[OV058]
ВЕЛИКИЙ ДЕНЬ ЙОГО ГНІВУ

Біблія знову й знову говорить нам про великий день гніву, що насувається на світ, – день загального розрахунку, “день, як палатиме гнів Його [Господа]”, “день гніву”, “час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу”.

Цей день утиску описується по-різному. Він описується як вихор руйнування, і як потоп знищення, і як вогонь, що пожирає все перед собою. Він розташований наприкінці цього віку та є немов темна хмара на зорі нової епохи. Він містить, по-перше, випробування для Церкви, святих, і, по-друге, скорботу для світу загалом. Опис деяких із цих судів і випробувань дехто неправильно зрозумів як такий, що означає вічні муки, оскільки їхній символічний характер не був повністю усвідомлений.

На доказ того, що ці висловлювання про “вогонь” мають символічний характер, наведемо один уривок. Читаємо в Софонії 3: 8: “Тому то чекайте Мене, промовляє Господь, на той день, коли встану, як свідок, бо право Моє позбирати народи, згромадити царства, щоб вилити на них Свою лють, увесь жар Свого гніву, бо огнем Моїх заздрощів буде поглинута ціла земля”. Ми не в змозі знайти уривок, який виразніше розповідає про утиск і вогонь того дня. Зверніть увагу, що це вогонь Божого гніву, а не буквальний вогонь. Зауважте також, що після того, як вогонь згасне – після великої пожежі утиску, – людство все ще буде на землі й отримає благословення. У наступному вірші говориться: “Бо тоді уста чисті народам Я дам, щоб усі вони кликали Ймення Господнє, щоб раменом одним послужити Йому”. Так коротко показано результат жахливого спалення. День гніву прийде у вигляді фінансової, політичної, громадської та релігійної конвульсії, в якій теперішня земля (суспільний устрій) зникне з великим сум’яттям, а нові небеса (духовна влада) і нова земля (суспільний устрій) перейдуть під постійний контроль уряду Еммануїла. Безлад, словесна плутанина, вавилонська вежа сучасності, які так спантеличують людство, поступляться місцем чистому посланню Божественної правди, звільнивши світ від кричущих оман, що одурманили й спантеличили його. Руйнування панівних інституцій обійдеться дорого, але результати будуть варті того. Описи цього дня гніву настільки яскраві, що “другі адвентисти” побудували на них теорію, що земля буде спалена до тла і їй знадобиться тисяча років, щоб охолонути, після закінчення яких Христос і Церква, за їхніми словами, повернуться на землю й створять із попелу Рай. Не тільки адвентисти винні в такому неправильному тлумаченні; майже всі віровчення християнства згадують цей великий день, цю епоху, якою закінчиться Євангельський вік, і описують її як період буквального спалення землі.

Правильне тлумачення цієї речі полягає в тому, що згадані різні описи є символічними, а не буквальними. Вони описують час розплати Бога зі світом, коли Справедливість буде улагоджена у багатьох справах, коли відплати потребуватимуть ті, хто свідомо порушував закони праведності або похвалював такі вчинки інших і мав з них вигоду. Це і є згаданий у Біблії “день помсти”, про який Господь каже: “Мені помста належить, Я відплачу” (Рим. 12: 19). Відплата, яка впаде на нинішнє покоління, не буде лише відплатою за його власні несправедливості [OV059] й нездатність застосовувати праведні принципи. Вочевидь, Господь має намір покласти на теперішнє покоління відповідальність за провини попередніх часів, бо замість того, щоб належно викрити минуле та засудити доктрини й практики “середньовіччя”, теперішнє покоління значною мірою повторно схвалило їх і зберегло у своїх віровченнях, хоча, зважаючи на сучасні переваги, для цього немає виправдання.

Серед несправедливостей і нерівностей, за які Господь зажадає звіту, є звірства “середньовіччя”, коли з міркувань совісті чоловіків і жінок катували, а багатьох із них спалювали на вогнищі. Говорячи мовою Писання, кров мучеників досі волає про помсту, і нинішнє покоління у великий день утиску мусить відшкодувати збитки. Комусь це може здатися несправедливістю з боку Божественного уряду, але ми можемо бути певні, що Суддя всієї землі вчинить правильно, і коли ми ясно побачимо цю річ, всі, хто любить праведність, зможуть підтримати Його дії.

Якщо визнати, що гоніння середньовіччя відбувалися переважно внаслідок засліплення, темряви та забобонів, то можна також визнати, що у світлі сучасних можливостей чесні серцем не мають виправдання, щоб, як і раніше, дотримуватись цих теорій та забобонів, але мають усі можливості прийти до світла пізнання славного Євангелія та інтелектуального розуміння вчень Божого Слова. Більшість ухиляється від цієї відповідальності, у той час, як багато хто, маючи ясне бачення, не виконує свій обов’язок і не бажає стати на захист Правди проти неправди, оскільки це коштуватиме їм честі, становища та “хліба з маслом”.

Подібні принципи діяли наприкінці Юдейського віку, і в цій аргументації ми чітко йдемо за вказівками великого Учителя, Який сказав юдеям під час жнивного часу їхнього віку, що Бог зажадає від цього роду всієї праведної крові, пролитої на землі з часів праведного Авеля. “Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником” (Мт. 23: 35).

Рід, до якого звертався наш Господь, мав велику перевагу в усіх відношеннях над усіма своїми попередниками й не зміг отримати з цього користі. Він сказав їм: “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам’ятники, та говорите: Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків” (Мт. 23: 29, 30). Проте з нашим Господом і апостолами вони обійшлися гірше, ніж їхні батьки з пророками. Наскільки жахливим було відвідання Божественним судом юдейського народу, добре відомо всім, хто знайомий з його історією. Відомо, що майже 2 000 000 людей загинули під час облоги Єрусалиму після міжусобної війни, тобто часу анархії. Події, які спіткали природний Ізраїль і призвели до повного повалення цього народу в 70 р. н. е., були, можливо, найжахливішими, які коли-небудь відбувалися з яким-небудь народом. Вони були прообразом, провісником ще жахливіших подій, які мають прийти на християнство (номінальний духовний Ізраїль) під час “жнив” цього віку. Не нам боротися зі світом, щоб запобігти цьому утиску, що насувається, цьому дню гніву. Справді, Святе Письмо запевняє нас у зв’язку з оголошенням цього дня утиску, що “цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють” (Дан. 12: 1, 9, 10).

Божественне Об’явлення про час утиску призначене тільки для частини світу – Церкви, для її настанови, навчання, керівництва, “щоб Божа людина була в усьому вправна й цілковито споряджена до всякого доброго діла” (WTB), і щоб “ви, браття, не [були] в темряві”, “бо він [день той], немов сітка, захопить усіх, що живуть по всій землі” (1 Сол. 5: 2-6; Лк. 21: 35, Дерк.). Ця стаття, таким чином, навряд чи сподобається широкому колу читачів, хіба що в тому значенні, що когось може забавляти те, що вважається безглуздим зацікавленням передбаченнями Божого Слова.

Писання цілком виразно вказує на те, що утиск цього “дня гніву” буде анархією – “і пускав Я всіх людей одного проти одного”. І навпаки, відомо, що тенденція наших днів [OV060] є в протилежному напрямку – від індивідуалізму до спілок, трестів і об’єднань. Це проявляється в усіх сферах – церковній, політичній, громадській та фінансовій. І наша увага виразно звернена саме на таку тенденцію конфедерації, федерації, адже, як до потопу на землі були велетні, так і до того, як великий час утиску перейде в катаклізм, мають бути велетенські інституції та системи. Писання говорить Господньому народові: “Не кажіть змова на все, на що каже змова цей народ, і не бійтесь того, чого він боїться, і не лякайтеся” (Іс. 8: 12).

Спостережливі люди не забарилися помітити, що в той самий час, як відбувається об’єднання капіталу та праці, існує чітка лінія поділу, по один бік якої перебувають багаті трести, королі та їхні армії, фінансові, релігійні, політичні, а по інший – маси. Обидві сторони агресивні. І ті, й інші з кожним днем зростають у чисельності та силі. Обидві дедалі більше переконуються у своїй правоті, і обидві більше, ніж будь-коли, усвідомлюють, що випробування їхніх сил у могутньому конфлікті не за горами. Тільки Писання передбачило ці умови й наслідки.

Жодна зі сторін не поступиться. Конфлікт буде найсуворішим в історії світу – тим паче, що обидві сторони на початку боротьби будуть упевнені в справедливості своєї справи, у своїй силі й неминучості своєї перемоги. Тому конфлікт буде доходити до ножа, а ніж – до рукояті. Обидві сторони очікуватимуть перемоги мирними засобами, але обидві сторони, керуючись чистим самолюбством, у своїх судженнях втратять здоровий глузд, через що результати будуть жахливими, такими, що не піддаються опису. Ті, хто спочатку дотримувався мирних методів, у своєму розчаруванні й відчаї стануть анархічно налаштованими. У результаті організована система цивілізації, яка зараз переважає, сама себе знищить у той самий момент, коли з усіх боків буде здаватися, що вона досягла кульмінації процвітання. Таким чином, вона послужить вічним уроком для людей і ангелів про руйнівну тенденцію егоїзму, породженого гріхом. І хоча це називається “днем гніву Господнього”, він радше здається природним наслідком порушення Божественного Закону, аніж прямим втручанням Всемогутнього в людські справи.

Святе Письмо говорить нам, що Бог озлобив серце фараона, швидко вислухавши його молитву й звільнивши від різних кар (покарань), які він одну за одною сам накликав на себе. Інакше кажучи, Божа доброта, яка мала скерувати його правильним шляхом, справила зворотний ефект, озлобивши, а не пом’якшивши його серце. Схоже, відбувається і в наші дні. Протягом останнього століття Господь знімає з очей людства завісу невігластва. Він дозволив людському розуму бути осяяним великим інтелектом, який раніше зберігався в таємниці. Результатом цього стали всілякі винаходи, що принесли людству гарні умови, розкіш, зручності та багатство, які виходять за межі найсолодших мрій користолюбства й залишили в минулому казки “Тисячі й Однієї Ночі”, так само як дугова лампа витіснила сальні свічки. Чого можна було б очікувати від Божих створінь при такій прихильності, таких благословеннях з Його рук: якої святобливості, якої вірності, якої доброти до ближніх, якого задоволення, якого миру, якого прагнення пізнати Божу волю, якого намагання виконувати її й прославляти Його в тілі та в дусі! Але чи подібні благословенні умови присутні якоюсь мірою тепер? На жаль, ні! Все виявилося зовсім іншим. Невдоволення, нешанобливість, невірність, егоїзм поширені сьогодні більше, ніж будь-коли досі. Замість того, щоб поставити собі питання “Чим я відплачу Господу Богу моєму за всі Його блага?”, вчений світ намагається повністю позбутися Всемогутнього – Його особи. Науковці кажуть, що все, що ми отримали, є результатом природних процесів; що природа – наш Бог; що розумний Творець не потрібний; що перша частина протоплазматичного життя виникла в лужному середовищі моря; що людина – лише вищий етап розвитку цієї еволюції матерії; що їй не потрібен Бог; що вона не потрапляла в гріх і не потребувала Відкупителя від гріха та будь-якого Тисячолітнього Царства з реституційними зусиллями підняти її. Практично всі професори й випускники коледжів дотримуються цієї безбожної теорії – що нам не потрібен розумний, [OV061] найвищий Творець, а потрібна сліпа діюча сила; що всі міркування про Божественну Мудрість, Справедливість, Любов і Силу – безглуздя; що кожен череп створює свого власного Бога відповідно до свого розвитку цих якостей. Іншими словами, людина сама собі Бог. “Безумний говорить у серці своїм: Нема Бога!” (Пс. 13: 1).

Нас не повинно дивувати, що туди, куди ведуть професори, піде й суспільство. Таким чином, під керівництвом коледжів і кафедр поступово, дюйм за дюймом, обережно, підривається віра в Бога та в Біблію як Його Об’явлення. У цьому факті криється причина жахливих безчинств, які незабаром охоплять християнство; так само як століття тому атеїзм у Франції призвів до панування терору. І, до речі, Французька революція в Біблії значною мірою є провісником всесвітнього терору, якого незабаром можна очікувати.

Те, що Бог передбачив нинішні умови й провістив їх понад дві тисячі років тому, ясно видно з висловлювань в Даниїла 12 розд. Пророк отримав послання для народу Ізраїлю, яке було йому пояснене, але від нього було приховано дуже цікаві деталі, що стосувалися не його народу, а кінця цього віку. Він ревно молився про них і отримав відповідь від ангела: “А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато бігатимуть туди-сюди й знання намножиться. ... розумні зрозуміють. ... І буде час утиску, якого ніколи не було відтоді, як був народ, і до цього часу” (Ротерг.). Уважно подивіться на це пророцтво. Його твердження прекрасні у своїй простоті; і сьогоднішні дні неможливо описати краще за допомогою тієї ж кількості слів. Перший пункт позначає наші дні швидкого пересування й того, як люди перетинають море й сушу в усіх напрямках – “бігають туди-сюди”. Раніше таких днів не було. Менше століття тому на землі не було жодного парового двигуна, жодного залізничного потягу, жодної рейки. І раптом, як за помахом чарівної палички, залізні дороги вкривають усю цивілізовану землю, і людство стрімголов рушає у всіх напрямках, немовби маючи намір виконати це пророцтво, про яке більшість взагалі не здогадується.

Проте великий християнський астроном Ньютон, вивчаючи цей уривок задовго до появи залізниць, заявив про свою віру в його виконання, припустивши, що буде відкрито вид транспорту, який безпечно перевозитиме людей зі швидкістю “п’ятдесят миль на годину”. Тут ми бачимо мудрість людини, яка прислухається до Божого Слова. Відповідно, ми також бачимо безглуздя людини, яка нехтує Божим Словом: великий Вольтер, висміюючи Біблію, звернув увагу на коментар сера Ісака Ньютона і назвав його “бідним старим, який вижив з розуму”, якого ввела в оману ця безглузда книга, Біблія. Контраст посилюється, якщо згадати, що Вольтер помер лише за кілька років до винаходу локомотива, тоді як християнський філософ помер майже за століття до цього.

Зазначимо також, що друга особливість цього пророцтва справдилася з такою ж ретельністю. У світі вибухнула лихоманка загальної освіти – у всіх частинах християнства були відкриті громадські школи. Освіта не тільки надається безплатно, а й, немов на підтвердження виконання цього пророцтва, стала обов’язковою для тих, хто не знає про існування такого пророцтва. Хто скаже нам, що все це – чиста випадковість? Якщо це випадковість, то, дійсно, “правда дивніша за вигадку”.

Тепер ми переходимо до третьої особливості: “Розумні зрозуміють” – не по-світськи розумні, а ті, про кого Святе Письмо говорить: “Небагато хто мудрі за тілом, небагато хто сильні, небагато хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу”, щоб бути Його вибраною Церквою. Цілком очевидно, що намір тут – вказати на тих із Церкви, хто розумний стосовно Бога, – на “розумних дів”. Вони, і тільки вони, можуть повністю зрозуміти нинішню ситуацію, час, у який ми живемо, виконання цих пророцтв і їхню кульмінацію у великому часі утиску, “дні помсти”, яким закінчиться цей вік, поступаючись місцем новій епосі під правлінням Еммануїла.

Далі ми відзначаємо четверту особливість пророцтва: “І буде час утиску, якого ніколи не було відтоді, як був [OV062] народ” (Ротерг.). Це в точності відповідає нашій темі. Ми вже описали деякі з прийдешніх бід та їхні причини. Тут ми просто відзначаємо їхній зв’язок з іншими частинами цього пророцтва. Як загальна освіта з’явилася внаслідок змішання народів через обмін та пересування й пробудила честолюбство, так і загальна освіта світу готує його до катаклізму утиску. Найбільше благословення світу – знання – стає його найбільшим прокляттям. Освіта, яка має приносити всьому людству більше миру, задоволення, радості, визнання Творця й один одного, справляє зворотний ефект – невдоволення, яке незабаром тільки посилиться. Егоїстичні амбіції незабаром призведуть до власного руйнування. У зв’язку з цим яку пораду дає Святе Письмо святим і світу загалом? Для перших вона така: “Повністю довіряйте Богові, і нехай терпеливість має чин досконалий. Очікуйте на Господа. Майте довіру, що Його методи найкращі з усякого погляду. Шукайте Небесного Царства – прагніть зробити своє покликання й обрання певним шляхом жертви всіх земних інтересів”. Іншим же, тим, хто має вуха, щоб слухати, послання звучить так: “Шукайте правди, шукайте смирення, може будете сховані ви в день Господнього гніву” (Соф. 2: 3).

OV058