[R4222]
НЕБО Й ЗЕМЛЯ ЗМІНЯТЬСЯ

“Ти, Господи, землю колись заклав, а небо то чин Твоїх рук. Загинуть вони, а Ти будеш стояти, всі вони, як той одяг, постаріють. Як одежу, їх зміниш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться” (Євреїв 1: 10-12).

Ці слова є цитатою апостола з Псалма 102: 26, 27. Вони використовуються для підтвердження того факту, що Бог визначив наперед, що наш Господь Ісус буде високим – вищим за всі зміни. Ми повністю згодні з аргументацією апостола в нашому тексті та його контексті. Однак у деяких розумах виникає запитання, як ці слова узгоджуються з деякими біблійними твердженнями, що земля віковічно стоїть і т. д.

Ми вже показали в “Дослідженнях Святого Письма”, т. I, та в інших місцях, що слова “небо” й “земля” використовуються в Писанні як у переносному й символічному сенсі, так і в буквальному. Ми показали, що як символи вони представляють нинішній порядок речей, який повинен минути й поступитися місцем новому порядку речей. Ми показали, що в цьому й полягає сенс аргументу апостола Петра, коли він говорить про нинішній світ і нинішнє небо й землю, які повинні минути з великим гуркотом (2 Петр. 3: 10) і бути заміненими на нове небо й нову землю. Як уже було показано, ми розуміємо, що наша фізична земля була основою для “тодішнього світу”, для “сучасного злого світу” (Дерк.) і для “майбутнього світу”, і що слово “світ” навіть у цьому випадку означає порядок речей, який був, який є і який буде. Ця метафора детально розкривається, коли мова йде про небо й землю, тому що слово “земля” використовується для позначення земних систем, суспільних і політичних, а слово “небо” використовується для позначення вищих, церковних, духовних речей, пов’язаних з ними. Таким чином, небо й земля, які існували до потопу, загинули, зникли, – не буквальне небо й не буквальна земля, а символічні, образні. Той суспільний порядок або земля, який переважав до потопу, минув, і водночас минуло й духовне або вище правління ангелів, пов’язане з епохою, що передувала потопу. Після потопу був встановлений новий порядок речей; суспільство було реорганізовано в нових умовах, але на тій же фізичній землі, і було встановлено також нове духовне правління або порядок. Саме ці символічні небо й земля, організовані після потопу, повинні проминути з великим гуркотом при другому приході нашого Господа, а не фізична земля й фізичне небо. Схоже ми розуміємо слова апостола: “Ми... дожидаємось неба нового й нової землі”, – як такі, що стосуються не якоїсь іншої планети, а тієї ж самої, і мають на увазі новий суспільний порядок речей і новий церковний порядок або правління.

З огляду на все це, ми вважаємо виправданим тлумачити слова нашого тексту у згоді з іншими місцями Писання, що стосуються змін епохи, які, як провіщено, повинні відбутися у світі.

Отже, погоджуючись з аргументом апостола, що наш Господь Ісус був активним знаряддям Отця у створенні фізичної землі та фізичного неба, ми розуміємо, що справжня думка полягає в тому, що з Ним не буде ніяких змін, натомість Його творіння зазнає зміни – не щодо матерії та форми землі, а щодо її вищих інтересів, її суспільного та релігійного ладу. Розвиваючи цю думку далі, ми бачимо, що порядок, який наш Господь спочатку встановив у світі, був правильним і належним – Божественним порядком. Коли ж мова йде про землю, то Адам був її царем, створеним за образом і подобою свого Творця, й отримав владу над звірами польовими, птахами небесними й рибами морськими. Що стосується духовного неба, то воно визнавало верховенство Всемогутнього – що Його воля повинна бути законом для людства. Цей прекрасний устрій, спочатку встановлений нашим Господом, був двічі змінений гріхом, і сьогодні ми маємо те, що відомо як “сучасний злий світ” (Дерк.), в якому ні небо, ні земні ідеали, правила й устрої не знаходяться в гармонії з первісним устроєм, а, навпаки, абсолютно непридатні й готові до розпаду. Вони ось-ось будуть згорнуті та змінені. Вони потребують зміни не через якусь недосконалість первісного порядку, а тому, що вони відійшли від нього через гріх, непослух і покарання смертю. Нове небо й нова земля, які Господь встановить Своїм Тисячолітнім Царством, будуть відновлені до того, що було на початку [R4223]. Закон любові буде переважати серед досконалих людей, і буде визнаватися пряма відповідальність перед Богом, дарувальником усякого доброго й досконалого дару, і перед Господом Ісусом, Який не тільки був першим міністром і представником Отця у творенні, але й у наступному віці буде першим міністром і представником Отця у приведенні всього до первозданного стану з додатковою величчю.

R4222 (1908 р.)