"СТРИМУВАТИСЬ ВІД УСЬОГО"
Книга приказок Соломонових 23: 15-25

"Бо п'яниця й жерун збідніють" (Пр. 23: 21).

Побачивши в досвіді Соломона і його відчуженні від Бога в давні час и лекцію для старших, ми в цьому дослідженні приходимо до слів мудрої науки для молодих.

(15, 16) Це настанова батька або вчителя, який має життєвий досвід і готовий допомогти порадою тому, хто починає життєвий шлях. Знання добра і зла може дійти до нас через навчання тими, хто вже скористався одним або обома з них. Скористатися навчанням справді є доказом мудрості. "Мудрий бачить лихе – і ховається, а безумні йдуть і караються" (Пр. 22: 3). Безумство в цьому відношенні ми бачимо щодня. Тих, котрі скористалися досвідом інших, чи то через навчання, чи через спостереження, є менша кількість, але вони є мудрими. Більшість мусить здобувати свою мудрість через суворі досвіди – карання за помилки, за нерозсудливість, за недостатнє дотримання природних законів причини і наслідку. Оскільки вони не засвоять через навчання, що кожна людина, що посіє, те й пожне, то вони мусять засвоїти цю лекцію через гіркий досвід. Засвоєні лекції мудрості, не має значення в якій школі – навчальній школі, чи школі досвіду – є цінними і, віримо, в кінцевому рахунку будуть корисними для більшості з нашого роду. Остаточно всі навчаться, що мир, радість, божественну ласку, включаючи вічне життя, можна буде мати лише, ступаючи дорогою правди, чесності, праведності – дорогою побожності.

ДОБРА ДОРОГА

Ця лекція, здається, змальовує нашій уяві юнака, який починає свою життєву мандрівку на роздоріжжі; одна дорога йде вгору, шляхетний шлях моральності, розсудливості, самоконтролю, терпеливості, стійкості, праведності; інша дорога йде вниз, шлях задоволення розбещених смаків та апетитів зіпсутої людської природи, шлях явної легкості, недбальства до правди, чесності, самообмеження, шлях безпутної свободи, шлях, який провадить до нестриманості язика, думки, поведінки, їжі і пиття; і який веде до подальшої деградації і безчестя.

Голос мудрості чутний майже кожному юнакові чи дівчині, які починають життя, спрямовуючи їх на висхідний і благородний шлях; він досягає їх через батьків, через вчителів чи друзів, чи через спостереження. Однак менша кількість є достатньо мудрою, щоб щиро прийняти настанову, а отже, повністю уникнути низхідного шляху. Значна більшість бажає приємностей гріха, принаймні, на деякий час. Вони зовсім не думають йти вперед шляхом гріха, а просто залишатися поблизу шляхетного шляху моральності, чесності і правди. Вони не усвідомлюють, що кожен крок по низхідній дорозі далі від шляху праведності буде спричинювати те, що їхні серця втрачатимуть оцінювання праведності і ставатимуть привченими до гріха. Тому дуже мало-хто швидко і щиро приймає уроки мудрості і поступає згідно з ними. Звичайно, пізніше, при кінці життєвого шляху будуть нагоди, щоб полишити низхідну дорогу і шукати висхідну, але їм буде набагато важче, ніж на початку, на роздоріжжі юності – важче, тому що низхідна дорога вела їхні характери і чуттєвість все далі й далі від дороги моральності і чесності.

(17, 18, 19) Можуть бути періоди, коли тим, хто йде дорогою мудрості, може здаватися, що вони бачать її невигоди і насолоди на шляху відчуттів; але голос мудрості навчає таких заглянути дальше і розсудити остаточний кінець низхідної дороги, шанувати Господа і старатися йти чесно і справедливо, з запевненням, що кінець цього шляху остаточно буде кращим, ніж іншого. "Послухай, мій сину, та й помудрій, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною [доброю]".

(20, 21) Статистика показує, що сотні мільйонів доларів кожного року витрачаються на п'янкі напої, які не лише не здатні принести користі тим, хто їх вживає, але й наносять іншим, як і їм, серйозну шкоду – розумову, моральну і фізичну. А скільки потрапило в злидні через пияцтво? І на наш сором слід сказати, що цей гріх проти себе і людей є більш поширений в цивілізованих, або так званих християнських народах, ніж в деяких інших.

Гріх ненажерливості зазвичай провадить до іншого роду убозтва. Бідні можуть ставати гіркими п'яницями, але вони нечасто можуть дозволити собі бути ненажерами. Тому ненажерливість є, головним чином, гріхом багатих, або заможних. Вона провадить до бідності як розумових так і фізичних сил. Вона, хоча не так далекосяжна в своєму поганому впливі, є такою ж справжньою нестриманістю, як п'янство.

Ця лекція говорить про нестриманість і непристойність лінивства, або неробства, або браку енергійності; і спостереження кожної мудрої людини доводить, що справжня щасливість пов'язана з енергійністю – розумовою і фізичною активністю. "У роботі не ліниві" (Кул.), як встановив апостол, є однією з характеристик християнина. Однак ми живемо в днях, коли в багатьох переважає інша, протилежного напрямку, форма нестриманості – нестриманість в енергійності і амбітності, всепоглинаюче бажання почестей або багатства, яке позбавляє багатьох не лише властивих громадських задоволень, але й ще більш важливих духовних привілеїв та втіх.

(22, 23) Справжня мудрість ніколи не зневажатиме поради похилих віком, особливо батьків, чию зацікавленість благополуччям дітей рідко можна поставити під сумнів. Однією з особливостей і трудностей наших днів є те, що з причини стрімкого зростання знання і засобів освіти молодь в багатьох сферах знання випередила своїх старших. Тенденція, яка з цього випливає, це неповага до досвідів і порад батьків та старших і схильність до свавілля, зарозумілості, невдячності, злобності, неслухняності батькам та до інших схожих ганебних речей, передбачених апостолом в якості особливих рис наших днів (Див. 2 Тим. 3: 4). З цієї причини необхідна додаткова мудрість і велика терпеливість з боку батьків і всіх наставників молоді. Розуміючи впливи, які протидіють батьківському навчанню, і розуміючи факт, що в деяких пунктах діти можуть випереджувати старших, мудрий батько сам повинен намагатися подати добрий приклад властивої дитячої безпосередності і бути готовим навчатися від і з дітьми по лініях їхніх найбільших переваг, пояснюючи, що теперішнє зростання можливостей знання є феноменальним і не від людини, а від Бога, як передбачено пророком стосовно "часу кінця" (Дан. 12: 4). Таким способом чесний і мудрий батько втримуватиме довір'я своєї дитини, яка тоді буде краще приготована навчатися, навпаки, по лінії життєвих досвідів батька, стосовно принципів моральності і злих тенденцій аморальності. Таким чином мудрість батьків дуже пов'язана з вибором мудрості дитиною. Одна з головних лекцій, яку потрібно насаджувати, є, що правда є ціннішою від всіх речей – в стосунку до буденних життєвих справ і відносин між людьми, в стосунку до духовних речей, в стосунку до Бога і божественного плану. Правда повинна бути славлена, і тих і тільки тих, хто любить і практикує правду, потрібно поважати; хибне представлення, неправда, якими б яскравими, чи крикливими, чи привабливими вони не були, повинні бути знехтувані і відкинені. Це є в гармонії з молитвою нашого Господа: "Освяти Ти їх [т.б. відділи їх від зла і відлучи їх для добра] правдою! Твоє слово – то правда".

(24, 25) Ці вірші натякають, і властиво, що мудрість в молодих не залежить повністю від того, що їм прищеплюють, чого навчають. Мабуть, більшість мудрих дітей народжені мудрими. "Хто мудрого вродив , радується ним" (Кул.). Якщо б батьки в загальному могли усвідомлювати важливість батьківського обов'язку і те, що їхні власні характери і почуття переносяться на їхніх нащадків, закладаючи основи для доброго і мудрого характеру перед народженням дітей, то відповідальність їхнього становища і взаємовідносин, віримо, не лише сприятливо впливала б на їхніх дітей, але й допомагала б також розвивати позитивний характер в них самих.

Батьки, які не змогли побачити законів природи, під контролем яких вони привели на світ дітей, і чиї діти, внаслідок цього, відображають нерозсудливість і неврівноваженість характеру батьків, мають, як наслідок, подвійну причину для застосування терпеливості до нерозсудливості їхніх нащадків і подвійну причину для наполегливості своїх запізнілих зусиль, щоб виправляти те, що немудре, і провадити своїх дітей на праведні стежки.

ЩЕ КРАЩА ДОРОГА

Слід старанно простежити, що шлях моральності, стриманості, поміркованості і мудрості, представлений вище, хоча й є похвальним шляхом, не є шляхом, яким запрошений іти християнин цього Євангельського віку, щоб, ступаючи слідами свого Господа, досягнути слави, честі, безсмертя і участі в небесному царстві як один з царів і священиків (Луки 13: 24; 12: 32; Об. 5: 10; 20: 6; Рим. 8: 17). Попереднє є розумною порадою для всіх, і ніхто не буде більш енергійний, щоб наслідувати її, ніж посвячені, "нові створіння в Христі Ісусі". Але "вузька дорога" самовідречення і самопожертви, позначена в Новому Завіті, є стежкою тих, хто б мав заслужити нагороду високого поклику до співспадкоємства з Христом як Його Церква, Його наречена.

Всі розсудливі люди схвалюють шлях стриманості і моральності, представлений вище, але небагато-хто оцінює або похвалює "вузьку дорогу", на яку церква є покликана як наречена, щоб йти за Господом, її Нареченим. Вузька дорога є немудрою для світу, і її не можна оцінювати по-світськи, тому що її вартість потрібно розсуджувати духовно (1 Кор. 2: 7-16). Мудрість, яка вказує і схвалює вузьку дорогу самопожертви, є натхненою, або сплодженою мудрістю, яка приходить згори лише до посвячених, духовно сплоджених. Вона натхнена не земними надіями, чи замислами, чи обітницями, чи устремліннями, а "цінними і великими обітницями", "небесними обітницями", нетлінної спадщини, непорочної і нев'янучої, яку земне око не бачило, яку земне вухо не чуло, і яка не була оцінена серцями наймудріших з людей. Це до такої великої міри є правдою, що на думку світських людей шлях повного посвячення виглядає безглуздям. З огляду на це, апостол проголошує, що як світ не пізнав Господа і не зрозумів Його плану, який є вищий від світського розуміння, як небо є вищим за землю (Іс. 55: 9), так світські люди не розуміють справжньої церкви; і, як сказав апостол: "Нас [хто ступає "вузькою дорогою"] вважають нерозумними щодня" – безневинним, але "особливим народом". Рушійні імпульси, які допомагають нам на цій "вузькій дорозі", були отримані лише після того, як ми повірили в Господа Ісуса Христа, коли ми вчинили повне посвячення себе для Господа і отримали духа прийняття до Його родини. Потім, як діти Бога, ми отримали Його духа і були привілейовані щораз більше пізнавати "таємницю волі Його", "заховану таємницю" (Еф. 3: 9, 1: 9), оцінювати божественний план, в гармонії з яким (і в гармонії з нашим посвяченням) ми маємо радість витрачати наше життя, "класти наше життя" в вірності, в служінні Господу, в поклику і удосконаленні Його святих, щоб були первістками спасіння, купленими Відкупителем.

Ті, хто отримав цю особливу печать небесної мудрості, і хто йде цією "вузькою дорогою" повного посвячення Господу, хоча й пораховані "немудрими", є справді мудрими, про яких Святе Письмо говорить – "мудрі діви", "розумні зрозуміють", "розумні будуть сяяти, як світила небозводу". Вони, котрі досягають цієї мудрості і спорідненості з Христом, втрачають тим самим земну репутацію, як говорить апостол: "Як кому з вас здається, що він мудрий в цім віці, нехай стане нерозумним [згідно з земним критерієм], щоб бути премудрим" (1 Кор. 3: 18).

Колись, коли ми хибно розуміли божественне улаштування і не бачили, що "мале стадо" повинно бути "якимось первопочином творів Його" (Якова 1: 18), а припускали, що лише "мале стадо", котре йде "вузькою дорогою" самопожертви, буде тими особами, які отримають якусь міру божественної ласки, що всі інші будуть переносити якусь жахливу кару, тому що вони не йшли "вузькою дорогою", яку мало-хто з них побачив і яку ще менше з них були здатні оцінити, це нас дуже бентежило, як досі бентежить більшість християнського люду. Дяка Богу, що ми тепер бачимо в Його Слові виразну науку, що коли це "мале стадо" буде вибране і нагороджене співспадкоємством з Христом в Тисячолітньому царстві, тоді "вузька дорога" припиниться, а інша дорога, "свята дорога", буде відкрита – дорога, на якій людський рід як цілість буде запрошений повернутися до гармонії з Богом і праведністю через Великого Посередника і під умовами Нової Угоди, запечатаної Його дорогоцінною кров'ю. Це не буде дорога вниз, подібна до дороги гріха в теперішньому часі, а дорога вгору. "Господні викуплені будуть ходити нею". Це не буде вузька дорога, яку мало-хто може знайти, а "бита дорога", з якої будуть усунені камені спотикання спокуси, і на яку дика звірина зла і спокуси не буде допущена (Іс. 35: 8, 9).

Таким чином, можемо бачити, що хоча чесне і моральне життя не буде достатньою вимогою "високого поклику" цього Євангельського віку до співспадкоємства як нареченої, дружини Агнця, однак ті, котрі на протязі цього теперішнього часу намагаються жити тверезо, справедливо, правдиво, морально, і котрі з допомогою цього розвивають характер, будуть попереду одурманених і деградованих людей (котрі потурають, замість приборкувати, зіпсутим схильностям своєї природи), коли буде відкритий новий вік, в якому всі роди землі будуть благословенні через велике "Авраамове насіння", Христа і Його церкву, наречену.

Заклик мудрості на дорогу чесності, моральності і т.п. був почутий, і до деякої міри на нього відгукнулися поганські, а також цивілізовані народи, невіруючі, а також ті, хто чув про Христа; і до деякої міри вони скористали з його навчання, і всі, хто йшов цим шляхом мудрості, отримав як благословення в теперішньому житті, так і приготування до майбутніх обіцяних благословень. Однак "вузька дорога", вказана деяким через ще вищу мудрість, не знайдена ніким з поган; Христос є Дверима, Брамою до цієї "вузької дороги", і вона є дорогою, яка відкривається лише для віруючих. Хоча вона не є просто дорогою моральності, а дорогою посвячення і жертвування, однак вона включає моральність в усіх відношеннях і до вищої міри, ніж непосвячені в загальному визнають. Від тих, хто є на "вузькій дорозі", вимагається посвятити їхнє все, включаючи їхню волю, і отримати взамін волю їхнього Господа і Голови і діяти в гармонії з цією волею. А оскільки воля Христа є досконалою в праведності, правді, чистоті і доброті, всі, хто ходить в Його волі, мусять ходити – настільки близько, наскільки дозволить слабкість їхньої плоті – за духом, за волею їхнього Голови, а не за волею тіла.