"ЯК ЧОЛОВІКА І ЖІНКУ СТВОРИВ ЇХ"

"І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх" (1 М. 1: 27).
Наше дослідження особливо стосується створення людини. Вірш 26 спочатку говорить нам про задум Бога, і ми читаємо: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою" і т.д. Це вказує, що слово "образ" стосується подібності характеру Бога, на який людина була створена, а слово "подоба" стосується панування – щоб людина панувала над земними створіннями, як Бог панує над всім. Словом, було задумано, щоб людина була царем землі, паном землі, і мета цього полягала в тому, щоб людина була коронована честю, славою і величністю божественного образу – в моральних та інтелектуальних рисах своєї істоти, як тілесний образ свого невидимого Творця. Про це високе вивищення людини як Божого представника на землі пророк говорить, кажучи: "Що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? А однак учинив Ти його мало меншим від Ангелів, і славою і величчю Ти коронуєш його. Учинив Ти його володарем творива рук Своїх" (Пс. 8: 5-9). Святе Письмо говорить нам, що людина (замість того, щоб бути лише трохи вищою від тварин) була створена на найвищому становищі земних створінь, але трохи нижчою інтелектуально і т.д. від ангельських воїнств. Те, що ми побачимо пізніше стосовно падіння людини з цього величного становища і необхідності її відкуплення, перш ніж вона зможе повернутись на це становище, є в досконалій згоді з висловами щодо слави і честі образу, на який вона була створена.
Вірш 27 говорить, що Бог виконав те, що задумав, і що ця слава і честь, в повному, цілковитому сенсі, не була представлена лише в одній статі, а в обох статях разом. Ця свята, щаслива пара мала благословення, ласку Бога, і (всупереч поглядам багатьох людей) їхня плодючість не була наслідком гріха і падіння, а (як тут чітко сказано) була задумом Всемогутнього щодо них ще до їхнього непослуху і засудження на смерть. Факт, що Бог сказав їм: "Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю", – суперечить небіблійній думці, що народження дітей було в якомусь сенсі чи в якійсь мірі проступком, тобто тим проступком, за який на наших перших родичів (а через них на всіх) прийшло "прокляття". Господній народ не повинен мудрувати понад те, що написано, ані дозволяти безгрунтовним припущенням викривляти і спотворювати свої розуми, а, навпаки, повинен належно представляти слово правди.
На початку було сказано: "Наповнюйте землю". Ми розуміємо, що коли земля наповниться, здатність розмножуватись буде забрана, і в кінцевому рахунку людський рід буде складатися з досконалих осіб, таких, яким Адам був на початку, перед тим як був розділений на дві особи з метою товариства, розмноження і збереження роду як одного і під одним головуванням. Як ми вже показали, ми вважаємо, що в цьому процесі вдосконалення, або процесі з’єднання, кожна істота чоловічої статі набуватиме елементів і якостей розуму і серця, які тепер особливо притаманні жіночій статі. І кожна жінка набуватиме тих елементів розуму і серця, які тепер особливо проявляються в чоловічій статі. Однак тут ми повинні застерегти себе, щоб не думати, що грубість або кволість зіпсутого роду (чоловічого і жіночого) будуть в якому-небудь сенсі слова частиною або характерною рисою досконалих земних створінь в майбутньому. Ми також повинні пам’ятати, що церква, яка тепер вибирається зі світу, не матиме частки в цьому реституційному процесі, а стане, як говорить Святе Письмо, членами нового створіння, нового виду істот – духовного – не лише надлюдського, але й "вище від усякого уряду, і влади, і сили".
Вегетаріанська ідея стосовно того, з чого буде складатися відповідна їжа для досконалої людини, ясно встановлена в вірші 29. Господь говорить, що Він дав своїм створінням ярину і плоди землі на їжу – на поживу. Не раніше, аж після потопу і особливих змін умов, які були його наслідком (і які ми не маємо ні часу, ні місця тут обговорювати), Господь спеціально дозволив їсти тваринну їжу (1 М. 9: 1-4). Ми розуміємо, причина цього полягала в тому, що умови так змінилися, що не лише вкоротилося людське довголіття, але й значно ослабилась людська сила, а це робило необхідним добування енергії з тваринної їжі. Отже відтоді тваринна їжа була дозволена Господом. І Господньому народу не личить ставати дивакуватими і безапеляційними в питанні вегетаріанства, ані осуджувати тих, котрі вважають, що тваринна їжа є обов’язкова для підтримання їхніх фізичних сил. З другого боку, нехай вони пам’ятають: яким би не був початковий задум, яким би не мав бути порядок речей в Тисячолітньому віку, немає жодного дозволу Святого Письма осуджувати споживання тваринної їжі в теперішньому часі. Тому нехай кожен, хто відстоює вегетаріанство, остерігається і не робить з цього іншої євангелії, і не дозволяє, щоб час, думки, голос та енергія таким чином були відтягнуті від служіння Євангельським правдам, ввіреним нам нашим Господом. Навпаки, нехай такі пам’ятають, що наш Господь їв м’ясо і рибу (як до, так і після Свого розп’яття), і що апостоли їли м’ясо, і що в жодному сенсі слова його споживання не було засуджене чи лихословлене, і що ніхто з Господнього народу сьогодні не має вищих авторитетів чи прикладів, ніж ці. І нехай ті, хто їсть м’ясо, не насміхаються з тих, хто їсть "лише ярину" і вірить, що через це буде здоровішим від інших.
Факт, що початково для диких і свійських тварин Господь приготував ту саму вегетаріанську дієту, є в досконалій згоді з деякими пророчими висловами, які, здається, стосуються тварин в нових умовах царства, коли навіть нижчі тварини повернуться до рослинної їжі, коли "лев буде їсти солому, немов та худоба", і коли "не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі [царстві]" (Іс. 11: 6, 7; 65: 25). Таким чином, ми навчилися, що тварини, які в теперішньому часі є м’ясоїдними (хижаками), не є в своєму первісному стані, а розділили з людством наслідки катастрофи, яка прийшла на нашу землю в потопі. Схожим чином вони будуть учасниками з людиною, їхнім царем, великого підняття, яке прийде на них і на всю природу, коли Боже царство, в руках Синів Божих, буде встановлене і благословлятиме стогнуче створіння (Рим. 8: 19-22).
Все, що Бог зробив, було в повній згоді з тим, що Він задумав, і що в Його очах було вельми добрим. Однак ми не можемо думати, що людина і загальні умови в світі сьогодні є в Божих очах "вельми добрими", але, згідно з Його власною заявою, вельми поганими – гріх зіпсував усе; і, як це виразив апостол, ніщо не є вельми добрим в Божих очах тепер. "Нема праведного ані одного". Отже це є інший доказ того, що це падіння людини було однозначно вниз, і що теорія еволюції про поступове і постійне підняття є помилковою.
Людина була створена при кінці шостого дня, або епохи. Це було вінцем творіння і його кінцем. Завершивши Свою творчу працю, Бог поблагословив сьомий день (або епоху), відклав працю і відпочив від будь-якої подальшої творчої праці – передбачивши, однак, що впродовж цього сьомого дня, який тривав відтоді дотепер (і буде тривати ще іншу тисячу років), через непослух ввійде гріх, і його покарання смертю буде виконане на Адамі та його роді, а все створіння буде змушене стогнати. Знаючи також, що хоча від того часу Він буде стримувати Свою творчу силу, Він приготував для потреб впалого роду "спасителя і оборонця" в особі Ісуса, Котрий, віддавши викупну ціну за гріх людини, мав стати її Відкупителем, її Господом і таким чином отримати право і силу звільнити її від смерті і підняти всіх охочих і слухняних через процес реституції до всього, що було втрачене в Едемі.
Цей сьомий день, в якому Бог відпочив, щоб Христос міг здійснити велику працю відкуплення, примирення і реституції, триває вже шість тисяч років. І хоча цей час був часом зла під пануванням гріха і смерті, Відкупитель, згідно з божественним планом, незабаром повинен взяти Свою велику силу і царювати протягом тисячі років, доки не закінчить працю реституції охочих і слухняних, і в кінці передасть царство Богу, тобто Отцю, щоб Бог міг бути у всьому все навіки (Євр. 4: 4-10).