КОЛИ НАРОДИ БУДУТЬ ШУКАТИ БОГА?

“Щоб Бога шукали вони, чи Його не відчують і не знайдуть, хоч Він недалеко від кожного з нас” (Дії апостолів 17: 27).

Свідоцтва Нового Завіту на тему пошуків Господа наштовхують на думку, що в даний час мало хто знаходиться в такому стані серця, щоб шукати Його. “Бог цього віку засліпив розум [невіруючим], щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа” і віра Ісуса (2 Кор. 4: 4). Проте, за словами апостола, Бог “недалеко від кожного з нас”, і того, хто шукає або прагне відчути Його, Йому буде вгодно благословити, показавши Себе. Фактично, у цьому і полягає мета нинішнього Євангельського віку – знайти, просвітити, благословити і зібрати в особливий клас тих, хто “голодний та спрагнений правди”. Тих, хто шукає Господа, Він направляє, притягує, впливає на них. Він веде їх до Господа Ісуса Христа, вказуючи на Нього як на обов’язковий шлях, яким вони можуть наблизитися, і запевняючи, що немає іншого імені, яким можна було би спастися (Дії 4: 12), і що всіх, хто прийде до Нього через Христа, Він прийме.

Тих, хто приходить таким чином (як ми це показали на власному досвіді і на досвіді інших, а також зі Слова), Господь зустрічає на півдорозі: “Наблизьтесь до Бога, то й Бог наблизиться до вас” (Як. 4: 8). Коли вони, по Божій благодаті, наближаються, вони поступово приходять до повного усвідомлення того, що Бог готовий прийняти їх як тих, хто жертвує собою, як членів “Тіла Христового”. Якщо вони будуть відповідати Божественним вимогам і представлять свої тіла на живу жертву, Бог дивитиметься на них як на святих, угодних Йому (Рим. 12: 1). Вони зрозуміють “високий поклик” до “слави, честі та безсмертя” з Христом. Але якщо вони не зуміють іти далі, то будуть приймати Божу благодать надармо (2 Кор. 6: 1).

Апостол дає зрозуміти – не тільки в тексті, який ми розглядаємо, але й у своєму Посланні до Тимофія (1 Тим. 2: 4), – що Бог хоче, щоб усі люди спаслися: хоче в тому сенсі, що Він пробудить усіх від Адамової смерті і приведе до “пізнання правди”, щоб вони були повністю відновлені від усіх недосконалостей, які є частиною осуду Адама, і, тим самим, приведені до повної гармонії з Ним. Оскільки такою є Його воля, Він зробив щедре приготування не тільки в тому, що наш Господь помер за все людство, щоб стати Відкупителем усіх, але й у тому, щоб у всіх була можливість прийти до цього знання і отримати від нього користь.

У проповіді на Марсовому пагорбі апостол Павло звернув увагу мешканців Афін на те, що цей “Незнаний Бог”, цей Бог, якого вони не знають, і є тим великим Богом, який розподілив між людьми їхнє помешкання і визначив їхні межі; що Він доглядає за народами; що Він визначає, як довго і за яких умов народи можуть процвітати, і які свободи та можливості в них можуть бути. Далі він продовжив показувати, що хоча Бог на довгий час залишив людей в невіданні і закривав очі на численні їхні недоліки та кричущі провини, немовби не помічаючи їх, тим не менше, тепер у Його великому Плані зроблений ще один крок: “Бог... ось тепер усім людям наказує, щоб скрізь каялися”.

Далі апостол говорить: “Я, Павло, маю щось сказати вам про цього великого Бога і про Його послання, що всі люди скрізь повинні каятися. Ви питаєте, чому вони повинні каятися? Відповідаю: з тієї причини, що Бог готовий пробачити їм їхні гріхи на тій основі, що ще недавно Він не був готовий до цього; Він не був готовий зробити це до смерті Христа, та оскільки Христос помер, зійшов на висоту і «з’явивсь тепер перед Божим лицем за нас» – віруючих, – Бог готовий прийняти кожного, хто приходить до Нього через Ісуса. Тому буде правильно, якщо я скажу, що через нього у вас буде можливість мати майбутнє життя.

Крім того, буде правильно, якщо я скажу вам також, що Бог «визначив День [великий Тисячолітній період], коли хоче судити [випробовувати] поправді ввесь світ». Тоді весь світ отримає випробування, праведне випробування, чесне, неупереджене випробування, повну можливість «прийти до пізнання Правди», прийти до пізнання того, що правильне і неправильне, повну можливість прийти до досконалості людського життя і отримати все, втрачене в результаті гріхопадіння людини (Лк. 19: 10). Це послання повинно, наскільки можливо, бути доведене до відома всіх людей скрізь, тому що кожен вчинок в їхньому житті буде мати вплив на майбутнє. Він або підніме їх у якійсь мірі з глибини деградації, в яку світ занурився через неуцтво і забобони, і принесе розвиток характеру, або засудить і принесе міру відплати, і таким чином зробить умови майбутнього важчими, ніж вони були би, коли б людина прагнула праведності”.

R4629 (1910 р.)