"КНЯЗЬ МИРУ"
Ісаї 8: 23, 9: 1-6

"І кликнуть ім'я Йому: Дивний, Порадник, Бог сильний, Отець вічності, Князь миру".
Хоча день, в якому святкують Різдво, не є правдивою річницею народження нашого Господа, а більш властиво днем благовіщення або датою Його людського сплодження (Луки 1: 28), однак, оскільки святкування народження нашого Господа не є справою божественного призначення або вказівки, а просто віддаванням Йому шани, ми не повинні особливим чином сперечатися на рахунок дати. Ми можемо з'єднатися з цивілізованим світом у святкуванні цієї грандіозної події в той день, коли святкує більшість - на "Різдво". Лекція з цього приводу є дуже вдалим вибором, добре відповідаючи ряду лекцій, які з неї випливають.
Вірш Ісаї 8: 23, здається, краще перекладений Хоменком: "І не буде більше темноти в країні, де було горе. Як за минулих часів принизив він землю Завулонова й землю Нафталі, так в майбутньому прославить приморську дорогу, Зайордання, Галилею поганську". Правдоподібно, пророк писав ці слова незадовго після того, як царство десяти поколінь, відоме як Єфрем, потрапило в неволю до Ассирії. Завулон і Нефталим були назвами головних місцевостей Єфрема, і Ісая, пророчо дивлячись з цих спустошених земель його часу, ведений Святим Духом, показує, що згодом власне на ці землі прийде велике благословення.
Через багато століть після пророцтва Ісаї наш дорогий Відкупитель з'явився між людьми і провів найбільше Свого часу, виконав найбільше Своїх могутніх діл і вчинив найбільше Своїх могутніх чудес в цих землях Завулона і Нефталима, названих Галілеєю, яка за часів Ісаї була позбавлена юдейського населення і заселена іммігрантами з поган, "Галілея поганська". З часом ці погани зосередились переважно в околицях міста Самарії і стали відомі як самаряни. Вони, дізнавшись про надії ізраїльтян, були схильні претендувати на деяку частку в благословеннях, які належали народу, в чиї землі вони були запроваджені. Однак юдеї визнавали їх, як таких, що були поганами, і, як зазначив апостол, не мали з самарянами жодних справ.
Наш Господь особисто навчав апостолів не ходити на дорогу до поган, ані до жодного міста самарян, щоб звіщати про Нього, кажучи, що Його не послано до нікого, окрім загублених овець дому Ізраїлевого. Одній самарянці Він сказав: "Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми [юдеї] вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв" (Івана 4: 22). Вся Галілея за межами Самарійської місцевості стала наново заселена юдеями, хоча вони представляли загально менш шляхетний клас, так що це було швидше знаком неповаги, що наш Господь і апостоли були названі галілеянами. В юності батьківщиною нашого Господа був Назарет Галілейський - зневажуване місто, про яке казали: "Та хіба ж може бути з Назарету що добре?" Щоправда наш Господь народився в Віфлеємі, більш почесному місті. Божественним провидінням Він був забраний до Назарету з тою метою, щоб з Ним та Його справою могла бути пов'язана певна міра відрази. Отже, Господь часто дозволяє, щоб з Правдою був пов'язаний деякий неприємний вплив, а це з метою, щоб ніхто не міг отримати Його послання жодним іншим чином окрім з любові до Правди - щоб ніхто не піддався впливу прийняти її з яких-небудь земних міркувань.

СВІТЛО СВІТИЛО В ТЕМНІЙ ДОЛИНІ

Другий вірш нашої лекції (Ісаї 9: 1) повністю підходить до Галілеї: "Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить". Як заявив наш Господь: "А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його". Він був світлом світу і був у світі, і світ Його не пізнав. Однак тут є вище, глибше і ширше значення того, як розуміти ці слова: вони стосуються всіх людей, котрі були привілейовані відкриттям очей їхнього розуміння на протязі цього Євангельського віку.
Люди Галілеї за днів особистої місії нашого Господа (а також інших частин землі пізніше) з класу простих, покірних людей так чи інакше мали поміж собою представників правдивого світла, і в кожному випадку, як сказав наш Господь, світло світило в темряві, і темрява не обгорнула його. Тепер це сія?ння оцінюють лише деякі, тому що, як сказав апостол, "бог цього віку засліпив розум" невіруючих, - очі їхнього розуміння є так затемнені хибними науками, неправильним розумінням і забобонами, що вони не можуть бачити тих славних речей, які тепер можна бачити лише очами віри, відкритими очами розуміння.
Те, що пророцтво не обмежувалось лише до людей Галілеї, є очевидним з останнього речення цього вірша: "Над тими, хто сидить у краю тіні смерті, Світло засяє над ними!". Краєм тіні смерті є цілий світ, бо ця тінь смерті була над цілим світом завжди від часу першого гріха в Едені, відколи прокляття або вирок смерті був винесений на наш рід. Як описує пророк Давид, правдивий Господній народ є благословенний, навіть йдучи теперішньою долиною, під тінню смерті. Він говорить: "Коли я піду, хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого" (Пс. 23: 4). Лише для класу, який ходить з Господом, який покладається на Нього, це правдиве світло світить тепер - не як славне Сонце Правди, як воно сіятиме незабаром, коли буде встановлене Месіанське царство, а просто як маленький світильник. "Для моєї ноги Твоє слово - світильник, то світло для стежки моєї".
Цей світильник світить не для світу, а для тих, які є особливим Господнім народом, для яких дароване світло Його об'явлення, світильник просвітлення. Всі ці, котрі йдуть цією долиною під керівництвом і опікою великого Провідника нашого Спасіння справді побачили велике світло в Ньому, побачили світло, яке не бачить світ. Але, дякувати Богу, для світу надходить, наближається час бачити це велике світло. Як тільки теперішня праця вибору церкви, нареченої, членів Тіла, завершиться, вони - перемінені, прославлені - будуть великим Сонцем Правди, щоб світити на світ, будуть світлом божественної правди, посланням божественної любові, милосердя і навчання в праведності. Вони - Христос, як Голова, і церква, як Його Тіло, - будуть великим Учителем світу, котрий навчатиме всіх і приведе до повної спільності і досконалості всіх охочих, вигублюючи другою смертю впертих і негідних.

БЛИЗЬКЕ СПАСІННЯ ЯКОВА

Однак очевидно, що видіння пророка, хоча й звернуло увагу на проповідування нашим Господом й апостолами в Галілеї і кинуло свій погляд крізь Євангельський вік, спостерігши, як це світло спалахувало то тут, то там, мов чудовий "світильник", не зупинилось, доки не досягло самого кінця цього віку. Тут пророче видіння Ісаї, здається, побачило кінець горя Якова - визволення Ізраїлю зі сліпоти, яка була на ньому, прийняття ним Господа за Месію в часі, згаданому іншим пророком, коли Господь виллє на них духа молитви й благання, і вони дивитимуться на Того, Кого прокололи, і голоситимуть за Ним - в часі, згаданому апостолом Павлом, коли ввійде повнота поган (повне число поган, щоб довершити вибране число церкви) і божественне милосердя вийде від церкви, щоб благословити світ, і спочине спочатку на Ізраїлі за тілом, "щоб через ваше помилування і їх помилувано" (Рим. 11: 31, Кул.).
Віримо, що другий і третій вірші 9-го розділу є близькі до виконання. Читаємо: "Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як радіють, коли ділять здобич! Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мідіяма". Сьогодні Ізраїльський народ значно збільшився; згідно останніх підрахунків його кількість становить десять-дванадцять мільйонів (написано в 1904 р. - прим. ред.). Їхня радість ще не довершилась, бо ще не довершилось згадане тут велике визволення. Віримо, що воно повинно довершитись в день горя, після жовтня 1914 року. Те, що їхнє визволення, згадане тут, буде подібне до того, яке було за днів Мідіян, означає, що так як за днів Мідіян Господь особливим чином продемонстрував божественну силу, якою Гедеон з малою купкою розбив численну армію і визволив Ізраїль від гнобителя, так і тут, в кінці цього віку, прославлений Господь і Його прославлена церква, мале стадо, прообраз Гедеона та його загону, визволить Ізраїль подібним могутнім проявом божественної сили.
Це близьке визволення є згадане в пророцтві Захарії наступним чином: "Ось день настає для Господа, і серед тебе поділена буде здобич. І зберу всі народи до Єрусалиму на бій, і буде здобуте це місто, і пограбовані будуть доми, а жінки побезчещені. І вийде півміста в полон на вигнання, а решта народу не буде погублена з міста. І вийде Господь, - і стане на прю із народами цими, як дня боротьби Його, за дня бою [як в старі часи, коли Господь чинив чуда для визволення Ізраїлю від Мідіян]. І того дня стануть ноги Його на Оливній горі" (Зах. 14: 1-4).
Читаємо Ісаї 9: 4: "Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, - стане пожежею, за їжу вогню". Думка, мабуть, полягає в тому, що в цей час настане кінець війнам, як про це говорить Святе Письмо. Час горя, через яке буде впроваджене Тисячоліття, буде шляхом, яким Господь подолає всі сили зла, як записано: "Аж до краю землі припиняє Він війни". Під праведним урядуванням, яке тоді наступить, люди більше не будуть навчатися війни, а перекують свої мечі на лемеші і свої списи на серпи. В теперішньому часі діється все протилежне цьому, і, так як тут і в інших місцях провіщає Господнє Слово, ми не можемо сподіватися зміни через якусь іншу силу, ніж силу згори. Тому, як навчав наш Господь, і в гармонії з нашими надіями ми молимось: "Нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі".

ВЛАДА НА РАМЕНАХ ЙОГО

Якщо вірші з другого по четвертий показують прихід радості, благословення та припинення війн, то п'ятий вірш вказує, яким чином це буде довершено. Це показано через вступне слово до цього вірша - "бо". Цей вірш є заголовним текстом нашої лекції, її осереддям, її опорним пунктом. Щодо обіцяних благословень, він повертає до моменту, коли вони будуть введені. (1) Народиться Дитя - буде даний Син - дар від Бога. (2) Переглядаючи Його земне служіння і вірність, на основі якої Господь Ісус був випробуваний і довів, що є гідний милостей, пророчо запевнених Йому як переможцеві, ми маємо вислів, що влада буде на раменах Його. Це древня, образна мова про те, що авторитет і почесті будуть покладені на Господа Ісуса. Ця сама ідея до цього часу реалізується в арміях світу, де генерали мають на своїх раменах еполети, на яких є вказане, підкреслене достоїнство їхнього звання. Так само Небесний Отець поклав на нашого Господа Ісуса достоїнство і відповідальність бути великим Царем, Котрий у властивому часі, як представник Отця, як великий прославлений Посередник царюватиме тисячу років, щоб відновити порядок в світі, підкорити всяку непокору, знищити кожного ворога праведності і правди і піднести кожного, хто є приятелем цих божественних принципів.
Варто зауважити, що цей авторитет або влада є надані нашому Господу перед тим, як Він приймає різноманітні повноваження, призначені на пізніше: надзвичайно мало хто визнає авторитет цього великого Провідника нашого спасіння, Котрого настановив Бог. Лише відносно мала кількість дійсно визнає Його, виявляє Йому послух і не відкидає Того, Котрий промовляє з небес. Ця невелика кількість має відкриті очі їхнього розуміння і бачить те, чого інші не бачать, і має відкриті вуха їхнього розуміння, щоб чути і розуміти те, чого інші не розуміють. Для них Учитель є представником Отця і всім у всьому ще навіть тепер - ще перед часом, який має прийти, щоб Він взяв Свою велику владу і панування, ще перед тим, як Він встановить правду і праведність в світі. Очами віри вони бачать Його, визнають Його, вшановують, поклоняються, слухають і йдуть за Ним.

ВЕСЬ СВІТ ПІЗНАЄ ЙОГО СЛАВУ

Але наша лекція має на увазі щось набагато більше, ніж таке визнання нашого Господа Ісуса церквою. Вона має на увазі всесвітнє знання, як написано: "Схилиться кожне коліно передо Мною, і визнає Бога кожен язик". Влада або авторитет не є покладений на Його рамена намарно, і факт, що Він не використовував цього авторитету протягом майже двохтисячолітнього тріумфу і піднесення на висоту, є тільки в згоді з проголошеним в Святому Письмі, що Отець має Свій час, в якому Син візьме для Себе Свою велику владу і панування разом зі Своєю церквою, малим стадом, яке тепер, на протязі цього Євангельського віку, збирається зі світу.
Час, коли Господь об'явить світові Свою владу, Свій авторитет, Своє правління, представлений в Даниїла 12: 1, 2 словом "повстане". "І повстане того часу Михаїл [інше ім'я нашого прославленого Господа]... і буде час утиску, якого не бувало від часу існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі". Наш Господь не отримає авторитет намармо. Коли Він матиме цей авторитет, Він використає його, і, як маємо запевнення, одним з перших діл буде придушення зла - не лише придушення сатани, князя цього світу, котрий тепер працює в серцях дітей непослуху, і котрий, як маємо запевнення, буде зв'язаний на початку цього Тисячолітнього панування, але й усіх діл диявола, всіх інституцій зла - моральних, суспільних і фінансових, які тепер наносять шкоду світу людства і які сприяють мукам і стогону всього створіння. Все це буде витіснене як тільки прийде властивий час, і Той, на рамена Котрого покладена влада і авторитет, візьме Свою велику владу і почне Своє панування. Ми можемо бути впевнені, що більше не буде дозволене яке-небудь зло; більше не буде дозволене, санкціоноване і ліцензоване вироблення алкогольних напоїв та їхній продаж, ані жодним іншим згубним речам не буде дозволено наносити шкоду в Божому святому царстві (Ісаї 11: 9).
Це буде тоді, в той час, коли весь світ почне визнавати великого Царя, Котрого Бог таким чином посадить на престолі володіння світом, щоб управляти ним, приводити до порядку, приборкувати його, піднімати з гріха і деградації і приводити знову до гармонії з Богом, як це було перед гріхопадінням.

"ПОРАДНИК", СИЛЬНИЙ, ОТЕЦЬ

Великий Посередник, Христос, "Пророк, Священик і Цар", Суддя, Насіння Авраама, в Котрому благословляться всі народи землі, матиме різні імена. Його характер і праця буде розпізнана з різних точок зору. Він буде Дивний в тому, що більше від інших виявить характер, подобу і сутність Отця. Він буде Порадник, Учитель, Наставник, Помічник, Провідник для цілого світу людства. Він буде Бог Сильний - Той, Хто з усією силою і авторитетом займатиметься людством на протязі Тисячолітнього віку.
Там не буде жодної скарги на праведні закони, розпорядження і рішення тому, що Отець передав увесь суд Синові: ціла справа буде полишена в Його руках. З іншої точки зору Він буде Вічним Отцем: купивши життя Адама і його роду жертвою Свого власного людського життя, наш Господь в Своєму воскресінні був обдарований новим життям і матиме в Своєму розпорядженні це життя (яке Він відкупив, жертвуючи Своїм власним) в такій мірі, якої буде достатньо, щоб дати його кожному члену Адамового роду. Кожний член людського роду, коли відгукнеться на знання, яким тоді буде наповнена ціла земля, зможе більш і більш рясно одержувати життя від прославленого Христа - вічне життя, життя, яке було втрачене через Адамів непослух і яке було відкуплене особистою жертвою Христа.
Той, від Кого має походити все життя світу, доречно названий отцем світу, оскільки слово отець означає життєдавець. А оскільки цей отець дає вічне життя, то цілком властиво, що Він буде названий Отцем вічного життя або Отцем вічності. Князь миру є іншим Його титулом, але очевидно, що цей титул буде притаманний Йому аж при закінченні Тисячолітнього віку, коли Він завершить придушення всього, що противиться божественній праведності, і підкорить Собі всі речі - коли Він закінчить вживати залізну палицю, щоб крушити народи, щоб потовкти їх, як гончарський посуд. Тоді буде зрозуміло, що вищою метою всієї цієї діяльності проти неправедності було впровадження вічної праведності, впровадження вічного миру, і буде зрозуміло, що цей титул - Князь Миру - добре відповідає нашому великому Царю.

НЕ БУДЕ КІНЦЯ ПРАВЕДНОМУ ПРАВЛІННЮ

Шостий вірш дає ще інше вартісне запевнення, а саме, що це царство, раз здобуте нашим Господом, ніколи не буде передане іншому, ніколи не перейде в інші руки. Його пануванню і Його миру, який Він встановить, не буде кінця. Не лише Ізраїль, але й усе людство було свідком того, що найкращі царі, так само як найгірші, деколи поступалися своєю владою, і що на зміну найкращим царям приходили найгірші. Отже, якою відповідною є думка, що коли царство цього великого Царя царів і Пана панів підкорить світ, підпорядкує Йому всі речі і приведе все до гармонії з божественною волею, то воно вже ніколи не буде повалене злом.
Вираз "на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить", означає, що це велике царство, яке наш Господь встановить в Своєму другому приході (Його церква як члени Його тіла, члени класу царства, Його наречена, злучена з Ним), буде наслідком, позаобразом того царства, яке образно було представлено для Ізраїлю в царстві, в правлінні Давида. Як показано раніше, ім'я Давид означає "улюблений", і Давид був першим царем на Ізраїльському престолі, про якого сказано, що він засів на престолі Господньому. Він був лише символом, образом більшого Давида, Помазанця, Месії. Ісус Христос, перший Господь всіх, і церква, Його тіло, з'єднана з Ним, становлять позаобразного Давида, позаобразного Улюбленця Господнього, чиє царство буде вічним царством, "відтепер і аж навіки".

ВІЧНЕ ЦАРСТВО БУДЕ ПЕРЕДАНЕ

Апостол вказує (1 Кор. 15: 28), що при кінці Свого тисячолітнього панування наш Господь (і Його церква, злучена з Ним) зречеться земського престолу. Після закінчення праці, яку Отець дав для Помазанця, щоб була виконана ним в Тисячолітньому пануванні, при його завершенні все повноваження і світ (цілковито підпорядкований божественному закону і повністю відновлений до божественної подоби, з відтятими від життя добровільними грішниками) будуть віддані в руки Отця, і, згідно Його первісного улаштування, будуть знову дані людству, щоб досконала людська родина, на образ і подобу Божу, могла управляти світом в згоді з божественними уставами. Однак це правління ніколи не припиниться, тому що уряд, який встановлює Христос, є божественним урядом, і, полишаючи цю особливу працю, Христос ще більше буде злучений з Отцем на Його престолі в загальному управлінні всесвітом. А оскільки управління землею є лише частиною управління всесвітом, то вона й далі буде в тому особливому сенсі під наглядом прославленого Христа.
"Ревність Господа Саваота це зробить". Це не буде людська міць, ані людське старання, якими б добрими чи бажаними вони не були, щоб вчинити такі чудові зміни, які намітив Господь. Господь Сам виконає це. Він підпорядкує всі речі Сину - всі речі, як пояснює апостол, окрім Себе Самого, бо Він є винятком - є Тим, Хто все підкорює Сину (1 Кор. 15: 27).
Дивлячись назад на історію світу з цієї точки зору, ми можемо отримати славну картину божественної сили, мудрості, справедливості та любові. Ми бачимо як Бог постійно мав керівництво над справами людини з метою, щоб остаточно, без порушення будь-чиєї внутрішньої вільної волі, кожна людина з усього Адамового роду була повністю і цілковито випробувана і довела свою вірність Господу, а отже свою придатність до вічного життя. Яким славним є Божественний План! Яким дивом є те, що з його завершенням буде чути, як кожний голос на небі і на землі висловлює хвалу, вдячність, прославлення, честь, володіння і міць Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві!