СВІДОЦТВА ДУХА

«Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі» (Римлян 8: 16).
Ніщо в цьому вірші не вчить, що святий Дух є особою. Навпаки, він показує, що як кожна людина має духа, розум, так само Бог має духа. Прочитайте цей вірш в світлі 1 Кор. 2: 11, 12, порівнюючи один вірш Святого Письма з іншим, і побачте, що він не навчає про святого Духа як про особистість. Нам буде цікаво і корисно глянути, як цей Дух свідчить нашому духу про важливість того, що ми є Божими дітьми. Взагалі кажучи, небагато тем так хвилює християн, як ця. Скажемо, кальвініст, відкидаючи думку про певне знання синівства, співає:
«Ще досі хочу знати я,
Турбує думки це мої:
Чи люблю Господа сповна,
Належу я Йому, чи ні?»
Це виникає з хибного уявлення про вчення про Вибір. Інші християни, які так само помилково розуміють Святе Письмо, вважають, що цей вірш якимось чином говорить про свідчення Духа, і твердять, що коли вони відчувають, що їм добре, то це є свідченням їхнього синівства. Оскільки Святе Письмо каже: «Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає», вони судять про своє синівство виключно на підставі свого спокою і, як правило, свого матеріального добробуту. Вони гублять з-перед очей слова Ісуса: «Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі...»
Коли все йде гладко, вони почувають себе добре і вважають, що це – свідоцтво Духа. Але коли вони дивляться на язичників та світських людей і бачать, що ті теж мають мир в своєму розумі, тоді свій уявний мир здається їм недостатнім. Коли приходить темна година – Гефсиманія, – вони кажуть: – Як легко обманутися! В пісні вони співають:
«Де мир той, що раніш я мав,
Як вперше Господа пізнав?»
Їх мучить думка, чи вони не засмутили Духа, бо «страх має муку». Все це стається внаслідок небіблійного уявлення про Духа, про його діяльність та свідчення. Гляньмо з точки зору Біблії на свідчення Духа (розуму) Бога для нашого духа (розуму), і ми зможемо заспівати:
«Якою міцною основою є
Для нас Боже Слово, чудове й святе».
Якщо ми пізнаємо людський розум, тобто дух, на основі слів та вчинків людини, так само ми повинні пізнати Божий розум на основі Його слів та вчинків. Боже слово таке: хто приходить [в своєму посвяченні] до Бога через Ісуса, той є прийнятий (Євр. 7: 25). Тоді першим питанням, яке нам слід собі поставити, є: – Чи я повністю посвятив себе Богу – своє життя, свій час, таланти, вплив – все? Якщо ви можете щиро відповісти перед Богом: – Так, я віддав себе цілком Богу, – тоді, я певен, ви базуєтесь не на ваших відчуттях, а на Божому Слові, яке, на відміну від ваших відчуттів, є незмінним – тобто, що там-то і тоді-то ви одразу сталися Божою дитиною – членом, гілкою справжньої виноградини (Ів. 15: 1). Це і є доказ, тобто свідоцтво, того, що ви приєдналися до справжньої церкви, яка є Христовим тілом.
Чи ви пробуваєте в ньому тепер, залежить від того, чи ви зростаєте як гілка, чи ви приносите плід: «Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає [обрізає] її, щоб рясніше родила». Тут викладено правило, яке існує в сім’ї нашого Отця, – покарання, обрізування, позбавлення жужелиці і розвиток якостей, які дають плоди. Якщо вам недостає цих ознак отцівської опіки, особистого зростання в благодаті, вам недостає одного з доказів, що ви є дитиною. «Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!.. А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини» (Євр. 12: 8). Труднощі та клопоти приходять на світ так само, як на Господніх святих, але вони не є ознаками синівства, хіба що стосуються тих, хто повністю посвячений Його службі. Також обрізання та покарання в Божественній сім’ї не завжди однакове. Як у випадку земних дітей, так само з Божими дітьми: деяким достатньо суворого погляду, а для інших потрібно аж слово докору. Декотрих доводиться карати повторно. Земний батько найбільше радіє дитиною, яка слухняна і поступлива настільки, що один погляд або слово достатні, щоб викорінити зло. Так само є з нашим Отцем, що на небі. Хто розсуджує себе, той менше потребує бути караним Господом (1 Кор. 11: 31). Щоб належати до цього класу, потрібне повне посвячення. Власне такі є переможцями, гідними бути співспадкоємцями з Ісусом Христом, їхнім Господом, Чиїми слідами вони йдуть.
Так от, це одне зі свідоцтв Духа, – що кожна справжня дитина, тобто гілка, потребує мати і буде мати постійне обрізування. Чи ви маєте обрізування? Якщо так, то це – доказ, що ви є гілкою. В цьому Дух правди свідчить разом з вашим духом, що ви – дитина.
Також Дух свідчить, що «кожен, хто народився [зачатий] від Бога, не грішить» (1 Ів. 5: 18). Така особа може потрапити в провину, може помилитися, може поступитися старій природі, яка ще не є під повним контролем, але ніколи вона не грішитиме добровільно – ніколи не порушить свідомо Божу волю. А тепер, чи може ваш розум відповісти, що вам приносить радість чинити Божу волю, і чи ви свідомо її не порушуєте і не чините їй опору? Якщо так, то свідчення вашого духа, тобто розуму, погоджується зі свідченням духа правди, який доводить, що ви Божа дитина.
Свідченням Духа є те, що справжні гілки виноградини, як і сама виноградина, Христос Ісус, не є зі світу: «Коли б ви зо світу були, то своє світ любив би. А що ви не зо світу,.. тому світ вас ненавидить». «Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, будуть переслідувані» (1 Тим. 3: 12). Чи ж не свідчить ваш розум, що саме так є з вами? Якщо так, тоді Дух Бога знову свідчить з вашим духом, що ви – дитина. Пам’ятайте, що світ, про якого казав Ісус, включав всіх, хто думає по-світськи, всіх, в кого дух цього світу має підпору. За днів Ісуса це стосувалося номінальної юдейської церкви. Фактично дев’ять десятих Його переслідувань приходили від визнавців релігії. Тому не дивуйтесь, якщо вам доведеться мати схоже. Провідні релігійні особи за днів Ісуса називали Його Вельзевулом – князем демонів; і Він каже нам: «Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його» (Мт. 10: 25). Коли б Ісус доклав рук до їхнього фарисейства, Його б не «зненавиділи», ані не «переслідували» б. Коли б Він мовчав і не звертав уваги на їхнє лицемірство, удаваність, довгі молитви і фальшиві вчення, Його б полишили в спокої і Він би не страждав. Так само з нами.
Дух свідчить, що хто соромиться Ісуса та Його слів, того Він також посоромиться (Мк. 8: 38). Чи ваш дух свідчить, що ви той, кого Він визнає? Якщо так, тіштеся, бо ви – дитина і спадкоємець.
Дух свідчить, що «кожен, хто родився [зачатий] від Бога, перемагає світ. А оце перемога, що світ перемогла, віра наша» (1 Ів. 5: 4). Чи так є з вами? Перемагати означає не бути в згоді зі світом, його духом та його методами. Чи є в вас свідчення, що ви перемагаєте світ? Але, хвилинку, ви не повинні перемагати світ лестощами, ані не приєднуватись до його глупот, не перемагати світ навчанням в недільних школах, чи приставанням до сектантської церкви. Зовсім ні. Перемагати треба своєю вірою. Якщо ви – переможець, ви повинні ходити вірою, а не видінням. Не дивіться на видиме – популярне, світську показність, чисельність, велич віровизнань тощо, але дивіться на невидиме – на вінець, престол, церкву, імена котрої написані на небесах, – на те, що вічне (2 Кор. 4: 18).
Далі, Дух свідчить про те, що коли ми Божі діти, ми не будемо в незнанні про Його Слово – ми не тільки будемо в світлі теперішньої правди, але й повинні знати щось про «речі майбутні». Дитина, стаючись дорослішою, буде зростати в благодаті, знанні та любові, щоденно примножуючи благодаті Духа – віру, чесноту, знання, доброчинність і т.п. І «коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа. А хто цього не має, той сліпий, короткозорий... Роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа» (2 Пет 1: 5-11, порівняйте з Ів. 16: 12-15). Запитайте в себе, чи ви маєте це свідчення поступу – зростання та згаданий вид плодів. Пам’ятайте також, що ви не зможете зростати в любові швидше, аніж ви зростаєте в знанні; і ви не можете зростати в милості, якщо не погодитись з Його вказівками. Ці вказівки, це знання знаходяться в Його Слові. Отже, «прослідіть Писання», щоб ви були цілком готові до всякого доброго слова та діла (2 Тим. 3: 17).
Ось свідчення Духа, на основі якого ми можемо знати точно про те, як ми стоїмо. Ви можете бути молодим пагінцем в виноградині, тому Бог, зрозуміло, не може сподіватися відразу багато плодів. Спочатку має бути цвітіння, а лише потім плоди. Якщо ж ви – розвинений та зрілий християнин, то кожне свідчення Духа, процитоване попередньо, має свідчити з вашим духом-розумом. Якщо ви побачите відсутність котрогось з цих свідчень Духа в собі, то проявіть старанність, прикладіть багато уваги, щоб ви могли здобути кожну згадану річ. Тоді ви вже не будете більше співати: «Ще досі хочу знати я», але будете знати, будете вкорінені і угрунтовані, збудовані та утверджені в правді та любові.
«І навіть в темряві густій
Надію маю у Христі,
І в найлютіший буревій
Мене тримає якір мій».
R374