НЕБЕСНИЙ ЄРУСАЛИМ
Об. 22: 1-11

«Переможцеві сісти Я дам на Моєму престолі» (Об. 3: 21).
Ті, котрі стверджують, що Боже царство було встановлене в силі П’ятидесятниці, і що відтоді воно підкорює світ, і що воно триватиме, доки Божа воля не виконається на землі, як на небі, і що тоді відбудеться другий прихід Христа, і Він скаже: «Добра робота. Я не зміг би зробити краще», – і забере всіх вірних до неба, а світ спалить, – ці дорогі приятелі мають перед собою особливо важке завдання, коли беруть в руки книгу Об’явлення. Вони повинні визнати, що три перших розділи, які містять послання до церков, не мають на увазі нічого такого. Звертаючись до семи різних епох в історії церкви, вони нічого не говорять про наслідок, що церква тепер панує, а, зовсім навпаки, що вона буде страждаючою церквою аж до кінця. Сказане обіцяє настання царювання для тих, котрі вірно переносять випробування теперішнього часу, які передують царюванню. Кожне послання закінчується застереженням: тому, хто перемагає, Я дам і т.д.
Всі розділи, які лежать між третім і дванадцятим, стосуються сутичок між добром і злом і, очевидно, охоплюють весь період Євангельського віку. Однак в усіх цих описах зло показане тріумфуючим, а народ святих Всевишнього Бога виснаженим, волаючим з-під жертовника і т.п. Безперечно, тут небагато царювання праведності; і дуже дивно, що думаючі люди закривають свій розум на все це.
В кінці цієї книги символів, від вісімнадцятого до двадцять другого розділу, зображене завершення цього Євангельського віку та інавгурація Тисячолітнього віку, і показаний тріумф Господа та Його святих. Запровадження того царювання праведності, Христового Тисячолітнього царства, показане, тобто позначене дивовижними подіями, пов’язаними з другим приходом нашого Господа, прославленням Його церкви, в’язанням сатани, сходом Сонця Праведності, благословенням світу, розвіянням темряви, неуцтва тощо. Навіть без жодного знання символів Об’явлення жодний думаючий християнин не повинен мати жодних труднощів із розумінням, що ця книга описує горе для церкви протягом цього Євангельського віку і тріумф Тисячолітнього царювання при його завершенні.
Наша лекція стосується Нового Єрусалима, який у попередньому контексті описаний як такий, що «сходив із неба… приготований, як невіста… для чоловіка свого» – чудова, чиста, прекрасна, сяюча. Місто представляє Церкву в славі, це показане словами, що воно було схоже на наречену, приготовану для свого чоловіка, а наступне свідоцтво є у факті, що ангел, котрий покликав Івана, говорячи: «Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця,» – показав йому Новий Єрусалим сходячий і т.д. (Об 21: 9, 10).
Слова апостола, порівнюючи земний Єрусалим з небесним, підтверджують свідчення ангела. Цілий Євангельський вік був часом для приготування цього Нового Єрусалима. В одному образі ми є містом, в іншому – народом міста. Стінами є живі камені, так як описує апостол Петро; підвалинами є дванадцять апостолів Агнця. Місто як цілість включає всіх святих, від нашого Господа, Голови, і далі аж до останнього члена церкви, яка є Його тілом. Поки всі ці не будуть вибрані, визнані вірними, достойними і приготованими до своїх місць, це місто не зійде з неба в силі і не отримає влади і контролю над землею. Сходження того міста на землю символічно представляє встановлення Божого царства на землі, бо місто є символом, який представляє уряд, владу. Так само місто Вашингтон представляє уряд Сполучених Штатів, Санкт-Петербург – уряд Росії, Париж – уряд Франції, Рим – Італії, Берлін – Німеччини, Лондон – Британії і т.п.

«РІКА ВОДИ ЖИТТЯ»

Престол Бога і Агнця представлений як такий, що є у цьому місті. Тобто царство, уряд, який тоді буде встановлений у світі, матиме своїм центром авторитет божественного закону і божественної влади – кожна властивість цього уряду буде в згоді з божественною волею. З престолу Бога виходить ріка води життя, криштально чиста, не забруднена традиціями фальшивих доктрин. У ній не буде нічого нечистого. Це буде чисте послання Господа, яке виходитиме від Тисячолітнього царства для благословення, відсвіження, відмолодження і вічного життя усього світу людства, тобто стількох з них, скільки приймуть блаженні приготування. Таким чином з престолу на цілий світ виходитиме не лише послання миру і пропозиція життя, а, на додаток, по обидва боки ріки будуть дерева життя, які родять дванадцять видів плодів і дають свої плоди кожного місяця, а їхнє листя буде на вздоровлення народів.
Символічна картина натякає на поживу і вздоровлення для хворого на гріх, голодуючого світу, який тоді вільно зможе користати з благословення і привілеїв, зображених таким чином. Більше не потрібно буде говорити людям: «Слабкості вашого зіпсутого тіла будуть з вами аж до смерті, бо хоча Господь милостиво покрив ваші гріхи через віру в Відкупителя і бажання ходити Його дорогами, однак неможливо уникнути наслідків гріха, немає нічого, що могло б повністю вздоровити». Коли нова епоха, представлена цим символічним містом і його рікою з водою життя та деревами життя з листям на вздоровлення, буде відкрита для людей, настане час для початку часів реституції, про які говорив Господь устами всіх святих пророків від закладин світу (Дії 3: 19-21). Реституція впливатиме на всіх охочих і слухняних не лише фізично, а й розумово і морально: підняття буде особисте і всесвітнє. Ось основна ціль надання ріки життя, дерев життя, їхніх плодів та листя.

«ХТО ПРАГНЕ, НЕХАЙ ПРИЙДЕ»

Поклик цього Євангельського віку є обмежений. «Хто має вуха, нехай слухає» і нехай прийде, а, приходячи, буде вибраним. Але більшість з нашого роду не може чути послання в теперішньому часі, тому не може прийти, тому не може бути вибраною. Святе Письмо ясно показує застереження у справі Господньої благодаті в теперішньому часі: слово нашого Господа на цю тему є: «Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його». І ще: «І як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну». Цей Євангельський вік є періодом, в якому Отець притягує церкву, щоб вона була нареченою Христа, але як тільки відбудеться весілля Агнця, як тільки Новий Єрусалим, церква в славі, буде встановлений на землі, наслідком буде притягнення всіх народів землі. Однак вони не будуть притягнені до тих самих речей, до який були притягнені ми; вони не будуть притягнені до небесних речей, до співспадкоємства з Христом в Його царстві; вони не будуть запрошені стати членами Його нареченої, бо той клас нареченої, клас царства тоді буде повністю поза можливістю додати кого-небудь до нього.
Ця ріка води життя представляє блаженний вплив, який буде сходити на людськість від прославленого Христа, Голови і тіла – від царства дорогого Божого Сина. Коли блаженні нагоди того часу будуть повністю відкриті для світу, коли Сонце праведності розвіє всю темряву неуцтва і гріха, коли сатана буде зв’язаний, коли ріка води життя попливе вільно, тоді запрошення, яке вийде, більше не буде покликом вибраних, а запрошенням для кожного створіння, кожного члена людського роду мати частку в благословенні і привілеях, про які Бог подбав у Христі, щоб вони могли мати вічне життя і вічну радість, яка повинна бути часткою тих, котрі люблять праведність і ненавидять беззаконня, і котрі скористаються благодатним забезпеченням у Христі.
Ось вислів, який представляє той славний час і послання: «А Дух і невіста говорять: «Прийди!» А хто чує, хай каже: «Прийди!» І хто прагне, хай прийде і хто хоче, хай воду життя бере дармо!» (вірш 17).
Наречена буде тоді, але нареченої немає тепер. Церква є заручена, а весілля Агнця ще відстрочене, ще не завершене. Останні члени Його церкви мусять закінчити свою дорогу, мусять пройти своє випробування і ввійти в славу з Ним перш ніж весілля закінчиться. Але після весілля буде не тільки святе місто, представляючи церкву в її офіційній і керуючій якості під Христом, її Головою, а також благословенна праця церкви, привернення уваги світу до ріки з водою життя, до листя на вздоровлення, до плодів духа. І дух, сила Бога, співпрацюватиме з посланням, яке тоді буде проголошене, і наслідком, без сумніву, буде те, що весь світ почує і всі, котрі люблять праведність та ненавидять беззаконня, знову повернуться до вічного життя. Щоб це послання дійшло до кожного створіння і щоб вони скористалися цими привілеями, потрібний буде весь Тисячолітній вік.
Слід пам’ятати, що Святе Письмо ніде не говорить про ріку з водою життя тепер. Цього немає і не може бути, поки не зійде небесне місто, тому що ріка мусить випливати з середини міста, з престолу. Описуючи стан Господніх святих в теперішньому часі зовсім по-іншому, Господь заявляє, що ті, котрі є Його, мають у собі джерело води, що тече в життя вічне. Ми знаємо, що? це означає, в якому сенсі кожний з церкви отримав Його духа, має в Ньому джерело благодаті і правди для свого відсвіження, але тут немає ніякої ріки з водою життя, до якої він міг би йти або до якої він міг би запросити прийти інших.

«ВЗДОРОВЛЕННЯ НАРОДІВ»

Не потрібно ігнорувати того, що оздоровлення і відсвіження, згадані в цьому символі, не стосуються «малої черідки», церкви, а світу, народів. Мала черідка буде прославлена, вдосконалена в першому воскресінні, перед тим, як буде вчинена ця пропозиція оздоровлення і реституції світу. Без сумніву, Ізраїль буде першим народом, який буде благословенний, а потім усі народи землі, як обіцяла підтверджена клятвою Божа угода.
Славні благословення і милості того Тисячолітнього періоду, відкладені Господом і проголошені устами всіх святих пророків, що будуть часи реституції всіх речей, про які вони говорили, підсумовані найповніше у вислові: «І жодного прокляття більше не буде». Чи міг Господь більш вичерпною мовою проголосити кінець царювання гріха і смерті та початок царювання праведності на життя вічне? Тепер над світом є прокляття, офіційне, законне. Воно було проти нас як роду впродовж шести тисяч років. Це є прокляття, тобто кара, смерті. Хоча наш дорогий Відкупитель помер, Справедливий за несправедливих, хоча Він став прокляттям за нас, однак до теперішнього часу звільнення від цього прокляття прийшло лише до малої кількості нашого роду. В плані Отця тими, котрі звільнені з-під прокляття, тими, котрі уникнули осуду, який ще є над світом, є лише клас, який прийняв Христа і покладається на Нього.
Вони не є виправдані зовні, дійсно, а виправдані в Божих очах, виправдані вірою. Світ не розуміє їхнього виправдання і може оцінити його лише через прояв віри. Вірою вони можуть розуміти, що їхні гріхи були покладені на Ісуса і що їм приписана Його праведність. Ті, хто може так проявити потрібну віру, мають нагоду протягом цього Євангельського віку посвятити своє виправдане життя, мати спільність з Ісусом в стражданнях теперішнього часу, мати спільність у Його смерті, щоб бути мертвими з Ним. Обітницею для них є, що, будучи вірними у цій справі, вони житимуть і будуть із своїм Господом, будуть учасниками Його слави і поділятимуть Його майбутню працю на користь світу.
В кінці цього віку, коли останні члени тіла завершать свою дорогу і будуть прославлені з Ним, Він як великий Первосвященик і вони як підсвященики, Його члени, будуть приготовані до благословення світу. Тоді Отцю буде представлена на користь світу заслуга, яка прийшла від смерті нашого Відкупителя на користь усіх, і стала часткою тих, котрі були раді страждати з Ним і є прийняті. Тоді божественна справедливість проголосить усування прокляття з усього світу людства, тоді буде можлива і почнеться праця славного благословення, допомоги їм піднятися з їхнього грішного стану до вічного життя. Більше не буде жодного «прокляття» проти людства, а навпаки, вони матимуть спільність з Господом і престолом Його благодаті та докази Його милості, і всі, котрі бажатимуть, отримають нагоду служити Йому. Вся нічна темрява, неуцтво, забобонність та гріх проминуть; світ більше не буде жити за рахунок світла, яке недосконало світить від таких маленьких свічечок, якими сьогодні є Господні люди.
Всі, котрі прийдуть до згоди з Господом, побачать Його лице – тобто не буде жодної земної хмари, жодної перешкоди між ними і Отцівською любов’ю та ласкою, і Його ім’я буде на їхніх чолах. Вони визнають Його, вони матимуть Його подобу, різні елементи, які складають Його славне ім’я та характер, будуть їхніми і проявлятимуться на їхніх обличчях. Якщо навіть тепер, у теперішніх недосконалих умовах, світло благодаті і правди в серці перетворює зовнішні риси і робить їх щораз яснішими і славними, то ми впевнені, що набагато більше це стосуватиметься тих, котрі в той час потраплятимуть під вплив світла божественної ласки і матимуть серця, наповнені Господнім духом та правдою.

«ВОНИ ЦАРЮВАТИМУТЬ»

Події того Тисячолітнього віку приведуть охочих і слухняних з людського роду назад до початкової досконалості, образу і подоби Бога, і вони ще раз матимуть прямий зв’язок з Господом, а не просто з Його посланнями, написаними апостолами та пророками, як тепер. «А вони царюватимуть вічні віки». Це не стосується церкви, чиє царювання було описане попередньо. Згадується царювання тих, кого Тисячолітній вік визнає гідними вічного життя – всі негідні тоді будуть відтяті у другій смерті. Описане тут є в повній згоді з написаним у Матвія 25: 34 – вівці того віку при його закінченні будуть прийняті до найповнішої спільності з Господом, козли того періоду будуть знищені.
Суть царювання, яке тоді буде передане світу, ми вже обговорювали при інших нагодах і показали, що це буде таке саме царювання, або царство, яке було дароване батькові Адаму при його створенні, як записано в Псалмі 8: 7: «Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив: худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких, птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить». Це панування над землею було частиною того, що батько Адам втратив через свій непослух, і тому було частиною того, що наш Господь Ісус купив Своїм послухом аж до смерті, і повинно бути елементом реституції, яка має довершитись протягом Тисячолітнього царювання Христа.
При закінченні того царювання царство буде передане Богу, Отцю, шляхом передання його тим, для кого Отець початково задумав його, і котрі в той час будуть повністю приготовані, щоб отримати його. Весь світ досконалих людей буде світом царів, хоча, без сумніву, один з них служитиме особливо як завідувач, тобто представник, так як в республіці кожна особа є повновладною, і з-поміж себе вони вибирають повновладного, слугу.

«ВІРНІ І ПРАВДИВІ СЛОВА»

Маючи зображену працю реституції аж до її завершення передачею царства людині, згідно із задумом Отця, звернемось до змін об’явлення. Ми маємо запевнення, що ці чудові обітниці є вірні і правдиві, що Господь Бог святих пророків послав Свого ангела, щоб показати Своїм слугам речі, які незабаром повинні відбутися. Далі Учитель звертається до всієї Своєї церкви, котра має вуха, щоб слухати, говорячи: «Ото, незабаром приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги». Тут, здається, є натяк, що оскільки ця книга є символічною, ніхто не може зрозуміти її, якщо з неї не буде знята печатка, якщо її послання не буде відкрите перед Господнім народом, і що коли її слова, її науки будуть належно оцінені, її зможуть визнати ті, котрі дійсно розуміють її як доказ того, що другий прихід Господа і встановлення Його царства є зовсім близько.
Далі ця думка підтверджена виразом вірша 8. Як ми вже бачили, Іван, об’явитель, представляв тих привілейованих членів церкви, котрі, живучи в цьому кінці Євангельського віку, є обдаровані привілеєм бачити та більше й більше оцінювати речі, які він бачив у символах. Коли об’явлення було завершене, Іван впав перед ангелом, котрий дав йому об’явлення, щоб віддати йому шану. Це могло б означати, що в кінці цього Євангельського віку, коли вся церква, клас Івана, побачить розгортання божественного плану, між ними може бути дух, або схильність, віддавати надто багато честі особі, яку Господь вжив, щоб передати їм божественне світло, яке тепер є своєчасним.
Властиві міркування показані нам у поведінці символічного ангела, який говорив до Івана і який представляв декого в кінці цього віку, хто уповноважений представляти Божі правди Його народові. Він сказав: «Таж ні», – не вклоняйся мені, бо я не є автором цього плану. Я твій співслуга і брат усіх пророків та тих, котрі бережуть послання цього об’явлення. Тільки Богу потрібно поклонятися: Він є Автором великого плану і буде його завершителем. Він звертає на це нашу увагу тепер, тому що тепер є «свій час» для Його народу прийти до оцінювання Його плану.

«ПРАВЕДНИЙ ЧИ ПОГАНИЙ ЩЕ»

Та сама думка продовжується: в час, коли риси цього символічного об’явлення будуть зрозумілі і оцінені Господнім народом, вони зможуть пізнати, що час завершення є зовсім близько. Вони не повинні відчувати, що потрібно приховувати цю справу. «Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час бо близький». Більше того, ми не повинні сподіватися, що проповідування цього послання, пояснювання божественного плану спричинить навернення світу. Не було заплановано зробити це, і цього не буде зроблено. Незважаючи на розгортання божественного плану, це знання буде лише для особливого класу, для якого воно було задумане, а саме, для Господнього народу: «Не зрозуміють усі несправедливі, а розумні – зрозуміють». Наскільки стосується об’явлень божественного плану, вони не задумані, щоб навернути поганих, зробити їх праведними, і, з другого боку, вони не матимуть тенденції навернути праведних до гріха. Наскільки стосується цих об’явлень, праведні можуть ще залишатися праведними, погані можуть і далі опоганюватися, святі можуть і далі залишатися святими.
Як правдиво є те, що хоча теперішня правда в багатьох відношеннях повністю заспокоює і підбадьорює Церкву щодо її дорогих приятелів, котрі не є в Христі, вона, однак, не має жодного впливу на тих, котрі люблять гріх, котрі є погані, неправедні. Вона промовляє лише до тих, котрі вже схильні до праведності. Це не означає, що вона промовляє лише до тих, котрі святі, безгрішні. Деякі не є святими, бо ніколи належно не усвідомлювали умов божественного поклику теперішнього часу, однак, незважаючи на це, вони є праведними особами, особами, котрі бажають жити праведно, благородно, чесно, котрі в серці і в своїй діяльності з іншими, наскільки дозволяє їхнє знання, є щирі та правдиві. Цих любителів праведності, правди, а також святих об’явлення божественного плану, які тепер розкриваються, приваблюють і підсилюють їхню любов до праведності та оцінювання повного посвячення Господу.
З іншого боку, неправедні та погані просто ігнорують це послання і не надто хвилюються ним. Однак можемо сподіватися, що протягом часу Тисячолітнього царства могутні процеси царства виправлятимуть багатьох цих поганих і неправедних і остаточно перетворять багатьох з них у любителів світла, правди і дороги, що приведе багатьох з них до повної спільності з Господом, яка гарантуватиме їм вічне життя.

R 3570 (1905 р.)