[OV079]
ІЗРАЇЛЬ, ПОКАРАНИЙ “СЕМИКРАТНО”
ПЕРІОД У 2520 РОКІВ

Укладаючи Угоду з народом Ізраїлю, Бог, зрозуміло, заздалегідь знав, що народ, батьки якого сміливо заявили: “Усе, про що говорив Господь, зробимо”, насправді не буде цього робити, але, як і решта світу, піддасться впливу сил гріха та спадкових слабкостей. Отже, викладаючи вибраному народу благословення, які Господь, їхній Бог, дасть їм, якщо вони будуть слухняні Його Закону і ходитимуть за Його постановами, Бог також виклав, чого їм слід очікувати в разі, якщо вони не зможуть цього зробити. Попутно, представивши покарання за провини, Господь пророчо, у прихованій і завуальованій формі, повідомив, як довго Його вибраний народ перебуватиме під рукою караючого провидіння, перш ніж буде відновлений до Божественної милості.

Період їхнього покарання позначений виразом “семикратно”. Слова Господа такі: “Якщо і тоді не послухаєте мене, Я семикратно обкладу вас карами за гріхи ваші. Я зламаю вашу зарозумілу силу, і зроблю небо над вами як залізо, а землю вашу як мідь. Намарне витратиться ваша сила, бо земля ваша не даватиме врожаю, ні дерево з краю не даватиме свого плоду. А коли ж ви все таки будете противитися Мені, і не схочете слухати Мене, Я скараю вас сім разів більшою карою, ніж ваші гріхи... Я теж піду проти вас і покараю вас семикратно за гріхи ваші. Я наведу на вас меч, що помститься за зламаний союз... і покараю вас усемеро за гріхи ваші. Ви їстимете тіло синів ваших... Міста ваші оберну в пустиню, зруйную святині ваші і не прийму приємного запаху ваших воскурень. Я спустошу країну так, що вороги ваші, які поселяться в ній, зжахнуться над нею. Вас самих Я порозкидаю між народами, Я вийму з піхов меча за вами; і спорожніє земля ваша, а міста ваші перетворяться в руїни. Тоді земля зазнає відпочинку протягом усього часу її запустіння, як ви самі опинитесь у землі ворогів ваших; тоді відпочине земля й розкошуватиме своїми суботами. По всі дні запустіння свого спочиватиме вона за те, що не відпочивала своїми суботами, як жили ви на ній... Але спершу вони мають покинути її [OV080]; і вона зазнає своїх субот, як вони її полишать; та й самі вони спокутують свої беззаконня за те, що приписами Моїми погордували й установами Моїми гидували” (3 М. 26: 18-46, Хом.).

Ми навели лише коротку цитату з цього знаменного пророцтва, яке так точно збулося – особливо з часів відкинення Ісуса. Однак слід зазначити, що пророцтво чітко дає зрозуміти, що ця Божественна немилість не триватиме вічно, а триватиме «семикратно [сім часів]».

У нашій наступній статті ми покажемо, яке відношення до цього мають їхні суботи і як пророцтво про спустошення землі, про відшкодування її субот, вже сповнилося. Тут ми хочемо звернути увагу на “семикратно” або сім символічних років покарання – на те, де вони почалися, де вони закінчаться, і на той факт, що це символічні, а не буквальні роки. Очевидно, різні перекладачі, які працювали з цими віршами, були в розгубленості, і тому в нашій Звичайній версії (Common Version) це слово читається неправильно як “усемеро більше”.

Це не могло означати усемеро більше, ніж заслуговували б ці гріхи, і Бог не був би таким несправедливим. Це також не могло означати ще сім років, тому що покарання Ізраїлю за гріх не були розбиті на семирічні періоди. Насправді, через ідолопоклонство народ певно вісімнадцять разів потрапляв у полон до інших народів, причому ці періоди були в межах від кількох місяців до вісімнадцяти років. Навіть полон, який спіткав їх у дні Седекії і тривав сімдесят років, не міг повністю виконати дух цього пророцтва. Крім того, чи можемо ми припустити, що Бог спеціально виділив би дрібні полони тощо, абсолютно ігноруючи великий період лиха Ізраїлю, спустошення землі та розсіяння його народу серед усіх народів?

Семикратно, Сім Часів, повторені тут з таким наголосом, очевидно, позначали великий гнів Бога проти Ізраїлю; і передбачене в пророчій формі відновлення Його народу до Божественної милості, очевидно, має відбутися наприкінці цих Семи Часів. Тоді Бог згадає Свою Угоду і виконає всі її благодатні положення. Св. Павло передбачив це так: “Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні!.. Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав!.. жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган... і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні! Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців” (Рим. 11: 1, 2, 25-28).

Зверніть увагу на факти, що є перед нами:
(1) Бог заздалегідь знав і передбачив відкинення Ізраїлю на певний час, але не назавжди.
(2) Він оголосив і повторив, що період їхнього відкинення триватиме Сім Часів.
(3) Ці Сім Часів або років не можна розуміти буквально, тому що відкинення Ізраїлю багато разів тривало сім років.
(4) Який би період не означали ці Сім Часів, цей період ще не завершився.
(5) Існує два можливих моменти початку цих Семи Часів.

Безсумнівно, це було ще до часу руйнування Єрусалиму в 70 році н. е. після відкинення Месії та Його послання. Дійсно, це було набагато раніше за цю подію, оскільки на той час вони вже перебували під римським ярмом, і навіть їхній великий цар Ірод не був юдеєм, а едомлянином з роду Ісава. Цей факт відсуває нас на кілька століть назад, до часу, коли на престолі сидів останній юдейський цар. Мабуть, ті “Сім Часів” немилості Ізраїлю почалися зі скинення Седекії, останнього царя Юди.

“СКИНЬ КОРОНУ” – “РУЇНОЮ ПОКЛАДУ ЙОГО”

Насправді ми бачимо, що Сім Часів немилості Ізраїлю почалися в той фатальний день, про який пророк писав щодо їхнього останнього царя, Седекії: “А ти, недостойний, несправедливий князю Ізраїлів, що надійшов його день у час провини кінцевої, так говорить Господь Бог: Зняти завоя й скинути корону! Це не зостанеться так... Руїною, руїною, руїною покладу його! Та цього не станеться, аж поки не прийде Той, Хто має право, і Я Йому дам” (Єз. 21: 25-27). “Сім Часів”, що почалися того дня, мають закінчитися в жовтні 1914 року – Сім Часів або сім символічних років згідно з юдейським літочисленням. [OV081]

Місячний рік, що складається з трьохсот шістдесяти днів, у Писанні використовується як символічний “час” або рік, у якому кожен день представляє рік (Єз. 1: 6). Отже, Сім Часів символічно представляли б (7x360) 2520 років. Таким чином, з цього погляду ми маємо Божественне пророцтво або передбачення про те, що Божа немилість до Його вибраного народу триватиме Сім Часів, або 2520 років. Ми вже показали, що означає “скинь корону”. Ми продемонстрували, що цей період немилості почався зі скинення Седекії, останнього юдейського царя. Ми вже цитували пророцтво Єзекіїля щодо цієї події – що царство стане руїною, руїною, поки Месія не прийме його і не підніме Ізраїль з пороху, щоб виконати для нього, а через нього для всіх народів, славні речі, пророковані Аврааму і підтверджені Ісаку та Якову Божественною клятвою: “І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі” (1 М. 12: 3).

Наші рамки не дозволяють нам вдатися в подробиці хронології; але тим, хто бажає її отримати, ми з радістю послужимо, якщо нас повідомлять. Коротко кажучи, хронологія з часу повалення Седекії виглядає наступним чином: полон у Вавилоні тривав сімдесят років; повернення до землі, але не до царської влади та почестей, було проголошено юдеям у 536 р. до н. е. перським царем Кіром. Таким чином, період від Седекії до 1 року н. е. склав (70 плюс 536) 606 років. Віднімемо 606 від загальної кількості 2520 років, і залишок покаже 1914 років немилості Ізраїлю протягом періоду, який ми називаємо Anno Domini. Іншими словами, до кінця 1914 року (за юдейським літочисленням, до жовтня) Сім Часів покарання та виправлення Ізраїлю з боку Всемогутнього виконаються. Тоді для Ізраїлю почнеться Божественна прихильність, прощення гріхів, примирення з Богом, піднесення з пороху та всі привілеї і благословення Нової Угоди, проголошені Єремією (31: 31). Умови будуть такими ж, як і під Угодою Закону, встановленою Мойсеєм. Але Нова Угода буде кращою для Ізраїлю завдяки його кращому Посереднику – Месії, Христу, позаобразу Мойсея, Ісусу – Голові, та Церкві, яка є Його Тілом, Духовному Насінню Авраама, через яке всі Божі благословення ось-ось зійдуть на природне насіння Авраама (Гал. 3: 29).

Хіба не чудово, що цей період закінчується зараз, і що сіонізм сурмить по всьому світу, закликаючи вибраний Божий народ піднятися й повернути собі обіцяну землю та знову сподіватися на Божественну милість? Це більш ніж чудово. Це відповідає всьому Божому поводженню з Його вибраним народом. “Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав”. “Бо дари й покликання Божі невідмінні”. Усі Його милостиві обітниці, які належать Ізраїлю по плоті, ще мають сповнитися для них. Правда, вони збираються знову, при цьому не знаючи й не визнаючи Месії. Але це також узгоджується з біблійним описом, який показує, що відкриття очей цього народу, щоб упізнати Відкупителя, відбудеться в Єрусалимі під час їхнього повернення до значного процвітання, коли вони перебуватимуть у розпалі своєї останньої сутички з поганами. Тоді, каже пророк, “будуть дивитись на Мене, Кого прокололи, і будуть за Ним голосити”. Тоді Бог виллє на них дух молитви, благання та признання Ісуса (Зах. 12: 10).

“ЧАСИ ПОГАН”

Тепер давайте глянемо на цю тему під іншим кутом. Звернімо увагу на те, що Бог через пророків Ізраїлю передбачив, що світ буде відданий у руки поган; що Ізраїль, як природний, так і духовний, буде підкорений і в тій чи іншій мірі гноблений поганами. Дивовижно й те, що цей період панування поган також позначений як “Сім Часів”. Подив зростає, коли ми виявляємо, що ці поганські “Сім Часів” почалися і закінчаться рівно в ті ж дати, які відзначають юдейські “Сім Часів” немилості. Це чудово до такої міри, що вражає. Проте нас не повинно дивувати, що Бог усілякої благодаті приховував, тобто зберігав, цю інформацію в Біблії аж до часу її виконання, а потім дозволив зрозуміти її лише юдеям та поганам, які “мають вуха, щоб чути” і “голодні та спрагнені правди”. [OV082]

Тепер про пророцтва. Військо царя Навуходоносора повалило Юдейське Царство за днів Седекії. Як показують Писання, це повалення було здійснено за Божественним велінням. Юдейські пророки розповідають, що Бог дав Навуходоносору дозвіл керувати світом, використовуючи майже ті самі слова, що й при первинному дорученні Адаму. У той час, коли Боже Царство було встановлено в Ізраїлі – під час правління Давида, Соломона та інших аж до днів Седекії, – воно було єдиним Царством, визнаним Богом на всій землі. Читаємо: “І сів Соломон на Господньому троні за царя на місці свого батька Давида” (1 Хр. 29: 23). Таким чином, уповноваження Навуходоносора точно збіглося з відкликанням Божественної милості та корони від Седекії та Ізраїлю, святого народу. Слідом за цим влада Навуходоносора розширилася і стала всесвітньою; за нею послідували інші поганські влади, що здійснювали всесвітнє панування – мідяни та перси, греки, римляни. Цим владам було надано право володіння земним пануванням, яке охоплює проміжний період часу від повалення Седекії до встановлення Царства Месії в 1915 році.

Наводяться дві картини цього періоду панування поган на землі: по-перше, картина з людського погляду; і по-друге, картина з Божественного погляду. Бачення з людського погляду було дано Навуходоносору Господом у сні, який, завдяки Божественній силі, повторив і витлумачив пророк Даниїл (Дан. 2: 29-45). Навуходоносор бачив уві сні великого боввана, що представляв земну владу протягом періоду, відомого як “Часи Поган”. Його власне правління було представлено як голова із золота. Всесвітня імперія мідян і персів, що прийшла на зміну Навуходоносору, була символізована у вигляді рамен і грудей зі срібла. Всесвітнє правління Греції за Олександра Македонського було символізовано у вигляді нутра та стегон із міді. Римська імперія була зображена у вигляді ніг із заліза. Все це робило можливим – якби Ізраїль прийняв Ісуса як Царя – встановлення Месіанського Царства. Але, передбачаючи, що Ізраїль зазнає невдачі в день своїх відвідин, Бог зобразив поширення панування поган у ступнях боввана, які з заліза поступово перетворилися на суміш заліза та глини, розділившись на десять пальців. Змішання заліза і глини представляло злиття Церкви й держави, відоме як Священна Римська імперія. Це змішання цивільної та релігійної влади серед народів у здійсненні правління поган триває досі; і сьогодні ми маємо поділ народів, відомих як християнство, протестантське й католицьке, представлений у пальцях боввана.

Бовван простояв майже стільки, скільки було визначено Богом – сім символічних часів або років, 2520 буквальних років, що минають у жовтні 1914 року. Що ж станеться тоді? Нехай це пророцтво продовжить розповідати свою історію до самого завершення. Воно говорить, що величний бовван автократії та світової імперії, якій Бог дозволив перебувати в руках поган, перетвориться на руїни наприкінці Часів Поган – у 1915 році н. е.

Воно говорить, що Бог Небес, який передав панування над землею на “Сім Часів” поганським владам цього боввана, має намір наприкінці цих “Семи Часів” стерти їх з лиця землі. У період їхнього панування, під Божественним керівництвом, з гори був відірваний Камінь, без людських рук, без людської влади чи сили. Цей камінь – Церква, Головою якої є Ісус, а апостол і всі святі цього віку з усіх конфесій є її членами. Його відривання незабаром буде завершено. Цей Камінь представляє Месію на вищому рівні: Ісуса – Голову, і Церкву – Його Тіло, бо ми всі зосібна – члени Тіла Христа, яким є Церква. Тільки після того, як Церква буде завершена; тільки після того, як останній член буде змінений із земних до небесних умов; тільки після того, як прославлений Христос прийме для Себе Свою велику владу, щоб царювати; і тільки після закінчення Часів Поган ця небесна сила обрушиться на боввана. Вона вразить боввана не в голову, груди, стегна або ноги, оскільки ці частини вже давно минули. Вона вразить боввана [OV083] (у його нинішньому вигляді) в ноги  – у так зване “християнство”. Цей удар явно відзначений у всьому Писанні як “утиск, якого не було від існування люду”. Писання дає яскраві образи поганських урядів у світі: “Того часу розторощилося, як одне, залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду” (Дан. 2: 35).

Таким є графічний опис кінця поганських урядів, якими сьогодні багато хто з нас так пишається і які мають свої благі наміри та добрі якості. Але й ці, слід пам’ятати, були визнані й уповноважені Богом займати місце правління та тримати під контролем людські справи, “аж поки не прийде Той, Хто має право [на Царство]”, і Кому воно буде дано – Христос, Голова і вибрана Церква, Його члени. Це – Царство, про яке ми молимося: “Нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі” – Тисячолітнє Царство, яке має благословити всі племена землі через Ізраїль (тобто за його посередництвом) – вибраний Божий народ.

ВЕЛИКІ ХИЖІ ЗВІРІ

Ми натякнули, що сон Навуходоносора про великого боввана уособлював автократію та світове панування з людського погляду величі. Тепер ми розглянемо ті самі влади з Божественного погляду. Яка різниця! Замість того, щоб здаватися великими, благородними та мудрими, вони зображені як хижі дикі звірі, які топчуть і пожирають землю. На цій картині, яка була дана Даниїлу для нього самого і для всього Божого народу, символізм такий:
(1) Вавилонія, голова боввана, у символі лева;
(2) Мідо-Персія, груди та рамена боввана, у символі ведмедя;
(3) Греція, мідні нутро та стегна боввана, у символі пантери;
(4) Рим, залізні ноги боввана, тут зображений як великий і страшний звір, для якого не знайшлося назви й подібного до якого ніколи раніше не було на землі. “Він жер та торощив” усе. Ніщо не могло протистояти його силі. Який вражаючий персонаж, що ілюструє жорстокість, яка відрізняла царів, уряди та війни цих Часів Поган!
(5) Стопи та пальці боввана, які представляють папство та змішання державного й церковного панування, ми бачимо зображеними в десяти рогах страшного звіра. Ці звірі повинні правити світом до кінця Часів світового панування поган, жовтня 1914 року, що також стане кінцем юдейських часів Божественної немилості. Тоді панування перейде від цих звірів, і їхні органи влади або уряди будуть віддані палаючому полум’ю – знищенню. Пророк зображує кінець Часів Поган і явлення Старого Днями, престол Якого був подібний до огняного полум’я і Який наказав засісти суду. Саме в той час слова останнього звіра були віддані суду – великі слова, вимовлені рогом, що мав очі й уста й говорив зарозумілі, пихаті слова, і який, на думку майже всіх тлумачів минулого, уособлює папство та його хвастощі непогрішимістю тощо. Потім звір був забитий – великий і страшний звір, і його тіло було віддано на спалення вогню. Це все ще в майбутньому і тому є пророчим, і ми не можемо надто категорично заявляти, як це виконається. Мабуть, це означає повалення цивільних і релігійних систем наших днів, особливо в Європі. Це, здається, символізує знищення будь-якого земного уряду та влади. А це означало б анархію, найстрашніше прокляття для суспільства, яке тільки можна собі уявити.

І тоді Даниїлу було дано видіння Сина Людського у славі, Який отримує владу над землею. “І Йому було дане панування й слава та царство, і всі народи, племена та язики будуть служити Йому. Панування Його панування вічне, яке не спиниться, а царство Його не буде зруйноване” (Дан. 7: 14).

OV079