РЯТУЙТЕСЬ ВІД ЦЬОГО РОДУ
Дії 2: 32-42

"І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах" (Дії 2: 42)
Менше двох місяців минуло відтоді, коли апостол Петро, поклявшись, відрікся свого Господа. Однак сьогоднішня лекція показує його як провідника апостолів і особливого речника Господа у започаткованій в день П'ятидесятниці праці Нової Епохи. Яка дивовижна зміна від слабкості до сили може прийти на тих, котрі, як апостол Петро, належним чином є навчені життєвими досвідами! Це спотикання зміцнило його характер, пробудивши в ньому потребу будь-якою ціною зайняти правильне становище. Кожна Божа дитина повинна засвоїти цю лекцію - повинна отримати користь від своїх поразок, а також від перемог. Для цього є одна з обітниць апостола: "Все діє на добро тим, хто любить Бога" відданим серцем.
Св. Петро, беручи за основу дивовижні події П'ятидесятниці, проголосив найбільш відверту проповідь, яка зібрала разом великий натовп. Він не просив вибачення, а проголосив себе і своїх братів учнями Ісуса Месії. Ісусове право на це звання було багаторазово продемонстроване Його могутніми ділами і словами. "Чоловік ще ніколи так не промовляв, як Оцей Чоловік". На запитання, чи не був це той самий Ісус, Котрого розіп'яли менше, ніж два місяці тому, була дана найбільш пряма відповідь: - Так, руками беззаконників ви розіп'яли та забили Господа слави. На їхнє запитання, як міг Месія так ганебно постраждати і як міг мертвий Месія (Той, Котрого вони проповідували) ще якось бути корисним, в апостола була готова відповідь: - Так було угодно Богу, щоб Спаситель страждав і щоб Його смерть була викупною ціною за Адама і його рід - щоб на цій основі тепер могло бути проголошене прощення гріхів. Продовжуючи, він сказав, що наш Господь не є мертвим Месією, а живим, бо, хоча Він помер тілом, Бог підняв Його з смерті, і що Його учні були очевидцями цієї події і Його вознесіння.
Опис, даний нам, є стислим, але ми можемо уявити апостола, який говорить: "Дозвольте мені довести вам з пророків, яких ви визнаєте, що саме ці речі були провіщені про Месію, Ісуса - наприклад, найбільш знаменна з усіх подій, Його воскресіння. Чи не провістив те саме пророк Давид: "Бо не позоставиш Ти в аду (шеолі, гадес, гробі) моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!" Це не справдилося в випадку пророка Давида. Він помер. Його душа не була врятована від шеолу. Він все ще очікує воскресіння. Але все це, без сумніву, було правдою про Месію, Кого в образі представляв Давид. Душа Христа не була залишена в гадес. На третій день Бог воскресив Його з мертвих. Тепер Він є високо вивищений - Князь і могутній Спаситель, здатний спасти всіх вас, котрі приходять до Нього; бо Отець високо вивищив Його, щоб Він міг бути Спасителем для вас і для світу, не лише стосовно духовних інтересів, але також стосовно наших земних інтересів".

ПРОРОЦТВО ЙОІЛА ПРО П'ЯТИДЕСЯТНИЦЮ

Продовжуючи, апостол процитував пророцтво Йоіла і показав, що частина цього пророцтва провіщає про благословення П'ятидесятниці. Однак дух не вів його таким чином, щоб показати, що було дві частини цього пророцтва, і що в той час виконалася лише одна частина, а інша частина повинна була виконатись пізніше, тобто що "і виллю Я Духа Свого на кожне тіло" буде виконано в майбутньому, після другого приходу Христа. Тоді це ще не було "харчем у пору". Однак для поставленої мети було достатньо цієї цитати. Апостол вразив своїх слухачів в саме серце - точнісінько в ціль. Вони почувалися жахливо, думаючи над тим, якими правдивими були його слова і якою вдалою була його цитата з Святого Письма. Вони побачили себе приналежними до народу, на руках якого кров убивців Месії, на Котрого вони чекали століттями. Вони зрозуміли, що велике горе, яке обов'язково мало прийти на їхній народ, і про яке згадували пророки, має бути закономірним покаранням за цей великий гріх. Що ж вони повинні робити?
Щире каяття і жаль обов'язково мусять передувати будь-якому кардинальному виправленню характеру - на той час і тепер. Отож, коли хто читатиме ці слова і усвідомить, що він сам жив байдужно стосовно благословень від Бога та вірності Правді, то було б добре, щоб такий одразу пробудився зі свого довгого сну, знаючи напевно, що кінець такої дороги не одержить божественного схвалення. Такий повинен благати Господа про засіб від слабкостей власної природи і від омани та пасток противника - щоб хоч якось визволитися. У відповідь на їхнє запитання апостол сказав якомога лагідніше: "Браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомості, як і ваші начальники". Бо коли б вони знали, то ніколи не розіп'яли б Господа слави. Справа є досить поганою. Вина є великою, але Господь, безперечно, знає, що ті бідні люди, котрі кричали: "Розпни Його!", і котрі допомогли це робити, в великій мірі були під впливом нашого великого противника через свою несвідомість, забобони і сліпоту, до якої він їх запровадив. Без сумніву, тих, які добровільно згрішили проти ясного світла, знання і нагоди, навпаки, є мало, особливо, якщо ми виключимо ті гріхи, які можна віднести до слабкостей через успадкований гріх.

ЕВАНГЕЛІЯ МИЛОСТІ

Проповідь в день П'ятидесятниці була Євангелією милості, прощення, співчуття навіть для тих, котрі розіп'яли Господа. Вона, подібно до інших проповідей апостола і подібно до проповідей всіх апостолів, не містила жодного натяку на вічні муки, і була наповнена милістю та ласкою - "благовістячи мир через Ісуса Христа, що Господь Він усім". Наслідком було те, що три тисячі осіб були готові прийняти Ісуса як Месію. Їх переконали власні роздуми та докази, представлені в проповіді апостолом та іншими братами, отож вони послухались ради апостола. Тимчасово їхні гріхи були покриті заслугою Господньої жертви, але повного скасування цих гріхів вони, разом з іншими, повинні чекати аж в другому приході й воскресінні. Нові тіла всіх вірних в Христі будуть без плями чи вади. Всякий гріх буде скасований. Тому, як говорить апостол Павло, "сіється в немочі, - у силі встає, сіється тіло звичайне, - встає тіло духовне" (1 Кор. 15: 43, 44).
Зверненням св. Петра до них було: "Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім'я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, - і дара Духа Святого ви приймете! Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш".
Христова жертва за гріхи не була призначена, щоб оправдувати людей, які живуть в гріху, але щоб оправдувати тих, які, відрікшись від гріха, намагалися жити осторонь нього і приходити до гармонії з Богом. Це надалі є нашим посланням. Ніхто в жодній мірі не має права вносити зміни чи поправки до нього. Божественне приготування для покриття гріхів тих, хто вірить в Ісуса, стосується лише таких, які намагаються позбутися гріха і шукати праведності. Тільки для таких є всі божественні влаштування і благословення. Хрищення "на відпущення гріхів" було лише для юдеїв, для тих, хто вже був охрищений в Мойсея в морі і в хмарі. Гріхи, образно змиті таким чином, не включали первородного гріха з його карою смерті, а лише незначні (під угодою) переступи проти Мойсеєвого закону з боку людей. Символічне обмивання, наскільки це торкалося їхніх сердець, представляло повернення до відданості, до послуху Богу по мірі їхніх спроможностей. Таким чином, приходячи до гармонії з Мойсеєм, образним Месією, вони через віру мали бути приведені до його позаобразу, Христа.
Це обмивання або очищення юдеїв, як приготування до їхнього прийняття в Христа, тривало аж доки не була зруйнована серединна перегородка між юдеями і поганами, доки не були відламані природні галузки (ті, які не прийняли членства в Тілі Христа). Відтоді хрищення на відпущення гріхів, Іванове хрищення, згідно Святого Письма, є повністю невластивим. (За подробицями на цю тему див. Том 6, розділ 10).
Апостол підкреслив, що обітниця великого благословення через Месію належала Ізраїлю по тілу і що ця обітниця ще не втратила своєї сили - ще не проминула. Отже вона була для них і для їхніх дітей, як також для всього людства.

"КОГО Б ТІЛЬКИ ПОКЛИКАВ ГОСПОДЬ, БОГ НАШ"

Святе Письмо скрізь нагадує нам, що жодна людина не може сама присвоїти собі цю честь - честь бути членом тіла Христа, честь бути членом царського священства і т.п. Лише покликані Богом, притягнені Отцем можуть тепер приходити до Сина і одержувати всі ці благословення. Це залишається правдою до сьогоднішнього дня. На жаль навіть деякі з тих, котрі одержали і прийняли поклик, не пробудилися достатньо, щоб правильно прийняти його. Наша лекція запевнює нас, що таких є мала частина із загальної кількості людей. Багатьма іншими словами св. Петро засвідчував та вмовляв, говорячи: "Рятуйтесь від цього лукавого роду". Наскільки успішним було це звернення, підтримане Святим Духом, легко можна бачити зі слів, що три тисячі з радістю прийняли послання, були охрищені і стійко перебували в цій науці, в спільності та в молитвах.

"РЯТУЙТЕСЬ ВІД ЦЬОГО РОДУ"

Ми знову є в часі жнив. Час жнив цього Євангельського віку тепер просувається вперед, так як тоді просувались жнива Юдейського віку. Тепер, як і тоді, є проби і камені спотикання, навмисно дозволені Отцем для нашого випробування і розвитку. Однак тепер не Голова тіла має бути розп'ятий, а члени - головним чином стопи ніг тіла Христа, які ще є на землі. Великий противник найбільш неймовірним чином засліпив деяких, від яких можна було сподіватися чогось кращого. Підтверджується правдивість слів нашого Господа - що Його послання спричинить певну міру боротьби, яка викриє, виявить тих, хто має невластивого духа, однак посередньо принесе благословення вірним, тим, котрі є охочі страждати з Ним і класти своє життя за братів. Між гонителями є деякі великі, знатні, відомі релігійні особи світу. Яким є наше становище? Симпатизуємо ми такому стану речей, чи віддано, твердо стоїмо за правду, за Господа?
Так як було тоді у Господньому провидінні - коли Він звертав увагу тих, хто займає невластиве становище, на правдивий стан речей, щоб вони могли позбутися пасток противника, - так само Він чинить тепер. Він хоче і може викрити невластиву поведінку і привернути увагу тих, хто має чесне серце, до правильного стану. Тоді їм, як вільним, самим належить або надалі підтримувати зло, або однозначно виступити на боці справедливості. Святе Письмо виразно показує, що теперішній рід є "лукавий" - неприхильний до праведності. Святе Письмо дає визначення самолюбного духа наших днів - духа, в якому немає любові, - з його гнівом, злістю, ненавистю, заздрістю, сперечанням, наклепами та схильністю до обмови. І Святе Письмо говорить нам, до чого такий дух остаточно приведе - до великого часу горя, яким закінчиться цей вік.
Що ми повинні робити? Слова апостола Петра є доречними: "Рятуйтесь". Не чекайте, намагаючись спасти християнство. Нехай кожний з нас вчинить своє серце відповідним для Бога. Це є справа особиста - хто стоятиме, а хто впаде. Згідно з Святим Письмом і згідно з Ізраїлем як образом, багато впаде порівняно з деякими, які залишаться стояти. Щоб врятувати себе, ми мусимо діяти швидко й енергійно. Наше каяття мусить бути повним. Наше навернення з невластивих доріг повинно бути безумовним. Обітниці є для вас, для ваших дітей і для всіх, що далеко знаходяться.