Заголовний текст: “І Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки” (Об’явлення 1: 18).
Не припиняючи дослідження вчень великого пророка з Галілеї, ми не повинні пройти мимо Великодньої Неділі, не відзначивши її особливий урок – воскресіння Спасителя з мертвих. Наш текст приходить до нас свіжим, немовби тільки вчора він пролунав з вуст піднятого Відкупителя, і є Його особливим посланням до Його народу. Як багато всього в цих кількох словах! Вони стверджують з усією певністю, що Ісус дійсно помер, Праведний за неправедних, щоб привести людство назад з гріха і осуду до згоди з Богом. З такою ж переконливістю вони розповідають нам, що Він більше не мертвий, що хоча Він невидимий для наших природних очей, наша віра може визнавати факт, що Він піднятий з мертвих і піднявся на висоту, щоб “з’явитись тепер перед Божим лицем за нас” (Євр. 9: 24).
Що було досягнуто Його смертю і яка цінність Його життя для людства?
Його смерть була необхідна, тому що смерть була вироком Адаму і всьому його роду через первісний гріх – непослух. Св. Павло каже: “Тому то, як через [непослух] одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили”. Згрішив не ангел, і тому ангел не міг бути Відкупителем. Божественний Закон свідчив: око за око, зуб за зуб, віл за вола, людина за людину. Отже, ніщо, крім жертовної смерті досконалої людини, не могло відкупити рід від смертного вироку. Будь-яка досконала людина могла стати заміною, але в усьому світі не було жодної; звідси необхідність, щоб наш Господь “став плоттю”, щоб відкупити нас (Ів. 1: 14). Тому-то, як пояснює Писання, Він, “бувши багатий, збіднів ради нас”, залишивши досконалість небесної природи і зійшовши до досконалої людської природи. Він був “святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників” (Євр. 7: 26).
Смерть Ісуса не відкупила світ, але вона становила викупну ціну за світ, незалежно від часу [R4588] її застосування. Наш Спаситель поклав Своє життя, підпорядкував його Отцеві, слухняний Божественній пропозиції. У нагороду за це Він був високо піднесений, і Йому було дане ім’я понад усяке ім’я на духовному рівні. Не втративши своїх людських прав через гріх, а лише поклавши їх у слухняності бажанню Отця, Він може розпоряджатися ними, передати їх в якості спадщини, заповіту людству.
Якщо ми здатні настільки ясно бачити безцінну важливість жертви нашого Відкупителя, то побіжний погляд покаже нам, що Його воскресіння було не менш важливим. Якби Отець не підняв Його з мертвих, це свідчило б про деяку невірність, деяку невдачу з боку нашого Господа. А якби Він не був піднятий, то як би Він міг застосувати Свої людські права за нас? Не дивно, що св. Павло твердо заявляє: “Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша... Ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись... Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних” (1 Кор. 15: 14-20).
Отже, на смерті Ісуса і Його воскресінні ґрунтується надія на воскресіння Церкви і світу. Ми повинні розрізняти їх, як це робить Святе Письмо. Церква повинна мати участь у “першому”, “головному воскресінні”, званому також “воскресінням Христа”, “Його воскресінням” (Фил. 3: 10). Воскресіння Христа і Його Церкви є воскресінням до духовної природи слави і досконалості. На цьому славному рівні Небесний Наречений скоро прийме Свою заручену Церкву як Свою Наречену і співспадкоємицю у Своєму Царстві.
Тоді прийде час початися воскресінню світу – не воскресінню “переміни” до духовної природи і т. п., і не миттєвої праці взагалі. Це буде воскресіння до людської природи, людської досконалості, але воно буде поступовим процесом: спочатку пробудження, “кожен у своєму порядку”, а потім поступове підняття з умов гріха і смерті до досконалості життя тих, хто коритиметься великому Цареві Тисячолітнього Царства. А ті, хто відмовиться коритися, будуть відсічені – знищені Другою Смертю.
На превеликий жаль, дуже багато християн, включаючи багатьох священнослужителів, не зуміли збагнути величезної важливості воскресіння у зв’язку з ученнями Божого Слова. Це серйозне упущення значною мірою сприяло плутанині, яка привела багатьох до відкидання Божого Слова під впливом вчень вищої критики та еволюції. Шануймо Небесного Отця і Відкупителя, слухаючи свідчення Біблії про важливість доктрини про воскресіння мертвих. У тій мірі, в якій ми це зробимо, ми будемо слідувати прикладу Великого Учителя і всіх апостолів. І хіба ми мудріші від них, щоб залишити їхні вчення або нехтувати ними? Ні, ми будемо “особливо уважні до того, що чули, щоб часом не відпасти” (Дерк.) і не бути зв’язаними, як багато було, через нехтування вченнями цієї доктрини.