[CR009]
“ТАЄМНИЦЯ ГОСПОДНЯ”

“Таємниця Господня – з тими, що бояться Його, і заповіта Свого Він відкриває їм” (Псалом 25: 14, Гиж.).

У нашому тексті акцент робиться на слові “Його”. “Таємниця Господня – з тими, що бояться Його”. Багато інших місць Писання узгоджуються з цим і запевняють нас, що “Страх Господній – початок премудрості” (Притч. 1: 7). Однак інші види страху не схвалюються серед Господнього народу, якому сказано бути мужнім і не боятися страху інших, але нехай Господній страх буде їхнім єдиним страхом (Іс. 8: 12, 13). Писання не тільки говорить, що в усіх інших видах страху є мука, але й запевняє нас, що страх або благоговіння перед Господом дають розраду, допомагають і є безпечними для нас. І з цими свідченнями повністю узгоджується наш досвід. Ми неодноразово отримуємо застереження, що “страх перед людиною пастку дає” (Притч. 29: 25); і наш Господь, підкреслюючи це, пояснив, що вся справа в тому, що людина в гіршому випадку може відібрати у нас наше теперішнє життя, тоді як, з іншого боку, наші надії на вічне життя знаходяться в Божих руках (Мт. 10: 26-28). Світ через гріх та його сковувальні наслідки перебуває в тій чи іншій мірі під контролем “князя цього світу”, сатани, і в тій чи іншій мірі відданий принципам неправедності та беззаконня в думках, словах і вчинках. З іншого боку, існує Божественна Угода і закон, і ті, хто визнає їх, повинні прагнути думати, говорити і діяти, наскільки це можливо, відповідно до їхнього духа та задуму. Саме до цих небагатьох звертається наш Спаситель: “Не лякайся, черідко мала, бо сподобалося Отцю вашому дати вам Царство” (Лк. 12: 32).

Саме до цього малого товариства Господніх посвячених звернений наш текст – до тих, хто боїться Його. У нинішніх обставинах питання полягає в тому, чи будемо ми боятися світу, чи боятися “Його” . У загальному сенсі всі цивілізовані люди вірять у Господа, але лише небагато хто усвідомлює Його – лише небагато хто визнає Його справжню силу і владу, а також свою відповідальність перед Ним. Отже, ці нечисленні є, у своєму ставленні до світу загалом, “особливим народом”, ревним у добрих ділах – ревним як до праведності, так і до всіх Господніх шляхів, як він їх бачать. Більшість людей, навпаки, визнає Господа лише туманно і мало уваги приділяє духу Його настанов, і є ведена переважно богом цього світу, особистими інтересами, ідеями більшості, Мамоною (Мамона – у давніх сирійців та халдеїв це слово пов’язували з богом наживи, який уособлював виключно земні блага та матеріальне благополуччя – прим. ред.).

СТРАХ ПЕРЕД МАМОНОЮ

Відзначаючи такий стан справ, наш Господь попередив нас: “Не можете Богу служити й Мамоні” (Мт. 6: 24). Більшість служить Мамоні, боїться не догодити Мамоні, прагне отримати схвалення Мамони і винагороду від Мамони (Мт. 6: 31). І лише небагато хто по-справжньому боїться Господа, служить Йому і звертається до Нього за почестями та винагородами, які Він обіцяв Своїм вірним – не в цьому житті, а в житті майбутньому. Мамона панує в бізнесі, керує всіма суспільними функціями і стоїть на чолі всіх найпрестижніших церков і релігійних обрядів. Мамона є конфуціанським там, де переважає конфуціанство; він мусульманський там, де найбільше послідовників Магомета; він греко-католицький, римо-католицький, єпископальний, пресвітеріанський, методистський тощо, залежно від місцевості та впливу. Мамона занадто хитрий, занадто мудрий, щоб бути нерелігійним. Добре відомо, що людській природі притаманна релігійна складова, яку слід чимось задовольнити, інакше нинішній порядок речей негайно завалиться.

Якщо так дивитися, то імперія Мамони – це світ, це все людство, і з такого погляду ми легко можемо бачити силу твердження, що страх перед людиною дає пастку, бо страх перед людиною – це страх перед Мамоною. Йти врозріз із законами Мамони в будь-якій частині світу – це все одно що гребти проти сильної течії: це дуже виснажливо для тіла, а прогрес настільки малий, що, якби не надії, що лежать за межами нинішнього життя, ніхто не зміг би витримати цього напруження.

Наш текст говорить про “таємницю” Господа, яка перебуває з тими вірними, хто слухає Його Слово і ставиться до нього з повагою та шаною, настільки боячись не догодити Йому, що наважується кинути виклик протистоянню з боку світу. Для цього класу ця таємниця – це Божа сила, що діє в них, щоб породжувати і хотіння, і чин за Його доброю волею, незважаючи на глузування та несхвалення Мамони та його більш-менш засліплених шанувальників. Спочатку слід постановити бути вірним Господу, шанувати Його, а не людину та людські інститути, і покладатися на Нього у пошуках сили та мужності, щоб іти слідами Господа Ісуса, великого Вождя, Якого Він призначив. Коли вони таким чином продемонструють вірність волі, меті та намірам, і Він певною мірою випробує їх – не допускаючи, щоб вони піддалися спокусі понад те, що здатні витримати, але разом зі спокусою даючи вихід, – Він поступово відкриває їм Свою “таємницю”, яка так осяює, перетворює, зміцнює їх і розвиває в них Його дух досконалої любові, що в них виконується Його слово, а саме, що “досконала любов проганяє страх геть”. Так воно і є: ті, хто має Господній страх і кому дано зрозуміти та оцінити Його таємницю, поступово втрачають будь-який страх перед людиною і стають дедалі відважнішими, сильними в Господі та в силі Його могутності, так що вони здатні сказати натхненними словами: “Я не злякаюсь нікого: що зробить людина мені?”

“ТАЄМНИЦЯ ГОСПОДНЯ”

Ми не можемо сподіватися пояснити “таємницю Господню” кому-небудь, крім класу, для якого вона призначена. Але оскільки в багатьох серцях, які, як і раніше, більше бояться Мамони та думки світу, є певна міра Господнього страху, ми можемо сподіватися пояснити Господню “таємницю” саме настільки, наскільки кожен із наших слухачів володіє “страхом Господнім”. Ті, у кого мало Господнього страху, мало належної поваги до Нього, не надто можуть зрозуміти цю таємницю, оскільки їхній страх перед Мамоною, перед сектантством (боязнь перед людьми, яка пастку дає) завадить їм зрозуміти багато чого про неї.

Ці страхи, що заманюють у пастку, будуть постійно навіювати їм, що Господній шлях не до вподоби плоті; що він не популярний у світі; що він зробить їх особливим народом; що він завадить їм чинити гріхи та всілякі безглузді речі, яким вони люблять віддаватися; що він зруйнує їхній вплив на багатьох їхніх друзів у церковному світі; що він зробить їх по суті нікчемами у світі, бо, згідно зі світським прислів’ям, “вийти зі світу – це як вийти з моди”. Серця, що потрапили в таку пастку, не можуть якоюсь значною мірою сподіватися побачити, зрозуміти й оцінити Господню таємницю; та наскільки Господній страх, тобто пошана до Господа, стоїть вище за будь-який страх або пошану до людини чи людських установ, настільки кожному з нас дається привілей цінувати “таємницю Господню” й насолоджуватися нею.

“ВІН ЗАПОВІДАВ ВІДКРИТИ ЇЇ ЇМ”

 Друга частина нашого тексту не є найкращим перекладом оригіналу. Весь текст має читатися так: “Таємниця Господня – з тими, хто боїться Його, і Він заповідав відкрити її їм”. Однак переклад не має суттєвого значення в даному випадку, тому що “завіт, скріплений клятвою” Господа, про який ми говорили, насправді є ядром, суттю цієї “таємниці Господньої”. [CR010]

Декому може здатися дивним, що Писання натякає, що в Бога є таємниці – що одні мають привілей розуміти Божественний план, а інші – ні. Такі, можливо, скажуть: “Де ж об’явлення Божих таємниць? Напевно, не в Біблії, бо якби воно було в Біблії, то це не було б таємницею, оскільки сьогодні Біблія відкрита й доступна всьому цивілізованому світу”. Ми відповідаємо, що Біблія справді доступна всім цивілізованим людям, але вона не відкрита для всіх. Навіть для більшості тих, хто називає себе християнами, вона є запечатаною книгою, і ні до кого це не відноситься більшою мірою, ніж до духовенства. Саме Писання змальовує це так: “І буде вам кожне видіння, немов би слова запечатаної книжки, що дають її тому, хто вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Не можу, вона ж запечатана. І дають оту книжку тому, хто не вміє читати, та кажуть: Читай но оце, та відказує той: Я не вмію читати. І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська, тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається” (Іс. 29: 1-14).

Наш Господь у Своєму першому приході говорив у тому ж дусі про смиренних, яких Він обрав Своїми апостолами: “Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних [книжників, фарисеїв, законовчителів], та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!” (Мт. 11: 25, 26). Під час першого приходу фарисеї були надто самовдоволені, захоплені своїми власними теоріями, пишалися своїми досягненнями і хвалилися своїм прогресом та божественними милостями для себе; книжники були надто вчені, щоб спілкуватися з тими, хто становив оточення Господа, і, крім того, вони все більше й більше переймалися поглядами “вищої критики” грецьких філософів; законовчителі були занадто горді й показні. Це не дозволяло їм стати учнями Господа й дізнатися від Нього “Таємницю Господню”, бо всі вони перебували під впливом Мамони – великого порядку того часу, який засуджував і піддавав глузуванню всіх, хто не підтримував його. З земного погляду вони, ставши послідовниками Смиренного, могли втратити все й не здобути нічого. Натомість тим, хто прийшов до Ісуса і став Його учнями, доводилось, як правило, втрачати набагато менше земних речей, тому їх більше приваблювали перспективи майбутнього, які відкривав перед ними наш Господь. З мирського погляду вони були безрозсудними немовлятами, які більше покладалися на невидиме й переважно ігнорували перспективи та можливості, які відкривав перед ними Мамона в нинішньому житті.

“ТАЄМНИЦЯ... ЯКУ БОГ ПЕРЕД ВІКАМИ ПРИЗНАЧИВ НАМ”

 Те, про що в нашому тексті згадується як про “таємницю Господню”, у Новому Завіті називається “таємницею Божою”. Думка та сама, тобто: Бог – розкриваючи Свій план через Закон і пророків у Старому Завіті та через слова нашого Господа й апостолів у Новому Завіті – виклав цю річ таким чином, що зрозуміти її можуть лише ті, хто прийшов до належної згоди з Господом – хто боїться Його. Світська людина, читаючи Святе Письмо, не може зрозуміти Його таємниці; збагнути її здатні тільки ті, хто боїться й шанує Його настільки, щоб повністю посвятити Йому все.

Апостол ясно викладає це у своєму листі до коринтян, кажучи: “Щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій... [Бо] ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед віками призначив нам на славу, яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були, то не розп’яли б вони Господа слави! Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його! А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть Божі глибини” (1 Кор. 2: 5-15).

Св. Павло, говорячи про цю таємницю Господа, призначену для Його народу, а не для світу чи для номінальних християн, висловлюється так: “...якій я став служителем за Божим зарядженням, що для вас мені дане, щоб виконати Слово Боже, таємницю, заховану від віків і поколінь, а тепер виявлену Його святим” (Кол. 1: 25-29).

Говорячи про Церкву в тому ж дусі, він продовжує: “Хай потішаться їхні серця, у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога, Христа, в Якому всі скарби премудрості й пізнання заховані” (Кол. 2: 2, 3). Продовжуючи, він закликає: “Моліться разом і за нас, щоб Бог нам відчинив двері слова, звіщати таємницю Христову...” (Кол. 4: 3).

 У своєму посланні до Ефесян апостол також говорить про цю таємницю, кажучи, що Божа благодать у Христі “об’явила нам таємницю волі Своєї за Своїм уподобанням, яке постановив у Самому Собі, для урядження виповнення часів, щоб усе об’єднати в Христі, що на небі, і що на землі”. І знову в тому ж посланні він пише про милість Бога до себе: “Бо мені відкриттям об’явилась була таємниця... А вона за інших поколінь не була оголошена людським синам, як відкрилась тепер через Духа Його святим апостолам і пророкам... та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі...” (Еф. 1: 9, 10; 3: 5-9).

Св. Іван Об’явитель, виступаючи в якості речника прославленого Господа, розповідає про цю таємницю (Об. 10: 7) так: “А дня голосу сьомого Ангола, коли він засурмить, довершиться Божа таємниця, як Він благовістив був Своїм рабам пророкам”. Таким чином, ми бачимо, що таємниця була присутня від початку світу й досі залишається таємницею для світу, і залишатиметься такою до кінця нинішньої епохи та відкриття тисячолітнього віку. Єдиним винятком є відкриття таємниці святим – тим, хто повністю посвятився Господу, класу, згаданому в нашому тексті: “Таємниця Господня – з тими, хто боїться Його, і Він заповідав відкрити її їм”.

“ХТО МАЄ ВУХА, НЕХАЙ СЛУХАЄ”

Саме з цієї причини наш Господь говорив притчами та загадковими висловами, які світ поки що не розуміє і які не цінує ніхто, за винятком небагатьох, Його “Малої Черідки”, посвячених. Написано: “Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,  щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу” (Мт. 13: 34, 35). Апостоли підійшли до Ісуса наодинці і сказали: “Господи, поясни нам цю притчу”. Ісус сказав їм: “Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а тим, що за вами [стороннім, спійманим у пастку страху перед людьми], усе відбувається в притчах, щоб оком дивились вони і не бачили, вухом слухали і не зрозуміли” (Мр. 4: 11, 12).

Тепер, дорогі друзі, ми зробимо все можливе, щоб роз’яснити цю таємницю, цю загадку, приховану від віків та епох, пам’ятаючи, що ми можемо досягти успіху в цьому лише настільки, наскільки наші слухачі мають вуха, щоб чути, і наскільки Божий страх переважає над людським страхом: наскільки досконала любов проганяє страх перед людиною і робить нас справді вільними у Христі Ісусі. Тільки в такій мірі ми можемо сподіватися, що наше послання на цю тему можна буде зрозуміти й оцінити. [CR011]

Зі слів нашого Господа та з уже процитованих слів апостола Павла зрозуміло, що таємниця відкривається тим, у кого відкриті очі розуміння й вуха серця. Це – послання про майбутнє Царство, послання про “Завіт, скріплений клятвою”. Це послання пояснює всі труднощі та незрозумілі речі, які досі збивали нас з пантелику. Воно показує нам, як гріх увійшов у світ через непослух Адама, як смерть стала покаранням за цей гріх, залишаючись на всьому роді Адама, деградуючи нас розумово, морально та фізично аж до могили. Воно розповідає про любов Бога до нас (коли ми ще були грішниками), яка спонукала Його послати Свого Сина, щоб Він став нашою викупною ціною, “щоб ми через Нього жили” – щоб ми були врятовані від смерті через Нього. Воно показує нам, що Христос Ісус по благодаті Божій скуштував смерть не просто за деяких, а за кожну людину; і що не просто деякі, а кожна людина в кінцевому підсумку отримає благословення від цієї великої жертви за гріхи, а також повну і справедливу можливість повернутися серцем до Господа й отримати назад усе втрачене через непослух Адама, разом з додатковими благословеннями та вічним життям за умови послуху. Це показує нам, що ця мета Бога – викорінити гріх зі світу і повністю знищити всіх, хто не прийде до згоди з Його праведними розпорядженнями, – ніколи не змінилася; і хоча час виконання цих обітниць здається нам довгим, насправді він не є довгим з погляду Того, для Кого “тисяча років немов один день”. Це показує нам, що на світанку сьомого дня Господа, тисячолітнього дня, – наприкінці шести тисяч років людства – світ має усвідомити ці благословення через встановлення славного Божого Царства під усім небом, яке спонукатиме до праведності та виливатиме благословення на кожну істоту.

ТОТОЖНІСТЬ ЦЕРКВИ Й ТАЄМНИЦІ

Розкриття таємниці показує далі, що в Юдейському віці Бог поводився з домом Ізраїлю як з образним народом, даючи йому образний закон, образний “День Примирення”, образні жертви, обітниці, що служили тінню, і протягом того періоду обрав кілька вірних душ з народу, щоб вони були Його особливими слугами на землі в Тисячолітньому віці. Про них докладно розповідає апостол в 11-му розділі Послання до Євреїв: “І всі вони, одержавши засвідчення вірою, обітниці [благословення] не прийняли” (вірш 39). Це ще більше розкриває нам мету Господа щодо проголошення Євангелія протягом періоду часу, відколи наш Господь помер, а саме: що проповідь цієї таємниці посвяченому Господньому народові, який боїться Його, велася з наміром вибрати Малу Черідку з усіх племен, народів і мов, щоб вона стала Нареченою Христа і співспадкоємицею в Царстві, а також була з Ним як члени насіння Авраама для благословення всіх поколінь землі. Слова апостола, як ми пам’ятаємо, дуже виразні з цього приводу. Він каже: “А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці” (Гал. 3: 29).

Не тільки саме послання називається таємницею, але й клас Церкви, “Мала Черідка”, яка зараз вибирається зі світу, у Писанні називається “таємницею Божою”, а фальшиві системи – “таємницею беззаконня”. “Таємниця Божа” – це клас, пов’язаний з Божественним планом, і він, отже, є частиною того, що є таємницею або загадкою для світу. Апостол каже: “Світ нас не знає тому, що Його не пізнав”.

Господня таємниця пов’язана з цим класом. Це їхня радість, їхня сила; це Божа сила, що діє в них, щоб хотіти й чинити за Його вподобанням. Чим більше вони розуміють цю таємницю, тим більше володіють цією Божою силою, і прогрес у таємниці передбачає прогрес у послуху, пошані та служінні. Це, у свою чергу, означає прогрес у Божих благодатях, як про це каже апостол, пояснюючи та висловлюючись про наш прогрес як християн: “У молитвах своїх за вас згадую, щоб Бог... просвітив очі вашого серця [поступово, у міру того, як ми втрачаємо страх перед людиною і зростаємо в пошані до Бога]... щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина [таємниці],  і пізнати Христову любов, яка перевищує знання” (Еф. 3: 18, 19).

ЦЕРКВА ЯК ТАЄМНЕ ТОВАРИСТВО

З вищесказаного стає зрозуміло, що Господні святі складають найособливіше й найтаємніше товариство на землі. Ніхто не може бути повністю прийнятий до цього товариства й посвячений у його таємниці, якщо в його серці не буде великої пошани до Господа і якщо він не звільниться від людського рабства, від сектантського рабства – не знайде тієї свободи, якою Христос робить вільними тих, хто справді є Його. Цьому таємному товариству не потрібно ховати свої книги, не потрібно приховувати свої секрети, не потрібно говорити тихо, оскільки, проповідуючи добру звістку великої радості всім людям, обмеження накладаються на тих, хто чує: почути таємницю Господню, зрозуміти цю таємницю можна лише в міру шанування Господа і Його Слова та посвячення себе.

Цікаво, скільки з тих, хто слухає мене сьогодні вранці, є членами цього товариства? Скільки з них здатні разом з усіма святими осягнути довжину, ширину і глибину Божественного плану? Я впевнений, що всі вони мають любов до братів, беручи участь у зарядженні цієї таємниці. Я впевнений, що всі такі мають надії, які представлені нам у цій таємниці як певний і міцний якір, що входить аж за завісу. Я впевнений, що всі вони усвідомлюють, що жодна людина не може відібрати у нас благословення й милості, даровані нам таким чином, і що вони залишатимуться нашими доти, доки ми будемо причетні до цієї таємниці, що “вона Христос у вас, надія слави” (Кол. 1: 27).

Мені також цікаво, скільки з вас все ще більшою чи меншою мірою засліплені богом цього світу та віровченнями темних віків, які він допоміг сформулювати й відтоді просуває, так що ви не в змозі оцінити те, що ми щойно говорили про Божу таємницю. Мені цікаво, скільки таких бажають отримати мазь правди для очей, яку наш Господь особливо радив Лаодикійському періоду Церкви: “Раджу тобі... мастю на очі намасти свої очі, щоб бачити” (Об. 3: 17, 18). Мазь для очей повинен купити той, хто бажає нею користуватися; її не можна купити для іншого, так само як ми не можемо мати випробувань за інших. Ціна очної мазі – це дух самопожертви, готовність повністю посвятити себе Господу. Наш Господь висловлює це так: “Хто хоче вчиняти волю Його [Небесного Отця], той пізнає про це вчення” (Гиж.).

Кожен, хто вирішить, що він більше не буде боятися людини і не буде підкорятися віровченням темних віків, але прийме Господа як свого Пастиря і стане правдивою вівцею, буде слухатися тільки голосу Його Слова і ходити тільки відповідно до вказівок цього Слова, боячись Бога і не боячись людини – буде благословенний. “Таємниця Господня – з тими, хто боїться Його, і Він заповідав відкрити її їм”.

Я вірю, дорогі друзі, що деякі з тих, хто досі ставився байдуже до Божественного плану – Божої таємниці, прихованої від світу і призначеної тільки для тих, хто боїться Його, – можуть перейнятися таким глибоким інтересом, таким бажанням співпрацювати з Господом у своїх серцях, думках, словах і вчинках, що повністю посвятяться Йому. Саме зараз настав момент зробити це рішення, прийнявши Божу благодать і прощення гріхів через віру в кров Ісуса, і відразу ж увійти на шлях до більш ясного розуміння таємниці і, в кінцевому підсумку, до участі в якійсь частині славної праці, до якої Господь нас готує.

З цього погляду ми усвідомлюємо, що велика праця Бога є в майбутньому; що наше особливе завдання в даний час – бути свідками Господа перед людьми, терпіти труднощі як добрі воїни, загартовувати характер, вчитися послуху через те, що нас спіткало, бути сформованими, пристосованими та відшліфованими, і таким чином стати гідними участі у славі Царства, а також корисними як його члени у благословенні всієї землі в Тисячолітньому віці та в тому, щоб мати благовоління нашого Небесного Отця на всю вічність.

CR009