"ЯК АНГЕЛИ"

Між юдеями було три особливі групи. Найбільша і у всіх відношеннях найважливіша з них була відома як фарисеї, котрі вірили в майбутнє життя, яке має бути осягнуте через воскресіння в деякому майбутньому часі, на який вони чекали. Другою по важливості, однак набагато меншою, були саддукеї, котрі вихвалялися своєю інтелектуальною проникливістю, заявляючи, що коли людина помре, то не має ніякої переваги над твариною, крім почестей, які віддають її трупу – не вірячи в воскресіння або майбутнє життя в якому-небудь сенсі, не вірячи також, що є істоти духовного рангу – ангели, і дотримуючись крайніх матеріалістичних поглядів, не вірячи нічому, що вони не могли б оцінити своїми природними органами сприйняття. Третя група, ессенеї, прийняла поганські науки Платона, не вірячи в воскресіння і твердячи, що коли людина вмирає, вона стає ще більш живою, ніж до того. Ця секта, або група, хоча і згадана Йосифом Флавієм в трохи пізніших часах, ніж часи нашого Господа, в часи нашого Господа і апостолів була такою малою, що навіть не згадується в Новому Заповіті.
Фарисеї – найбільш численна група, ортодокси того часу – були головними противниками нашого Господа в суперечках, однак, як показує запис, їм постійно не вдавалося впіймати Його на слові, хоча цю мету ставили собі найбільш здібні з-поміж них – щоб показати, що науки нашого Господа є нелогічні, або до деякої міри нерозумні, і таким чином ослабити Його вплив на простих людей; або, якщо цього не вдасться зробити, то зловити Його на слові, щоб мати нагоду висунути проти Нього звинувачення перед Римським правителем і зупинити Його місію, використавши політичний тиск. При одній такій нагоді, після поразки фарисеїв, наперед виступили саддукеї з питанням, яке, як вони були впевнені, знітить нашого Господа в присутності народу і не лише покаже, що Його точка зору є нелогічна, але й додасть честі їм як філософам і вчителям, які перевищують не лише Ісуса, але й фарисеїв.

ЧИЄЮ ДРУЖИНОЮ ВОНА БУДЕ?

Юдейський Закон передбачав деяку спадщину для кожного сина, і прагненням кожного було зберегти свій рід. Цей закон зобов’язував, щоб після смерті бездітного чоловіка його брат (якщо він мав брата) зберіг його спадщину для нього, беручи за дружину вдову. Саддукеї майстерно уклали питання, припускаючи, що було сім братів, перший з яких одружився і помер бездітним, а його жінку брали за дружину його брати і подібним чином помирали, аж доки всі семеро не стали чоловіками однієї жінки. Останньою померла жінка. Хто з цих сімох може претендувати на цю жінку в воскресінні? Питання, здавалося б, показувало абсурдність вчення про майбутнє життя, натякаючи, що тоді настала б така плутанина, в якій неможливо було б розібратися всю вічність.
Відповіддю нашого Господа було: "Помиляєтесь ви, не знавши Писання, ні Божої сили" (Мт. 22: 29). Інакше кажучи, трудність саддукеїв поставала з факту, що вони не розуміли писань, які відносяться до майбутнього життя після воскресіння, і не надавали належної ваги Божій силі, яка цілковито здатна подолати будь-які труднощі, які тільки можна уявити. Наш Господь міг би зупинитися, представивши логічний висновок, що Його слухачам бракує властивого знання на цю тему, яке дозволило б їм ясно збагнути будь-що, що Він може про це сказати. Але, щоб не виглядало, ніби Він обминає питання, і справді з наміром пролити світло на цю тему для тих, котрі прийдуть пізніше, наш Господь пояснив справу, кажучи: "Женяться й заміж виходять сини [люди] цього віку. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, – не будуть ні женитись, ні заміж виходити" (Луки 20: 34, 35).
Дійсно, члени прославленої церкви не будуть одружуватись, але тут не йде мова про клас церкви, клас нареченої. Питання не стосувалося святих, а будь-якого простого юдея під Законом, до якого в якій-небудь мірі могла б бути застосована ця ілюстрація.
Ніщо в цій ілюстрації не натякає на те, що жінка чи хтось з її чоловіків були послідовниками Господа або в якому-небудь сенсі слова "святими". Тому відповідь нашого Господа потрібно розуміти з цієї точки зору. Він не говорив, що Його учні ніколи не будуть женитися, ні виходити заміж, ані, що ті, хто є вірний в слідуванні за Ним, не зазнають цього, але Його відповідь була такою широкою, яким широким було питання саддукеїв: Його відповідь стосувалась всіх юдеїв. Правда, перед словом "воскресіння" в питанні, а також у відповіді, стоїть грецький артикль, однак це аж ніяк не є переконливим доказом, що малося на увазі особливе, чи головне, воскресіння, а навпаки, тут були протиставлені два воскресіння. Справді, до П’ятидесятниці Господь ще не навчав про відмінність між воскресінням церкви і воскресінням світу. Тому саддукеї не могли знати, що говориться про це. Вони, мабуть, знали, що наш Господь підняв декого з мертвих, як робили пророки в давнину, а отже, мабуть, говорили про anastasis в майбутньому, як противагу і відмінність від будь-якого тимчасового підняття в теперішньому часі.

ЧИ ВИКУП ГАРАНТУЄ ПОВНЕ ВОСКРЕСІННЯ?

Тоді ми запитуємо, що мав на увазі наш Господь, обмежуючи Свою відповідь тими, "що будуть достойні того віку й воскресіння"? Чи не весь світ буде порахований гідним повного воскресіння? Чи смерть нашого Господа не купила повне воскресіння для всього людського роду? Ми відповідаємо – ні. Смерть нашого Господа була ублаганням, задоволенням, за допомогою якого гріхи цілого світу будуть анульовані, і тому весь світ може бути піднятий зі сну смерті і виведений з великого в’язничного дому – гробу. Але таке підняття і вихід – з метою їхнього просвітлення, щоб всі вони могли прийти до знання правди і через таке знання і через послух йому могли спастися, відновитися, повністю визволитися з усіх слабкостей і недосконалостей, – буде відбуватись поступово, крок за кроком, вгору, вгору, вгору, від гріха і стану смерті до повної досконалості і стану життя. І цей стан абсолютної досконалості, тобто життя, з смерті є воскресінням "мертвих" – тих, які не відмовляться використати ці нагоди.
Підняття буде відбуватися протягом тисячі років і триватиме від часу збудження особи до часу, коли вона осягне повну досконалість зрілої людини – все, що було втрачене в Адамі. Тоді людина буде воскреслою – саме це становитиме її воскресіння. Таким чином вона дійде до "того віку" – тої досконалої епохи, яку Бог запланував як остаточний і вічний стан всіх, хто любить і слухається Його. Але деякі будуть збуджені з гробу і не будуть пораховані гідними осягнути таке підняття до досконалості (розумової, моральної і фізичної), тому що не зможуть відповідно відгукнутися на блаженні привілеї і впливи того часу.
Далі, щодо тих, які при закінченні Тисячолітнього віку продемонструють свою слухняність Господу, які будуть пораховані гідними того досконалого стану і вдосконаляться, цілковито піднімуться зі смерті – такі ніколи не будуть женитися, ні виходити заміж. Господь не говорив, які проміжні стани будуть протягом Тисячолітнього віку, і це дозволяє нам зробити висновок, що чоловіки і жінки будуть збуджені з гробу в точно такому ж стані, в якому вони пішли до нього, маючи ту саму статеву відмінність, як в теперішньому часі. Нам не сказано, які розпорядження будуть в той час, але ми впевнені, що Господь буде вельми здатний мудро скеровувати дорогу людей для їхнього блага, навчання і підняття.
Кінець процесу підняття, кінець Тисячолітнього віку буде позначений зміною в будові людини через поступовий розвиток, через таку велику зміну, що в той час ті, хто буде готовий перейти поза Тисячолітній вік у вічний стан, будуть досконалі не лише в тому сенсі і степені, в якому Адам був досконалий перед тим, як згрішив, але й перед тим, як матір Єва була взята з нього і вчинена окремою істотою. Інакше кажучи, статеві ознаки поступово зникнуть, і люди більше не будуть їх мати, саме так, як не мають їх ангели і як не мала їх людина перед розділенням на статі, яке відбулося в Едемі з метою розмноження і наповнення землі.

СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ ТИМЧАСОВІ

Слід пам’ятати, що протягом першої тисячі років після падіння було не лише набагато довше життя, ніж тепер, але й набагато рідша народжуваність, ніж тепер. І тому ми припускаємо, що впродовж Тисячолітнього віку розмноження роду буде поступово зменшуватись, аж доки, при завершенні того віку, остаточно не припиниться, а людство поступово втратить статеві функції. Стать більше не буде потрібна, бо чоловік більше не буде сам, як був на початку, потребуючи товариства, бо вся земля тоді буде наповнена досконалими істотами, а всі нечестиві, невиправні, будуть знищені. Ми розуміємо, що про це говорив наш Господь, кажучи: "Ні вмерти вже не можуть, бо рівні [подібні – Diaglott] вони ангелам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши". Як ангели не вмирають, так не будуть вмирати досконалі людські істоти.
Вічне життя є даром Бога через Христа для всього Адамового роду, який отримає його на умовах абсолютного послуху, а проба, яка відбудеться в кінці Тисячолітнього віку (Об. 20: 7-9), буде гарантією, що ніхто не перейде в досконалу епоху, крім тих, хто подібний ангелам і, будучи випробуваний, не буде в небезпеці падіння, а тому більше не помре. Ті, хто пройде цю перевірку в кінці Тисячолітнього віку, будуть прийняті Отцем як Його діти, і проміжне, або посередницьке, царство Христа над ними закінчиться. Вони стануть Божими дітьми через воскресіння – через процес підняття Тисячолітнього віку, під управлінням прославленого Христа. Те саме в іншому місці назване "воскресінням суду", тому що нагороди і покарання за послух і непослух наступатимуть негайно, маючи на меті добитися праведності і підняття зі стану гріха і смерті.
Застосовуючи таким чином ці вірші до світу людства і його підняття зі стану смерті протягом Тисячоліття і досягнення ним вічного життя і стану, в якому не буде ніяких подальших одружень, ми зовсім не маємо наміру натякати, ніби одруження будуть в прославленій церкві. Навпаки, церква є одружена з Господом. Як старі створіння, вони є мертві; як нові створіння вони ніколи не будуть одружені ні з ким, крім Господа; і коли в воскресінні вони прийдуть до слави, честі і безсмертя, це буде стан, подібний до їхнього Господа, вище ангелів, влади і сили, і всякого ймення, що назване.

ЩО ПОКАЗАВ МОЙСЕЙ ПРИ КУЩІ?

Далі звертаючи Свій аргумент проти саддукеїв – далі даючи докази загального воскресіння людства, а не тільки воскресіння Церкви, – наш Господь додає: "А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, – коли він назвав Господа "Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим", Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть". Якщо б в Божому плані не було ніякого приготування для підняття Авраама, Ісака і Якова, Він ніколи б не сказав про Себе як про їхнього Бога, а, швидше, трактував би їх як неіснуючих, які не мають ніякого існування, ніякого Бога і ніколи не будуть мати. Так само факт, що Бог говорить про прихід благословення через Авраама на всі племена землі, доводить, що з божественної точки зору, хоча мільярди людей є мертві, всі вони живі в Бога – в Його замислі, в Його плані, в Його приготуванні, яке буде завершене і виконане через Ісуса впродовж Тисячолітнього віку.

ЧИ ВПІЗНАЄМО МИ ТАМ ОДИН ОДНОГО?

Нас часто запитують: Що ми будемо знати один про одного в наступному житті? Чи буде спілкування між небесними і земними класами?
Ми відповідаємо, що знайомства теперішнього часу продовжаться в наступному житті і відновляться і зростуть. Щодо тих, хто осягне духовний рівень існування, тобто нареченої, класу переможців, і "дівчат, подруг її", які йдуть за нею (інакше знаних в Святому Письмі як "великий натовп"), то всі істоти на духовному рівні будуть здатні бачити і впізнати один одного, враховуючи те, що вони будуть подібні, духовні істоти. Дійсно, клас нареченої зі своїм Господом Ісусом і з Отцем буде на божественному рівні, в той час як велика громада, подібна ангелам, буде на нижчому рівні духовного існування. Але всі духовні істоти можуть бачити, знати і спілкуватися один з одним – істоти на божественному рівні існування мають перевагу не лише в ранзі і становищі, але також в тому, що вони матимуть життя в собі, безсмертя, в той час як інші матимуть життя, яке буде вічним завдяки його постійному живленню.
Світ людства пізнаватиме один одного так, як вони роблять це тепер, – деяких через попереднє знайомство, а деяких через представлення іншою особою. Тому ніхто зі стародавніх гідних, які появляться як досконалі люди, не буде розпізнаний світом, а отже вони потребуватимуть якогось представлення, чи то через божественні чуда, які свідчитимуть про них і їхнє уповноваження, чи через якісь інші засоби. Досить легко уявити, як в світі будуть знайомитися один з одним – саме так, як знайомляться тепер. Подібні знайомства, без сумніву, будуть потрібні прославленим святим за завісою, оскільки більшість з них ніколи не бачили Господа, апостолів, ані один одного.

СПІЛКУВАННЯ МІЖ ДУХОВНИМИ І ЛЮДСЬКИМИ ІСТОТАМИ

Підходячи до другого питання, ми відповідаємо, що між небесними і земними істотами, безперечно, буде спілкування, і не лише впродовж Тисячолітнього віку, але й потім. Згідно з нашим розумінням, протягом Тисячоліття Отець і небесні ангели не матимуть нічого до діла з людством, аж доки не закінчиться царство дорогого Божого Сина. Але буде спілкування між класом царства, церквою, з Ісусом як Головою, і світом людства під їхнім наглядом і благотворними впливами. Оглядаючись в минуле, бачимо, що Бог спілкувався з Авраамом і багатьма його тілесними нащадками через духовних істот, котрі з цією метою приймали людську форму. Але ми не повинні сподіватися таких проявів в майбутньому, тому що ми знаходимо в божественному урядженні інше приготування.
Ми бачимо, що стародавні гідні як клас були заздалегідь приготовані Богом для служби цій особливій меті, що вони, нагороджені людською досконалістю, можуть служити як посередники між духовним царством і світом людства. Як написано: "Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє – з Єрусалиму". Вказівки йтимуть від духовного царства до земних князів, його представників, і будуть передані від цих князів усім родам землі, з повною силою і повноваженням в імені царства, щоб впровадити кожне розпорядження, нагородити доброчинців і покарати всіх, хто не зуміє слухатись.
Із завершенням Тисячолітнього віку [коли ті, хто добровільно чинив зло, вже будуть відтяті в другій смерті] світ людства, подібно до ангелів, матиме вічне життя і не матиме статі. Всі вони будуть досконалими людьми, подібними і рівними по стану стародавнім гідним під час Тисячоліття. Ми віримо, що коли царство Христа буде передане Отцю, між досконалими людьми і небесними правителями буде встановлене спілкування, подібне до того, яке було звичним перед першим непослухом і його покаранням, яке перейшло на людей. Насправді ми не знаємо всіх подробиць про характер зв’язку, який існував в часи Едему, але він був достатній для кожної потреби, і можемо бути певні, що таким самим буде спілкування в майбутньому між досконалим Богом і Його земним образом, досконалою людиною. Це буде спілкування подібне до того, яке існуватиме впродовж Тисячолітнього віку між прославленою церквою і її земними представниками – стародавніми гідними.