ОСТАННІЙ З ПРОРОКІВ
Матвія 3: 1-12

«Голос того, хто кличе в пустині: Готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!» (вірш 3).
Іван Христитель був останнім з пророків і, як сказав Ісус, був «більш як пророк». Йому було доручено почесну службу безпосередньо оголосити Спасителя, Котрий сказав про нього: «Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім той більший від нього» (Мт. 11: 11). Як останній з представників «дому слуг», він виконував обов’язки свого становища з гідністю, проголошуючи Ісуса як довго обіцяного Месію-Царя, Котрий мав незабаром вибирати клас Нареченої, щоб той був Його співспадкоємцем в Його Царстві. Пророк розумів, що він сам не може належати до цього класу, однак радів зі свого привілею звістити Нареченого, кажучи: «Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась!» (Ів. 3: 29).
Святе Письмо підтримує виразну різницю між Божим народом до П’ятидесятниці, названим приятелями та слугами Бога, і Божим народом після П’ятидесятниці, названим синами Бога. Останні є синами, бо є зачаті святим Духом до нової природи – духовної природи, яку можна буде повністю здобути шляхом участі в Першому Воскресінні. Цей важливий пункт виразно підкреслений св. Павлом. Перерахувавши вірних з числа Божого народу минулого, котрі отримали свідоцтво, що вони «догодили Богу», він говорить: «І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці [виконання] не прийняли, бо Бог передбачив щось краще про нас, щоб вони не без нас досконалість одержали» (Євр. 11: 39, 40).
«Щось краще про нас» стосується духовної частини обітниці Авраама. Нас запрошено статися членами духовного Насіння Авраама – Христа, Месії, Пророка, Священика, Посередника, Царя, для якого наш Відкупитель, наш Господь є Головою. Праця цього духовного Насіння – Царя і Посередника Нового Заповіту між Богом і світом – триватиме протягом Тисячолітнього Віку. Божественну милість забрано від природного насіння Авраама протягом минулих вісімнадцяти століть і дано духовному Насінню, вибраному з юдеїв та язичників.
Як тільки духовне Насіння («Вибрані») буде довершене, благословення Господа зійдуть від цього духовного Насіння та через нього на природне насіння, в кінцевому результаті виконуючи земні Божі обітниці, відстрочені для Ізраїлю на такий довгий час. Зверніть увагу, як виразно св. Павло описує це в Римлян 11: 25-32.
Отож, місією Івана було довести до відома Ізраїлю факт, що Месія прийшов, що час запровадження довгообіцяного Царства Бога поруч; і якщо вони як народ запрагнули мати в ньому частку, на основі своїх виплеканих віддавна надій, вони негайно повинні почати готуватися. Але цей привілейований народ не мав бути прийнятий в цілому, а лише окремі особи з нього. Тому всі мали випробувати своє серце, і якщо вони знайшли в ньому зло, якщо вони жили, свідомо порушуючи Закон, їм слід було розкаятися і відвернутися від гріха. Своє виправлення вони мали показати символічно в присутності свідків через хрищення, яке символічно представляло відмову від гріха.
Бог обрав сильний, рішучий характер, щоб донести до них це послання. Завдяки провидінню Іван пережив у пустині все, що зробило його особливо придатним: особливий одяг і їжа зробили його незалежним від всіх релігійних сект та партій юдеїв і дозволили говорити так вільно, як це не було б можливо в іншому випадку. Водночас згадані особливості зробили його послання більш промовистим для розуму людей.
Як приклад сміливості, бачимо, що він кинув виклик відомим релігійним провідникам того часу, які приходили на його проповіді та хрищення. Він назвав їх родом зміїним і сказав, що їхнє покаяння не буде справжнім без відповідних доказів, і що їм варто позбутися ілюзій, що вони можуть успадкувати якусь частку в Царстві лише тому, що вони є природними дітьми Авраама, бо Бог здатен виконати Свою обітницю Аврааму по-іншому.
Слова Івана, що сокира вже прикладена до коріння дерев і всі дерева, які не приносять доброго плоду, будуть зрубані і вкинені в вогонь, були образними, показуючи, що для юдейського народу прийшла пора випробування, що це – особисте випробування, і лише ті, котрі приносять добрий плід свого характеру та життя, будуть далі вважатися Господом ізраїльтянами і матимуть відношення до Царства. Всі решта, відтяті від цих привілеїв, потраплять в огонь горя та знищення, в якому припиниться їхнє національне існування.
Іван показав вірність, розповівши своїм слухачам, що його праця та його хрищення були лише приготуванням, що більші вчення і вище хрищення встановить Месія. Честь і гідність Месії були такими великими, що в порівнянні з Ним Іван вважав, що він не достойний бути навіть найменшим Його слугою, щоб подавати Йому сандалі. Хрищення Месією мало складатися з двох частин: одне хрищення – віруючих, а інше – невіруючих. «Справжні ізраїльтяни» мали бути охрищені святим Духом, натомість недостойні, безплідні мали згодом зазнати хрищення вогнем, горем, національним знищенням.
Також Він проілюстрував характер праці Месії серед їхнього народу, порівнюючи його до відвіювання пшениці від полови.
Всіх людей, весь народ, великий Відвіювач мав незабаром розкидати так, щоб кожне зерно пшениці віднайшлося і відокремилося від полови. Пшениця була забрана, тобто зібрана в П’ятидесяницю, а також опісля, до нового становища, до нових умов. Полова народу була вкинута в огонь горя, заколоту і анархії, які поглинули їх як людей, як народ в 70-у році н.е. Цей огонь був невгасимим в тому значенні, що згідно з Божественним наміром народ мав бути поглинутий ним, і запобігти цьому – загасити вогонь – не було можливим навіть найздібнішим правителям та державним діячам. Він, так би мовити, вигорів дотла.
Св. Павло звертає на це увагу, кажучи, що «Божий гнів їх спіткає вкінці», що все написане про них в Законі та пророках, має виконатися. Місце не дозволяє нам повторювати те, що ми вже представили докладно у Викладах Святого Письма, том II розділ VIII, стосовно факту, що Іван Христитель як попередник Ісуса, як представник Ісуса перед юдеями був лише частковим виконанням образу Іллі. Багато наших читачів, мабуть, має Виклади Святого Письма в себе вдома, тому ми радимо прочитати їм цю надзвичайно цікаву річ, яка тісно пов’язана з нашим нинішнім дослідженням. Позаобразний Ілля, як тут показано, складався з Ісуса в тілі та Його послідовників у тілі, котрі повинні вести підготовчу працю в світі, проголошуючи Месію в славі – Ісуса (Голову) і Церкву (Його Тіло).
R4543 (1910 р.)