[OV084]
ЮВІЛЕЙ ВІДНОВЛЕННЯ

Бог дав Своєму обраному народу два різних набори субот, відпочинку. Сьомий день був призначений для відпочинку від земної праці, що було корисно для фізичного здоров’я; але також ці суботні дні були прообразами, які вказували на майбутній відпочинок серця й розуму. На початку кожного року відзначався цикл – 7х7 днів. Після цього циклу, на самому початку церковного року, після Пасхи й колихання “снопом первоплоду жнив”, яке символізувало воскресіння нашого Господа на небесному рівні, наступав п’ятдесятий день. Цього дня прийшло велике благословення для всіх синів Ізраїлю, які перебували в належному стані серця. Воно символізувало початок справжнього спокою серця й розуму, показаного образно. У ньому взяв участь увесь вибраний народ, який був готовий серцем і прийняв Ісуса як Месію. Згодом, коли всі святі з вибраного народу увійшли у відпочинок, тобто дотримання суботи у своїх серцях, двері до цього привілею були відчинені для аналогічного класу з поган. Цей відпочинок розуму й серця, образно показаний у дні П’ятидесятниці та його благословеннях, був лише передвістям, передчуттям ще більшого благословення та відпочинку, до якого вірні увійдуть, як тільки завершиться змагання, призначене нам (Євр. 12: 1). 

Але у вибраного народу були не тільки суботні дні. У них були й суботні роки, тому що кожен сьомий рік був суботнім роком. І ці суботні роки мали цикл, подібний до циклу суботніх днів. Сім разів по сім років приводили до п’ятдесятого року, який був особливим суботнім роком, так само як п’ятдесятий день був особливим суботнім днем. Як суботні дні могли дотримуватися вибраним народом скрізь і всюди, так і відпочинок, який вони символізували, посвячені можуть мати скрізь і за будь-яких умов. Але суботні роки були не такими! Їх можна було дотримуватися тільки у своїй землі, бо вони стосувалися цієї землі (3 М. 25: 1-55).

ЮВІЛЕЙНИЙ РІК ІЗРАЇЛЮ

Безсумнівно, ювілейний рік був для вибраного Божого народу мудрим і доброчинним рішенням від Єгови, його великого Царя. Це був не просто економічний захід, спрямований на запобігання накопиченню майна в руках небагатьох. Він також був образом великих “часів відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків” (Дії 3: 19-21). 

Розгляньмо спочатку Ювілей як соціальний і фінансовий механізм безпеки для збереження прав та інтересів менш успішних з народу Ізраїлю. Кожен п’ятдесятий рік мав бути ювілейним [OV085], коли майно, закладене або обтяжене боргами, поверталося до свого первісного власника вільним від усякого обтяження. Точно так само, якщо сім’я потрапила у скрутне становище і не тільки втратила свій дім, а й потрапила в рабство, у п’ятдесятий рік не тільки звільнялося майно, а й припинялися всі зобов’язання вимушеної служби. У ювілейний рік кожна людина поверталася до своїх первісних прав і володінь. Це не було несправедливо ні для кого. Кожен заздалегідь знав, що позика, борг або контракт на майно іншого може тривати тільки до п’ятдесятого року. Тож уся оцінка майна та наданих послуг ґрунтувалася на цьому порядку, і оцінка була тим більшою, чим далі був ювілейний рік, і тим меншою, чим ближчим він був. Таким чином, за Божественним задумом, земля Ізраїлю не могла потрапити в руки великих землевласників, трестів тощо. Право власності передавалося в спадок у родині. 

Але Ізраїль не особливо дбав про цей порядок, і він поступово вийшов з ужитку. Всемогутній не наполягав на його продовженні. Його головна цінність полягала в тому, що він був прообразом, який вказував на більший час Реституції, коли Адамові та всім його дітям буде дозволено повернутися з “краю ворожого” (Єр. 31: 16), з-під влади гробу та з-під панування гріха й смерті – повернутися до згоди з Богом, до досконалості людської природи, до успадкування землі й усіх благословень, прав та привілеїв, що від самого початку належали батькові Адаму. Людська сім’я повинна повернутися до всіх цих прав і привілеїв, втрачених в Едемі та відкуплених на Голгофі, коли великий Месія прийде в силі та великій славі, щоб встановити на землі Своє Тисячолітнє Царство. Першими, хто отримає благословення в рамках цього Царства, буде вибраний Божий народ. Потім усі народи отримають аналогічну частку, увійшовши під ті самі умови й беручи участь у Новій Угоді (Закону) Ізраїлю (Іс. 2: 3, 4; Зах. 14: 16, 17). 

Благословення Реституції, накреслені пророками, включають відновлення Ізраїлю до Божественної милості, повернення йому Палестини й контроль над нею, а також поширення через нього Авраамових благословень на всіх людей. Реституція міститиме в собі приведення землі до повної досконалості, як це було символічно представлено в саду Еден. Вона включатиме в себе піднесення людства з розумової, моральної та фізичної недосконалості все вище, вище й вище до величних висот людської досконалості за образом і подобою Творця, до первісного стану, який втратив батько Адам і який має бути відновлений для нього. Тисячолітній вік, царювання Месії, буде позаобразним Ювілейним часом, коли радість і веселість прийдуть на землю і залишаться на ній, бо всі, хто відмовиться від благодатних привілеїв і можливостей того часу і чинитиме всупереч прихильності Бога свідомо, добровільно, навмисно, будуть відтяті від життя Другою Смертю, від якої не буде відновлення.

СУРМЛЕННЯ СРІБНИХ СУРМ

На початку ювілейного року обов’язком священників було сурмити в срібні сурми, сповіщаючи про “волю в Краю для всіх мешканців його” (3 М. 25: 9, 10). Звук сурми, який видавав священник, повторювали всюди на баранячих рогах і на всьому, що могло видавати радісний звук, який сповіщав волю.

Безсумнівно, деякі з тих, хто чув, були готові заперечити правильність послання, стверджуючи, що це – помилка. Дехто, почувши звістку про волю, був надто галасливим і нестриманим у своїй радості та нерозумним у поведінці. Безумовно, початок ювілейного року мав стати часом загального неспокою та розладу. Власники землі та отримувачі послуг могли не поспішати віддавати її, а ті, кому вона належала за Божественним правом, часто виявляли нетерпіння через затримку і, отже, ставали невгамовними у своїх вимогах негайно повернути її в їхню власність. 

Ми збираємося показати, що Божественне Слово вчить, що цей великий позаобразний Ювілейний період у тисячу років уже настав; що зараз ми перебуваємо в тому часі, коли священники сурмлять у срібні сурми – сповіщають Правду Божого Слова, – коли прості люди скрізь прокидаються й гучно [OV086] кричать про свободу та про свої права – подекуди нерозумно у своєму нетерпінні та образливо у своєму поспіху. Відомо, що людство має скористатися всіма благословеннями цього періоду Ювілею, який був Божественно передбачений. Але слід зважати на Божественне Провидіння й іти за його вказівками. Люди повинні зрозуміти, що, якщо Бог розпорядився, щоб настала Реституція Ювілею, то, безсумнівно, вона настане, бо всі Божі цілі будуть досягнуті (Іс. 55: 11). Не слід захекано поспішати; потрібно тихо, терпляче й віддано чекати на Єгову.  Господь, однак, говорить нам, що багато хто буде нетерплячим; що в результаті на світ прийде “час утиску, якого не було від існування люду”, і що цей час утиску послужить відкриттям дверей для ювілейної процедури Реституції. Вслухаймося в заклик пророка: “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля”, жаром, гнівом. Ми також не повинні розуміти, що це буде буквальний вогонь. Це буде жахливий утиск, що спричинить великі клопоти, оскільки наступний вірш показує, що люди переживуть цей утиск. У ньому ми читаємо: “Бо тоді уста чисті народам Я дам [чисте Євангеліє Любові й Справедливості Бога], щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому” (Соф. 3: 8, 9).

Вторячи Божому голосу зі Святого Письма, ми попереджаємо всіх, хто має слух почути це послання, щоб вони утрималися від будь-яких спроб надто поспішно наблизити великий Ювілей. Велике зрівняння людства, багатих і бідних, настає, і настає швидко, тому що уста Господа прорекли це. Великий Ювілей з його відновленням прав людини для кожної дитини Адама вже настав. Блаженні ті, хто, усвідомивши цей факт, найшвидше й найсердечніше приєднаються до Божественного порядку й співпрацюватимуть із ним. Нехай багаті проявлять сердечну доброзичливість і з радістю спрямують свої мільйони в русло користі для людей, і нехай вони зроблять це якнайшвидше, за прикладом пана Рокфеллера та пана Карнегі або за власним вибором. Нехай вони не зволікають. Нехай вони не думають, що все триватиме так, як було в минулому. Позаобразний Ювілей настав. Його срібна сурма вже звучить у наших вухах. Уже зараз натовпи галасують і неспокійні. Навряд чи їх можна переконати потерпіти й почекати, поки Божественне провидіння дасть їм обіцяне благословення. Воістину, вони не знають Бога, не розуміють, що цей Ювілей – Його рук справа й приходить у свій час, призначений Всемогутнім. Вони марно думають, що самі наближають цю подію, що вони повинні форсувати події й отримати бажану нагороду – рівні права, багатство й дозвілля.  Тільки у світлі Писання можна зрозуміти й оцінити той особливий стан речей, що зараз біля дверей. З Божого Слова виходять найкращі поради. Але, на жаль, великі інтелектуали світу відкинули Біблію й знайшли собі інших учителів, які видають за життєву мудрість доктрини еволюції та чудесного прогресу людства. Ці доктрини, каже нам Біблія, швидко зійдуть нанівець, і мудрість мудреців світу виявиться дурістю (Іс. 29: 14, 15; 1 Кор. 1: 19; Пр. 14: 8).

НЕОБХІДНІСТЬ У СМИРЕННІ ТА ПРАВЕДНОСТІ

Нагадування з боку Біблії щодо теперішньої години корисне як для багатих, так і для бідних. Але, на жаль, лише деякі з них налаштовані на те, щоб слухати. Звістка така: “Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву” (Соф. 2: 3). “А тепер помудрійте, царі [включно з фінансовими царями] ... шануйте Сина [вітайте, визнайте великого Царя слави, Чиє Тисячолітнє Царство вже поряд з його позаобразним роком Ювілею для Ізраїлю та всіх племен землі], щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром [на самому початку цього дня гніву] запалиться [на вас]” (Пс. 2: 10-12). [OV087]

ПОЗАОБРАЗНИЙ ЮВІЛЕЙ ПОЧАВСЯ

Показавши, що великий тисячолітній Ювілей почнеться з жахливого часу утиску, супутнього поверненню людства до давно втраченої спадщини, ми запропонуємо кілька гармонійних пророцтв, заснованих на образі Ювілею. Вони показують, що Ювілей хронологічно почався в 1875 році нашої ери. Відтоді маси ведуть боротьбу за свої “права”, іноді роблячи це мудрими, а іноді нерозумними методами. Всюди лунають позаобразні баранячі роги, і слово “права” стало гаслом! 

Тим часом капітал і корисливі інтереси, не розуміючи, що настали “Часи Реституції” Ювілею, спантеличені ситуацією, стривожені! Законний талант і вся життєва мудрість були покликані утримати всі завойовані позиції. Але щоб кинути їх, а потім повернути – тут уже ні! Часи Реституції не настануть, якщо трести зможуть перегородити їм шлях. Окрилені своїм успіхом, вони вважають себе сильнішими, більш ґрунтовно, ніж будь-коли, утвердженими в тому, що вони контролюють владу грошей і землю. Вони вважають, що все можна купити за гроші – “кожна людина має свою ціну”. Велика боротьба, час утиску, буде прискорений внаслідок надмірної впевненості, яку відчувають обидві сторони. Організована праця й організований капітал, упевнені в собі, незабаром приведуть найжахливішу катастрофу, яка коли-небудь спіткала християнство, – всесвітню анархію. Ні ті, ні інші не чують, ні ті, ні інші не можуть зрозуміти ситуацію. Тим, у кого є слух, залишається прислухатися до послання Божого Слова: “Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву” (Соф. 2: 3).

МАТЕМАТИЧНІ ПІДРАХУНКИ

Ми вже відзначали факт, що це правило множення застосовується до суботніх днів і суботніх років, кульмінацією яких є п’ятдесятий, ювілейний. Ми вважаємо, що цей факт слугує Божественним ключем, який вказує на дату, коли буде запроваджено позаобразний Ювілей. Це буде великий Ювілей Ювілеїв, що досягається тим же методом підрахунку, 50х50 років, або 2500 років всього. Виникає запитання: коли ми повинні почати відлік цього циклу? Відповідь полягає в тому, що там, де перестали дотримуватися образу, почався великий цикл. Іншими словами, Бог зберіг образ до часу початку відліку позаобразного циклу. 

Ми знаємо, що єврейський народ підтримував свою систему Ювілеїв вельми непослідовно, з тим чи іншим невдоволенням доти, доки не було повалено його державний устрій. Коли уряд Седекії було повалено й народ був відведений у сімдесятирічний полон Навуходоносором, у цей період образні Ювілеї повинні були припинитися, оскільки їх можна було відзначати тільки у своїй власній землі. До цього часу, хоча вони неодноразово потрапляли в полон до своїх ворогів, вони ніколи не залишали свою землю настільки довго, щоб це завадило святкуванню Ювілею. І, наскільки можна судити із записів, ізраїльтяни ніколи не відзначали ювілейних років після повернення з вавилонського полону. 

Щобільше, Господь через пророка Єремію ясно говорить нам, що дотримання Ізраїлем ювілейних субот було незадовільним, і що Він спустошив їхню землю на ці сімдесят років, щоб вона мала повну кількість субот, які Він задумав, але якими народ егоїстично нехтував. Усі ці сімдесят років полону були ювілейними роками, і земля відпочивала – і жодного з них не дотримувалися згодом. 

Ми цитуємо Писання з цього приводу: “І пішло на вигнання до Вавилону позостале від меча, і стали йому [Навуходоносору] та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства, щоб виповнилося Господнє слово, проречене Єреміїними устами, аж поки вподобає собі земля свої суботи, по всі дні її спустошення святкувала вона суботи, щоб сповнилися сімдесят літ” (2 Хр. 36: 20, 21). Таким чином, ми знаємо, коли почалося сімдесятирічне спустошення, а саме в 606 році до н. е. Але як визначити, коли Ізраїль відзначив свій останній Ювілей? Щоб відповісти на це запитання, ми повинні відрахувати час від початку підрахунку системи Ювілеїв до 606 року до н. е., початку [OV088] полону, а потім розділити цю загальну кількість років на 50. Це покаже нам, скільки Ювілеїв Ізраїль уже відзначив незадовільно; а частина, що залишилася, буде являти собою кількість років, що минули між останнім незадовільним Ювілеєм і взяттям у полон. 

Святе Письмо виразно повідомляє нам, що відлік ювілейних років почався, коли Ізраїль увійшов у Ханаан під проводом Ісуса Навина. Від переходу через Йордан до поділу землі минуло 6 років; потім період суддів – 450 років і період царів – 513 років – разом 969 років до спустошення землі Навуходоносором. Це число, поділене на 50, показує, що минуло 19 Ювілеїв, і що останній з них відбувся за 19 років до полону. Розуміючи, що там, де припиняється образ, починається відлік позаобразного циклу, ми додаємо таким чином: 19 років від 19-го Ювілею до спустошення; 70 років спустошення; відтоді до 1-го року н. е. – 536 років; від 1-го року н. е. до 1874 року; загально сума чисел 19, 70, 536 і 1874 роки становитиме 2499 років. Оскільки Ювілей Ювілеїв настане у 2500-й рік, із цього випливає, що 1875 рік відповідатиме цьому року. Оскільки позаобраз, однак, мав складатися не з одного року, а з тисячі років, то ми розуміємо, що в 1875 році розпочався тисячолітній Ювілей. Це здається доволі сильним і ясним аргументом з Писання, і, звісно, добре узгоджується з фактами історії, і саме цього ми маємо очікувати в наші дні, коли є сурмлення позаобразної сурми та існує загальне занепокоєння з боку тих, хто бажає якнайшвидше вступити у свої права під час Ювілею.

ЮВІЛЕЇ ЗГІДНО З ПРОРОЦТВОМ

Закон встановлює все саме так, як має бути. Великий цикл, 50х50=2500 років, має починатися якраз там, де закінчувався образний Ювілей, як ми щойно бачили. Але пророцтво показує справи з іншого погляду; воно пророкує, як усе відбуватиметься. Так, через пророка Єремію Господь повідомляє нам, що загальне число Ювілеїв буде сімдесят. Таким чином, загальне число може бути підраховане двома різними способами. Ми бачили, що дев’ятнадцять Ювілеїв відзначалися незадовільно. Якщо відняти їх від 70, то залишиться 51 (7х7 циклів) для виконання. Але оскільки Ювілеїв не дотримувалися, слід рахувати тільки цикли без 50 року, а вони становили 49 років кожен. Таким чином, 51х49=2499 років становитиме 51 цикл без Ювілеїв; а оскільки з Ювілеями було 19 циклів, то це складе 19х50=950 років. Таким чином, ми маємо повні 70 циклів, а 2499+950=3449 років – число років від першого Ювілею під час входу до Ханаану до кінця 1874 року н. е. Таким чином, ми досягаємо тієї самої дати, що й під час підрахунку за методом Закону. 

Увесь світ, як і Ізраїль, зацікавлений у Ювілеї та його “відновленні [реституції] всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх” (Дії 3: 20). Але для Ізраїлю благословення Реституції прийдуть першими, після лиха великого часу утиску, в якому вибраний народ матиме свою частку – “часу недолі для Якова”. Тисячолітні благословення почнуться з Ізраїлю. Їхні законовчителі будуть відновлені, як колись, а їхні судді – як на початку (Іс. 1: 26). Господь візьме на Себе керівництво, контроль, благословення, піднесення й реституцію всіх охочих і слухняних – спочатку юдеїв, а потім і поган (Рим. 11: 25-32; 1: 16).

OV084