СТАНОВИТЬ ЦЕРКВУ ТЕПЕРІШНЬОГО ЧАСУ
У додатковому сенсі всі віруючі в Христа, які наближаються до Господа, які залишили світ і стверджують, що вони мають сполуку з Божим посвяченим народом, які дають докази [R4654] поступу в цьому напрямку, і до яких наближається Господь, можуть вважатися умовними членами Церкви. Господь говорить їм: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас” (Як. 4: 8). Якщо вони збираються разом з Господнім народом, то результатом може стати їхнє повне посвячення Господу і зачаття святим Духом, що зробить їх Новими Створіннями в Христі. Якщо ж вони не йдуть далі, то не отримують повного виправдання, печаті синівства і відносин Угоди з Господом. Остаточно такі будуть повністю відкинуті. Жнива і процес просіювання – відвіювання “полови” від “пшениці” – віднесе їх вітром, як Господь представив це в притчі, і вони більше не будуть навіть претендувати на те, щоб належати до справжньої Церкви. Лінія розмежування перед завершенням часу Жнив стане настільки чіткою, що не залишить ніяких запитань з приводу того, хто належить до Церкви, а хто ні.
Переходячи більш конкретно до різниці між “більш ніж переможцями” (Diaglott), “Малою Черідкою”, і переможцями, “Великою Громадою”, ми визнаємо, що ті і інші належать до Церкви Христа, ті і інші представлені в первісному і підготовчому образі Церкви, тобто в образі Пасхи. У ніч переходу, яка образно зображувала цей Євангельський вік і перехід “Церкви Первородних” (Хом.), ми бачимо, що всі первородні Ізраїлю перейшли, і що згодом Господь обміняв цих первородних на плем’я Левія, включаючи не тільки первородних кожної сім’ї цього племені, але й усіх левитів; і так усі з класу левитів перейшли. Потім образи показують нам, що і Мала Черідка, Царське Священство, і Велика Громада, позаобразні левити, є “одновірними [домом віри]”. Одні й другі становлять “Церкву Первородних, записаних на небі” (Євр. 12: 23, Хом.); і якщо їхні імена не будуть стерті, вони залишаться там і матимуть частку в небесній спадщині.
ПОЗАОБРАЗНІ ДВАНАДЦЯТЬ ПЛЕМЕН ІЗРАЇЛЮ
Частка кожного з вищезгаданих класів у небесній спадщині показана в Об’явленні 7, де, перш за все, про Малу Черідку сказано, що вона становить Ізраїль – дванадцять племен Ізраїлю. Ті з юдейського народу, хто зберіг свої відносини з Богом, не були відламані від цього становища, а, натомість, були перенесені з природного Ізраїлю і стали ядром духовного Ізраїлю. А так як після цього багатьох із запланованого числа ще належало знайти, Бог, як було показано через пророків, влаштував так, що нестача мала бути заповнена з поган. Отже, завданням цього Євангельського віку було заповнити ці дванадцять племен поганами, щоб вони зайняли місця юдеїв, які були відламані від цього особливого місця, цього рівня привілеїв. І ми, якщо зробимо своє покликання та вибрання міцним, будемо з цих дванадцяти племен, хоча і не знаємо, до якого племені будемо зараховані.
Для прикладу: людина, яка приходить на військову службу тут, у Нью-Йорку, може бути скерована в той чи інший полк, який буде час від часу поповнюватися. Так і з нами. Господь у Своєму провидінні заповнює ці племена Ізраїлю, причому загальне число має становити 12 000 на кожне плем’я, або 144 000 в цілому. Для нас може не мати особливої ??різниці, до якого племені ми належимо, і все ж є невелика ймовірність, що оскільки наш Господь – “Лев, що з племені Юдиного”, то в цьому племені можлива якась особлива градація. Отож Царське Священство може бути розділене на дванадцять різних класів.
На цю тему немає об’явлення, і нам слід “думати не більш, як написано”. Але оскільки ці племена займали різне становище, як показано в пророцтвах про них, то, цілком можливо, що серед святих буде дванадцять різних становищ, рангів.
ВЕЛИКА ГРОМАДА
Крім особливого класу переможців, “більш ніж переможців” (Diaglott), як називає їх апостол, – тих, хто добровільно і охоче віддає своє життя, представляючи свої тіла на живу жертву і виконуючи це посвячення складати жертву, – існує велика кількість посвяченого Божого народу. Ми не знаємо їхнього числа, так як воно не було визначене наперед, як показано в Об’явленні – “що його зрахувати не може ніхто”. Всі покликані до священства; всі посвячуються бути священиками, але, не зумівши як священики зробити своє покликання та вибрання міцним, багато хто з них відпадає до цього класу Великої Громади. Вони не тільки посвятилися, а й були зачаті святим Духом, тому є Господніми, Його дітьми на духовному рівні. Це ті, хто не відступив у тому сенсі, в якому апостол говорить: “Коли ж він відступить, Моя душа не матиме вподобання у ньому” (Хом.). Ми розуміємо, що апостол має тут на увазі відступлення на погибель – слово “відступати” означає чинити всупереч усім Божим милостям, втрачати всі відносини з Господом, знову повертатися, щоб валятися в грязюці гріха і отримувати задоволення від учинків плоті та диявола – гніву, злоби, ненависті, заздрості, чвар.
Однак ця Велика Громада, яка хоч і не змогла добровільно і з радістю йти вперед для виконання своїх жертв, які обіцяла на основі Угоди, не буде відкинена, тому що в серці вона далі вірна Господу. Але великий Відкупитель, Голова Церкви буде поводитися з нею по-особливому. Він буде поводитися з нею, як показано в Писанні, таким чином, що відішле її “в пустелю”, у великий “час утиску”, де вона буде мати особливі та суворі випробування, які виразно покажуть її характер і в яких вона має віддати своє життя. Вони або відречуться від того, що Господнє, і залишать Його, або бажатимуть бути вірними Господу і міцно триматися Його. Якщо вони будуть міцно триматися, то будуть вважатися Великою Громадою, про яку об’явитель говорить (Об. 7): “Потому я глянув, і ось натовп великий, що його зрахувати не може ніхто, з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, стояв перед престолом... Оці,.. хто вони?.. Він же мені відказав: Це ті, що прийшли від великого горя, і випрали одіж свою, та вибілили її в крові Агнця. Тому то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать”; і дано їм пальмове віття.
Тут ми бачимо велику різницю між цією Великою Громадою духовно зачатих, остаточно переможців, які будуть “перед престолом”, які мають пальмове віття, пальми перемоги, і які виперуть свою одіж і вибілять її в часі утиску, і Малою Черідкою, яка сидітиме з Господом на Його престолі, яка, замість пальмового віття перемоги, матиме вінці слави і, замість того щоб служити в Храмі, сама буде Храмом. Про “більш ніж переможців” (Diaglott) написано: “Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого” (Об. 3: 12).
Розмежування (поділ) між цими двома класами в “Церкві Первородних” помітне, як свідчить притча Господа про Мудрих і Нерозумних дів – притча, яка, судячи з опису, має застосування в кінці цього Віку. Відповідно до цієї притчі прийдуть певні випробування. У деяких, хто “пильнує”, каганці будуть наготовані і будуть горіти; вони будуть уважно прислухатися, щоб почути поклик Нареченого, і вийдуть назустріч, долаючи опір, ворожнечу і темінь ночі, крізь які повинні пройти, щоб прийти зі своїм улюбленим Нареченим до Його дому і увійти в нього. Коли остання з цих Мудрих Дів увійде, сказано, що двері будуть замкнені. Під цим ми розуміємо, що двері привілею увійти в цей клас будуть замкнені для всієї решти людства. Але ми повинні пам’ятати, що всі десять дів представляють Небесне Царство, або, іншими словами, Церкву. Отже, частина цієї Церкви виявиться зовні, коли двері будуть замкнені. Не тільки світ буде зовні, але й Нерозумні Діви, проте їх не треба зараховувати до світу, тому що вони – “Діви”. Ці Діви були пов’язані з Мудрими Дівами і протягом деякого часу між ними не було жодної різниці. Але під час випробування вони не виявилися гідними належати до класу Нареченої.
ТІ, ЯКІ БУДУТЬ МАТИ ЧАСТКУ З ЛИЦЕМІРАМИ
Нерозумні Діви, як показує нам притча, нарешті навчаться правильного шляху. Вони здобудуть олію і наготують свої каганці. Іншими словами, вони отримають більшу міру святого Духа, представленого олією, і будуть мати більш ясне світло з Божого Слова, представленого каганцем. Тоді вони наготують свої каганці і вийдуть, щоб також увійти на Весілля. Але вони виявлять, що всі Мудрі Діви увійшли, і двері замкнені. Тоді вони будуть стояти зовні і стукати, кажучи: “Пане, пане, відчини нам” (Мт. 25: 11); ми також хочемо належати до класу Нареченої; ми також хочемо увійти в небесну славу. Однак Господь відповість їм і скаже: “Не знаю Я вас”. Я вас не впізнаю. Я впізнаю тільки одну “Наречену”. Мій клас Нареченої вже увійшов, і Я не можу вважати інших Нареченою. Вони відійдуть у час утиску, щоб випрати свою брудну одежу і вибілити її.
Цей час утиску, як ми розуміємо, є великим “часом утиску”, що приходить на світ. Він буде і на цей клас Великої Громади, яка не “зможе уникнути всього того, що має відбутись”, що приходить на землю. Господь пророчо попереджає нас про деяких таких і застерігає, кажучи: “Моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським” (Лук. 21: 36). Мала Черідка пильнує, уникає цього і постане перед Сином Людським, отримавши схвалення, і буде прийнята як Наречена Христа. Але Велика Громада, хоча й посвячена, духовно зачата і ніколи не відрікалася від Господа, не має належного завзяття і духа самопожертви, і їй не буде дозволено увійти з класом Нареченої. [R4655] Її проженуть і “визначать долю її з лицемірами”.
Однак вони не лицеміри, але оскільки час утиску є саме для лицемірів, вони будуть мати свою частку разом з лицемірами. Притча нічого більше не говорить нам про них, але нам показано в іншому місці (Об. 7), що в цей час утиску вони “виперуть одіж свою та вибілять її в крові Агнця”. Як наслідок, вони отримають пальмове віття і місце перед престолом, щоб служити Богу в Його Храмі.
“ЦАРСЬКА ДОЧКА І ДІВЧАТА, ПОДРУГИ ЇЇ, ЗА НЕЮ ПРОВАДЖЕНІ”
Цю ж думку ми знаходимо в Псалмі 45, де зображений кінець цього віку. У ній наш Господь показаний як великий Цар у славі. Церква, Мала Черідка, зображена як Наречена, а Велика Громада – як дівчата, її подруги, за нею проваджені. При цьому нам також сказано, що Наречена буде мати особливу прикрасу, буде особливо гарною, і їй буде надано особливу перевагу. Інше місце Писання каже нам, що є тільки одна Наречена Христа: “Та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка” (Пісня 6: 9). Повернемось до Псалму 45. Нам сказано, що після того як Наречена, одягнена в золотий одяг і віссон, буде прийнята Царем, Дівчата, її подруги, також будуть приведені перед Царя і увійдуть до Палацу. Це повністю відповідає звичаю старовини, згідно з яким коли брали дружину, батько дарував дружині служницю, яка супроводжувала свою пані і була близько пов’язана з нею. Іноді дарували більш ніж одну служницю, як показано в цьому псалмі. Отже, якби Наречений посилався на свою сім’ю, то, кажучи про свою дружину як про одну особу, він згадав би як частину своєї сім’ї, свого дому, її подруг-служниць. Так і в цій сім’ї Христа. Не тільки Наречена повинна бути Тілом Христа, Нареченою Христа і співспадкоємицею з Ним, але й Дівчата, її подруги, які йдуть за нею, будуть членами Його загальної сім’ї, Його дому, почесними слугами, але не на рівні Нареченої, яка розділить славу, честь і природу Нареченого.
НІ СВЯЩЕНИКИ, НІ ЛЕВИТИ НЕ МАЛИ СПАДЩИНИ В ЗЕМЛІ
В образі Священства і левитів Аарон і його сини становили Священство, і тільки вони мали відношення до жертвоприношення в День Примирення, тільки вони мали особливі права і привілеї. Однак ні священики, ні левити не мали спадщини в землі разом з іншими (4 М. 18: 20; 5 М. 18: 1, 2). Таким чином, ще раз був показаний факт, що ця Велика Громада, представлена левитами, а також Мала Черідка, представлена священиками, не матимуть спадщини в земних обітницях, у земнім володінні, у земній реституції. Їхня спадщина буде на духовному рівні, іншому, відмінному від усієї решти світу, який тоді отримає благословення під керівництвом Царського Священства і цієї громади левитів, наставників. У випадку з левитами ми пам’ятаємо, що вони були відокремлені для служіння Намету. Велика Громада, як сказано, служитиме в храмі, а клас священиків, Мала Черідка, як ми говорили раніше, сама є Храмом. Іншими словами, клас Великої Громади буде класом слуг на духовному рівні, як це було в образі. Господь сказав до Аарона, що Він дав усіх левитів за слуг священикам в їхньому служінні, так що ці два образи відповідають один одному.
Переходячи, нарешті, до запитання, ми бачимо, що в даний час нам не слід занадто ретельно намагатися вирішувати, хто буде належати до класу Нареченої, а хто – до Великої Громади, оскільки всі є членами Еклесії. Ми повинні, як сказано в Писанні, “ходити сумирно”, щоб самим не стати негідними великої нагороди. Ми повинні вірити, що ми можемо бути серед тих, хто “більше, ніж переможці” (Diaglott), хто, ревно віддаючи своє життя жертовним чином, буде визнаний гідним бути Царським Священством, щоб “сісти на Його престолі з Ним, як і Він переміг був, і з Отцем Своїм сів на престолі Його”.
Отже, якщо розглядати Церкву як тих, хто остаточно буде прийнятий до Священства, то вона складається тільки з класу Нареченої і нікого іншого. Однак з іншого погляду ми можемо говорити про весь дім віри, який містить як Велику Громаду, так і Малу Черідку, справжню Церкву Первородних, позаобразних левитів. Апостол говорить про Церкву в її нинішньому стані: “Ви – Священство Царське”, маючи на увазі, звичайно ж, те, що є кінцевою метою, кінцевою надією, яка лежить перед усіма нами, незалежно від того, чи зробимо ми наше “вибрання міцним” чи ні. Ще апостол Павло говорить про Церкву і уподібнює її до членів людського тіла: “Бо око не може сказати руці: Ти мені непотрібна; або голова знов ногам: Ви мені непотрібні”, тому що кожен член необхідний (1 Кор. 12: 21). Ми розуміємо, що апостол тут говорить про всіх посвячених, не роблячи особливої ??різниці між Малою Черідкою і Великою Громадою. Дійсно, в даний час ми не правомочні проводити таку різницю або такий поділ. Це однозначно Господня справа в той час, в якому ми живемо, в час жнив, і Він відділить тих, хто приносить жертву, від тих, хто не приносить.
R4653 (1910 р.)