ПРИЙДЕ БАЖАННЯ ВСІХ НАРОДІВ

"Так бо промовляє Господь Саваот: Ще раз, – а станеться це незабаром, – і Я затрясу небо та землю, море та суходіл! І затрясу всіма народами, і прийде бажання всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот" (Ог. 2: 6, 7, KJV).
Тут маємо одну з найдорогоцінніших обітниць благословенного Божого Слова. Це євангелія в двох словах – євангелія милості для світу і слави для церкви. І вона з двох кінців затверджена підписом Повелителя всесвіту, Господом сил небесних. Вона була проголошена устами одного з Його пророків – Огія. Однак, хоча разом з іншими пророчими записами ці вірші вважалися священними як Слово Господа і здавна читалися вибраним народом, тілесним Ізраїлем, з пошаною, їх розуміння опустилося набагато нижче їх правдивого значення. І тільки після того, як був даний Святий Дух – утішитель, провідник до всієї правди і об’явитель майбутніх речей (Івана 14: 26; 16: 13), дорогоцінне значення цього вислову Єгови було виявлене Його святим (євангельській церкві) через Його святих апостолів і пророків (Еф. 3: 5).
Тілесний Ізраїль вважав, що знайшов у цих словах натяк на вивищення і універсальне панування їхньої нації, падіння Перського царства, підкорення їм інших народів, і що дім Ізраїлю, таким чином піднятий і звеличений понад усі народи, буде наповнений славою Господньою і визнаний всім світом як Божий особливо вибраний і шанований народ – святий народ і царське священство. З огляду на таку надію, вони старанно і радісно працювали, щоб відбудувати руїни храму і відновити повалені мури Єрусалиму, згідно з декретом перського монарха Кіра, який дарував їм свободу повернутися з неволі. Проте минали століття; перська імперія впала, а слава Ізраїлю затримувалася, тому що вони лише перейшли з-під панування Персії під панування Греції, а потім Риму, а потім, як народ, стали розкидані і обездолені, вигнані з землі своїх батьків – землі божественної обітниці – і розпорошені між всіма народами, переслідувані між ними всіма аж до цього дня.
Що ж тоді? Чи Божа обітниця втратила силу? Чи Він забув про неї? Ні. Апостол Павло, під керівництвом Святого Духа, знову пригадує її (Євр.12: 26-28) і показує, що дім, який повинен бути таким чином наповнений Господньою славою, не є тілесним домом, тобто царством Ізраїлю, а духовним домом, тобто царством Бога – Євангельською церквою.
Трясіння землі, згадане в цьому вірші, натякає на попереднє трясіння і показане як останнє. Попереднє трясіння було представлене в дрижанні землі під час давання закону на Сінаї, бо під законом, говорить апостол, кожна провина і непослух отримували справедливу відплату, і з різними інтервалами народ отримував ґрунтовні трясіння і пересівання внаслідок неволі та іншими способами, щоб могли залишитися лише віддані і правдиві (Див. Євр. 12: 25, 26; 2: 2; 3: 17; 10: 28). Але це останнє трясіння повинно бути більшим, ніж трясіння, яких будь-коли зазнавав тілесний Ізраїль. Це повинно бути трясіння неба [символ правлячої влади], і землі [всього організованого і слухняного закону суспільства], і моря [нестримних і анархістських елементів], і суші [визнаної аристократії, яка має багатство і є соціально незалежною]. І це повинно бути трясіння не лише одного народу, а всіх народів: "І затрясу всіма народами". Безперечно, це провіщене трясіння всіма народами є лише повторенням пророцтва Даниїла (12: 1) про великий утиск, якого ніколи не було від існування люду.
Але апостол Павло дає нам заспокійливе запевнення, що "слова "ще раз" означають зміну того, що хитається, як створеного, щоб залишилось непохитне" (Дерк.). І далі Він показує (Євр. 12: 28), що те, що залишиться після трясіння, і що не може бути усунене, є царство Бога, яке ми успадкуємо, якщо доведемо свою гідність – тобто, якщо ми витримаємо всі проби і трясіння і не будемо зрушені.
Стверджуючи, що це царство Бога (правдива церква, вибрані) не може бути захитаним, апостол тим самим дає зрозуміти, що воно не буде звільнене від цих поштовхів, які потрясуть і повністю знесуть всі інші організації, а, швидше, що правдива, вибрана церква не буде зрушена ними. Її основа є надійною. "Бог серед неї – не захитається" (Пс. 46: 5, Дерк.). Дійсно, сьогодні ми знаходимося посеред цих небезпечних і руйнівних впливів. Піднімається буря, і, як передбачено, спочатку її відчуває мала черідка посвячених віруючих. Їхня віра і терпеливість, ревність і витривалість випробовується всіма способами, які тільки противник може вигадати. Кожна винайдена фальш є запропонована в її найбільш приємній і витонченій формі, і використана кожна слабість тіла, щоб подолати тих, котрі стараються змагатися добрим подвигом віри і перемогти світ, тіло і диявола.
А коли ми беремо до уваги, що "ми не маємо боротьби проти крові та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби" (Ефесян 6: 12), то усвідомлюємо, що ця сутичка є дуже нерівна, хіба що ми покладаємось на силу, яку Бог постачає нам через Христа.
Подальша мова апостола дає зрозуміти, що, оскільки лише ті, які не можуть захитатися, залишаться і успадкують царство, то всі інші впадуть. І в цьому світлі видно, що слова псалмиста – "впаде тисяча збоку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе" – зовсім не є перебільшенням. Нечисленні вірні ніскільки не повинні боятися, коли різні потрясіння чинять пересівання серед них, бо так повинно бути, аж доки не залишаться тільки ті, які не можуть бути захитані. Отже, вся номінальна церква, всередині і зовні різноманітних організацій, мусить потрясатися, аж доки не залишаться тільки вірні, тому що Бог повизбирує зі Свого царства всі спокуси (Мт. 13: 41).
Але це трясіння є дозволене не лише, щоб відсіяти від церкви все, що хитається. Це трясіння повинно поширитися на всі народи, а вони є такі неприготовані до бурі, яка надходить, і такі нездатні протистояти їй, що апостол, в пророчому передбаченні, говорить, що їх трясіння означає їх усунення (Євр. 12: 27); і далі, що усунення їх не є для того, щоб могла запанувати анархія, а щоб це царство Бога, яке не може захитатися, могло зайняти своє місце.
Дяка Богу за перспективу непохитного царства, чиї царі царюватимуть за праведністю, а князі володітимуть за правосуддям (Іс. 32: 1; Пр. 8: 15), і під володінням якого ціла земля спочине (Іс. 14: 7). Це царство, як говорить пророк, дійсно буде "бажанням всіх народів", коли воно буде встановлене, і коли світ почне усвідомлювати його благословення. Так, справді "прийде бажання всіх народів" – з благословеннями життя, здоров’я, миру, достатку і доброго управління. За цим прийдешнім царством і його благословеннями все створіння разом зітхає і мучиться, очікуючи синівства, тобто "відкуплення нашого тіла" – тіла Христа, спадкоємців царства (Рим. 8: 22). Як тільки все це тіло буде вибране, приготоване і випробуване, то буде встановлене царство і прийде бажання всіх народів – довгожданий мир і процвітання, яке жоден експеримент їхньої власної волі не зміг забезпечити. І без сумніву, що до цього часу всі можливі експерименти волі були спробувані і довели свою даремність. Останній, котрим є соціалізм, закінчиться у всесвітній анархії.
Це тіло Христа, цей духовний дім Ізраїлю, який, хоча й битий бурею, однак "непохитний", тому що він міцно оснований на Скелі Ісусі Христі, апостол Павло називає "Божим храмом" (1 Кор. 3: 16; 6: 19), який повинен успадкувати царство Бога, і про який Єгова говорить, що наповнить його славою.
Він наповнить його славою божественної природи; Він вчинить кожного його члена подібним до славного Христового тіла; Він одягне їх силою згори, щоб вони вірно виконували всі божественні замисли щодо реституції людей і встановлення всесвітньої згоди і миру. Хвала Господу за таку надію для церкви і для світу. Нехай вона надихає кожне віддане серце, нехай її застереження враховує кожний, хто в якійсь мірі відчуває, що може захитатися. Вкладіть на себе всю зброю Божу, щоб ви могли стояти непохитними посеред бур цього злого дня і бути порахованими гідними стати живими каміннями в цьому славному храмі Бога, який вже незабаром наповниться Його славою, і бути спадкоємцями цього царства, яке не може бути зрушене і яке дійсно буде бажанням всіх народів.