[OV037]
СЦЕНА СУДУ ПЕРЕД ВЕЛИКИМ БІЛИМ ПРЕСТОЛОМ

Св. Павло каже, що віруючі християни, приймаючи святий Дух, приймають “не... духа страху, але... здорового розуму”. Однак протягом довгих століть темних віків християнство було лише номінальним, за винятком небагатьох християн. Замість святого Духа, замість духа любові та здорового розуму, у світі панував дух страху. До певної міри так воно є і далі. Проте зростання знання звільняє розум від деяких кайданів страху і дозволяє нам дивитися на все більш правдиво, більш логічно, проявляючи більше духа здорового розуму, ніж раніше. Ми радіємо цьому і маємо намір розглянути нашу тему у світлі Святого Письма, керуючись духом здорового розуму, звільнившись, наскільки це можливо, від “страху перед людиною, який пастку дає”.

День Суду, або, як його колись називали, Кінець Світу, жахав наших предків. Вони уявляли собі Христа на судовому престолі в оточенні незліченної кількості святих ангелів, що мають намір виконати Його накази, добрі чи погані, і для переважної більшості ці накази означали вічні муки. Знаний свого часу проповідник з цього міста, яке славиться своїми церквами, вкрай безглуздо змалював сцену Страшного Суду, як це зображено на гравюрах тридцятирічної давності.

Він зобразив Другий прихід Господа Ісуса у Його силі та великій славі. Ісус сидів на хмарі посеред неба в оточенні ангельського воїнства. До Нього приходив світ людства, повернений з неба, пекла й земного пороху. Проповідник красномовно змалював, як земля обертається навколо своєї осі протягом двадцяти чотирьох годин, щоб увесь світ побачив Суддю на Його хмарному троні. Картина Суду була простим глузуванням, бо Суддя лише сказав тим, хто зійшов з неба: “Повертайтесь назад зі своїми коронами та арфами”. А тим, хто прийшов з пекла, він сказав: “Повертайтесь до своїх вічних мук”.

Таке спотворення Дня Суду та інші дуже схожі на нього настільки викликали огиду в багатьох людей, що відвернули їхній розум від Біблії в бік агностицизму. При цьому наша мета – дати, по можливості, біблійне викладення Божественної Правди на тему Божих Судів настільки виразно, настільки очевидно, щоб жодна людина, яка має врівноважений розум, не змогла його заперечити.

СУДНИЙ ДЕНЬ В ЕДЕМІ

Здається, що всіма нашими розумами заволоділа абсолютно неправильна думка щодо значення Дня Суду. Зазвичай під ним розуміють день осуду. Однак цей вираз у Святому Письмі насправді означає день crisis (кризи), час прийняття рішення, період випробування, а не день винесення покарань за злочини, які були законно визнані раніше. Грецьке слово “crisis”, що перекладається як “суд”, так часто вживається в англійській мові, що стало також англійським словом. Тому його значення, однакове як у грецькій, так і в англійській мовах, нам усім добре відоме. Наприклад, [OV038] якщо у нас вдома є хворий, в якого піднялася температура, і приходить лікар, ми можемо запитати, як скоро можна очікувати одужання. Лікар запитує, коли почалася лихоманка, і відповідає, що криза настане на сьомий, чотирнадцятий, двадцять перший, двадцять восьмий або якийсь інший день, кратний сьомому дню від її початку. Він має на увазі, що тоді прийде перевірка, проба, визначення, чи людина помре, чи одужає від лихоманки. Це дає нам правильну думку, пов’язану зі словом “crisis”, суд, і правильну думку, пов’язану з висловом “День Суду”. Наприклад, такий День Суду був в Едемі, коли Бог заборонив нашим прабатькам їсти з дерева пізнання добра і зла. З цієї миті почалося їхнє випробування, їхня проба, їхній суд, щоб показати послух чи непослух, а відтак визначити, чи вони варті, чи не варті вічного життя. У тому Дні Суду, як ми вже бачили, наші перші батьки виявилися неслухняними, і на них упав смертний вирок, який природним чином успадкували всі їхні діти. Стаючи спільниками їхньої плоті й крові, ми також стаємо спільниками їхніх слабкостей, розумових, моральних та фізичних. Отже, ми є родом, що вмирає – вмирає через те, що наші прабатьки зазнали невдачі в першому Дні Суду, тобто випробування.

ЮДЕЙСЬКИЙ СУДНИЙ ДЕНЬ

Хоча Бог знав, що Угода, укладена з народом Ізраїлю через Мойсея, не може звільнити народ від наслідків первісного гріха, Він, проте, з істотних причин дав цьому народові випробування, суд, перевірку відповідно до положень цієї Угоди Закону. Це була угода на життя або смерть. Той, хто міг дотримуватися вимог цієї Угоди, міг згідно з нею претендувати на вічне життя. Хто не зміг дотриматись вимог цієї Угоди, той мусив померти.

Це випробування (іспит) прийшло на народ під час його визволення з Єгипту, коли ізраїльтяни переходили Червоне море і христилися в Мойсея в морі і в хмарі – в морі обабіч і в хмарі над головою. Вони були охрищені, тобто поховані в Мойсея. Протягом майже п’ятнадцяти століть цей народ перебував на випробуванні, під судом, але результати суду не були оголошені до першого приходу нашого Господа, коли Отець визнав Його єдиним народженим під Угодою Закону, Хто успадкував його благословення вічного життя через абсолютний послух кожній його вимозі. Мало того, решта народу також була визнана недостойною подальшого випробування, як висловився наш Господь, кажучи: “Ось ваш дім залишається порожній для вас! Говорю бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: Благословенний, Хто йде у Господнє Ім’я!” – у другому Його приході (Мт. 23: 38, 39).

Апостол Павло, підбиваючи підсумки п’ятнадцяти століть їхнього суду, випробування, каже, що Угода Закону нічого не зробила досконалим, що вона лише показала досконалість Досконалого, Який залишив небесні подвір’я і став людиною, щоб відкупити Адама та його рід. Однак св. Павло також показує нам, що протягом випробування Юдейського віку виявилося, що деякі мають віру, більшу, ніж їхні краяни. Він перераховує багатьох з них, а потім звертає увагу на факт, що вони померли, не отримавши обіцяного, але отримали Божественне схвалення в тому, що, за словами Господа, вони догодили Йому, але не досконалістю діл і послухом Угоді Закону, а тим, що Він був задоволений з їхньої віри. Вони продемонстрували, що якби вони були вільні від вад занепалого стану, благословенні досконалим тілом і розумом, то з радістю дотримувалися б Закону досконало.

СУД ДУХОВНОГО ІЗРАЇЛЮ

Євангельський вік представлений як епоха випробування, проби, суду Церкви Христа – Тіла Христа – тих, хто має бути співспадкоємцями з Христом у Його природі та престолі – “Нареченої, дружини Агнця”. Святе Письмо показує, що під час цієї епохи Бог притягує і кличе зі світу “Малу Черідку”, і що Він допускає, щоб шлях відповіді на Його заклик був вузьким і дуже складним. Це [OV039] робиться для того, щоб клас, який почує, який буде слухатися і йти слідами Ісуса цим вузьким шляхом, міг бути дуже особливим класом, “Малою Черідкою”, кожен з якої є копією дорогого Божого Сина, дорогого Відкупителя. Отже, ми бачимо, що в дуже особливому сенсі відбувається випробування, суд – не суд над світом, а суд тих, хто прийняв “поклик” і приніс себе в живу жертву на служіння Господу, щоб знати і виконувати Господню волю. Від них вимагається вчинити своє покликання і вибрання міцним, демонструючи вірність Господеві, Його Слову і братам у різних складних випробуваннях, про які апостол Петро каже: “Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробовування, немов би чужому випадку для вас” (1 Петр. 4: 12).

Випробування необхідні для розвитку характеру і для перевірки вірних. Отже, переможці в цьому випробуванні повинні бути визнані вірними не тільки в досягненні позначки досконалої любові, але й у збереженні свого перебування на ній, опираючись різним нападам плоті й противника. Такі “переможці” отримають “вінець життя”, який Бог приготував для тих, хто Його любить.

З кінцем цього віку випробування, тобто суд, завершиться, закінчиться. “Мала Черідка” переможців отримає нагороду співспадкоємства з Господом і участі в Божественній природі, у той час як ті, хто не вважатиметься гідним цієї слави, але вірним з усякого погляду, отримають благословення духовної природи без “вінця”. Інші ж, не витримавши випробування, будуть вважатися недостойними вічного життя на будь-якому рівні і помруть Другою Смертю, як каже апостол: “Не можна бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа святого, і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку, та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають” (Євр. 6: 4-6). І ще: “Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників” (Євр. 10: 26-27).

СУДНИЙ ДЕНЬ СВІТУ

Апостол каже: “Бог... визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив, і Він подав доказа всім, із мертвих Його воскресивши” (Дії 17: 31).

Зауважмо, що це не може стосуватися первісного Судного Дня, в якому наші прабатьки зазнали невдачі в Едемі. Також ці слова не можуть стосуватися суду, випробування, яке дісталося Ізраїлю під Угодою Закону, ані Церкві, яка є на випробуванні в цьому Євангельському віці, тому що слова поставлені в майбутньому часі. Апостол використав ці слова на початку Євангельського віку, і вони стосуються часу за межами цього Євангельського віку – призначеного дня, тобто епохи в майбутньому. День, про який йдеться, – це “день Христа” – Тисячолітній Вік – тисячолітній день панування праведності, коли Месія буде Царем над усією землею, щоб визволити її від панування гріха й смерті та благословити всіх полонених гріха й смерті, усю людську сім’ю, вже відкуплену дорогоцінною кров’ю. Слова апостола чітко вказують на те, що він має на увазі період випробування не Церкви, а світу. Для праведного суду, випробування світу необхідні певні речі.

1. Усі повинні прийти до пізнання Правди (1 Тим. 2: 4-6). Люди не можуть спастися в невігластві, забобонах і пороках. Усі вони повинні бути приведені до знання про відкуплення, здійснене жертвою Христа, до знання про готовність Бога знову прийняти їх у Свою спільноту. Їм усім повинна бути запропонована допомога, щоб вийти з деградації, яка перейшла на них через непослух і гріхопадіння наших прабатьків під час першого випробування, першого суду.
2. Вони не можуть бути на випробуванні на вічне життя, якщо попередньо не були законно звільнені від первісного осуду – первісного смертного вироку, винесеного нашим прабатькам в Едемі і успадкованого всіма їхніми дітьми.

Ці умови ще не були виконані, [OV040] тому світ ще не має цього випробування, цього суду, який, як каже нам апостол, Бог призначив для них. Однак він прийде на них у час, призначений Отцем, названий у Писанні “Божим часом”. Щобільше, час суду (проби) світу не може настати, поки не завершиться випробування (проба) Церкви і не знайдуться гідні, бо саме Церква зараз є на випробуванні, і саме вона має надати суддів для дня випробування світу. Зверніть увагу на слова апостола з цього приводу: “Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть?” (1 Кор. 6: 2). Ця думка також не суперечить іншому тексту: “Бог... визначив день, коли хоче судити поправді ввесь світ через Мужа, що Його наперед Він поставив”. Навпаки, ми вже бачили, що “таємниця” цього Євангельського віку полягає в тому, що Ісус, Відкупитель світу, є Головою Церкви, яка є Його Тілом і яка зараз вибирається, тобто випробовується, судиться для свого становища в славі, і тільки вірні отримують нагороду, або членство, у славному Пророкові, Священнику, Цареві, Месії за завісою.

Хибне уявлення про День Суду зробило його днем жахів для Церкви і світу – для всіх, хто чув про нього. Вважалося, що він запечатає долю людства: що відтепер Господь не матиме жодного жалю і не проявить жодного милосердя. Але Святе Письмо, узгоджуючись саме зі собою, вказує на те, що прийдешній Судний День світу означає для нього великий день суду, випробування і благословення, так само як судний день Церкви означає для нас велике благословення, привілей стати спадкоємцями Бога і співспадкоємцями з Відкупителем у славі Його Царства. Щодо цих фактів, зверніть увагу на натхненні слова пророка Давида. Пророчо дивлячись за межі цього часу у Тисячолітній вік, пророк говорить: “Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому! Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, БО ЗЕМЛЮ СУДИТИ ЙДЕ ВІН. Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!”.

На цей день вказує і апостол, запевняючи нас, що це буде славний і бажаний день, і що за ним все створіння разом стогне і мучиться в болях, чекаючи на великого Суддю, Який визволить і благословить світ, а також звеличить і прославить Церкву (Рим. 8: 21, 22).

В Ів. 5: 28, 29 дорогоцінна для світу обітниця про майбутній суд-випробування щодо вічного життя перетворилася, у результаті помилкового перекладу, на страшне прокляття. Натомість, згідно з грецьким текстом, ті, хто чинив зло – хто не отримав Божественного схвалення, – вийдуть у воскресіння (піднесення до досконалості) через суди, “карання”, випробування, дисципліну (Див. Revised Version).

ВЕЛИКИЙ БІЛИЙ ПРЕСТОЛ

Божий народ вважає Книгу Об’явлення книгою символів. Одна з її прекрасних картин стосується Судного Дня. Читаємо: “І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося. І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми” (Об. 20: 11-13).

Це одна з серії словесних картин Тисячолітнього Царства Христа і благословень, які воно принесе людству – благословенний привілей нового суду, тобто випробування на вічне життя. Перший суд людського роду в Адамі призвів до невдачі і засудження наших прабатьків, а ми були просто включені в його втрати, його лиха. За Божественним задумом наш Відкупитель помер, Справедливий [OV041] за несправедливих. Застосування Його заслуг до батька Адама остаточно поширить благословення на кожного члена його роду, забезпечивши усім повне звільнення від первісного осуду, вироку, і від усіх лих, які прийшли внаслідок цього на наш рід. Скасування первісного покарання не дає ні Адамові, ні його дітям вічного життя, а лише передбачає для всіх новий суд, нове випробування на вічне життя. Адам мав досконалість життя і підтримував її умовно, проявляючи послух. Відкуплений людський рід повернеться до Адамового становища випробування та перевірки стосовно того, чи він заслуговує на вічне життя.

Однак замість того щоб миттєво повернути людство з могили і з нашого теперішнього занепалого стану розуму і тіла до повної досконалості людської природи, якою насолоджувався Адам, Бог пропонує ще кращий шлях. Він дасть Своїм занепалим створінням можливість піднятися через Христа зі стану гріха й смерті, в якому опинилися всі через провину Адама. Хтось занепав більше, хтось менше. Ніхто не може бути відновлений інакше, ніж через Відкупителя, Чия смерть забезпечує, так би мовити, драбину, якою людство може піднятися до повної людської досконалості та Божественної прихильності і всього того, що було втрачене в Адамі. Можливість такого підняття власними зусиллями та за допомогою прославленого Відкупителя і Його прославленої Церкви буде впродовж Тисячолітнього віку. Ця нагода стане випробуванням, судом світу.

Нашому Господу належать різні посади, пов’язані з Його великою працею для світу. Читаємо, що Він буде великим Пророком, великим Священником, великим Посередником і великим Суддею. Ми вже бачили, що фундамент для цього великого Царства і Суддівства був закладений жертвою нашого Відкупителя, але виконання великого Божого Плану, Божественного Задуму, було відкладене, щоб дозволити вибрати Церкву, “Малу Черідку”, Суддю і суддів-помічників.

Поступове випробування світу через процеси підняття, зв’язання сатани, наповнення усієї землі знанням про Господа тощо буде набагато кращим для всіх, кого це стосується, ніж якби їх миттєво зробили досконалими, а потім поставили на випробування, як Адама. Тисячолітні впливи в напрямку підняття, зусилля подолати гріх і формування характеру згідно з Божественною волею будуть корисними для світу і дозволять людям перемогти у випробуванні, яке прийде на них таким поступовим шляхом. Допомога на кожному кроці і підтримка, щоб позбутися кожного ненавмисного промаху, буде надаватися доти, доки, нарешті, всі охочі й слухняні не досягнуть повної досконалості людської природи – всього того, що було втрачене Адамом і відкуплене Ісусом. Якщо ж вони відмовляться це робити, то будуть знищені Другою Смертю.

“Великий білий престол” уособлює владу Уряду і чистоту, безсторонність випробування, яке буде дане світу людства. Коли ми читаємо, що небо і земля втекли від присутності Того, Хто на престолі, це ототожнює цей час з кінцем цього віку і початком Тисячолітнього віку. Теперішні інституції представлені таким чином: небо – церква і т. п.; земля – політичні та громадські інтереси “сучасного злого світу” (Дерк.). Як каже нам св. Петро, теперішні інституції “з гуркотом минуть”, а натомість Господь відкриє нове небо і нову землю, тобто нові духовні влади, Церкву у славі, і нові земні влади, нові політичні та соціальні умови на кращих засадах, ніж ті, які мають контроль зараз, – на засадах Справедливості та Любові.

Суд (випробування) є перед Богом у тому сенсі, що він буде відбуватися згідно з Божественним Законом, хоча Законодавець на цьому випробуванні буде представлений прославленим Посередником. Суд буде не за новими, а за старими правилами, як сказав наш Господь Ісус: “Те слово, що Я говорив, останнього дня, воно буде судити його”.

Однак для світу слова нашого Господа поки що залишаються прихованими таємницями, незрозумілими словами. Тільки Церква, просвітлена святим Духом, змогла ясно оцінити Божественне Слово. Коли ж настане суд (випробування) світу в Тисячолітті, будуть відкриті книги – книги Біблії – і буде суд мертвих, випробування, проба згідно з вченням, яке міститься в цих книгах Біблії. Ті, хто прислухається [OV042] до послання Господа, його доктрин, його настанов, будуть робити поступ від благодаті до благодаті, від знання до знання, від сили до сили. Їхня реституція, воскресіння, буде просуватися вперед у міру того, як Правда буде випробовувати, судити їх і покаже, що вони пильні й слухняні голосу, що промовляє з неба. Св. Петро говорить нам, що станеться, що душа, яка не послухається того Пророка, того Учителя, того Царя, буде винищена з Його народу (Дії 3: 23).

Навпаки, всі, хто слухатиметься Господнього Слова, зможуть досягти у кінця цього тисячолітнього періоду повної людської досконалості, розумової, моральної та фізичної. Вони будуть такими ж досконалими, як і Адам, і, на додаток, володітимуть більш широким спектром знань, і багато хто з них, віримо, матиме тверду структуру розвиненого характеру. Однак у кінці Тисячолітнього Судного Дня їх чекає велике остаточне випробування, яке наочно продемонструє вірність або невірність у серці кожного з них. І всі невірні будуть повністю знищені Другою Смертю без надії на будь-яке відновлення.

ВІВЦІ ТА КОЗЛИ

Господь дав одну зі Своїх притч, щоб вона ілюструвала суд над світом у Тисячолітті, – притчу про овець і козлів. Її розташування чітко зафіксоване контекстом, який показує, що вона матиме своє виконання під час Тисячолітнього віку – після того, як завершиться теперішній вік. Читаємо: “Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів” (Мт. 25: 31, 32).

Ця притча точно відповідає картині “великого білого престолу” з Об’явлення. Вона показує всі нації, всі народи, зібрані перед цим престолом, який буде встановлений у силі та великій славі. Син Людський, Який прийде у Своїй славі і сяде на престолі, дав нам численні запевнення, що обрана Церква буде сидіти з Ним на Його престолі. Церква не буде серед овець і козлів перед цим престолом, але, як прославлена Дружина Агнця, буде зі своїм Нареченим на Його престолі судити всі народи – судити їх, випробовувати, хто з них має овечу вдачу, а хто – козлячу. Перші будуть благословенні. Другі будуть знищені. У кінці тисячі років Судного Дня благословення отримають вівці – ті, хто знаходитиметься по правиці милості: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу” – земне Царство, яке явно відрізнятиметься від небесного Царства, яке раніше буде дане Церкві разом з її Господом. Тоді Господь матиме справу і з тими, хто недостойний. Читаємо, що Той, Хто сидить на престолі, скаже класу козлів: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований” – його спільникам, усім, хто схожий на нього характером і хто симпатизує йому. До них належатимуть усі з відновленого роду Адама, які, насолоджуючись знанням і прихильністю Бога, зберігатимуть хоч якусь симпатію до гріха і незгоди.

Буде дане вічне покарання, але, пам’ятаймо, воно не означає вічних мук, бо покаранням за гріх не є муки, а смерть. Отже, саме вічна смерть буде покаранням для класу козлів разом зі сатаною, великим противником. Від цієї смерті не буде жодного відкуплення, жодного воскресіння, жодного відновлення. Св. Петро каже: “Вони немов звірина нерозумна, зроджена природою на зловлення та загибіль”. Вічний вогонь є таким же символічним, таким же метафоричним, як і вівці та козли. Вогонь – символ знищення, а вічний вогонь – символ вічного знищення. Вічний вогонь – це вогонь, який не згасає, який горить доти, доки не досягне своєї мети – повного знищення.

ЛЕГШЕ І ГІРШЕ

Наш Господь мав багато чого сказати про цей великий День Суду, через який, за задумом Отця, Він мав поширити благословення Своєї жертви на весь людський рід. Ісус докоряв жителям Віфсаїди і Хоразіна, кажучи, що Содом і Гоморра, коли б вони скористалися зі своїх можливостей, каялися б у волосяниці та [OV043] попелі. Він запевнив їх, що в День Суду, у день випробування, у Тисячолітньому Судному Дні речі для мешканців Содому будуть більш сприятливими, ніж для мешканців Хоразіну й Віфсаїди (Мт 11: 21-24).

Це може наштовхнути декого на нову думку, що Божественний спосіб поводження з мешканцями Содому у Тисячолітті буде цілком терпимим – буде менш суворим випробуванням, менш важким, ніж для деяких юдеїв, які жили за днів нашого Господа. Ми також не повинні думати про цих юдеїв як про особливо злих і гідних осуду, бо вони розіп’яли Господа Слави. Св. Петро каже: “А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники” (Дії 3: 17). Про цих самих юдеїв читаємо: “А на Давидів дім та на єрусалимського мешканця Я виллю Духа милости та молитви. І будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити, як голоситься за одинцем” (Зах. 12: 10).

Але подивіться, що було з мешканцями Содому. Наш Господь показує, що Він мав на увазі тих, хто жив за часів Лота, і каже: “Того ж дня, як Лот вийшов із Содому, огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив” (Лк. 17: 29). Ці мешканці Содому не мали жодної частки в жодному дні суду, хіба що в тому значенні, що вони були дітьми Адама і по спадковості були засуджені в ньому і розділили його смертний вирок. Вони згрішили, безсумнівно, проти деякої міри світла, але не проти повного світла, тому що євангельський світильник ще не був запалений і не світив нікому до днів Ісуса. Тому написано, що Христос “вивів на світло життя та нетління Євангелією”, і це велике спасіння “проповідувалося спочатку від Господа” (2 Тим. 1: 10; Євр. 2: 3). Тому смерть мешканців Содому була лише адамовою смертю, прискореною, не Другою Смертю. Вони б померли в будь-якому випадку. Вони загинули таким чином, що стали прикладом для тих, хто після цього жив у крайньому безбожництві, як і вони, – з євангельським світлом чи без нього.

Коли ми звернемось до Єзекіїля 16: 46-63, то бачимо, що Господь докоряє Ізраїлю за невірність при всіх його великих привілеях та благословеннях. Він нагадує ізраїльтянам, як вони у дні свого процвітання й гордості зневажали свої народи-сестри, содомлян і самарян. Сказавши їм, що вони були гірші за них, Він далі говорить, що коли Він виконає Свою обітницю їм зібрати Ізраїль, повернути йому Свою прихильність і світло Свого обличчя і укласти з ними Нову Угоду, то також поблагословить самарян і содомлян. Читаємо: “І поверну Я їхню долю, долю Содоми та дочок її, і Самарію та дочок її, і поверну долю твою серед них. ... А твої сестри, Содома та дочки її, вернуться до свого попереднього стану, і Самарія та дочки її вернуться до свого попереднього стану, і ти та дочки твої вернетесь до свого попереднього стану. ... І згадаю Я Свого заповіта з тобою за днів твоєї молодости, і поставлю тобі заповіта вічного” (Див. Єр. 31: 31; Рим. 11: 27-32).

Отже, ми бачимо, що Божественний План, який передбачив, що світ матиме Судний День, епоху, як результат викупної праці Христа, виділив для нього Тисячолітній вік з виразними постановами, що кожен член роду Адама може мати повне, справедливе і неупереджене випробування на вічне життя або вічну смерть. Божественний План, безсумнівно, дуже добрий – у десять тисяч разів кращий, ніж жалюгідні і заплутані уявлення про Судний День, які дійшли до нас із “темних віків”, наповнюючи нас страхом і жахом перед Богом і Його милостивими планами благословення всіх племен землі через Христа, Голову й Тіло.

OV037