[OV055]
ДРУГИЙ ПРИХІД МЕСІЇ

Другий прихід Месії вкрай непопулярний з трьох причин:
1. Вважається, що він знаменує собою кінець усякої надії на спасіння.
2. Він видається непотрібним через загальну думку, що всі люди йдуть до Христа після своєї смерті, щоб бути засудженими на вічне життя або вічні муки.
3. Здається неприйнятним і навіть абсурдним, що Христос коли-небудь повинен сидіти на земному троні й здійснювати земне панування.

Не побоюючись спростування, ми стверджуємо, що всі ці три заперечення ґрунтуються на помилкових поглядах і неправильному розумінні Божественного Плану. Навпаки, ми вважаємо, що Другий прихід Месії не тільки добре підтверджений Писанням, а й у всьому логічний, розумний та узгоджується з Божественним планом, як він викладений. Розгляньмо заперечення в зазначеному порядку:

1. Ми вже показали, що замість того, щоб іменувати прихід Месії кінцем світу, ми насправді повинні вважати його початком славної епохи Тисячолітніх благословень, яка принесе можливості підйому, розумового, морального та фізичного, які, якщо на них відгукнутися, приведуть до вічного життя в Раю. У “темні віки” вся теологічна думка була настільки спотворена, що практично все вчення зводилося до тривалих мук чистилища, а пізніше ми, протестанти, погіршили становище, відкинувши чистилище й засудивши всіх, крім святих, до вічних мук. Святий Павло по праву назвав ці омани “науками демонів” (1 Тим. 4: 1).

Мало того, що в людей забрали надію на Тисячоліття, сказавши їм, що в мить смерті вони, за невеликим винятком, будуть віддані на муки, але, на додаток, людей стали ще більше лякати біблійними посиланнями на Другий прихід Господа й воскресіння мертвих. Бідному людству казали, що після страждань у невимовній агонії в якомусь безтілесному стані для людей Другий прихід Христа означатиме воскресіння їхніх тіл і засобів, з допомогою яких їхні муки тільки посиляться, натомість тіла позостануться з усіма їхніми теперішніми нервами та чутливістю, але стануть вогнетривкими. Не дивно, що з цього погляду Другий прихід Месії викликає страх і переляк! Не дивно, що бідне людство боятиметься його й бажатиме, щоб він ніколи не настав!

2. При правильному вивченні Біблія відверто суперечить популярним теоріям про те, що люди після смерті стають більш живими, ніж за життя. Як уже було показано, Біблія вчить, що смерть – це смерть; що “померлі нічого не знають”; що “чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає”; що “немає в шеолі [гробі – пеклі], куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости”; що надія Святого Письма – “воскресіння мертвих, праведних і неправедних”. Тож, як сказав наш Господь, “Бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують і повиходять” – ті, що чинили добро, до вічного життя, а ті, що чинили зло, до воскресіння через суди, через дисципліну, завдяки якій усі охочі й слухняні остаточно зможуть бути підняті до життя наприкінці Тисячолітнього віку. Як дивно, що всі ми неправильно розуміли ці Писання й пророцтва, приймаючи теорії, які не узгоджуються з нашими розумними уявленнями й зовсім не узгоджуються з Богом!

3. Ми згодні з тим, що абсолютно непослідовно й абсурдно припускати, що наш Господь повинен повернутися на землю [OV056], щоб посісти земний трон із земним двором, придворними й земним пануванням! Це було б переходом від вищої влади до нижчої й, отже, немислимо для розуму. Але це не те Царство, яке, як повідомляє Біблія, Месія встановить на землі. Навпаки, виразне вчення Писання свідчить, що нашого Господа ніколи більше не знатимуть як людину. Він взяв на Себе вигляд раба й природу людини, щоб “за благодаттю Божою смерть скуштувати за всіх”. Це сталося тому, що досконала людина згрішила, і життя досконалої людини мусило бути замінене Його життям, щоб задовольнити вимоги Божественної Справедливості. Відколи наш Господь встав із мертвих, Він більше не людина, а духовна істота, як говорить Писання: “Умертвлений тілом, але Духом оживлений”. “Господь же то дух” – “вищий від усякого уряду, і влади, і сили, і панування, і всякого ймення, що назване” – прославлений і “учасник Божественної природи” (Турк). У згоді з цим Писання показує, що з’явлення нашого Господа після Його воскресіння повністю відрізнялися від Його присутності з учнями до Його смерті. До смерті Він був людиною Ісусом Христом, а після воскресіння став духовною істотою і проявляв Себе в різних фізичних тілах – як садівник, як мандрівник, у тілі, подібному до того, в якому Його розіп’яли тощо. Ці прояви переконали апостолів: (а) що Він більше не мертвий, а живий; (б) що Він більше не людина, а “перемінений”, невидимий для них більшу частину часу; і що Його бачили протягом сорока днів лише кілька разів.

Саме прославлений Месія має прийти вдруге “із силою й великою славою” – небесною славою. Його Царство буде невидимим для людства. Як сказав наш Господь юдеям: “Ще недовго, і вже світ Мене не побачить”. Причина такої неможливості бачити Його очевидна для всіх, хто вивчає Біблію. Усі духовні істоти невидимі для смертних. “Ніхто Бога ніколи не бачив”. Нам сказано, що “Ангол Господній табором стає кругом тих, хто боїться його, і визволює їх”, і що “всі вони духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має спасіння вспадкувати”. Ми їх не бачимо, бо вони перебувають на одному рівні існування, а ми – на іншому. Був час, коли для того, щоб вірити в невидимі речі, було потрібно більше віри, ніж зараз. Хіба зараз ми не можемо чути один одного телефоном на відстані сотень миль? Хіба в нас немає бездротової телеграфії та рентгенівських променів? Зверніть увагу на опис нашим Господом Його Царства. Ми читаємо, що коли фарисеї запитали, коли ж з’явиться Боже Царство, Він відповів і сказав їм, що воно не з’явиться взагалі. Ось Його слова: “Боже Царство не прийде з розголосом [з зовнішнім проявом, видимим чином]; і не скажуть: ось тут або там; бо Боже Царство [буде] всередині [посеред] вас” (Турк) – панівне, скрізь присутнє, невидиме, за винятком тих випадків, коли очі розуміння розпізнають дію його законів через його земні знаряддя й слуг. Це не важко зрозуміти тим, хто вірить Писанню, адже хіба сатана не є зараз таким невидимим князем, і хіба його ангели не є такими ж невидимими, і хіба він не здійснює величезну владу безпосередньо та через свої знаряддя, занепалих ангелів, демонів, і через ошукані земні знаряддя? “Кому піддаєтеся як раби на послух, рабами того ви і є”.

Так само духовна імперія Христа й Церкви матиме духовні знаряддя, які діятимуть серед людей, а також людські знаряддя – Стародавніх Гідних – Авраама, Ісака та всіх пророків, визнаних Господом гідними вічного життя, досконалості. Вони становитимуть земну фазу духовного Царства, виконуючи волю безсмертного й невидимого Царя (Євр. 11: 39, 40; Пс. 45: 17; Лк. 13: 28).

З цього, біблійного, погляду Другий прихід нашого Господа, Месії, є найбільш послідовною річчю. Під час Свого Першого приходу Він прийшов, щоб дати ціну відкуплення й привести в дію благословенні умови благодаті, за допомогою яких протягом цього Євангельського віку Він збирає Свій “вибраний клас”, Свою Наречену, з усякого народу, племені та мови. Це повністю узгоджується з тим, що Він повинен прийти вдруге, як було обіцяно, щоб прийняти Свою Церкву до Себе, посадити її як Свою Наречену [OV057] на Своєму престолі й виконати через неї, а також через Стародавніх Гідних, які представлятимуть Ізраїль по плоті, велику обітницю Бога, дану Аврааму й підтверджену Ісаку та Якову: “У твоєму потомстві благословляться всі народи землі” (Хом.).

Виключити з наших надій Другий прихід Месії й Тисячолітнє Царство означало б зруйнувати всю славну перспективу, що відкривається перед нами в Писанні. Той, Хто відкупив світ жертвою Свого життя, Хто зібрав Церкву в цьому Євангельському віці, безсумнівно, не вхибить виконати милостиву обітницю Бога благословити світ, надавши тисячолітні можливості відкупленому світу людства. “Він [Христос] через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься”. Церква, Його Співспадкоємці, які зараз розділяють Його важкі випробування, також розділять Його славу та Його благословенну працю підняття світу людства.

Немає потреби наводити свідчення Писання щодо факту Другого приходу нашого Господа. Вірші Писання на цю тему добре відомі всім, хто вивчає Біблію. Відомий євангеліст Д. Л. Муді, вивчивши це питання, заявив, що жодна інша тема не розглядається в Біблії так докладно. Хай там що, усі, хто дотримується біблійного погляду, повинні визнати, що без Другого приходу Христа весь Божественний План зійшов би нанівець – не приніс би необхідних благословень. Наш Господь прийшов перший раз, щоб відкупити. Вдруге Він приходить, щоб визволити відкуплених.

“І побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були”, – це твердження не суперечить словам нашого Господа про те, що “вже світ Мене не побачить”. Є два способи бачити. Наприклад, сліпі іноді кажуть: “Я бачу”. Є очі розуміння, а є також очі фізичного зору. Багато хто з тих, у кого є друге, не мають першого. “Невіруючим бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий” (2 Кор. 4: 4).

Світ загалом сліпий. “Бо темрява землю вкриває, а морок – народи”. Тільки святі Господа бачать в істинному сенсі цього слова, очима свого розуміння. Тому написано: “Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують” (Мт. 13: 16). Апостол пише Церкві, що він молить Бога за них, щоб, відкривши очі розуму, вони змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання (Еф. 3: 17, 18). Обітниця говорить: “Тоді то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим” (Іс. 35: 5). Це станеться під час Тисячолітнього Царства, і в результаті всі пізнають Господа, від малого до великого. Не бачачи буквальним зором, але ясно бачачи очима розуміння, всі цінуватимуть Його характер і втішатимуться ним. Іноді ми поетично висловлюємо цю думку в словах:

“Отче Мій, Сонце для душі,
Немає ночі при Тобі,
Хай темні хмари звідусіль
Не закривають образ Твій”.

OV055