[R4636]
КАРТИНИ ЦАРСТВА
МАТВІЯ 13: 31-33; 44-52

Заголовний текст: “Бо Царство Боже не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім” (Римлян 14: 17).

Пам’ятаймо, що притчі Учителя про Небесне Царство відносяться до класу людей, яких Він кличе зі світу, щоб вони були разом з Ним у Його Тисячолітньому Царстві, яке незабаром буде проголошене. Пам’ятаймо, що іноді про цей клас сказано, що він містить номінально не тільки святих, клас пшениці, але й, деякою мірою, кукіль, як було показано в нашому дослідженні минулого тижня. Ці різні притчі-картини представляють те саме з різних точок зору, схоже, як ми фотографуємо будівлю з півночі, півдня, сходу і заходу, зсередини і зовні.

ПОДІБНЕ ДО ЗЕРНА ГІРЧИЧНОГО

Як гірчичне зерно зовсім мале, але з нього виростає великий кущ, і небесне птаство може селитися на його гілках, так і це ілюструє Євангеліє Царства, яке, маючи малий початок, досягає значних розмірів. За своїми розмірами цей кущ не буде великим серед дерев, але великим серед кущів чи трави. Таким чином, послання Христа, спочатку прийняте тільки незаможними, небагатьма в Ізраїлі, у кінці зросло до таких значних розмірів, що птахи облюбували його гілки для себе. Але давайте згадаємо, що птахи, відповідно до тлумачення нашим Господом попередньої притчі, представляють слуг лукавого. Отже, вчення цієї притчі веде нас до висновку, що Церква Христа свого часу була настільки незначною у світі, що належати до неї було ганьбою і безчестям. Але остаточно вона стала шанованою і великою, і слугам противника було приємно в її тіні. Потім Святе Письмо показує її розвиток у Вавилон, кажучи, що в цілому, з різними гілками та віросповіданнями, номінальна Церква Христа є вавилонською. Послухаймо слова Господа: “Став він... сховищем усякому духові нечистому, і сховищем усіх птахів нечистих та ненавидних”. Бачимо посилання на великий зовнішній розвиток Церкви, який не йде їй на користь і славу, а навпаки. Проте, номінально – це Церква Христа. Хоч як би не був спотворений Його дух і яким би неправильним не був розвиток, у кінцевому підсумку великий Глава Церкви наведе лад з хаосу і плутанини, прославить і задіє Своїх “вибраних”.

“ПОДІБНЕ ДО РОЗЧИНИ, ПОКЛАДЕНОЇ ДО БОРОШНА”

Притча про “розчину” (в. 33) ілюструє процес, внаслідок якого, як було провіщено, Церква опиниться в жалюгідному стані. Як жінка бере міру борошна для випічки і кладе в неї розчину (дріжджі), після чого все вкисає, так і Церква Христа: їжа всіх домочадців вкисла, зіпсувалася. Кожна частина в тій чи іншій мірі зробилася непридатною від розчини помилкових навчань, яка проникла в усе тісто. Таким чином, сьогодні майже кожне вчення, прищеплене Ісусом і Його апостолами, у більшій чи меншій мірі перекручене або спотворене помилками темних віків.

СКАРБ, ЗАХОВАНИЙ У ПОЛІ

Бажання здобути співспадкоємство з Христом у Його Тисячолітньому Царстві зображене в притчі про “скарб, захований в полі”. Той, хто знайшов його і збагнув його вартість, запрагнув його для себе і так повірив у нього, що продав увесь свій маєток, щоб купити поле, яке, як він вірив, містить дорогоцінний скарб. Тільки ті, які оцінять Євангельське послання, здобудуть його славні обітниці. Якщо ми любимо нинішнє життя з його радощами і перспективами, надіями і прагненнями, ми будемо працювати заради них, але якщо ми свідомо чуємо і вірою сприймаємо Євангельську пропозицію цього віку брати участь з Христом у Його Тисячолітньому Царстві, то, відповідно до нашої віри і оцінювання, буде і наше самовіддане старання здобути цю нагороду. Той, хто вірить у послання Царства, побачить, що його віра є натхненням, істотним натхненням, щоб досягти нагороди, адже вона буде коштувати всіх його земних благословень. І якщо в нього немає віри в те, що він знайде нагороду, він, звичайно, не захоче жертвувати всім, що в нього є, заради неї. Поле належить Богу. Він помістив туди скарб. Він пропонує його на продаж кожному охочому заплатити ціну. Покупець – Господь і ті, хто приймає Його запрошення приєднатися до Нього в жертвуванні своїми земними інтересами і стати разом з Ним учасниками Його небесної слави – праці Тисячолітнього віку з видобуття цього скарбу в благословенні світу людства. Приховування скарбу є обов’язковим. Наш Господь сказав: “І не розсипайте перел своїх перед свиньми”; вони вас не зрозуміють, вони будуть вважати вас безрозсудними і в своїй досаді можуть наробити вам лиха. “Ти маєш віру? Май її сам про себе перед Богом”. Пожертвуй Йому земні речі, і Той, Хто бачить таємне, віддасть тобі явно.

ДОРОГОЦІННА ПЕРЛИНА

У давні часи перлини були набагато більше в моді, ніж зараз. Покупці перлин скуповували ці коштовності і поставляли їх на ринок, де вони високо цінувалися. У притчі представлений один з таких торговців перлами, який натрапив на найгарнішу перлину, яку коли-небудь бачив. Він визнав її настільки безцінною, що з радістю продав або обміняв усі свої інші перлини і майно, щоб стати володарем саме цієї.

Притча показує євангельську пропозицію брати участь з Христом у Його Царстві, яка перевершує всі інші пропозиції світу. Почесті світу, імені та слави, становища і багатства дійсно бажані, як каже Святе Письмо: “Ліпше добре ім’я за багатство велике”. Та коли наші очі бачать “дорогоцінну перлину”, пропозицію Царства про співспадкоємство з нашим Господом Ісусом у Його небесній славі і праці благословення всіх племен землі, ми усвідомлюємо, що це безцінна річ, яка коштує набагато більше, ніж усі почесті, відзнаки та задоволення світу. Гідні купити цю перлину з радістю обміняють на неї все земне – навіть своє добре ім’я, адже це обов’язково, як попереджав Учитель, кажучи: “Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами” [R4637] (Мт. 5: 11, 12). Той, у кого немає бажання отримати Царство такою ціною, не гідний цього Царства. Апостол сказав: “Через великі утиски треба нам входити у Боже Царство” (Дії 14: 22). І тільки ті, які добровільно переносять такі утиски заради праведності – заради правди, підкоряючись небесному покликанню, – є переможцями. Тільки “переможцям” Господь дав “цінні та великі обітниці”. “Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі зо Мною” (Об. 3: 21).

НЕВІД, ЩО ЗІБРАВ УСЯЧИНУ

Інша притча про Царство представляє євангельське послання як “невід”. Потрібен тільки один вид риби, але невід збирає усячину. Не кожен вид успадкує Царство як співспадкоємці з Ісусом Христом, тому кінець цього віку буде часом просіювання, розділення, як представлено в притчі. Потрібні риби будуть зібрані до посуду, а інші викинуть назад у море як непридатні для Царства, але не обов’язково непридатні для інших цілей. Під час Тисячолітнього царювання Христа цей клас, непридатний для Царства, буде використаний, отримає благословення і, якщо можливо, стане корисним і придатним для вічного життя.

Тут, як і в притчі про пшеницю і кукіль, вогняна піч і пов’язаний з нею плач і скрегіт зубів символізують великий час утиску, яким закінчиться цей вік, поступаючись місцем Тисячолітньому Царству, про встановлення якого на землі Церква невпинно молиться ось уже дев’ятнадцять століть: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі”. Що це буде за Царство! Це буде Царство, довірене “Малій Черідці”: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство”, – і вона буде повністю уповноважена встановити небесне правління серед людства!

Наше дослідження завершується нагадуванням Господа про те, що всі, хто навчений про речі, які відносяться до Царства, повинні привести свої справи до ладу.

R4636 (1910 р.)