ВАВИЛОН: ОБРАЗНИЙ І ПОЗАОБРАЗНИЙ

Протягом століть дослідники Біблії зауважували, що численні переконливі вирази Старого Заповіту про Вавилон знайшли свою паралель у Новому Заповіті, здобувши застосування в стосунку до містичного Вавилону. Багато цих виразів зі Старого Заповіту є надто яскравими і надто вагомими, щоб їх застосовувати до буквального Вавилону. Отже, зроблено висновок, що мова йде радше про містичний Вавилон, аніж про буквальний. Звернено увагу також на те, що як Ізраїль та Юда пішли в полон у буквальний Вавилон, так, мабуть, книга Об’явлення навчає, що духовний Ізраїль мав мати суворі випробування в полоні містичного, тобто символічного, “Великого Вавилону, матері розпусти й гидоти землі” (Об. 17: 5).

Протягом останніх п’ятдесяти років, під засліплюючим впливом теорії еволюції та нищівної вищої критики Біблії, ці паралелі було втрачено з-перед очей. Ми можемо привітати один одного, дорогі друзі, що під Божим провидінням нам вдалося уникнути нищівного для віри впливу вищої критики та еволюції. Ми можемо привітати себе також з тією мірою свободи, яку ми здобули у вивченні Божого Слова, – свободи від плутанини віровчень, вигаданих для нас у середньовіччі, свободи від деяких явних забобонів і фальшивих теорій, які деякий час сковували наш розум і чинили божественний план на перший погляд ганебним – недостойним справедливої і люблячої людини і ще більше недостойним мудрого, справедливого і люблячого Творця.

Коротко пригадаємо вам, що древній Вавилон збудовано на річці Євфрат, що він мав неприступні мури, що річка протікала серединою міста, а великі брами перекривали річку, захищаючи від нападу ворогів. Назва міста стосувалася великої околиці цієї країни, що знаходилася за його межами, для якої воно було столицею. Справді, в своєму зеніті Вавилон був панею тодішнього цивілізованого світу – першої універсальної імперії.

Нагадаємо вам про полон спочатку десяти поколінь Ізраїлю, а пізніше решти двох поколінь, тобто царства, званого Юдою. Метод Вавилону полягав у тому, щоб розселити ізраїльтян серед вавилонян і через зайнятість земними інтересами поглинути їх, зробивши частиною Вавилонії. Такий стан речей тривав аж до падіння Вавилону перед натиском його завойовника Кіра.

Цей полководець здобув свою перемогу знаменним чином. Вавилоняни, переконані у своїй безпеці, веселилися на бенкеті. Хоча захоплення прийшло миттєво, приготування до нього тривали довго. Воїни Кіра під його проводом прокопали канал значної глибини, що був у змозі відвести воду річки, як тільки його з’єднано з нею. Коли канал був готовий, тоді його швидко сполучили з руслом і вода миттєво потекла в нове русло, звільняючи дно ріки під великими бронзовими брамами, по обидва боки міста, і роблячи його дорогою, через яку увійшло військо Кіра. Ось так несподівано, в неочікувану мить, пихате місто, гордий Вавилон, було захоплене.

Опісля Кір, полководець-переможець, видав наказ, який давав волю кожному ізраїльтянину, взятому в полон, повернутися в свою землю. Крім того, була надана допомога всім, хто прагнув повернутися, а також віддано золотий посуд, що використовувався для служіння Богу в храмі. Як не дивно, та з усіх мільйонів, що складали Ізраїль та Юду напередодні полону, лише приблизно п’ятдесят три тисячі з усіх поколінь виявили бажання скористатися привілеєм повернення до землі обітниці.

Прообразний, тобто містичний Вавилон
Книга Об’явлення, книга символів, останнє послання нашого воскреслого Відкупителя до Своєї Церкви через апостола Івана, була написана багато століть після того, як загинув буквальний Вавилон. Отож, її посилання на Вавилон можна розглядати лише в символічному світлі. Як вже наводилася думка, численні пророчі висловлювання, здається, є надто міцними, щоб їх застосовувати до буквального Вавилону та його падіння.

Справді, хоча пророки говорили безпосередньо про Вавилон та про його занепад від рук Медів та Персів під проводом Кіра, вони говорили про кінець цього віку та про всесвітні лиха, що супроводжуватимуть повалення кожної інституції, яка суперечить божественній волі, готуючи проголошення Царства Месії.

Для зручності я прошу вас прочитати Ісаї 13: 1-19 – на підтвердження того, що мною сказано. Далі рекомендую вам порівняти Єремії 1: 15-29 з Об’явленням 18: 6, та Єремії 1: 38 з Об’явленням 16: 12, а також сорок шостий вірш з Об’явленням 18: 9. Порівняйте також Єремії 51: 6-9 з Об’явленням 18: 4; вірш тринадцятий Єремії 51 з Об’явленням 17: 1-5 і вірші тридцять сьомий, шістдесят третій та шістдесят четвертий з Об’явленням 18: 2-4-21.

Вірю, що жодного, хто зробить ці порівняння, не покидатиме відчуття, що Святий Дух, який писав через Ісаю та Єремію, був тим самим Святим Духом, який керував св. Іваном через апокаліптичне видіння. Такі дослідники також не можуть уникнути висновку, що сила пророцтв стосується радше містичного Вавилону, аніж буквального міста і країни. Як одна частина буквального Вавилону впала перед іншою, так і Об’явлення передбачає, що подібно буде з містичним Вавилоном. Як буквальний Вавилон управляв цілим світом, так і містичний Вавилон, як показано, керує цивілізованим світом, тобто усім світом.

Як володарі Вавилону сп’яніли від вина, що вони пили його із золотого посуду, захопленого в храмі в Єрусалимі, так і містичний Вавилон, представлений у постаті жінки, як нам сказано, напоїв усі народи вином, тобто вченнями, які ця жінка дає їм з золотої чаші, тримаючи її у своїй руці. Як буквальний Вавилон впав через осушення вод Євфрату, так містичний Вавилон, як говорить Об’явлення, сидить над символічним Євфратом, і шлях для царів зі Сходу буде приготований через осушення цих вод. (Об. 16: 12).

Також маємо запевнення, що кінець містичного Вавилону прийде зненацька, “за одну годину”. Мов великий жорновий камінь його буде кинуто в море, щоб він більше не піднявся. Як буквальним ізраїльтянам було запропоновано залишити буквальний Вавилон і надано для цього допомогу (та на це відгукнулося зовсім небагато), так і духовні ізраїльтяни є заохочені залишити містичний Вавилон, в якому вони перебували в полоні (та лише відносно мале число має достатньо відваги, любові та ревності відгукнутися одразу – інші будуть звільнені після його повного падіння). Тепер же лунає заклик: “Упав, упав великий Вавилон! [засуджений на падіння]... Вийдіть із нього, люди мої, щоб не сталися ви спільниками гріхів його, і щоб не потрапили в карання його” (Об. 18: 2-5).

Де є містичний Вавилон
Жоден дослідник, вивчивши записи, не зможе стриматися від здивування та усвідомлення того, що містичний Вавилон повинен бути якоюсь великою, впливовою системою з великою владою у світі протягом цього Євангельського віку і, перш за все, в його кінці. Знаменне місце, відведене Вавилону в пророцтві та об’явленні, перестерігає Божий народ, що коли він іще не виявив Вавилону, то повинен його шукати. Така велика інституція, яка напоїла всі народи фальшивим вченням, повинна буде дуже значущою для тих, котрі опинилися під впливом одурманюючого напою її чаші.

Справді, натяк є на те, що весь цивілізований світ буде так напоєний фальшивим вченням Вавилону, що опиниться повністю під його впливом. І коли він упаде, то нам детально пояснено, що всі великі, багаті, могутні і впливові землі будуть лементувати над його катастрофічною руїною, як сказано: “Горе, горе, місто велике, зодягнене в віссон і порфіру та в кармазин, і прикрашене золотом і дорогоцінним камінням та перлами, бо за одну годину згинуло таке велике багатство... Котре до великого міста подібне? І вони посипали порохом голови свої, і закричали, плачучи та голосячи, і кажучи: Горе, горе, місто велике...” (Об. 18: 16-19).

Лише нечисленні святі зрозуміють усю важливість цього і радітимуть, кажучи: “Радій з цього, небо, і святі апостоли та пророки, бо Бог виконав суд ваш над ним!.. По цьому почув я наче гучний голос великого натовпу в небі, який говорив: Алілуя! Спасіння, і слава, і сила Господеві нашому, правдиві бо та справедливі суди Його, бо Він засудив ту велику розпусницю, що землю зіпсула своєю розпустою, і помстив за кров Своїх рабів з її рук!” (Об. 18: 20; 19: 1, 2).

Здається цілком очевидним, мої дорогі брати, що багато-хто з нас свого часу становили частину цього великого Вавилону – цієї великої системи заколоту, через котру божественний характер був лихословлений внаслідок хибного представлення божественного Слова. Розумію, що католики кажуть, що протестанти є цією системою Вавилону, а протестанти твердять, що католики є нею. Згідно з тим, як я розумію божественне Слово, одні і другі мають рацію! Вавилон є системою-матір’ю, а різні секти протестантизму є її дочками, тому назва “Вавилон” є сімейною назвою. Вона належить перш за все материнській системі, а також усім дочірнім системам сьогодення.

Невластиві стосунки зі світом, його урядами та системами є злочином, якого вони є учасниками. “Дочки” пішли за прикладом “матері” і так чи інакше приходять до згоди з нею в усіх подробицях. Ніхто з них не зберіг належним чином своєї незайманості та відокремленості від світу.

“Я не говорю недоброзичливо”
Зрозумійте мене правильно. Я вірю, що істинні святі Бога є в усіх різних частинах Християнства – серед матері та дочок. Я не вірю, що ті, котрі підтримували і підтримують різні частини Вавилону, мають злі наміри, і не докоряю їм. Я вірю, що вони є цілковито “п’яні”, напоєні своїми власними хибними теоріями. Падіння їхніх теперішніх інституцій буде для них сильним ударом, бо вони справді вірять, що ті є Христовим царством, і називають їх таким – Християнством.

Падіння Вавилону здивує весь світ, настільки повною є ілюзія, що Християнство представляє трон і уряд Месії між людьми. Треба пам’ятати, що переважна більшість в усіх сектах та віровизнаннях Християнства – це світські люди, котрі не мають жодного уявлення про справжню церкву та її працю. Їхнє прагнення – наблизитись до праведності та якоїсь форми побожності. Більше цього їм, мабуть, не потрібно, оскільки вони не були зачаті Святим Духом і, зрозуміло, не можуть оцінювати духовні речі з божественної точки зору.

Для них падіння Вавилону стане, передусім, здивуванням, розгубленістю, але воно не завдасть їм жодної шкоди, тому що царювання Вавилону над землею буде замінене царюванням Нового Єрусалима – Царства дорогого Божого Сина. Найсвятіші з Божого народу чутимуть голос божественного розпорядження: “Вийдіть із нього, люди мої”, і послухаються, перш ніж він упаде, але велике число (навіть з Господнього народу), не маючи відваги, матиме частку з Вавилоном у горі того часу.

Згодом вони будуть радіти та веселитися, коли зрозуміють справедливість божественного присуду на Вавилон, і до них, як до менш почесного товариства, прийде запрошення прийти на “весільну вечерю Агнця”. Їхнім почесним становищем буде становище подруг ще більш вірної та сміливої “малої черідки”, котра вважатиметься гідною бути класом нареченої та сидіти з Нареченим на Його престолі. Тоді швидко надійдуть довго обіцяні часи відновлення світу людства, про які ми молимося: “Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя на землі, як є на небі”.

“Нехай прийде Царство Твоє”
Якщо Бог, а також слава для Нього та честь мають бути першими в розумі Його дітей, то наступною думкою має бути думка про славне царство, яке, як Він обіцяв, благословитиме світ. Скільки б наші особисті інтереси та справи не чинили на нас тиск і як би ми не хотіли мати Господнє благословення та керівництво за те, що ми оцінюємо Його милосердні задуми, так виразно обіцяні в Його Слові, ми повинні пам’ятати, що лише Царство, коли воно прийде, стане панацеєю для кожної слабкості та кожного клопоту – не лише нашої, але й усього світу людства. Отже, ми не повинні дозволити, щоб наші особисті потреби виходили на перше місце, а повинні пам’ятати, що все створіння стогне і мучиться в болях разом, чекаючи цього славного царства та благословення для всіх племен землі, яке, як наш небесний Отець пообіцяв, прийде через насіння Авраама.

Ця думка на рахунок царства, потреби в ньому і благословення, яке воно принесе, знаменним чином триматиме перед нашими очима наш високий поклик до співспадкоємства з нашим Господом в цьому царстві. І якщо ця надія є ясною в нашому розумі, вона, як пояснює апостол, буде “як котвиця, міцна та безпечна, що аж до середини входить за заслону”. Цей якір надії на майбутнє, на царство дозволить нам безпечно і в міру спокійно перейти випробування, бурі та труднощі цього теперішнього злого віку. Більше того, наші думки про царство нагадуватимуть нам: щоб статися спадкоємцями царства, потрібно перейти відповідні картання та випробування.

“Нехай буде воля Твоя на землі, як є на небі”
Таке прохання з усього серця означає, що той, хто з ним звертається, вчинив повне посвячення своєї волі, свого серця Господу. Якщо він кладе надію на царство, що воно незабаром прийде, що воно підкорить всіляку несправедливість і запровадить божественну волю від моря до моря, від полюса до полюса, то він, перебуваючи в згоді з Господньою волею і бажаючи, щоб вона панувала скрізь, стежитиме, щоб ця воля керувала в його власному серці – щоб у його власних справах Божа воля виконувалася якомога краще в його земному стані, так само як він сподівається, що вона буде удосконалена в царстві. Ніхто не може розумно і щиро звертатись з цим проханням, якщо він не бажає і не прикладає зусиль, щоб Господня воля виконувалась в ньому ще тут на землі. Таким чином, благословення приходить до того, хто складає це прохання, ще раніше, ніж він попросить про якесь особливе благословення для себе або для інших. Сама думка про божественне влаштування приносить благословення, мир, відпочинок і освячення серця.