ХТО ГІДНИЙ?
Об. 5: 2

В видіннях Об'явлення ми читаємо про чудовий звій в правиці великого Царя, Котрий сидить на престолі всесвітнього володіння. Цей звій є переконливим представленням божественного плану, який спочатку існував лише в розумі Бога і який не міг бути відомий людям, доки деяка особа не була знайдена гідною зламати печатки і розгорнути його для огляду. Але "не міг ніхто ні на небі, ні на землі розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї", доки не прийшов той, кого об'явитель описує як "Лева [сильного], що з племені Юдиного, корінь Давидів", про якого засвідчено – "Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був заколений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого племені, і язика, і народу, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями і священиками, – і вони на землі царюватимуть" (Об. 5: 1-5, 9, 10).

Крім маленької обітниці (записаної зовні цього звою – вірш 1) про спасіння через Насіння жінки, ніщо не могло бути відоме про чудовий план людської реституції, доки Син Бога, полишивши славу духовної природи, не прийняв нашу природу і через жертву Самого Себе не відкупив нас від смерті. Після цього, маючи Його праведність приписаною нам через віру, ми є пораховані гідними заглянути в звій, в міру того як Він одну за одною ламає печатки.

Сильному з племені Юди була дарована велика ласка через дозвіл зламати печатки – виконати і виявити величні замисли безмежної любові – і великим є привілей тих, кому дозволено заглянути в нього, в міру того, як печатки стають зламані. Однак нашою метою не є розглядати тут особливі символи, що відносяться до ламання цих печаток, а, швидше, розглянути те, що є основою гідності в нас, щоб заглянути туди, і яка ласка Бога до нас мається на увазі в цьому привілеї заглянути.

Знати Божі замисли належить лише тим, хто здатний і палко бажає співпрацювати з Ним в своєму розвитку; тому що Бог не показує Своїх планів, щоб просто задовольнити пусту цікавість. Тому, якщо б ми хотіли збагнути, що є об'явлене всередині звою, ми спочатку повинні мати віру в те, що написане зовні – в обіцяне відкуплення через дорогоцінну кров Христа – і ми повинні палко жадати знання про деталі Божого плану, щоб ревно співпрацювати з ним. Іншими словами, мусить бути старанне дослідження, яке випливає з серця, вдячного за обітницю життя через Відкупителя – "Господи, що бажаєш, щоб я чинив?" Такі, і тільки такі є гідні знати, і тільки такі завжди приходять, щоб оглядати, в сенсі розуміння і оцінювання, глибокі речі Божі, написані всередині звою. Такі є покликані згідно з божественною метою, щоб бути освіченими в правді і служити правді. Такі є праведними, для яких засіяне світло (правда). Такою була позиція нашого Господа, коли Він сказав: "Ось іду, щоб волю чинити Твою, Боже" (Євр. 10: 7). Він був покірний, мав любляче серце і завжди був готовий виявляти повну слухняність волі Бога; і до таких, які схожим чином є покірні, Він був посланий проповідувати добру вість (Іс. 61: 1) – відкрити звій. "Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу Свою" (Пс. 25: 9, Кул.). Якщо хтось має цей доказ гідності – це знання правди – то нехай він втішається своїм привілеєм і через свої діла показує свою подальшу гідність (Пс. 19: 13, 14).

Ця гідність вимагається не лише на початку, але й впродовж всієї стежки світла. Якщо через різноманітні, час від часу застосовані проби ми не виявилися гідними, то ми не можемо далі просуватися стежкою світла; і якщо невірні не пробудяться до більшого старання і пильності, світло, яке вже є в них, ставатиме темрявою. І якою великою, якою густою мусить бути темрява того, хто відкинений від світла (Мт. 6: 23). Бачити, що славна надія, яка колись надихала наші серця, вислизає, і правда, на якій ми будували цю надію, починає здаватися схожою на стару пісню, або пусті вигадки, або на пережиток минулого, який в будь-який момент можна замінити яким-небудь благовидним викрутом неправди, який наш хитрий противник із задоволенням міг би підсунути як передову божественну правду, все це є ознаки, які повинні пробудити кожного, хто виявляє їх, до усвідомлення факту, що він іде в темряву – темряву, яка ставатиме лише густішою, коли він ковзає і зісковзує по зворотній дорозі.

Як ми сказали, на всьому шляху ми будемо бачити, що до нас застосовуються проби, щоб довести нашу гідність йти далі від знання до знання і від ласки до ласки. Хто гідний? – гідний отримати правду, гідний залишатися в правді, гідний страждати і переносити труднощі як добрий воїн задля правди і остаточно бути вивищеним до сили і великої слави, коли правда і праведність будуть вивищені на землі і почнеться їхній славний тріумф?

Ісус сказав: "Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде" (Луки 9: 23). На самому початку нашого шляху кожен з нас натрапив на хрест протистояння нам, і не взявши його, ми не були б пораховані гідними навіть заглянути з інтелігентним оцінюванням в чудові правди Божого плану. І коли ми крок за кроком йдемо далі і знаходимо правду все більш чудовою – солодшою від меду, від щільникового меду, – ми отримуємо ці додаткові докази подальшої гідності, і як такі ми повинні дуже тішитися ними. Наше посідання цих правд до цього часу доводить нам, що ми достатньо покірні, щоб відкинути популярну теологію номінальної церкви і вважатися єретиками, відступниками, фанатиками, чудаками або ким-небудь іншим, ким нашим колишнім приятелям, в їхньому неуцтві, буде подобатися нас називати. І це доводить нам, що ми достатньо покірні, щоб охоче переносити ці зневаги задля великої радості такого усвідомлення Господнього схвалення і бачення вірою великих благословень для нас в майбутньому, якщо будемо вірні до кінця.

Але "хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти", тому що буде застосовано багато несподіваних і суворих проб, щоб довести нашу подальшу вірність. Світ, тіло і диявол всі змовляються, щоб звабити, заманити в пастку і перемогти нас. Світ представлятиме свої принади через приятелів або через дружину чи чоловіка, чи дітей. Вони будуть намагатися посягати на чітко визначену лінію, яку ви провели між собою і світом. Далі тіло буде все більше втомлюватися боротися доброю боротьбою віри, втомлюватися зневагами світу, втомлюватися відчуженням колишніх приятелів і втомлюватися самовідреченням, жертвуванням і щоденним несенням життєвого хреста. Далі, якщо ви звернете вбік, щоб хоч мить поміркувати над цими речами, диявол негайно побачить свою нагоду і спритно вигадає якесь випробування, яке спеціально підходить для вашого особливого стану розуму, і в вашому досвіді настане криза, наслідок якої доведе істинну силу вашого посвячення Богу і Його правді. Ці проби Бог дозволяє і навіть хоче, щоб вони прийшли на нас, щоб ми могли бути повністю випробуваними і довели нашу гідність або негідність великої нагороди, яку Він береже для тих, хто залишається вірним аж до смерті.

Господь шукає Свої дорогоцінні камені. Багато з них дійсно є невідшліфованими діамантами. Справжнім діамантом є шляхетний, відданий, вірний характер, посвячений і безкомпромісний в своїй відданості Богу. Деколи обставини життя позбавляють таких освіти або культури і залишають їм лише засоби, достатні для задоволення найнеобхідніших потреб життя. Але нічого, Боже око на них: характер є тим, за чим Він пошукує, і у властивому часі, коли цей характер достатньо розвинувся, став підтверджений, випробуваний і довів гідність вивищення, Він може і додасть до нього всю славу знання, мудрості, милості і краси. Але спочатку Він піддасть його всім необхідним пробам. Якщо цей характер є справжнім діамантом, він отримає, а також передаватиме іншим світло божественної правди. Ніщо так славно не віддзеркалює правду, як гідний характер правдивого і вірного святого.

Іншим способом випробування діаманта є поставити його під прес. Якщо це справжній діамант, то він витримає натиск, тому що діамант є найбільш твердою відомою матерією; однак, якщо це не є справжній діамант, то він розпадеться на частинки і таким чином доведе, що є підробкою. Так само Бог дозволяє нам потрапляти під постійний прес років тяжкої праці, турбот і жертвування себе, щоб побачити, як ми будемо переносити це; і благословенний є той, підданий випробуванню як діамант, характер, який витримає до кінця (Як. 1: 12; Мт. 10: 22).

Інколи проби приходять з боку випробування віри, і ми змушені довести собі, чи будемо в вірі (2 Кор. 13: 5), коли якісь витончені неправди представлені нам в якості передової правди. Однак, якщо ми знаємо голос "Доброго Пастиря", то нас не буде легко звести. Ми пам'ятаємо натхненну пораду: "До закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої" (Іс. 8: 22); і ми йдемо до закону й свідоцтва і, повністю покладаючись на них як на безпомилкове вчення Духа Божого, ми здатні прийти до визначеної, ясної і достовірної доктрини. Ми не полишені в сумнівах стосовно того, що є правдою, а здатні дати тверду підставу Святого Письма для надії, яка в нас, і зі смиренною відвагою успішно протистояти нападкам неправди. О, але наскільки мертвою для власної амбіції і як повно посвяченою волі Бога мусить бути така особа!

Дорогі улюблені, коли ми усвідомлюємо, що до цього часу Бог рахує нас гідними дивитись у звій Його плану, який був розпечатаний для нас благословенним Господом Ісусом, Левом з племені Юди, давайте доводити нашу гідність продовжувати дивитись в нього і читати дивні речі Його закону через вірний послух і відданість йому в усьому. Давайте не будемо недооцінювати нашого великого привілею вважатися гідними, як добрі воїни, переносити в ім'я правди деякі зневаги і деякі труднощі; а також вважатися гідними мати деяку частку в благословенній місії віддзеркалювання світла божественної правди. Давайте доводити, що ми є каменями дуже рідкісної вартості, справжніми діамантами, які щиро приймають і чудово передають іншим світло правди і вірно переносять найсуворіший натиск, якому Бог може дозволити прийти на нас. Бо, якщо ми вірні в цих малих речах, то у властивому часі ми також будемо пораховані гідними царювати з Христом в силі і великій славі. Не будьмо подібні до декого з тих, хто має лише трошки доброї землі на поверхні свого серця, тоді як насправді серце є тверде і кам'яне. Нехай добре насіння божественної правди падає і глибоко вкорінюється, а потім нехай воно розпускає гілля в світлі і приносить свої рясні плоди для слави Учителя. Ось так ми будемо пораховані гідними бачити Царя в Його красі і жити й царювати з Ним як Його улюблена наречена і співспадкоємиця. А коли численні голоси дадуть благословення, честь, славу і силу "Агнцеві, що заколений", то вони також вигукуватимуть: "Радіймо та тішмося, і даймо славу Йому, бо весілля Агнця настало, і жона Його себе приготувала (Об. 5: 13; 19: 7).